Відмінність об'єкта від предмета злочину

Наприклад, при  продажу в торговельних підприємствах  фальсифікованих товарів злочинець  погіршує якість товарів, хоча і зберігає при цьому їх зовнішній вид (наприклад, розбавляє сметану кефіром, спиртні напої - водою, додає до складу вершкового масла маргарин). Страждає предмет злочину і при вчиненні таких злочинів, як знищення або пошкодження майна (ст.ст. 194, 195),  незаконне полювання (ст. 248 КК), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК) та інші.

У більшості  випадків шкода, яка завдається предмету посягання може бути відшкодована. Пошкоджену річ можна відновити, знищену замінити новою або відшкодувати її вартість. Ускладнення в усуненні шкоди, що причиняється предмету злочину, виникає тільки в випадку знищення індивідуально-визначеної чи унікальної речі.

При цьому слід розрізняти фізичне пошкодження  чи знищення речі, предмета в цілому або у будь-якій його частині, яке ускладнює чи зовсім припиняє її існування (функціонування), вчинення соціальної шкоди шляхом знищення чи пошкодження речі, предмета у вигляді матеріального, майнового збитку або шкоди здоров’ю, життю, господарству, управлінню тощо.

Заподіювана об’єкту  шкода, навпаки, за загальним правилом, не відшкодовується і її не можна усунути або усунути дуже важко. Неможливо, наприклад, усунути шкоду, завдану здоров’ю, честі, гідності, як і неможливо відновити порушену статеву волю чи розголошену таємницю. Неможливо також усунути шкоду, заподіяну інтересам правосуддя, державного чи суспільного управління і деяким іншим суспільним відносинам [ 13, с. 134].

Взагалі злочин вчинює чотири види суспільно-небезпечної шкоди:            

- майнову;

- фізичну;

- моральну;

- політичну.

Виходячи з  цього, можна сказати, що на рівні об’єкта злочину відшкодованою може бути тільки шкода майнова. Фізична, моральна, політична шкода від злочину поверненою чи відшкодованою бути не може.

З’ясування  сутності об’єкта і предмета дає  змогу дати відповіді на багато практичних питань.

З цього можна  зробити висновок, що у системі  злочинних наслідків вчинення предмету злочину є факультативним наслідком  діяння, тоді як вчинення шкоди об’єкту - зміну суспільних відносин - є обов'язковою  ознакою злочину. Таким чином, не річ сама по собі, а річ як сукупність сторін, властивостей суспільних відносин охороняється правом і вплив на цю річ вчинює соціально-небезпечну шкоду у сфері цих суспільних відносин. Без конкретизації цих відносин неможливо виявити ні суті посягання, ні його суспільної небезпеки, як і неможливо дати йому правильну соціально-політичну і юридичну оцінку.

М.А. Гельфер  обгрунтовано зазначив, що хоча предмет  злочину і є складовою частиною об'єкта, однак при кожному новому злочині предмет прийме новий вид, обросте новими ознаками, якими її наділяє законодавець при конструюванні того чи іншого складу злочину, а тому його не можна змішувати і ототожнювати з об'єктом, бо предмет є самостійним певним юридичним поняттям.

Таким чином, доходимо висновку, що відрив предмета злочину від об’єкта не можна визначити обгрунтованим.

Предмет і об’єкт злочину між собою тісно і взаємопов’язані. Тісний зв’язок який існує між цими обома явищами показує, що шляхом зміни речі предмета можна змінити і суспільні відносини. Соціально-небезпечна шкода в багатьох випадках може бути вчинена лише шляхом впливу на певний предмет. Наприклад, у посяганнях на особу (вбивство, заподіяння шкоди здоров’ю і ін.) діяння може бути скоєне тільки шляхом певного впливу на людину як живу біологічну істоту. Інакше ці злочини скоєні бути не можуть.

Взаємозв'язок предмета з об’єктом не однозначний  і не в усіх випадках тотожній. Оскільки предмет злочину є сукупність сторін, властивостей суспільних відносин, то вони в окремих випадках проявляються по-різному. Інколи це матеріальна річ, об’єкт суспільних відносин, а в деяких випадках предметом злочину виступає суб’єкт суспільних відносин. Цим і визначаються різноматні види зв’язків предмета і об’єкта.

Разом з тим різноманіття зв’язків предмета з об’єктом злочину може бути зведене до двох різновидів:

1. Предмет злочину  виступає матеріальною, речовою  стороною суспільних відносин. Так, наприклад, відносини власності, що виникають та існують з приводу речей (майна), відносини управління, які виникають з приводу видачі, виготовлення і використання документів, земельних ділянок та ін.

2. Предмет злочину  виступає в якості суб’єкта  суспільних відносин і є однією  із сторін цього соціального  зв’язку. Такі, наприклад, суспільні  відносини особи в усій їх сукупності.

У літературі було висловлено думку про існування  трьох видів зв'язку предмета з  об'єктом:

а) відношення предмета до об'єкта може полягати в тому, що він є матеріальною умовою існування суспільних відносин;

б) предмет може бути об'єктивним речовим вираженням існуючого суспільного відношення;

в) оскільки суспільні  відносини являють собою відносини  між людьми і під дією людей  переходять у явища, то злочинець  може заподіювати шкоду суспільним відносинам впливаючи на людей. Предметом  злочину в окремих випадках може бути тіло і психіка людини (вбивство, опір представникові влади). Однак не важко побачити, що, по - суті, між зв'язком першого і другого виду немає відмінностей.

Деякі автори називають  третім видом зв'язку предмета з  об'єктом форму закріплення суспільних відносин (гроші, документи і т.д.). Проте уважний аналіз цього положення показує, що форма закріплення суспільних відносин сама по собі не є ні суспільними відносинами, ні його стороною і тому не може бути об'єктом злочину. Звідси випливає, що немає необхідності відшукувати і встановлювати зв'язок між предметами, в яких закріплюються суспільні відносини, і об'єктом злочину.

Разом з тим  необхідно мати на увазі, що в грошах, документах проявляються суспільні  відносини, в яких названі і інші подібні речі. У таких суспільних відносинах гроші (щодо власності) та документи (щодо управління, господарювання) є матеріальним вираженням цих самих суспільних відносин. У цьому випадку предмет і об'єкт злочину знаходяться в зв'язку першого роду. Отже, все розмаїття зв'язків предмета злочину з його об'єктом може бути зведене до двох різновидів.

Тісний взаємозв'язок предмета з об'єктом злочину разом  з тими не виключає відомої самостійності  предмета. В цьому проявляється динаміка суспільного життя, постійна зміна суспільних відносин. Суспільні відносини з приводу одного й того ж предмета речі можуть часто змінюватись.

Майно, наприклад, може переходити з приватної власності  в державну чи громадську, і навпаки. В зв’язку з цим кримінально-правове  значення має визначення тих суспільних відносин, які проявляються в даних умовах місця, часу і обставин в конкретному предметі, речі в момент скоєння злочину, рівно як і встановлення конкретного предмета, шляхом впливу на який винна особа вчинила шкоду об’єкту злочину. Так, приватне майно громадянина може в момент його розкрадання знаходиться на зберіганні в (на виробництві, на транпортуванні і т.ін.) організації, і особа в даний момент не є посадовою чи представником влади, що істотно змінює соціальну сутність діяння і його кваліфікацію.

Предмет злочину також перебуває у певному взаємозв'язку, співвідношенні з об’єктивною стороною злочину. Цей взаємозв'язок виступає у вигляді взаємодії. Перш за все предмет злочину перебуває у взаємозв'язку з дією. Злочинне діяння у вигляді жестів, погроз, нападу, образи, розкрадання і деяких інших його різновидів полягає в психологічному чи фізичному впливі на предмет злочину. Цей вплив, що утворює сутність, основу зовнішнього прояву таких злочинів, є зв'язкова ланка між об’єктом і об’єктивною стороною.

Злочин, скоєний  дією, чиниться, як правило, тільки тоді, коли здійснюється вплив на предмет  злочину. Стосовно цих злочинів можна  сказати, що немає злочину без  дії і немає злочину без  предмета злочину, якщо дія не спрямована на предмет злочину. Дія взагалі означає певний вплив на щось. Тільки взаємодія цих двох моментів: дія і її спрямованість на предмет злочину – створює підстави для визнання дії злочином. Ці положення, не стосуються злочинів, які умовно можна назвати безпредметними.

Предмет злочину, таким чином, перебуває в певному  зв’язку з об’єктивною стороною злочину. Особливості і властивості  предмета в багатьох випадках визначають зміст об’єктивної сторони, оскільки і характер діяльності суб’єкта істотно  залежить від особливостей об’єкта.

Саме предметом  злочину в більшості випадків обумовлюється вибір способу  і знарядь впливу на нього.

Разом з тим, злочинними визнаються не всі способи  впливу на предмет злочину, а тільки ті з них, які загрожують і вчинюють об’єкту істотну шкоду. Наприклад, виготовлення чи збут кинджалів, фінських ножів чи іншої холодної зброї створює злочин (ч. 2. ст. 263 КК). Зберігання цих предметів складу злочину не створює.

Предмет злочину  в багатьох випадках характеризує і  злочинні наслідки, які є однією з головних ознак об’єктивної сторони злочину. Наприклад, вбивство припускає позбавлення життя лише людини, порушення правил валютних операцій стосується тільки валютних цінностей і т.ін.

В багатьох злочинах предмет є зв’язуючою ланкою між  об’єктом і об’єктивною стороною злочину, бо наслідки належить одночасно, як до дії, так і до об’єкта.

Предмет злочину  необхідно відрізняти від знаряддя злочину. Знаряддя або засоби злочину - це ті предмети, що використовуються злочинцем при вчиненні злочину. Так при вбивстві можуть бути використані такі знаряддя злочину, як зброя, отрута і т.д., при квартирній крадіжці - відмичка, ключі, брухт.

 

Висновок

Таким чином  з всього сказаного ми бачимо, що такий елемент складу злочину, як об'єкт і предмет злочину має  велике значення при кваліфікації злочинів.

Як вже говорилося, законодавчий перелік об'єктів злочину  дається в ч.1 ст. 1 КК України. Це суспільні  відносини, що охороняються кримінальним законом від злочинних посягань. Під суспільними відносинами  розуміють відносини між людьми в процесі їхньої спільної діяльності або спілкування, що знаходяться під охороною правових або моральних норм.

Таким чином, об'єктом  злочину слід визнати ті блага (інтереси), на які посягає злочинне діяння і  яке охороняються кримінальним законом.

Цікаве питання для дослідження представляє класифікація видів об'єктів злочину. В основному виділяють два критерії: вертикальну і горизонтальну класифікацію.

Якщо в першому  випадку ми можемо виділити три наступні види об'єктів: загальний, родовий, безпосередній, то в другому випадку ми маємо справу з діленням безпосереднього об'єкту злочину на наступні категорії: основний безпосередній об'єкт, додатковий безпосередній об'єкт, факультативний безпосередній об'єкт, причому кожному виду присутні свої особливості.

Класифікація  об'єктів як по горизонталі, так і  по вертикалі дозволяє уточнити характер і ступінь суспільної небезпечності  злочину, його юридичну природу, а також  допомагає правильно кваліфікувати  скоєний злочин.

Предметом злочину  слід вважати будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких кримінальний закон пов’язує наявність в діях особи ознак конкретного складу злочину.

Значення предмета злочину як самостійної ознаки складу злочину та його роль в механізмі  заподіяння шкоди у сфері певних суспільних відносин і у виявленні об’єкта посягання і кваліфікації діяння має дуже важливе самостійне теоретичне та практичне значення.

Класифікація  предметів злочину, яка проведена  за різними підставами впливає на з'ясування соціальної сутності і юридичної природи предмета злочину, його місця у системі ознак злочину і впливу на кваліфікацію діяння.

Предмет від  об'єкта злочину відрізняється тим, що вони різні за своєю природою.

Об'єкт злочину - це певні суспільні відносини, які  за своєю природою і суттю чисто соціальне явище. Вони виникають і існують тільки в суспільстві - як неодмінна умова існування суспільства. Громадські відносини неможливі поза суспільством і суспільство немислиме без цих відносин. Крім цієї соціальної природи та соціальної сутності суспільні відносини нічого не мають і ні в чому іншому не виявляються.

Предмет злочину  за своєю природою характеризується фізичною, речовою сутністю. Це завжди певний матеріальний (речовий) об'єкт, але з приводу якого виникають  і існують відносини між людьми.

Предмет відрізняється  від об’єкта ще й тим, що йому не завжди завдається шкода.

Якщо шкода, заподіяна об’єкту завжди носить соціальний характер, то предмету злочину  в наслідок суспільно небезпечного посягання насамперед завдається фізична  шкода яка викликає певні негативні соціальні зміни в об’єкті. Шкода предмету, як матеріальній речі завдається, коли злочин здійснюється шляхом його знищення, пошкодження або видозмінення.

Предмет і об’єкт злочину між собою тісно і  взаємопов’язані. Тісний зв’язок який існує між цими обома явищами показує, що шляхом зміни речі предмета можна змінити і суспільні відносини.

Суспільні відносини  певного виду як об’єкт кримінально-правової охорони характеризується стабільністю свого існування, певною незмінністю, хоча у своєму прояві вони в багатьох випадках змінюються чи ліквідовуються.

Предмет злочину, навпаки, може бути змінений тільки в  своїй фізичній, речовій сутності, він може бути знищений чи пошкоджений  тільки фізично. Пошкодженням предмета злочину вчиняється соціальна шкода тільки через зміну суспільних відносин, існуючих з його приводу.