Система судів загальної юриздикції

План 

1. Вступ
2. Поняття судової влади, її завдання
3. Поняття підвідомчості та підсудності у судовій системі. Поняття "судової ланки" та "судової інстанції".
4. Верховний Суд України - найвищий судовий орган України. Судові палати, президія і пленум Верховного Суду України.
5. Вищі спеціалізовані суди
6. Апеляційні суди. Апеляційний суд України.
7. Місцеві спеціалізовані суди в Україні, їх повноваження
8. Конституційний суд

      8.1 . Статус Конституційного Суду України.

      8.2 Принципи організації Конституційного Суду та його повноваження.

      8.3 Статус Конституційного Суду України.

9. Висновок

    Список використаної літератури  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ  

      Конституція України закріпила здійснення державної  влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Всі три види державної влади є самостійними, кожна з них діє в межах своєї компетенції, встановленої конституцією і законами України. Існування судової влади поруч із законодавчою і виконавчою є ознакою демократичної держави. Основне призначення судової влади - забезпечення реалізації принципу верховенства права.

      Згідно з Конституцією України (ст.124), судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції (ст.147) визначає Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як основного Закону держави на всій території України.

      Інститут  конституційного правосуддя існує  в переважній більшості сучасних країн. Це пов'язано зокрема з тим, що загальновизнаною стала ідея правової держави, однією з визначальних рис якої є верховенство права і його головного джерела - конституції. Верховенство конституції означає підпорядкованість їй як усіх інших джерел права, так і усіх гілок влади, у тому числі законодавчої. Світовий досвід підтверджує, що найбільш ефективною правовою гарантією верховенства конституції є судовий конституційний контроль.

      Дана  тема є актуальною, оскільки однією з необхідних ознак правової держави  є забезпечення ефективного контролю за непорушністю законів і, перш за все, Конституції України.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Поняття судової влади, її завдання 

      Державна  влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Це положення  зафіксовано в Конституції України, з нього ж починається закон України "Про судоустрій України". В цій статті піде мова про судову владу.

      Судова  влада — незалежна влада, що охороняє право, виступає арбітром у спорі  про право, відправляє правосуддя.

      Відповідно до Конституції України (ст. 126) судові органи виконують свою функцію незалежно від законодавчої і виконавчої влади, в установлених Конституцією межах і згідно з законами України.

      Судова  влада є самостійною, незалежною сферою публічної влади й становить сукупність повноважень по здійсненню правосуддя, тлумаченню норм права, з відповідними контрольними повноваженнями спеціальних органів – судів.

      Поняття судової влади містить два  основні компоненти:

- цю  владу можуть реалізувати тільки  спеціально вповноважені органи (суди);

- ці  органи наділені тільки їм  притаманними повноваженнями.

      Судову  владу реалізують через:

- здійснення  правосуддя;

- конституційний  контроль;

- контроль  за додержанням законності та  обґрунтованості рішень і дій  державних органів і посадових осіб;

- формування  органів суддівського самоврядування;

- роз’яснення  судам загальної юрисдикції актів  застосування законодавства; 

- утворення  державної судової адміністрації. 

      Здійснення  судової влади за змістом є  значно ширшим, ніж відправлення правосуддя. Судову владу реалізують у діях суду, які не пов’язані з розглядом справ. Це організаційні та інформаційно – аналітичні дії (узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, вирішення скарг позивачів, відповідачів, обвинувачених, адвокатів, направлення окремих ухвал у державні органи, установи, організації).

      Судову  владу можна визначити як самостійну на незалежну гілку державної  влади, яка створена для вирішення  на основі закону соціальних конфліктів між державою та громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів; захисту прав громадян в їх відношеннях з органами виконавчої влади та посадовими особами, контролем за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів та проведенні оперативно – розшукової діяльності, встановленням найбільш значущих юридичних фактів.

      Судова  влада в Україні реалізується шляхом правосуддя в формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. З позицій реалізації права правосуддя і судова влада — поняття не тотожні.

3. Поняття підвідомчості та підсудності у судовій системі.

    Поняття "судової ланки" та "судової інстанції". 

      Систему судів загальної юрисдикції складають:

1. місцеві суди;
2. апеляційні суди, Апеляційний суд України;
3. вищі спеціалізовані суди;
4. Верховний суд України.

      Місцеві суди - це місцеві загальні суди, а також місцеві господарські та місцеві адміністративні суди. Вони є основною ланкою судової системи, оскільки розглядають переважну більшість справ, цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних. Ці суди є такими судовими органами, які найбільш наближені до населення. Місцеві суди є судами І інстанції, тобто вони розглядають і вирішують справу по суті.

      У відповідності з принципом територіальності в кожній адміністративно - територіальній одиниці утворюється свій місцевий суд (загальні) - у районі, районі в місті, міський або міськрайонний суд, у кожному військовому гарнізоні - військовий суд гарнізону. В кожній області, а також АРК, м. Києві та Севастополі утворені апеляційні суди (загальні ).

      З урахуванням компетенції судів, специфіки розгляду і вирішення окремих категорій справ створюються спеціалізовані суди - господарські та адміністративні. В подальшому можуть створюватися й інші види спеціалізованих судів. Відповідно до Указу Президента України " Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України" місцеві господарські суди утворені в областях, в АРК та м. Києві та Севастополі, тобто також з урахуванням принципу територіальності. Місцеві адміністративні суди передбачається створити у відповідних округах.

      Апеляційні  спеціалізовані суди - це апеляційні господарські та апеляційні адміністративні суди, перші утворені у відповідних  округах, мережа яких затверджена вказаним Указом Президента.

      Апеляційні  суди є судами апеляційної інстанції, тобто переглядають рішення, вироки, постанови та ухвали місцевих судів, що не набрали законної сили, а також розглядають окремі категорії справ, віднесених до їх компетенції процесуальним законодавством по І інстанції.

      Апеляційні  господарські суди не мають визначених категорій справ, які б вони розглядали по суті як І інстанція, а відповідно до ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

      До  вищих спеціалізованих судів України належать Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України. Вони переглядають рішення відповідних спеціалізованих місцевих судів у касаційному порядку.

      У системі судів загальної юрисдикції найвищим судовим органом є Верховний Суд України. Він має чітко окреслені повноваження, з яких майже виключено його право розглядати справи по І інстанції (виняток становить справи по скаргах на рішення, дії чи бездіяльність ЦВК, а також заяви ЦВК про скасування реєстрації відповідної особи як кандидата у Президенти України - ст. 243, 243- 12, 243-16 ЦПК України ).

      В межах своїх повноважень ВСУ  розглядає в касаційному порядку  рішення загальних судів по справах  віднесених до його підсудності, переглядає в порядку повторної касації  рішення вищих спеціалізованих судів, винесених ними як касаційними інстанціями, у випадках передбачених законом, розглядає справи, пов'язані з виключними та винятковими обставинами. Він дає судам роз'яснення з питань застосування чинного законодавства та має інші повноваження.

      Організація системи судів загальної юрисдикції характеризується такими основними  ознаками:

• єдністю системи судів загальної юрисдикції, тобто єдністю принципів організації та діяльності, єдиним правовим статусом суддів, обов'язковими єдиними для всіх суддів правил судочинства, визначених законом; забезпеченням Верховним судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції; обов'язковістю виконання на території України судових рішень; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності (Державна судова адміністрація );
• фінансуванням суду виключно з держбюджету України;
• вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.
• Побудовою судової системи за принципами територіальності та спеціалізації;
• Стабільності судової системи. Суди утворюються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою ВСУ чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

      ІІ. Конституцією України закріплено правило, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникли у державі. З цим конституційним положенням пов'язане поняття підвідомчості справ судам. Отже, підвідомчість - це коло справ, які характеризуються певними юридичними властивостями, в залежності від яких справа підлягає розгляду або загальними судами або спеціалізованими судами або іншими державними органами (нотаріат, ДОРАЦС, третейський суд і т.п.; розмежування підвідомчості загальних судів та господарських судів). У кримінальному судочинстві не має поняття підвідомчості бо усі кримінальні справи розглядаються лише загальними (територіальними) судами.

      Як  правило до юридичних властивостей, залежно від яких та чи інша справа розглядатиметься тим чи іншим судом  загальної юрисдикції (загальним  чи спеціалізованим ), а чи іншим державним органом належать:

• наявність спору про право
• суб'єктний склад учасників спірних правовідносин
• зміст спору.

 

      Отже, з'ясувавши питання чи підвідомча справа судам і власне судам якої з  судових підсистем судів загальної  юрисдикції (загальним чи спеціалізованим ) необхідно визначити якому суду підсудна дана справа.

      Підсудність - це процесуальний порядок віднесення судових справ, що підлягають розгляду і вирішенню по суті до конкретної ланки судової системи і до певного конкретного суду цієї ланки. Тобто розмежування справ за підсудністю відбувається між місцевими судами (тобто в середині однієї судової ланки або між місцевим та апеляційним судом та місцевим судом). Підсудність справи на відміну від підвідомчості визначається всередині певної судової підсистеми, тобто в межах підсистеми загальних судів чи всередині підсистеми спеціалізованих судів, навіть розмежування справ за підсудністю окремо передбачається в системі господарських судів, а підсудність справ адміністративним судам має регулюватися АПК України.

      Ланка судової системи - це сукупність судів, які мають однакову структуру, організаційну  побудову, повноваження й у більшості  випадків діють у межах територіальних одиниць, прирівняних за адміністративним статусом.

      Судами першої (низової) ланки є місцеві суди, другої ланки - апеляційні суди, третьої - вищі спеціалізовані суди та ВСУ, який одночасно є найвищим судовим органом в системі судів загальної юрисдикції.