Реконструкція будівлі виробничої майстерні з прибудовою приміщень в м. Хмельницький

4 Охорона праці

 

4.1 Аналіз умов праці

 

В даному розділі необхідно провести аналіз умов праці монтажників, а  саме виявити небезпечні і шкідливі виробничі фактори які негативно  впливають на здоров’я і працездатність працюючих. На основі аналізу розробити  заходи щодо покращення умов праці.

Небезпечні та шкідливі  виробничі  фактори поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізично-шкідливих факторів монтажу систем відносять:

1. Підвищений рівень шуму. Джерелом шуму є робота технологічного обладнання, а саме перфораторів, електросвердлильних машин, компресорів тощо.
2. Підвищений рівень вібрації. Джерелом вібрації є робота деяких механізмів: компресорів, перфораторів тощо.
3. Недостатня освітленість робочої зони. Природне освітлення передбачається через світлові пройми. Оскільки монтажні роботи відносяться до класу середньої точності зорової роботи, то природного освітлення буде недостатньо, а у деяких приміщеннях воно буде взагалі відсутнє, оскільки світлових прорізів там не передбачено.
4. Ураження електричним струмом.
5. Падіння працюючих з висоти.

 

4.2 Заходи з  покращення умов праці

 

При монтажних  роботах робітники повинні бути забезпечені нормальними умовами  праці. Головною вимогою щодо безпечних  умов є параметри мікроклімату в  робочій зоні (температура робочої зони). Оскільки при виконані монтажних робіт, робота монтажників пов’язані з ходінням та перенесенням вантажів до 10 кг, то категорія роботи за тяжкістю на основі загальних енерговитрат організму приймаємо ІІб.

Категорія робіт  та характеристика мікроклімату приведені в табл. 4.1.

 

Таблиця 4.1 –  Категорія робіт та характеристика мікроклімату у виробничих приміщеннях

Період року	Категорія робіт		Температура, °С							Відносна вологість, %		Швидкість руху, м/с
			Оптимальна		Допустима					Оптимальна	Допустима	Оптимальна	Допустима
					Верхня межа			Нижня межа
					На робочих місцях
					Постій-них		Непостійних	Постій-них	Непос-тійних
1	2	3		4		5		6	7	8	9	10	11
Холодний	Середнь. важкості ІІб	16-18		19		20		13	12	40-60	75	0,3	0,5
Теплий		18-20		26		28		15	13	40-60	75	0,4	0,2-0,6

 

При монтажі  каркасу передбачено природну вентиляцію через світлові прорізи.

Допустимі рівні вібрації на постійних робочих  місцях наведені в табл. 4.2.

 

Таблиця 4.2 –  Допустимі рівні вібрації на постійних  робочих місцях

Вид вібрації	Категорія вібрації за санітарними нормами	Напрямок дії	Віброприскорення		Віброшвидкість
			МІС-2	дБ	МС-1 10-2	дБ
Загальна	3 тип «а»	Z0,Y0, X0	0,10	100	0,20	92

 

Основними методами боротьби з вібрацією в даному випадку є:

1. Динамічне гасіння коливань – приєднання до захисного об’єкту системи, реакції якої зменшують розмах вібрації об’єкту в точках з’єднання системи.
2. Встановлення опорних частин компресорів на віброізолюючі подушки.
3. Встановлення демпферів.

При роботі з вібруючими інструментами  потрібно робити перерви.

 

Для змінного в часі шуму на робочих  місцях максимальний рівень звуку не повинен перевищувати  80 дБ (А).

В таблиці 4.3 приведені нормовані  показники рівня звукового тиску  при виконанні всіх видів робіт  на робочих місцях будівельного майданчика.

 

Таблиця 4.3 – Рівні звукового тиску

Назва роботи	Рівні звукового тиску в дБ в  октанових полосах з середньо-геометричними  полосами									Еквівалентні рівні звуку, дБ
Виконання всіх видів робіт на робочих  місцях будівельного майданчика	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
	107	95	87	82	78	75	73	71	69	80

 

Заходи захисту від шуму:

Організаційні:

• роботи, в яких використовується гучне обладнання (перфоратори, компресори) потрібно виконувати послідовно;
• при роботі з перфораторами необхідно робити перерви.

Технічні:

- зменшення шуму та вібрації на шляхах їх розповсюдження заходами звукоізоляції, а також звукопоглинання;

Індивідуальні засоби захисту: навушники, вушні ватні пробки.

 

Заходи захисту  від падіння з висоти

Технічні: влаштування надійних драбин, веж, люльок, риштовання тощо.

Організаційні: необхідно  строго дотримуватися правил техніки  безпеки при роботі на висоті:

1. Робота на висоті виконується в денний час.
2. Користуватися несправним запобіжним поясом або з простроченим терміном випробування забороняється.
3. В процесі монтажу забороняється знаходитися під конструкціями, що монтуються, переходити по конструкціях  будівлі під час роботи на висоті, а також працювати без закріплення запобіжним поясом. При монтажі каркасу в небезпечних місцях для переходу необхідно закріплюватися запобіжним поясом за сталевий трос, спеціально натягнутий для цього.
4. Всі вантажопідйомні засоби, інвентар та інструменти, що використовуються при зведенні каркасу, повинні відповідати  характеру виконуваних робіт і бути в справному стані. Перед початком зведення каркасу виконувач робіт або майстер зобов’язані перевірити вантажопідйомні механізми, пристосування такелажів і зареєструвати результати перевірки в спеціальному журналі.
5. Строповку конструкцій і кріплення лебідки і блоків до будівельних конструкцій слід виконувати відповідно до типових технологічних карт тощо.

Монтажна бригада працює в дві  зміни, тому освітлення для монтажу  каркасу передбачене природне, та штучне. Категорія виконуваних робіт  бригадою відноситься до зорових  робіт середньої точності, тому штучне освітлення необхідно вмикати на темний час доби, або при підвищеній хмарності. Штучне освітлення планується здійснювати за допомогою ламп розжарювання.

Оскільки  при монтажі каркасу будівлі  використовують в’язані каркаси, з  точністю їх конструювання до 1 мм, то за найменший або еквівалентний розмір об'єкта розрізнення приймаємо міліметрову поділку шкали білої металевої рулетки.

Даний об’єкт розрізнення підпадає під характеристику зорової роботи середньої точності (від 0,5 до 1 мм).

Так як рулетка має білий колір, а поділки чорні, то контраст об’єкту  з фоном приймаємо – великий, а характеристику фону – світлий.

Прийнято наступну характеристику зорової роботи, що наведено у табл. 4.4.

 

Таблиця 4.4 – Характеристика зорової  роботи

Характеристика зорової роботи	Найменший розмір об’єкту  розрізнення, мм	Розряд зорової роботи	Підрозряд зорової роботи	Освітленість при штучному загальному освітленні, Лк
Середньої точності	0,5-1	ІV	г	200

 

Заходи з  електробезпеки

Електромережа трьохфазна чотири провідна з заземленою нейтраллю напругою 380/220 В. За ступенем електробезпеки приміщення в яких відбуваються мокрі роботи (бетонування) відносяться до приміщень з підвищеною небезпекою.

Технічні засоби захисту: потрібно передбачити заземлення, яке має  захищати людей від ураження електричним струмом при пошкодженні ізоляції.

Організаційні засоби захисту: заземлені  елементи необхідно регулярно, хоча б один раз в місць, перевіряти на: відсутність замикання на корпус; цілісність заземлювального проводу; справність ізоляції живильних проводів; відсутність оголених струмопровідних частин; відсутність замикання між обмотками високої і низької напруги. Користуючись трубними і гайковими ключами, не можна одягати обрізки труб на ручки ключів і використовувати металеві підкладки під губки ключів. Під час виконання «мокрих робіт» (заливання несучих частин каркасу бетоном) необхідно користуватись переносними освітлювачами напругою не вище ніж 12В.

До індивідуальних засобів захисту  від ураження електричним струмом  відносять використання діелектричного взуття та гумових рукавиць.

 

4.3 Розрахунок природного освітлення

 

Природне освітлення справляє позитивний психологічний вплив перш за все  дякуючи відчуттю зв’язку з навколишнім  середовищем, тому його необхідно передбачати в приміщеннях з постійним перебуванням людей, за винятком випадків, викликаних умовами технології.

Висота приміщення становить 6,5 м, ширина приміщення 12 м, довжина 30 м.

Площа підлоги

,

де      а – ширина виробничого  приміщення, м;

          b –  довжина виробничого приміщення, м.

 м².

Площа вікна

,

де      а – ширина вікна, м;

          h –  висота вікна, м.

м².

Площа стін

,

де      а₁, а₂ – ширина стіни, м;

          h₁, h₂  – висота стіни, м.

 м².

Загальний коефіцієнт світлопропускання 

τ_З = τ₁∙ τ₂∙ τ₃∙ τ₄∙ τ₅,

де  τ₁ – коефіцієнт світлопропускання матеріалу (для листового подвійного скла τ₁ =0,8);

τ₂ – коефіцієнт, що враховує втрати світла у віконній рамі (для спарених переплетів τ₂=0,7);

τ₃ – коефіцієнт, що враховує втрати світла в несучих конструкціях (для бокового освітлення τ₃ =1);

τ₄ – коефіцієнт, що враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях (для горизонтальних козирків τ₄ =0,8);

τ₅ – коефіцієнт, що враховує втрати світла у захисній сітці, яка встановлюється під ліхтарями (для суміщеного освітлення τ₅=0,9).

τ_З = 0,8 ∙ 0,7 ∙ 1∙ 0,8 ∙ 0,9=0,403.

Для визначення коефіцієнта r₁, що враховує підвищення КПО при бічному освітленні завдяки світлу, відбитому від поверхонь приміщення і підстилаючого шару, прилеглого до будівлі, необхідно знайти середній коефіцієнт відбиття приміщення  та такі співвідношення:

B_п/ h=1,2;

l/B_п =1;

L_п/ B_п=5.

Середній коефіцієнт відбиття приміщення

,

де ρ_стелі, ρ_стін, ρ_п – коефіцієнти відбиття стелі, стін, підлоги. В залежності від матеріалу облицювання ρ_стелі=0,6, ρ_стін =0,5, ρ_п =0,25 .

S_стелі, S_стін, S_п – площа стелі, стін, підлоги.

.

Коефіцієнт r₁ становить 1,25.

Розрахункове значення коефіцієнта  природної освітленості КПО

,

де К_З – коефіцієнт запасу (для виробничих приміщень з повітряним середовищем, що містить в робочій зоні менше 1 мг/м³ пилу, диму, копоті К_З =1,3);

η_в –світлова характеристика вікон η_в=7;

К_БУД – коефіцієнт, що враховує затінювання вікон протистоячими будівлями залежно від відношення відстані між даною і протистоячою будівлею Р=25 м до висоти розташування карниза протистоячої будівлі над підвіконням даного вікна Н_буд=6 м. К_БУД=1.