Сучасні засоби виробництва при виготовленні керамічної плитки і їх вплив на формування якості виробів

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний університет  будівництва і  архітектури 
 
 
 

Кафедра товарознавства і  комерційної діяльності в будівництві 
 

Курсова робота

З дисципліни: «Товарознавство сировинних матеріалів»

На тему:

«Сучасні  засоби виробництва  при виготовленні керамічної плитки і  їх вплив на формування якості виробів» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ-2011 

ЗМІСТ 

Вступ ………………………………………………………………………………3

1. Асортимент та класифікація керамічної плитки………………………….5
2. Технічні характеристики керамічної плитки……………………………..10
3. Технологія виробництва……………………………………………………14

  3.1 Технологічний процес виробництва керамічної плитки……………...14

  3.2 Вибір сировини…………………………………………………………..16

  3.3 Приготування суміші……………………………………………………16

  3.4 Формування……………………………………………………………....18

  3.5 Сушіння…………………………………………………………………..21

      3.6 Нанесення глазурі………………………………………………………..21

  3.7 Випал……………………………………………………………………..21

  3.8 Сортування та упаковка плиток………………………………………...23

4. Область застосування та виробники керамічної плитки…………………..25

Висновок …………………………………………………………………………...29

Список  використаної літератури ……………………………………………....30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     Керамічна плитка - найзручніший і практичний спосіб оформлення приміщень. Сьогодні в спеціалізованих магазинах  ви можете знайти все, що душі завгодно: і недорогу, але різноманітну вітчизняну плитку, і плитку з ексклюзивних колекцій всесвітньо відомих країн-виробників цього матеріалу - Італії, Іспанії, Німеччини, Польщі, Чехії. Керамічна плитка екологічно нешкідлива, натуральна, красива, гігієнічна. Адже в її основі - глина, вода, вогонь. Вона безпечна для навколишнього середовища, оскільки температурна обробка зменшує ризик виділення шкідливих речовин. Вона володіє протипожежними властивостями. Врешті-решт, вона довговічніша і міцніша, ніж будь-яке інше покриття, і, що важливо, за плиткою достатньо легко доглядати.

     Надлишкові  виробничі потужності виробників керамічних плиток, що викликані шаленим попитом  під час росту будівництва  в докризовий період, зумовив розвиток виробництва, орієнтованого на експорт до країн СНГ. Для вітчизняного українського ринку характерним є перевага обсягу експорту над імпортом.

     Останні 3-4 роки в Україні інтенсивно заводи з виробництва плитки вкладають  кошти в модернізацію обладнання для виробництва нової сучасної продукції. Дані інвестиції зумовили національну виробничу потужність із виробництва плитки в 60 млн.км. плитки на рік. 

     В 2011 році українці знову хочуть дорожчої плитки, імпортованої із Європи.

     Темпи реалізації плитки вітчизняного виробництва  незначні, річний приріст збуту - 3-5%. Деякі із експертів стверджують, що якщо ринок і надалі так буде розвиватися, то скоро можна очікувати злиття різних гравців ринку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Асортимент та класифікація керамічної плитки 

     Керамічна плитка - відносно тонкі листи керамічного матеріалу різних розмірів використовувані для покриття підлоги і стін. Розміри плитки змінюються від мозаїчних, де поверхня кожного індивідуального елементу менше 90 см2, до довжини сторони плитки від 1 метра і більш. Діапазон товщини від приблизно 5 мм для настінних плиток невеликого розміру, до 20~25 мм для великого розміру плиток, отриманих методом екструзії.

     Термін  «Кераміка» відноситься до природи  матеріалу, з якого подівается плитка і традиційно використовується для  виробів, отриманих змішенням глини, піску і інших природних матеріалів. Після відповідної підготовки, ця суміш, або сформованні вироби певної форми обпалюється при високій температурі (від 1000 до 1250С залежно від типа кераміки). Цей процес випалення радикально змінює структуру матеріалу і додає керамічній плитці її добре відомі характеристики твердості, механічній міцності і химико-физическую стабільність (такі як опір воді, вогню, більшості хімічних речовин, з якими вони можуть входити контакт і так далі).

     Існує два способи формування керамічної плитки - екструзія і напівсухе пресування. У технології екструзії, використовуваної для теракоти і клінкеру, суміш сировинних матеріалів готується у формі пасти з вологістю 15~20%, залежно від типа виробу. Дана паста продавлюється через певної форми отвір (мундштук), відповідний перетину виробу, а саме плитки. Безперервна смуга матеріалу видавлюється і потім розрізає на відповідні відрізки. У технології напівсухого пресування (найбільш широко використовувана технологія в Італії для виробництва керамічного граніту і керамічної плитки однократного випалення), черепок виходить в прессформе з пресспорошка вологістю 4~7%. Зусилля пресування залежить від типа продукту і змінюється від 20 МРа до більше 40 МРа.  
 
 

     Керамічна плитка може бути глазурована і неглазурована.

     Глазурована керамічна плитка має поверхню, покриту  шаром кольорової глазурі, яка додає  їй важливі естетичні якості (колір, лиск, художнє оздоблення, відтінки, що змінюються, і так далі) і технічні характеристики (твердість, опір воді і так далі). Ці технічні і естетичні характеристики залежать від типа глазурі і можуть змінюватися в дуже широкому діапазоні. Тому в глазурованих плитках є зміни складу і характеристик по товщині плитки: глазурь, яка представляє поверхневий шар (завтовшки від декількох десятих міліметра до 1~2 мм в разі спеціальних виробів) і основне тіло черепка.

     Неглазурована керамічна плитка однорідна за всім обсягом без відмінності поверхні і усередині неї. Хоча на перший погляд, цей факт здавалося міг би обмежувати зміни зовнішнього вигляду плитки, інтенсивні дослідження привели до розвитку технологій, матеріалів, технологій приготування, прес - порошків, здатних створювати поверхневі структури і декоративні ефекти, яких раніше не могли досягти для неглазурованої керамічної плитки. Діапазон поверхневих ефектів надалі був розширений за рахунок технологій загладжування (вощіння), і поліровки, і так далі 

     Класифікація  керамічної плитки.

     Керамічна плитка класифікується:  

     ~ З якої сировини проведена  (червона або біла глина).  

     ~ Яку основу має. (Пориста або  щільна)  

     ~ Який вид покриття має (глазурована  або не покрита глазур'ю).  

     Плитка  одноразового випалення.

     Така  плитка після формування підсушується. Потім на підсушену плитку наноситься глазур і далі для забезпечення міцності плитки і хорошого прилипання до неї глазурі вона піддається випаленню. Існує кілька видів плитки одноразового випалення.  

     Слабо пориста плитка.

     Слабо пориста плитка використовується для  облицювання підлоги всередині  і зовні приміщення. Характеризується високою стійкістю до механічного впливу і морозу. У процесі випалу слабо пориста плитка піддаються підвищеної усадки, і продається ссортірованнимі за розмірами партіями.  

     Високопориста плитка.

     При виготовленні вносяться спеціальні добавки, що зменшують усадку в процесі випалу. Для такої плитки можлива дуже щільна укладання (з вузьким швом). Ця плитка має підвищену пористість, більше водопоглинання і низьку механічну міцність, тому придатна тільки для облицювання стін.  

     Плитка  з фарфорової кераміки.

     Плитка  з фарфорової кераміки має декілька назв: керамічний граніт, грес, колормасса. Свою назву фарфорова плитка отримала із-за схожості складу глиняного тесту  з складом суміші фарфору. Вихідними  компонентами складу є каолін, польовий шпат декількох видів і кварц.  

     Плитка  з фарфорової кераміки має дуже щільну, майже скляну, поверхню, тому не піддається глазуруванню. З поверхні плитки легко  віддаляються практично будь-які  плями. Крім цього плитка має дуже високу механічну міцність. Для отримання різних відтінків і естетичних ефектів в масу суміші при виготовленні додають окрашивающие речовини, ними служать, як правило, оксиди різних металів.  

     Фарфорова плитка головним чином використовується для облицювання підлоги, що підлягають інтенсивному зносу і вимагають підвищеної стійкості до холоду і дії хімічних речовин.  

     Для підвищення естетичної цінності порцелянову  плитку можна полірувати, але при  цьому знижується її міцність. У  рідкісних випадках порцелянова  плитка піддається глазуруванню і однократному випалу.  

     Плитка, глазурована під тиском.

     Поливання суміші під тиском проводиться одночасно  з приготуванням самої суміші. Шар глазурі піддається пресуванню разом з сумішшю і далі обпалюється.

     Плитка, глазурована під тиском має низьку пористість. Шар глазурі більш товстий, ніж у інших видів плитки, дозволяє використовувати її для облицювання підлог, які піддаються високим навантаженням при інтенсивному русі.  

     Плитка  двократного випалення.

     При застосуванні двократного випалення  глазур наноситься на обпалені плитки, потім плитки піддаються вторинному випаленню. Плитка має більш високу собівартість в порівнянні з плиткою одноразового випалення. Але має більш гладеньку поверхню, в цьому її технологічну перевагу. Вона використовується для облицювання стін і підлоги. При обробці плитки однократним випалом, в процесі випалу через глазур проходить газ, що утворюється в товщі глини при спіканні. Він залишає на блискучій поверхні плитки дрібні сліди у формі дрібних горбків, тріщин. При обробці плитки дворазовим випалом таких дефектів на глазурованої поверхні не виникає. Недоліком плитки двократного випалення є неможливість виготовлення малопористое виробів, оскільки неможлива поливання обпаленої нізкопорістой плитки.  

     Клінкерна плитка.

     Клінкерна плитка виготовляється з неоднорідних видів глини з додаванням оксидів-фарбників, флюсів і шамота. Шамотом називається глина, обпалена до втрати пластичності.

     При формуванні виріб піддається або  не піддається глазуруванню. Можливе  застосування способу одноразового випалення. У готовому вигляді ця плитка має низьку пористість, високу механічну міцність і стійкість до стирання і дії хімічних речовин.

     Цю  плитку укладають з широким швом, оскільки при випаленні плитки відбувається сильна усадка, і, як наслідок, плитки мають нерівну кромку.  

     Плитка  типу Сотта.

     Плитка  типу Сотта, як правило, не піддається поливання і використовується для  облицювання підлог. При цьому  виходить поверхня з рельєфною кладкою (рустована поверхню).