Холодна зброя

    У окрему групу доцільно виділити перероблену зброю, тому що вона має ознаки і заводського, і саморобного виготовлення. 
За місцем виготовлення холодну зброю можна розділити на вітчизняну й іноземну. Вітчизняна класифікується за національною ознакою (грузинська, вірменська, таджицька й інша національна зброя).

      Конструктивно холодна зброя може бути клинковою, неклинковою, комбінованю і маскованою.

    За способом дії клинкова зброя підрозділяється на: 
а) рубаючу (шашки, шаблі, тесаки); б), колючу (шпаги, кортики, стилеты, грановані багнети); в) колючо-рублячу (ятагани, мечі, палаші, деякі різновиди кинджалів) ; г) колючо-ріжучу (фінські й мисливські ножі, кинджали, клинкові багнети, армійські ножі і деякі національні ножі). 
Слід зазначити, що в основу даного підрозділу закладений основний спосіб (способи) дії, котрим ушкодження наносяться переважно, що не виключає наявності й інших властивостей (наприклад, ріжуча зброя володіє і ріжучими і колючими властивостями). Тільки ріжучої холодної зброї в даний час немає. 

    У залежності від довжини клинка холодна зброя ділиться на зброю з довгим і коротким клинком. 

    Неклинкова холодна зброя за способом дії є ударно-роздробляючою. До неї відносяться кийки, булави, шестопери, кістені, надолонники, кастети, перначі,металеві рукавички. 

    Комбінована зброя є такою і по способу дії. Вона може бути ударно-раздробляючою і колючо або колючо-ріжучою і т.п. 

    Маскована холодна зброя може бути або клинковою або неклинковою і в залежності від цього мати спосіб дії, властивим тому або іншому виду зброї. Для нього характерно зміна зовнішнього вигляду зброї, маскування. Клинкова зброя маскується частіше усього під тростину або авторучку ударно-раздробляюча може бути маскована під годинник (надолонники) або інші предмети.

    Клинкова зброя (із довгим і коротким клинком) звичайно перебуває з клинка, рукояти (ефеса) і обмежника (або гарды). Клинок холодної зброї перебуває з 2 частин: власне клинка (полотнини) і сорочки (хвостовика), щослужить для закріплення рукояти. Стовщена частина полотнини називається обухом, а тонка, заточенна - лезом . Деякі види зброї (наприклад, кинджал) мають два леза, обух у них відсутніх. 
Площини клинка, що переходять у лезо й утворять гострий край, іменуються заточеннями леза. Заточення леза може бути односторонньої і двосторонньої. У обоюдогострих клинків з'єднання заточень утворять ребра жорсткості, ,обух у клинка може мати прямий або дещо увігнутий скіс. Невелике заточення може бути й у скосу обуха. Сходження скосу обуха і леза утворить бойовий кінець-вістріє. На клинку можуть бути поглиблення, називані долами (або виточками) , що служать для зменшення ваги і надання міцностіі конструкції.

    Незаточенна частина клинка, що безпосередньо примикає до рукояти, називається п'ятою (або борідкою) клинка. Між клинком і рукоятью встановлюється деталь, що попереджає зіскользування пензля руки з рукояти на клинок, і називана обмежником (гардой). У гарды длинноклинкової зброї розрізняють крестовину і дужку.

    Рукоять може мати наконечник (голівку) і нижню каблучку. Рукоять може кріпитися на хвостовій частині клинка трьома способами: всадным (стичним), клепаным (плащатим) і за допомогою різьблення. При всадному способі кріплення рукоять робиться суцільною або "збирається з окремих каблучок" та надіваєтся на сорочку клинка. Після цього вільний простір у рукоятки заливається сургучем, смолою. Якщо хвостовик виступає з рукоятки, то він або розклепується або закріплюється гайкою. При клепаном способі кріплення рукоятка робиться з двох плоских або заоваленных з однієї сторони пластин, з'єднаних із сорочкою металевими заклепками. При третьому способі кріплення на сорочці, виготовлеіої у виді круглого стержня, нарізається різьба і на цю різьбу нагвинчується або цілком рукоятка, або окремі частини її, також маючі усередині отвори з різьбою. 
Описані вище деталі в різних зразках клинкової зброї виражені по-різному і мають особливості, що відрізняють один зразок від іншого. 
Зразки зброї ,рублячої , (шаблі, шашки, тесаки) мають довгі (550-900 мм), різної ширини (25-30 мм) клинки. Вони масивні, мають одне лезо, стовщений обух, часто доли. Рукоятки виконуються з дерева, металу або кістки. У слідчій практиці частіше усього зустрічаються переробленими (укорочується клинок, забираються деталі ефеса, іноді використовується тільки матеріал клинка).

    До зброї, колючо-рублячої , відносяться палаші, мечі і ятагани.  
При вчиненні злочинів частіше усього використовується колючо-ріжуча холодна зброя. До неї відносяться кинджали, плоскі багнети, армійські ножі, фінські, мисливські ножі і кинджали, деякі національні ножі. 
До колючо - ріжучої холодної зброї відносяться деякі різновиди національних ножів: абхазькі, хівинські, таджицькі, узбецькі й ін. 
На практиці часто буває важко відрізнити ножі, що відносяться до холодної зброї, від ножей господарсько-побутового призначення. Деякі вчені в процесі узагальнення експертної практики намагалися виділити ознаки, що відрізняють холодну зброю від інших ножів. 

    В.М. Плескачевский, наприклад, указує наступні ознаки: 1) скіс обуха оптимальної форми (від прямого продовження обуха до увігнутого дугоподібного); 2) кут вістря (бойового кінця) від 45 градусів і менше; 3) вістря знаходиться не нижче осьової лінії клинка або на лінії обуха. 
Аналіз експертної практики показав, що переважна більшість ножей, віднесених до холодної зброї, мали саме ці особливості. Але варто сказати, що зазначені ознаки не повинні розглядатися у відриві від інших, таких, як тривкість, значні розміри клинка, наявність обмежника, діл, ребер жорсткості і т.д. Іноді кут вістря досліджуваного об'єкта може бути декілька більше 45 , але значні розміри і тривкість клинка, наявність обмежника інші ознаки дозволяють віднести його до визначеного типу холодної зброї.

    Неклинкова ( ударно-раздробляюча) зброя більш проста у виготовленні, ніж клинкова, до того ж заводським способом виготовляються лише деякі зразки його, тому в більшості випадків злочинці виготовляють його саморобним способом. У нас у країні холодна зброя , ударно-раздробляюча , заводським способом не виготовляється і практично всі зразки заводського виготовлення , що зустрічаються іноді в слідчій практиці є зброєю іноземною.

    Ударно -раздробляюча зброя збільшує силу удару руки за рахунок ваги самої зброї, а в деяких випадках (кийок, кистень) і за рахунок подовження плеча при ударі; вражаючі властивості підсилюються за рахунок спеціальних виступів, наявних на деяких зразках.

    Всі зразки ударно-раздробляючої зброї, мають ударну ( б'ючу) частину і пристосування для зручного і міцного утримання його в руці. 
З ударно-раздробляючої зброї, порівняно часто зустрічаються в слідчій практикі кастети. Як правило, це товсті пластини з отворами для пальців руки. Ударна частина розташовується в них на остові, у якому є отвори для пальців. На ударній частині часто знаходяться виступи (зубці). Сторона кастета, зворотна ударної частини, називається упором. Звичайно кастети виготовляються з металу (латунь, мідь, алюміній, залізо, свинець і т.д.), хоча можуть зустрічатися зразки, виготовлені з кістки або важких і твердих пластмас. На кастетах заводського виготовлення є заводське маркірування. Саморобні кастети виготовляються шляхом литья, частіше з легкоплавких металів, або випилюванням із заліза, кістки, пластмас. 
Надолонники являють собою металеві пластини з пристосуванням для кріплення на долоні або кісті руки. Крім частини, що б'є, вони мають ремінь або тасьму. За формою бувають різні: круглі, овальні, прямокутні і т.д. На ударній поверхні можуть бути зубці. Виготовляються надолонники зі свинцю, залоза, міді шляхом лиття або випилювання.

    Кийки виготовляються з дерева або гуми і являють собою круглий стержень диаметром до декількох сантиметрів і довжиною декілька десятків сантиметрів. На однім кінці робиться петля для надіванння на кість руки. Протилежний ударний кінець може бути стовщений. 
Саморобні кийки часто виготовляються зі шланга. Внутрішня частина такого кийка може заливатися свинцем. Іноді на ударному кінці для збільшення сили удару зміцнюється металевий наконечник.

    Перначі являють собою круглий стрижень із металевим наконечником, що має ребра ("ручки"). Різновидом пернача є шестопер - пернач із шістьма ручками. У слідчій практиці вони зустрічаються дуже рідко. 
Булави виготовляються у виді круглого стержня з наконечником, що має шароподібну форму. На поверхні, що б'є, робляться шипи, що збільшують руйнівну силу удару.

    Кистені являють собою ударний вантаж, закріплений на гнучкому або жорсткому підвісі, що з'єднує вантаж із рукоятью. На рукояткі для зручності утримання кистеня в руці буває петля, що вдягається на кість. У слідчій практикі можуть зустрічатися кистені заводського виготовлення. Це поліцейські кистен, виготовлені за кордоном. Вони перебувають із висувного пружинного стержня з вантажем на кінці і рукоятки з петлею. Рукоятка виконує і роль корпуса, у який закріплюється сержень.

    Рукавички металеві виготовляються злочинцями саморобним способом виплавленому зі свинцю й іншого легкоплавкого металу або їхнього сплаву. Як правило, мають значну вагу. 
 
 

    Висновки

    При вилученні холодної зброї в протоколі обшуку або огляду повинні бути відбиті його зовнішні ознаки в такому об'ємі, щоб за ними можна було судити про вид зброї. Для цього в протоколі необхідно зазначити: конструкцію холодної зброї, її розміри, комплектність складових частин, спосіб кріплення руків'я до клинка; матеріал, із якого виготовлені частини зброї, їх колір, міцність, характер поверхні (гладка, шорсткувата, зазубрена); форму клинка, заточення леза і вістря клинка, ступінь гостроти заточення; пругкість клинка, чи є доли на клинку (жолобок), ребра жорсткості (виступи); чи є обмежувач на руків'ї, із якими відомими зразками збігається даний екземпляр зброї. Для визначення виду зброї можуть бути використані довідкові альбоми, посібники. Якщо виявлені пошкодження, які характерні для холодної зброї у протоколі відзначають: де, на якому предметі (ділянці предмета) виявлене пошкодження, його розмір, форма, вид крайових ділянок (рівні, розволокнення).

    Пошкодження, що залишаються холодною зброєю, залежать від типу зброї, механізму впливу і матеріалу, на якому утворене пошкодження (тканина одягу, вид переплетення ниток тканини, матеріал тканини і т.п.). Одяг вилучають і направляють на експертне дослідження (криміналістичне, судово-медичне). У складних ситуаціях, особливо при наявності саморобної зброї, призначається експертиза. При призначенні експертизи холодної зброї слідчим на вирішення експерту можуть бути поставлені наступні питання: а) чи є поданий об'єкт холодною зброєю, якщо так, те до якого виду (типу, моделі) відноситься; б) заводського, кустарного або саморобного виготовлення дана холодна зброя; в) який вид (характер) пошкоджень, знаряддям якого виду (типу) вони залишені; г) які групові ознаки зброї, що оставили пошкодження: форма, розміри клинка, наявність одностороннього або двостороннього заточення леза; д) чи могло бути пошкодження нанесене зброєю, поданою на дослідження (при вирішенні цього питання особлива увага приділяють мікрослідам на зброї).

    Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.98. Ст. 27// Комп’ютерна правова система НАУ 
2. Кримінальний кодекс України від 01.04.1961. Ст. 15 // Комп’ютерна правова система НАУ

3. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28 грудня 1960 року (зі змінами та доповненнями згідно Закону України від 21 червня 2001 року та 12 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. –№ 34-35. – Ст. 187.

4. Белкин Р. С. Криминалистическая знциклопедия. – М., 1997.

5. Науково – практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид. переробл. та доповн. / За ред.М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Атіка,2005. – 1064с.

6. Методика криміналістичного дослідження холодної зброї та конструктивно схожих з нею виробів. – Режим доступу: // http://zakon.nau.ua/doc/?code=n0002320-99