Уголовное право зарубежных стран

ПЛАН 
 

Переднє слово

1. Короткий аналіз Кримінального кодексу України та Кримінальних кодексів  деяких держав світу.
2. Вплив кримінального права пострадянських держав на кримінальне право України.

Висновок

Список  використаних джерел

Переднє слово

 Україна після здобуття своєї незалежності є частиною світовою спільноти, є активним учасником процесів, які відбуваються у світі, має зв’язки з різними державами світу. Тому на даному етапі свого розвитку, життя, яке ми проживаємо у такому глобалізовану світі потребує дедалі глибшого знання не тільки власного законодавства, а й законодавства, в тому числі кримінального  зарубіжних країн, як близького зарубіжжя так і далекого, особливо далекого.Особливо зі вступом України у Раду Європи у 1995 році почався процес поступового зближення законодавства України і зарубіжних країн. 18 березня 2004 року Верховна Рада України ухвалила Загальнодержавну програму адаптації законодавства  України до законодавства Європейського Союзу.¹ Можна сказати процес адаптації хоч якось, але почав рух з мертової точки.

 Дуже  часто український законодавець не надає належної уваги перевіреному століттями зарубіжному  досвіду  з тих або інших питань, а  залишається на засадах консервативного, нерозвиненого радянського законодавства під падаю під вплив чи просто запозичуючи норми законодавства країн пострадянського простору, це стосується, зокрема і кримінального права.

 Взагалі юрист, який не знає або не бажає  знати нічого крім національної правової системи, навряд чи може зрозуміти істину права, його історію.Одним із засобів вивчення зарубіжного права у контексті національного можна назвати порівняльне правознавство, яке дає можливість оцінити стан розвитку національної правової системи порівнюючи зі світовими тенденціями у розвитку права, дає можливість використати позитивний  міжнародний досвід  у тій чи іншій галузі, дає можливість віднайти спільні риси та особливості, взаємний вплив (хоча у нашому випадку швидше не взаємний вплив, а вплив на українську правову систему).На сьогодні знання сучасного кримінального права зарубіжних держав буде корисне для різних категорій працівників-правників, зокрема посадовим особам, які беруть участь у законотворчій діяльності – для врахування найкращих положень зарубіжних кримінальних законів для вдосконалення КК України; суддям, прокурорам- для того, щоб правильно застосовувати положення кримінальних законів України і зарубіжних країн в контексті міжнародного співробітництва та іншим особам, в тому числі не простим громадянам, які мають бути в курсі основних положень кримінального законодавства інших держав для того, щоб не бути притягненним до кримінальної відповідальності за межами України. Отже, кожний в тій чи іншій мірі має орієнтуватися в іноземному законодавстві з різних причин.

 Об’єктом даного дослідження є кримінальне законодавство у різних правових системах світу в їх порівняльному пізнанні

 Предметом є загальні риси й особливості  сучасного кримінального законодавства  України та інших держав, а також  вплив (позитивний чи негативний) на кримінальне  право України кримінального права країн пострадянського простору.

 Основним  завданням дослідження є проаналізувати, порівнюючи з КК України Кримінальні кодекси країн світу, вплив кримінальних законів пострадянських країн, особливо Російської Федерації на КК України, визначити тенденції цього впливу чи були вони позитивні чи негативні,а також визначити найкращі риси зарубіжних кодексів і можливість їх застосування у КК України при його вдосконалені.

1. Короткий аналіз Кримінального кодексу України та Кримінальних кодексів  деяких держав світу.

 На  мою думку, для розкриття даного питання слід спочатку дати коротку  характеристику Кримінального кодексу  України (далі КК України), а потім проаналізувати основні положення КК України у порівнянні з кодексами деяких країн світу.

 5 квітня 2001 р. Верховна Рада 379 голосами прийняла новий Кримінальний кодекс  - перший кримінальний кодекс незалежної України. Цій події передувала  багаторічна і напружена праця з розробки проекту Кримінального кодексу (КК), що  почалася у 1992 р., коли на підставі розпорядження Кабінету Міністрів було  створено робочу групу з провідних учених та практиків України, яка відразу ж почала інтенсивно працювати над проектом.

 Необхідність  підготовки нового КК України була зумовлена передовсім тим, що демократична держава не може нормально розвиватися без існування відповідної законодавчої бази. Такою законодавчою базою в боротьбі зі злочинністю передусім є Кримінальний кодекс. Значне зростання злочинності у перші роки незалежної України, виявлення її агресивних форм, поширення організованої злочинності та злочинності у сфері економіки поставили нагальні питання щодо створення Кримінального законодавства, яке б відповідало сучасним  реаліям і давало можливості належного здійснення заходів боротьби із злочинністю.

 Упродовж  всього терміну роботи над проектом були внесені пропозиції щодо його поліпшення від наукових та навчальних закладів України, Росії, Білорусі, усіх правоохоронних та правозастосовчих органів України, від окремих юристів. Проект пройшов термінологічні експертизи Інституту української мови НАН України. У 1996 році в Києві проект був обговорений на робочому засіданні експертів Ради Європи, які дали йому позитивну оцінку.

 У зв'язку із прийняттям Конституції України, а також необхідністю врахування зауважень та пропозицій, що надійшли від практичних працівників, проект було обговорено із представниками Верховного суду України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції, СБУ, МВС. У 1997 році проект було вдруге обговорено з експертами Ради Європи, які представляли Нідерланди, Італію, Швейцарію, Швецію, Португалію та інші країни.

 У другому  читанні проект був прийнятий  Верховною Радою у вересні 2000 р. Третє читання, яким був прийнятий  новий Кримінальний кодекс, відбулося  5 квітня 2001 р.²

 КК  України складаєтьяс з двох частин: Загальної та Особливої. Загальна частина складається з 15 розділів та 108 статей. Особлива частина складається з 20 розділів та 339 статей. Хоча за 7 років свого існування КК України зазнав значних змін і доповнень, у зв’зку зі свою початковою недосконалістю. Адже за цей час до КК близько двадцяти разів вносилися різноманітні зміни, доповнення, поправки, виключення.

 Декілька  статтей з нього виключено, багатьма він  доповнений, сімнадцять — викладалися  в цілком новій редакції, двадцять одна стаття зазнала змін у диспозиціях чи санкціях. Причому, окремі кримінально-правові норми змінювалися вже двічі. У цілому ж, за сім  років змін зазнали 10% усіх статей КК. Кількість же пропозицій щодо внесення до нього змін взагалі вражає — суб’єкти права законодавчої ініціативи внесли їх уже понад сотню.

 Отже, можна констатувати, що чинний Кримінальний кодекс України не виправдав одне з основних сподівань, що покладалися  на нього — він не став стабільним.

 Тепер перейдемо до аналізу основних положень Загальної та Особливої частин КК України порівнюючи з кодексами різних держав світу, зокрема, насамперед з дуже цікавим Кримінальним кодексом Республіки Польща, Кримінальним кодексом Латвії, Кримінальним кодексом Італії, Кримінальним кодексом Німеччини та інших країн світу.

 Як  було зазначено КК України складається  із Загальної та Особливої частини, які поділені в свою чергу на розділи  та статті. Так, структура кодексів зарубіжних держав є часто схожою, але всеодно дещо не однаковою. Більшість зарубіжних кодексів теж поділяється на дві частини – Загальну та Оосбливу або Спеціальну. Хоча, наприклад, Кримінальний кодекс Республіки Польща ще містить таку частину як Військову, яка застосовується до військовослужбовців,  тобто даний кодекс складається з трьох частин.

 Кількість приписів Загальних частин наведених  кодексів є, свідченням як загального рівня розвитку кримінально-правової доктрини, так і рівня правової освіти, правового виховання і  правової свідомості населення. Якщо законодавець схильний до більш абстрактних, узагальнених формулювань, він, напевно, має підстави сподіватися на те, що не лише юристи цієї країни, а й населення загалом розумітимуть і належно сприйматимуть їх.

 Кількість же приписів Особливих частин є непрямим свідченням демократичності країни: чим менше діянь у країні криміналізовано, тим менше вірогідність того, що у цій країні значна увага приділяється репресивним методам упорядкування суспільних відносин. Крім того, надзвичайно велика кількість приписів Особливої частини КК є ознакою ймовірності того, що деякі з них дублюють одна одну, створюючи небажану конкуренцію норм, а рівень правової освіти та правосвідомості як населення цієї країни, так І представників законодавчого корпусу є відносно низьким, що потребує надмірної деталізації і певної казуальності при формулюванні кримінально-правових приписів.

 У цьому  зв'язку можна зазначити , що найбільш розробленими серед аналізованих є Загальні частини кримінальних кодексів Франції, Бельгії, Сан-Марино, Швеції, Іспанії і Молдови, найменш розробленими — Загальні частини КК Латвії і КК Австрії. Найменше приписів містять Особливі частини кримінальних кодексів Данії, Ісландії, Польщі, Швейцарії і Швеції (у цих же країнах — найменша кількість ув'язнених із розрахунку на 100 тис. населення), а найбільше — Особливі частини кримінальних кодексів Естонії і Білорусі (у цих же країнах — кількість ув'язнених із розрахунку на 100 тис. населення одна з найбільших у Європі)³.

 Структура Загальних частин КК Росії, КК Білорусі, КК Естонії є більш складною, ніж структура Загальної частини КК України: їх розділи поділені ще й на глави (у КК Естонії навпаки — глави поділені на розділи).

 Проте загалом визнати зразковою структуру  будь-якого з аналізованих кримінальних кодексів не можна. Кожна з них  має свої недоліки. Так, у КК Білорусі питання суб'єкта злочину (статті 27—30) включені до глави 5 "Умови кримінальної відповідальності", поряд з питаннями вчинення діяння у стані афекту (ст. 31), адміністративної та дисциплінарної преюдиції (ст. 32) і переліком діянь, які тягнуть кримінальну відповідальність на вимогу потерпілого (ст. 33); питання про поняття злочину, його стадії і співучасть у злочині об'єднані в одній главі 3, а про звільнення від кримінальної відповідальності і про звільнення від покарання — у главі 12.⁴

 Оригінальною  є Загальна частина КК Польщі. Це видно з назв деяких з її п'ятнадцяти глав: принципи кримінальної відповідальності; форми вчинення злочину; виключення кримінальної відповідальності; кримінально-правові заходи; заходи, пов'язані із застосуванням до винного іспитового терміну; сукупність злочинів, а також складання покарань і кримінально-правових заходів; заходи безпеки; відповідальність за злочини, вчинені за кордоном; роз'яснення термінів, застосовуваних у законі; ставлення до окремих законів. Переважна більшість цих назв є відмінними від тих, що застосовані у КК України. Утім, зміст відповідних інститутів є більш близьким, ніж їхні назви.⁵

 На  думку М.І.Хавронюка , серед Загальних частин кримінальних кодексів держав Західної Європи найбільш гарно структурованими є Загальні частини КК Іспанії і Сан-Марино.

 Так, КК Сан-Марино включає такі розділи: І — "Кримінальний закон"; II — "Особа, винна у вчиненні злочину"; III — "Злочин"; IV — "Співучасть великої кількості осіб"; V — "Покарання і заходи безпеки"; VI — "Цивільні зобов'язання та інші дії, що випливають Із злочину"; VII —- "Тлумачення юридичних термінів". Розділи II, III і V поділені на кілька логічних глав.

 Схожою  за своєю структурою є Загальна частина (Вступний розділ і Книга І) КК Іспанії. Особливістю цього КК є те, що при внесенні до нього змін інколи допускається зміна нумерації статей. Наприклад, з 2000 р. ст. 19 стала частиною 3 ст. 16, а статті 20—25 — статтями 19—24, і КК Іспанії доповнено новою статтею 25. Починаючи зі ст. 26, нумерація статей не змінилась. На наш погляд, це негативний досвід, адже зміна нумерації статей створює підстави для певної плутанини.

 Дещо  особливим є система побудови Загальної частини кодексу Федеративної Республіки Німеччина. Загальна частина КК ФРН складається з п'яти розділів, які у свою чергу практично всі (крім четвертого розділу) діляться на глави.

 Розділ  перший "Кримінальний закон" містить  у собі дві глави: "Сфера чинності закону" і "Пояснення термінів". Перший розділ охоплює параграфи  з першого по десятий. Ці норми проголошують принцип "немає покарання без закону", містять приписання про дію КК ФРН у часі й просторі, про місце здійснення діяння й приписання про дію КК у відношенні неповнолітніх. Другий розділ відображає специфіку КК ФРН і пояснює деякі терміни, використовувані в КК ФРН. Так в § 11 даються поняття осіб і речей (наприклад, поняття родича, посадової особи, судді, особи, спеціально уповноваженого на виконання публічних обов'язків, протиправного діяння, мір і ін.).На мою думку, є досить важливим розділ, в якому йде роз’яснення термінів, які містяться в кодексі що варто було б застосувати в КК України.⁶