Поняття та ознаки співучасті

На  практиці форми й види співучасті можуть переплітатися між собою. Наприклад, в рамках вчинення злочину організованою групою за наявності організатора, підбурювача й пособника можливе виконання об'єктивної сторони злочину (повністю чи частково) двома або більше учасниками, які діють як співвиконавці. У таких випадках з'ясування форми і виду співучасті, ролі кожного із співучасників злочину має значення для визначення характеру й ступеню суспільної небезпеки вчиненого кожним із співучасників, для кваліфікації злочину та їх відповідальності.

Що  стосується групової злочинної діяльності, то закон (ст. 28 КК) передбачаєчотири види злочинних спільнот: 

1) група без попередньої змови; 

2) група з попередньою змовою;

3) організована група; 

4) злочинна організація. Критеріями  такої диференціації групової злочинної діяльності виступають наявність і зміст попередньої змови, кількість учасників та ступінь їх зорганізованості.

2.3 Група осіб без попередньої  змови

Група осіб без попередньої змови - це два  або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це (ч. 1 ст. 28 КК). Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до початку виконання об'єктивної сторони складу злочину не домовлялися про його вчинення, про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для цієї групи характерне спонтанне, ситуативне об'єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Учасники такої групи можуть бути не знайомими між собою. Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об'єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем уже розпочалося, але ще не закінчилося. Дії таких осіб мають бути погодженими стосовно об'єкта та об'єктивної сторони злочину, і ці особи повинні усвідомлювати, що діють спільно для досягнення єдиного злочинного результату. При цьому члени такої групи можуть застосовувати різні засоби й знаряддя злочину, діяти стосовно кількох потерпілих одночасно. У судовій практиці як зґвалтування, вчинене групою осіб, кваліфікуються дії кожного із винних, які діяли погоджено щодо кількох потерпілих, хоча кожен із них зґвалтував одну потерпілу.

Відсутність попередньої змови не виключає можливості змови між членами такої групи під час виконання ними об'єктивної сторони злочину. Безпосередньо вчинюючи злочин, вони можуть домовлятися при цьому про характер спільних дій, розподіляти ролі, узгоджувати свою подальшу (у т. ч. посткримінальну) поведінку тощо.

Діяльність  осіб у складі групи без попередньої  змови характерна для вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 293, 294, 296 КК. У деяких випадках цей вид групи передбачено як кваліфікуючу певний злочин ознаку (ч. 3 ст.152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 296, ч.2 ст. 402, ч. 2 ст. 404, ч. 3 ст. 405, ч. 3 ст. 406 КК). Для кваліфікації цих діянь за вказаною ознакою не вимагається попередньої змови між учасниками злочину, однак, якщо вона мала місце, то їх дії (за відсутності такої кваліфікуючої ознаки як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб) кваліфікуютьсяяквчинені групою осіб.

2.4 Група осіб за попередньою  змовою

Вчинення  злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього  злочину декількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК). Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до початку виконання його об'єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії готування злочину, а також в процесі замаху на злочин. Вона повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об'єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо.

Учасники  вчинення злочину такою групою діють  як співвиконавці. При цьому можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль. Так, з урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попереднім зговором, до таких дій можуть бути віднесені передача іншому співучаснику зброї безпосередньо при вчиненні вбивства, подолання опору потерпілого або приведення його у безпорадний стан з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим виконавцем тощо.

2.5 Організована група

Організована  група - це стійке об'єднання декількох осіб (трьох і більше суб'єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів. Ознаками організованої групи є:

1) наявність декількох осіб (трьох  або більше);

2) попередня їх зорганізованість  у спільне об'єднання для готування  або вчинення двох чи більше  злочинів;

3) стійкість такого об'єднання;

4) об'єднаність злочинів єдиним  планом з розподілом функцій  учасників групи, спрямованих  на досягнення цього плану;

5) обізнаність всіх учасників такої  групи з цим планом.

Організована  група є більш небезпечним  різновидом групи з попередньою  змовою. Вона відрізняється від групи з попередньою змовою:

1) стійкістю (для групи з попередньою  змовою ця ознака не є обов'язковою); 2) спрямованістю на вчинення двох або більше злочинів (група з попередньою змовою може бути створена для вчинення і одного злочину);

3) кількістю учасників - організована  група складається з трьох  і більше учасників, тоді як  група з попередньою змовою - з  двох і більше.

Загально  відома схема організованої злочинної  групи - це пірамідальна структура, на верхівці якої знаходиться керівник (дон), радник, керівник загонів ("капітани, бригадири"), керівники груп ("лейтенанти"), рядові члени ("бики", "торпеди). Ієрархічність побудови приводить  до чіткого розподілу владних  і виконавчих функцій всередині  структури, що викликає надзвичайні  складнощі в питаннях прийняття  до кримінальної відповідальності представників  корінного ядра злочинної групи⁵.

Стійкість об'єднання осіб є визначальною рисою  організованої групи. Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а  особи, які до неї входять, мають  єдині наміри щодо вчинення злочинів.

Згуртованість групи виражається у її спаяності  та одностайності. Ці ознаки, як правило, проявляються у наявності: постійних  сильних внутрішніх зв'язків між  учасниками групи, загальних правил поведінки, організатора (керівника), чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який доведений до їх відома. Важливою ознакою згуртованості є суб'єктивний момент - єдність наміру учасників групи щодо вчинення злочинів, що передбачає усвідомлення кожним з учасників факту об'єднання його з іншими особами в одну групу й прагнення тісно поєднати свої зусилля з іншими учасниками для досягнення єдиного злочинного результату. Мотиви учасників групи можуть не співпадати між собою.

Стабільність  групи виражається у її міцності та пос-тійності. Ці ознаки проявляються у: тривалості, системності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни вибулих учасників, у т. ч. шляхом перекваліфікації тих, що залишились, вербуванні нових, прикритті своєї діяльності як своїми силами так і з допомогою сторонніх осіб (у т. ч. шляхом підкупу службових осіб), наявності необхідних для функціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів, зброї, приміщень тощо.

Таким чином, стійкість організованої  групи означає, що вона має відносно постійний склад учасників з  наявністю сильних зв'язків між  ними і високого ступеня організованості, одностайності при прийнятті  рішень і послідовності у здійсненні злочинних дій.

Діяльність  учасників організованої групи  може ха-рактеризуватися як розподілом ролей, так і співвиконавством або  ж поєднанням цих форм співучасті.

2.6 Злочинна організація

Згідно  з ч. 4 ст. 28 КК злочинною організацією визнається об'єднання осіб (суб'єктів злочину), яке:

1) є стійким;

2) є ієрархічним; 

3) об'єднує декількох осіб (трьох  і більше);

4) за попередньою змовою зорганізоване  його членами або структурними  частинами для спільної діяльності, метою якої (діяльності) є:

  а) безпосереднє вчинення ними  тяжких або особливо тяжких  злочинів;

  б) керівництво чи координація  злочинної діяльності інших осіб;

в) забезпечення функціонування як самої  злочинної організації, так і  інших злочинних груп.

Злочинна  організація відрізняється від  організованої групи:

1) ієрархічністю, що свідчить про  більш високий рівень зорганізованості  такого об'єднання: 

2) спрямованістю на вчинення тяжких  або особливо тяжких злочинів;

3) можливістю визнання нею об'єднання,  зорганізованого не лише для  безпосереднього вчинення його учасниками зазначених злочинів, а й керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп. Останній аспект свідчить про більш широке функціональне призначення злочинної організації, яка, на відміну від організованої групи, може створюватися не лише для вчинення злочинів її учасниками, а й для здійснення злочинної діяльності керівного (координуючого) та забезпечувального характеру. Особливістю злочинної організації є також те, що вона може складатися з відповідних структурних частин, бути утвореною на базі кількох організованих груп (бути об'єднанням таких груп). У свою чергу, такі структурні частини можуть виступати як групи (за попередньою змовою чи організовані), чи окремі особи, діяльність яких полягає у вчиненні злочинів, так і групи чи окремі особи, які здійснюють керівництво, чи координацію злочинної діяльності, чи забезпечують функціонування відповідних структур самої злочинної організації або інших злочинних груп.

Ієрархічність злочинної організації передбачає наявність відповідної системно-структурної побудови об'єднання, яка включає в себе наявність загального керівництва (лідерів), чітко визначену підпорядкованість рядових членів об'єднання його керівнику(ам) (у т. ч. керівникам структурних частин), вертикальні зв'язки між вищими та нижніми структурами об'єднання, загальновизнані правила поведінки і забезпечення їх дотримання учасниками злочинної організації.

Спрямованість на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів означає, що злочинною організацією може бути визнане лише таке об'єднання, діяльність якого має за мету вчинення учасниками цієї організації тяжких або особливо тяжких злочинів. Об'єднання, члени якого зорганізувалися з метою вчинення злочинів невеликої або середньої тяжкості, не може бути визнано злочинною організацією, навіть за умови, якщо воно є стійким та ієрархічно структурованим. За наявності для того інших підстав воно може розглядатися як організована група. Разом із тим, спрямованість на вчинення членами об'єднання, поряд з тяжкими (особливо тяжкими), також злочинів середньої (невеликої) тяжкості, не створює підстав для невизнання такого об'єднання злочинною організацією.

Визнання  об'єднання злочинною організацією за ознакоюкерівництва чи координації  злочинної діяльності інших осіб передбачає спільну діяльність учасників такого об'єднання чи його структурних частин, яка полягає в організації вчинення злочину (злочинів) іншими особами, керуванні його (їх) підготовкою та вчиненням. При цьому закон (ч. 4 ст. 28 КК) не передбачає, що така злочинна діяльність обов'язково повинна полягати у вчиненні тяжких чи особливо тяжких злочинів. За цією ознакою злочин може бути визнаний як вчинений злочинною організацією й у разі, коли дії винної особи (осіб) полягали у керівництві чи координації вчинення іншими особами (не учасниками злочинної організації) злочинів тільки невеликої або середньої тяжкості.

Забезпечення  функціонування як самої злочинної  організації, так і інших злочинних  груп передбачає створення необхідних умов для існування цих об'єднань і здійснення ними злочинної діяльності. Воно може полягати у фінансуванні такої діяльності, приховуванні її, контррозвідувальному, розвідувальному, правовому, медичному, побутовому, інформаційному забезпеченні, забезпеченні особистої охорони організаторів та керівників злочинної організації чи інших злочинних груп, легалізації доходів, отриманих зазначеними об'єднаннями злочинним шляхом, забезпеченні їх прикриття від соціального контролю, у т. ч. від притягнення учасників таких об'єднань до кримінальної відповідальності тощо.

Але учасники злочинної організації  несуть кримінальну відповідальність лише за ті злочини, в яких вони брали  участь. Ті особи, які не брали безпосередньо  участі в якомусь окремому злочині, підлягають відповідальності за членство в цій організації⁶.

2. Види співучасників

Відповідно  до ч. 1 ст. 27 КК співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

Указана класифікація співучасників грунтується  на тій функціональній ролі, яку  виконує конкретний суб'єкт при  спільному вчиненні злочину. У свою чергу роль кожного суб'єкта визначається його вкладом у досягнення загального результату, характером виконуваних дій (бездіяльності), їх інтенсивності.

Ступінь участі - це інтенсивність діяння кожної із осіб, які діють спільно, щодо виконання своєї ролі у вчиненні злочину. характер участі визначав функціональну  роль кожного співучасника в спільному  злочину. Головною ознакою, за якою вирізняють виконавця, організатора, підбурювача і пособника слід вважати характер дій, які вчиняв кожен із них⁷.

3.1 Виконавець

Виконавцем (співвиконавцем) злочину визнається особа, яка безпосередньо вчинила  злочин. Ознаками такої особи, відповідно до ч. 2 ст. 27 КК, є такі:

1) вона є суб'єктом злочину;

2) вчинила злочин, передбачений КК;

3) вчинила такий злочин у співучасті  з іншими суб'єктами злочину.

Підвчиненням  злочину розуміється повне або  часткове виконання співучасником безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, об'єктивної сторони злочину. Наприклад, при вимаганні виконавцем є не тільки той, хто пред'явив вимогу про передачу майна, а і той, хто додав до неї відповідну погрозу.

Вчинення  злочину у співучасті з іншими суб'єктами злочину означає, що виконавець, вчиняючи злочин, діє спільно з іншими особами, які, будучи суб'єктами злочину, виконують роль організатора, пособника, підбурювача чи співвиконавця.