Досудве розслідування

Виконавши невідкладні слідчі дії, орган дізнання зобов'язаний передати кримінальну справу слідчому через  прокурора у десятиденний строк, незалежно від того, встановлена  особа, яка вчинила злочин, чи не встановлена. На практиці виникає питання, чи повинен прокурор затверджувати  постанову органу дізнання про передачу кримінальної справи про тяжкий злочин слідчому, якщо десятиденний строк  закінчився, а невідкладні слідчі дії (можливо жодна слідча дія) не проведені.

“Оскільки продовження строку провадження  дізнання закон не передбачає, то прокурор змушений затвердити постанову про  передачу кримінальної справи слідчому за вказаних обставин. У той же час  прокурор повинен відреагувати на таке порушення закону відповідно до вимог  ст. 30 Закону «Про прокуратуру» [8, с. 86].

У разі передачі слідчому кримінальної справи про тяжкий злочин де не встановлена  особа, яка його вчинила, орган дізнання, згідно ст. 104 КПК України зобов'язаний продовжувати виконання оперативно-розшукових дій та повідомляти слідчого про їх результати.Відповідно до ст. 109 КПК України за наявності обставин, передбачених статтею 6 КПК України, орган дізнання зобов'язаний закрити кримінальну справу. Про закриття кримінальної справи орган дізнання складає мотивовану постанову, копію якої у добовий строк направляє прокурору. Про закриття кримінальної справи орган дізнання зобов'язаний повідомити зацікавлених осіб, або надіслати їм копії постанови про закриття справи. Особливості закриття кримінальної справи на підставі п. 4 ст. 6 КПК України викладені вище.

Постанова про закриття кримінальної справи складається із урахуванням вимог ст.ст. 130, 214 КПК України.

У вступній частині вказується: місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій винесено постанову.

 У описово-мотивувальній частині вказуються усі юридично значущі факти та обставини, встановлені в справі, особливості події злочину чи діяння, ким воно вчинене; яка кваліфікація чи інші юридична оцінка діяння; фактичні та юридичні підстави й мотиви закриття справи; процесуальні норми, якими при цьому керуються.

Резолютивна частина має логічно витікати з описово-мотивувальної частини постанови. Тут має бути вказано:

Суть прийнятих рішень про закриття справи з вказівкою підстави закриття справи та відомостей про особу, стосовно якої справу закривається, або відомостей про подію, у зв‘язку із якою справу було порушено;

• рішення про долю речових доказів та майна, на яке накладено арешт;
• рішення про скасування запобіжного заходу;
• рішення про скасування арешту поштово-телеграфної кореспонденції;
• рішення про скасування арешту на вклади;

Якщо розслідуванням встановлено  факти, які вимагають застосування заходів громадського або дисциплінарного  впливу чи адміністративного стягнення  щодо особи, яка притягалась як обвинувачений, або щодо інших осіб, слідчий, закриваючи кримінальну справу, доводить ці факти  до відома громадської організації, товариського суду, трудового колективу  або адміністрації підприємства, установи, організації для вжиття відповідних заходів впливу або  надсилає матеріали справи до суду для застосування заходів адміністративного  стягнення.

Копія постанови про закриття справи надсилається прокуророві, особі, що притягалася  до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої була порушена справа, а  також потерпілому та цивільному позивачеві.

У відповідності до ст. 104 КПК України  за наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує  кримінальну справу і, керуючись  правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання, додержуючи строків, передбачених ч. 1 ст. 108 КПК, складає  постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження.

У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора  після виконання невідкладних слідчих  дій у термін не більше 10 днів (ч. 2 ст. 108 КПК).

Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено  особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові  дії і повідомляє слідчого про їх наслідки.Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.

Отже, дізнання є однією з двох форм провадження досудового розслідування  в справі, що зумовлює актуальність та важливість дослідження його процесуальної  форми й організації.

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття і зміст стадії досудового слідства

Досудове слідство — кримінально-процесуальна діяльність слідчого за порушеною та прийнятою ним до свого провадження  кримінальною справою, зміст якої полягає у збиранні, дослідженні, перевірці, оцінці та використанні доказів, встановленні об'єктивної істини, провадженні слідчих та інших процесуальних дій і самостійному застосуванні норм права з метою захисту прав та законних інтересів людини, фізичних та юридичних осіб, створенні умов для здійснення справедливого правосуддя.

Розгляд і вирішення судом справ  неможливо без попередньої великої  і кваліфікованої підготовчої роботи. Тому за законом [ст. 111, 1] переважна більшість кримінальних справ повинна проходити стадію попереднього (досудового) розслідування. Винятком можуть бути лише справи приватного обвинувачення [ч. 1 ст. 27, 1] та справи з протокольною формою досудової підготовки матеріалів.

У ході досудового провадження необхідно  всіма встановленими законом  засобами зібрати і перевірити докази, здійснити кримінальне переслідування щодо особи, яка вчинила злочин, притягнути цю особу як обвинуваченого, застосувати  заходи, що забезпечать її неухилення від слідства та суду, забезпечити  реалізацію прав потерпілого від  злочину і т. д. Виконання відповідних  процесуальних дій та прийняття уповноваженими на це особами рішень у перебігу досудового розслідування та при його закінченні і складають зміст цієї стадії.

Таким чином, стадію досудового розслідування  можна визначити як діяльність органів  дізнання, дізнавача, слідчого, прокурора  щодо збирання, перевірки й оцінки доказів, на підставі яких встановлюються обставини, що мають значення в справі, викривається і притягується як обвинувачений особа, що скоїла злочин, застосовуються заходи з виявлення обставин, які сприяли вчиненню злочинів, приймаються заходи щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Ця діяльність має своїм призначенням також забезпечити захист прав і законних інтересів осіб і організацій, які потерпіли від злочину, і одночасно захистити особистість від незаконного і необґрунтованого обвинувачення та обмеження її прав і свобод.

Розслідування зветься досудовим (попереднім) тому, що воно передує провадженню  в суді, де здійснюється судове слідство та приймається від імені держави  рішення в справі.

Зроблені слідчим висновки про  те, що злочин мав місце та про  особу, яка його вчинила, є для  суду тільки версією обвинувачення, яка підлягає безпосередній, всебічній перевірці в суді на умовах рівності сторін і змагальності.

Очевидно, що досудове розслідування, яке проведено у строгій відповідності  з законом, забезпечує можливість більш  повного і об'єктивного дослідження обставин у досудовому засіданні, встановлення законного і обґрунтованого вироку чи іншого рішення в справі.

Ця стадія має, по-перше, чітко окреслені межі в системі кримінального процесу — від постанови про порушення кримінальної справи до винесення остаточного рішення, яким завершується провадження розслідування; по-друге, стадія має свою процесуальну форму та свій зміст, що визначаються її завданнями.

Завдання стадії досудового розслідування  полягають у: 1) швидкому та повному  розкритті злочину та притягненні  осіб, винних у його вчиненні, до участі в справі як обвинувачених і охорони  від необґрунтованого притягнення  осіб, не причетних до вчинення злочину; 2) вжиття заходів до відшкодування шкоди, завданої злочином; 3) виявлення причин вчинення злочину та умов, які цьому сприяли, і вжиття заходів до їх усунення [ст.ст. 2, 23, 23^і, 29, 1].

Тільки виконання завдань даної  стадії є підставою для винесення органом досудового розслідування рішення про передачу справи до наступної, вже судової стадії кримінального процесу, або ж про закінчення провадження шляхом закриття справи [ст. 212, 1]. Неналежне виконання завдання органом досудового розслідування, допущенні ним помилки, прорахунки, порушення вимог кримінально-процесуального закону можуть бути підґрунтям і для появи судової помилки, як про це свідчить практика.

Хоча на відміну від стадії головного  судового розгляду кримінально-процесуальний  закон і не проводить чіткого  поділу на певні етапи (частини) досудового розслідування, але все ж таки умовно можна вирізнити чотири етапи, які повинна пройти кожна кримінальна  справа, перш ніж вона надійде до суду: 1) провадження після порушення справи невідкладних та інших слідчих дій для з'ясування події злочину й участі в ньому конкретних осіб; 2) виконання процесуальних дій, пов'язаних із притягненням особи як обвинуваченої, пред'явленням їй обвинувачення, її допитом, вжиття запобіжних заходів та інших заходів процесуального примусу (відсторонення обвинуваченого від посади тощо); 3) збирання й перевірка всіх інших необхідних доказів, що підтверджують або спростовують обвинувачення, обтяжують чи пом'якшують кримінальну відповідальність обвинуваченого; 4) виконання процесуальних дій, пов'язаних із закінченням розслідування, зі складанням відповідного підсумкового документа й належним спрямуванням справи.

У стадії досудового розслідування  встановлюються межі судового розгляду. Суд, розглядаючи справу, не може вийти за межі обвинувачення, пред'явленого на стадії досудового розслідування, за винятком випадків, зазначених в ст.ст. 275—278 КПК.

Досудове розслідування як процесуальна діяльність має дві форми, а саме: досудове слідство і дізнання.

Головною або провідною формою досудового розслідування вважається досудове слідство, яке здійснюється слідчими прокуратури, органів внутрішніх справ, СБУ та слідчими податкової міліції [ст. 102, 1].

Основні положення або загальні умови досудового розслідування  — це визначені законом на підставі принципів кримінального процесу правила, які відображають характерні риси та особливості досудового розслідування, як стадії, і своїми вимогами спонукають органи дізнання й досудового слідства до швидкого, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, виконання завдань даної стадії й охорони в ній прав і законних інтересівяк фізичних, так і юридичних осіб.

До таких положень слід віднести норми КПК, які регулюють: 1) своєчасний початок досудового розслідування; 2) додержання правил про підслідність кримінальних справ; 3) строки досудового розслідування; 4) об'єднання і виділення кримінальних справ; 5) взаємодію слідчого з органом дізнання; 6) використання групового (бригадного) методу розслідування; 7) направлення окремого доручення слідчим; 8) недопустимість розголошення даних досудового розслідування; 9) використання науково-технічних засобів та методів при розкритті й розслідуванні злочинів; 10) заявления і вирішення клопотань та деякі інші правила і положення.

1. Своєчасний початок досудового слідства [ст. 113, 1]. Зміст цього положення полягає в наступному:

— досудове слідство розпочинається тільки після порушення кримінальної справи;

— слідчий зобов'язаний негайно  розпочати провадження розслідування  в порушеній ним чи переданій йому кримінальній справі;

— слідчий може прийняти кримінальну  справу до свого провадження, не очікуючи на закінчення десятиденного строку дізнання;

— із моменту прийняття кримінальної справи до свого провадження слідчий (і особа, яка проводить дізнання) несе повну відповідальність за законне  і вчасне прийняття рішень про спрямування досудового слідства і провадження слідчих дій.

Але законодавець допускає провадження  слідчих дій у кримінальній справі і без прийняття її до свого  провадження:

а) уразі виконання доручень [ч. 3 ст. 114, 1] і окремих доручень [ст. 118, 1] слідчого;

б) якщо розслідування здійснює група  слідчих [ст. 119, 1];

в) якщо частину слідчих дій проводить  прокурор [п. 5 ч. 1 ст. 227, 1] або начальник  слідчого відділу [ч. 2 ст. 114^і, 1];

г) якщо слідчу дію виконує особа  однієї статі з учасником, щодо якого проводиться слідча дія;

д) якщо слідчі дії здійснюються в порядку виконання судового доручення [ст. 315^і, 1].

2. Додержання правил про підслідність кримінальних справ [ст. 112, 1]. Правила про підслідність встановлюють межі компетенції слідчих щодо досудового розслідування кримінальних справ.

Підслідність кримінальних справ — це сукупність встановлених законом ознак справи, відповідно до яких вона належить до відання того чи іншого органу розслідування. Таким чином, підслідність обумовлює правильний розподіл кримінальних справ між різними органами досудового розслідування.

Розрізняють шість видів підслідності кримінальних справ: предметна (родова), персональна, за зв'язком справ, альтернативна, територіальна та виключна (імперативна).

3. Додержання строків розслідування.

Строки досудового слідства виконують  дисциплінуючу функцію щодо посадових  осіб, які його здійснюють. На відміну від строків тримання обвинуваченого під вартою досудове слідство якимось остаточним, крайнім строком не обмежене. Воно має провадитися доти, доки не будуть належним чином досліджені обставини, що входять до предмета доказування в даній справі. Водночас розслідування має провадитися швидко, щоб своєчасно виявити і закріпити докази, необхідні для правильного вирішення кримінальної справи. Це є важливою умовою виконання завдань боротьби зі злочинністю, забезпечення прав і законних інтересів всіх суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності. Тому кримінально-процесуальний закон передбачає досить стислі строки досудового слідства.