Судовий експерт. Його права, обов'язки та відповідальність

- існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнання досудового та судового слідства;

- створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням;

- кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків;

- можливістю призначення повторної судової експертизи;

- присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи".

Положення цієї статті доповнюється п. 4.12 Інструкції: "Експерт складає висновок експертизи від свого імені і несе особисту відповідальність за його правдивість. За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадить дізнання, даних попереднього слідства чи дізнання експерт несе кримінальну відповідальність за статтями КК України".

Суд приймає до уваги лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом, однак, приймаючи таке рішення на підставі розсуду, суд все ж керується об’єктивними критеріями.
Висновок експерта належить до джерел доказів, коли на підставі проведених досліджень встановлено нові фактичні дані, викладені у відповідях на питання, поставлені в постанові чи ухвалі. Ці нові фактичні дані і є доказами по справі (статті 75 КПК України, статті 66 ЦПК України, статті 42 ГПК України, статті 82 КАС України).

Практика та теорія судової експертизи виробили більш детальні вимоги до змісту та структури висновку експерта, які закріплені у відомчих нормативних актах.

Висновок експерта має таку структуру: вступна частина, дослідницька частина та висновки.

У вступній частині зазначається: ким і з якою метою була призначена експертиза, які об’єкти надавалися на дослідження, хто саме проводив дослідження, хто був присутнім при проведенні досліджень.
Крім цього, наявна така інформація:

Номер справи, по якій була призначена експертиза, номер експертизи.

Найменування експертизи відповідно до спеціальних знань, які використовувалися при її проведенні.

Найменування експертизи відповідно до процесуальної класифікації.

Дата надходження матеріалів на експертизу в експертну установу чи приватному експерту та дата закінчення експертного дослідження.

Найменування підрозділу, відомчої служби, експертної установи, куди надійшли матеріали на експертизу.

Юридичні підстави проведення експертизи (постанова, ухвала).

Перелік об’єктів, що поступили на експертизу (описується вид та стан упаковки тощо).

Відомості про експерта: посада, прізвище, ім’я та по батькові, освіта, експертна спеціальність, загальний стаж роботи, стаж роботи експертом, категорія, вчений ступінь та звання. Якщо експертизу проводить приватний експерт, то крім даних, передбачених діючим законодавством, обов’язково зазначається номер, дата видачі та строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта [16].

Питання, які поставлені на вирішення експертові.

У висновку експерт викладає питання у тому формулюванні, в якому були надані слідчим (суддею) у постанові (ухвалі).

Коли на вирішення експертизи поставлено кілька питань, то порядок групування та їх послідовність може бути викладена експертом в тій послідовності, яка відповідає логічній структурі дослідження.

Якщо під час проведення судової експертизи були виявлені важливі для справи факти, щодо яких не були поставлені питання, то питання, які вирішуються за ініціативою експерта, викладаються після тих, що були поставлені слідчим (суддею).

У тому випадку, коли експерт вирішував лише частину питань, які були поставлені, а решта вирішувалися в інших експертних висновках, то вказується номер та найменування цих експертиз, установа чи підрозділ, де вони проводяться та дата закінчення досліджень.

Якщо питання було сформульоване нечітко, його редакція не відповідає прийнятим в судовій експертизі та криміналістиці рекомендаціям, але суть завдання експерту зрозуміла, а можливі зміни не зачіпають задач та об’єму досліджень, то змінення формулювання (порядку слів) експертом є правомірним. Після переліку усіх питань експерт пояснює як саме він розуміє питання відповідно до своєї компетенції. Якщо зміст питання експерту не зрозумілий, він повинен звернутися за відповідними роз’ясненнями до слідчого (судді).

Висновки експерта представляють собою останню, самостійну, заключну частину висновку та викладаються у вигляді відповідей на поставлені питання перед експертом або вирішені ним питання за власною ініціативою. Саме висновки визначають доказуюче значення висновку експерта по справі та виступають в якості фактичних даних. Наявність висновків в цьому вигляді доказів – один з існуючих ознак, які дозволяють відрізнити висновок експерта від інших доказів, отриманих за участю обізнаної особи.

У той же час, суд зобов'язаний провести ретельну перевірку й оцінку проведеного експертом спеціального дослідження, у ході якої мають з'ясовуватися наступні питання:

- чи враховані усі вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, що виключали б участь даного експерта в розглянутій справі;

- компетентність експерта, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- повнота відповідей на поставлені питання та їхня відповідність іншим фактичним даним;

- відповідність між дослідницькою частиною і заключним висновком.

Дослідження та оцінка висновку експерта здійснюється двома, тісно пов’язаними способами. Перший з них полягає в аналізі змісту всього висновку та його окремих частин окремо від інших доказів по справі. Другий – включає в себе зіставлення висновку експертизи з іншими матеріалами справи, що мають відношення до висновків експерта.

Література

1. Господарський процесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 6, ст. 56 з сайту ВР України.

2. Закон України "Про судову експертизу" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 28, ст. 232 з сайту ВР України.

3. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз N 53/5 від 08.10.98 з сайту ВР України.

4. Кириченко І.А. Експертний висновок як джерело доказів у судових спорах про порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності. Право України. - № 11, 2002.

5. Кириченко І.А. Судова експертиза об'єктів права інтелектуальної власності. Навчальний посібник. - К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2007.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до N 51, ст.1122) з сайту ВР України.

7. Кримінальний Кодекс України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26, ст. 131) з сайту ВР України.

8. Міністерство юстиції України. Питання розгляду звернень громадян у сфері судової експертизи. Стаття з офіційного сайту.

9. Мещерякова Н. "ПОВНА НЕСУМІСНІСТЬ: підстави заявити відвід експерту". Стаття з журналу «Правовий тиждень» № 5 від 31 серпня 2006 р.

10. Дорошенко О. Роль спеціальних знань у проведенні судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності. - Право України. - № 5, 2006.

11. Цивільний Процесуальний Кодекс України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст. 492) з сайту ВР України.

12. Белкин Р.С., Педенчук А.К. Понятие зкспертных ошибок и их классификация // Общетеоретические й организационные основы судебной зкспертизы. - М., 1987.

13. Щербаковский М.Г. Судебные экспертизы: назначение, производство, использование: Учебно-практическое пособие. - Харьков: Эспада, 2005.

14. Дятлов О.М., Андреев И.С., Бочарова О.С. и др. Судебно-эксперное исследование вещественных доказательств. - Минск, 2003.

15. Чурилов С.Н. Криминалистическая тактика: Учебное пособие в структурно-логических схемах. – М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2001.

16. Зинин А.М., Майлис Н.П. Судебная экспертиза. Учебник. – М.: Право и закон; Юрайт-Издат, 2002.

17. Шляхов А.Р. „Судебная єкспертиза: организация и проведение” М., 1979.