Принципи кримінального процес

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ  ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний  університет 

«юридична академія україни  ім. Я.Мудрого» 
 
 
 

кафедра кримінального процесу 
 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

На  тему:

«Принципи кримінального процес» 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                 Виконав:

                                                                                                       студент 3к.,4ф.,16гр.

                                                                                           Юркевич М.М.

                                                                                      Перевірила:

                                                                                       Корчева Т.В. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Харків  – 2011

ПЛАН: 

1. Поняття принципів  кримінального процесу України.

2. Значення нормативного  закріплення принципів для забезпечення правильного і точного застосування норм процесуального законодавства.

3. Система принципів.  Особливості їх реалізації у кримінальному судочинстві.

4. Принципи, що  реалізуються на досудових та  судових стадіях кримінального  процесу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ. 

     Кримінальне законодавство має своєю задачею  охорону суспільного ладу, власності, особистості, прав і волі громадян і всього правопорядку від злочинних зазіхань.

Для здійснення цієї задачі, воно визначає які суспільно  небезпечні діяння є злочинами, і  встановлює покарання підмети застосуванню до осіб, що скоїли злочину.

     Однак, щоб особу, що зробила злочин, покарати, необхідно вірогідно й у деталях установити усі фактичні обставини  діяння, що інкримінує, ступеня винності даної особи й ін. факти, що мають значення для справи, зокрема  обставини обтяжуючої і зм'якшуючої відповідальності, а також причини й умови, що сприяють здійсненню злочину.

У цьому зв'язку склалася строго упорядкована діяльність підлегла мети оптимального пошуку істини по кримінальній справі. Ця діяльність і є кримінальним процесом.

Ця діяльність:

-    детально  регламентована законом;

-    виражається  в порушенні, розслідуванні, судовому розгляді і дозволі кримінальної справи, а також (частково) у виконанні вироку;

-    здійснюється  спеціально уповноваженими органами (суд, прокурор, слідчий, і органи  дізнання), що ведуть виробництво  в справі;

-    у  ній беруть участь інші державні і суспільні особи (наприклад експерт) і громадяни, обвинувачувана, свідок, потерпілий, підозрюваний, зрозумілі і т.д. , що вступають один з одним у правовідносини (тобто відносини урегульовані правовими нормами) суть яких полягає у взаємних правах і обов'язках (тобто один стосовно   іншого має право, а той у свою чергу несе обов'язок). Наприклад: слідчий (суд) вправі викликати будь-як особу для допиту, а свідок зобов'язаний з'явитися за викликом і дати правдиві показання: повідомити усе відоме в справі і відповісти на поставлені питання, (теж саме й експерт). У свою чергу свідок (експерт) має визначені права стосовно особи виробляюче дізнання, слідчому, прокуророві і судові (свідок на відшкодування витрат по явці, а експерт на винагороду), а зазначені посадові особи зобов'язані забезпечити реалізацію цих прав.

Кримінальний  процес - це регламентована законом  і убрана у форму правовідносин  діяльність органів дізнання, попереднього наслідку. Прокуратури і судів  при участі інших державних і громадських організацій, посадових осіб і громадян, змістом якого є порушення, розслідування, судовий розгляд і дозвіл кримінальних справ, а також (частково) виконання вироків.

Кримінальний  процес складається з декількох  стадій, кожна з яких характеризується:

А) особливими, своїми, задачами, що випливають із загальних  задач кримінального процесу;

Б) особливим  складом учасників;

В) специфічними діями цих учасників і правовідносинами виникаючими між ними;

Г) специфічними документами якими підводиться  підсумок цієї діяльності.

Кожна стадія має  строго визначений початковий і кінцевий моменти.

Кожна кримінальна  справа у своєму русі послідовно проходить  кожну з наступних стадій:

1.    Порушення  кримінальної справи.

2.    Попереднє  розслідування.

3.    Переказ  судові - призначення судового засідання.

4.    Судовий  розгляд.

5.    Касаційне  виробництво.

6.    Виконання  вироку.

Крім названих існують ще дві стадії:

1. Перегляду  справи в порядку судового  нагляду;

2. Поновлення  справи по знову відкритим  обставинам.

     Але з них проходить не кожна кримінальна справа, тому що тут здійснюється перевірка законності й обґрунтованості судових рішень, що вступили в законну силу.Синонім кримінального процесу - кримінальне судочинство (у вузькому і широкому змісті).

В усіх судах  і по всіх кримінальних справах кримінальний процес підлеглий єдиному порядкові виробництва. Зате в судовій стадії в наявності диференціація процедури установлення фактичних обставин справи в залежності від ступеня суспільної небезпеки злочину, по якому воно ведеться:

А) попередній наслідок (основна форма)

Б) дізнання.

Але незважаючи на це в судовому засіданні справа розглядається без яких-небудь процедурних  вилучень з дотриманням усіх гарантій повноти й об'єктивності.

Усі дії правоохоронних органів здійснюється у визначеній процесуальній формі, що являє собою сукупність установлених законом умов здійснення визначених дій і є обов'язковою для усіх без винятку учасників кримінального процесу.

     Це  не самоціль, а засноване на багаторічному  досвіді найбільше надійно вивірений засіб досягнення задач кримінального судочинства: щоб кожен винний поніс справедливе покарання і щоб жоден  невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Уся кримінально-процесуальна діяльність умовно розділяється на відносно відособлені напрямки, обумовлені роллю її учасників.

Ці напрямки звуться  кримінально-процесуальними функціями.

Розрізняють чотири процесуальні функції:

1.    Розслідування  злочинів (орган дізнання, слідчий,  прокурор, який прийняв справи  до свого виробництва);

2.    Обвинувачення  в злочині (прокурор);

3.    Захист  від обвинувачення в злочині  (захисник);

4.    Дозвіл  кримінальної справи (суд).

Перша функція  полягає в об'єктивному, повному  і всебічному дослідженні всіх обставин справи.

Друга функція  в підтримці обвинувачення в суді.

Третя функція, це використання зазначених у законі засобів і способів захисту з  метою з'ясування обставин, які оправдовують обвинувачуваного або зм'якшуюча  його відповідальність, надання обвинувачуваному необхідної юридичної допомоги.

Четверта функція  представляє підсумкове рішення, у  якій суд від імені держави  формулює остаточні висновки, зміст  яких визначається задачами кримінального  судочинства, головний висновок тут  про винність або невинність і  про мерю покарання за зроблений  злочин.

Але, функцією дозволу  володіють і органи розслідування, а також прокурор, (в рішеннях припинення справи по  підставах, що реабілітують, тобто з висновком  про невинність особи, що рівнозначно  виправдувальному вирокові суду). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття принципів кримінального процесу України. 

     Принципи - це основні, найбільш загальні і керівні  положення якого-небудь процесу, явища, вони невиведені з інших понять, первинні. Існує кілька видів зору щодо деяких ознак (властивостей), властивим  принципам кримінального процесу, що в остаточному підсумку позначається на їхньому теоретичному визначенні. Щодо таких ознак як загальність, первинність, обов'язковість до виконання, об'єктивність спостерігається, у цілому, єдність поглядів, але така ознака як закріплення в законі спостерігається не у всіх учених. Так, зокрема  доктор юридичних наук Кобликов А. С., виділяє таку ознаку, а кандидат юридичних наук Галузо В. Н., навіть не згадує його. Я ж дотримую точки зору, що така ознака як закріплення в законі не є основною, хоча властивий практично всім принципам, у силу того, що законодавець може не бачити необхідності подібного зміцнення, тому що принцип очевидний і в законодавчому закріпленні не має потреби (наприклад, принцип гуманізму). Подібне може відбуватися і з інших причин.

       Отже, принципами кримінального  процесу називаються теоретично  обґрунтовані основні правові  положення, ідеї, норми загального  і керівного значення, що визначають  побудову усіх форм, інститутів, стадій КСП і які забезпечують  виконання задач, що стоять перед ним. Принципи виражають сутність і зміст кримінального процесу характеризують найважливіші  його властивості і якісні риси, предмет і метод процесуального регулювання.

Принципи завжди являють собою первинні норми  права, не виведені друг із друга і приватні норми, що обіймають більше, у яких конкретизується зміст принципів і які підлеглі цим принципам.  
 
 

2. Значення нормативного  закріплення принципів  для забезпечення  правильного і  точного застосування  норм процесуального  законодавства. 

     Норми - принципи носять імперативний, владно-наказовий характер, містять обов'язкові розпорядження, виконання яких забезпечується всією сукупністю правових засобів, що маються на озброєнні в держави. Своєю метою вони мають людину і громадянина і відповідні державні органи. Органи держави, що ведуть процес, повинні діяти на основі встановлених принципів і несуть відповідальність за їхнє порушення.

Конституція закріпила  загально-правові принципи, що, виражаючи  природу і сутність демократичної  держави, містять гарантії прав і свободи людини і громадянина. Ці принципи виходять з визнання людини, його прав і свободи вищою цінністю.                                  

     Визнання, дотримання і захист прав і свободи  людини і громадянина - обов'язок держави (Конституція України). Усвідомлюючи себе частиною світового співтовариства, народ України прийняв Конституцію України, у якій записані в загальновизнаному і відбиті в ряді міжнародно-правових документах права людини і громадянина, принципи правосуддя.

Відповідно до  конституційних принципів у галузевому законодавстві - КПК утримуються норми, що мають основне, визначальне значення для всього судочинства й окремих його стадій.

     Основні принципи записані в Конституції  України, частина - у галузевому законодавстві - КПК і деяких інших законодавчих актах. Усі принципи нерозривно зв'язані між собою й створюють єдину сукупність правових початків, однаково значимих для досягнення цілей кримінального процесу. Кожний з них визначає таку сторону судочинства, без якої неможливо правильне здійснення його задач.