Звільнення від відповідальності за порукою

ЗМІСТ 

ВСТУП

Розділ І. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ПІДСТАВ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Розділ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ’ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ ОСОБИ НА ПОРУКИ

1.1.Становлення  та розвиток звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки у вітчизняному кримінальному законодавстві: історико-правовий нарис

2.2.Місце звільнення  від кримінальної відповідальності  у зв’язку з передачею особи на поруки в системі видів звільнення від кримінальної відповідальності

2.3.Умови та  підстава звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки

Розділ ІІІ.КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ  НАСЛІДКИ ПЕРЕДАЧІ ОСОБИ НА ПОРУКИ У ЗВ’ЯЗКУ З ЇЇ ЗВІЛЬНЕННЯМ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

ВИСНОВКИ 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

     ВСТУП 

     Основні напрями сучасного розвитку кримінального  права України відповідають загальносвітовим тенденціям з розширення можливостей  застосування при вирішенні кримінально-правових конфліктів, засобів, які засновані не лише на примусі з боку держави, а й на заохоченні позитивної посткримінальної поведінки. У результаті реформування вітчизняного законодавства, у КК України з’явився комплекс норм (розділ ІХ Загальної частини) [2], які регламентують питання звільнення особи від кримінальної відповідальності за певних умов. Серед вже відомих і нових видів звільнення від кримінальної відповідальності, яким у сучасній кримінально-правовій доктрині приділяється належна увага, недостатньо дослідженим до цього часу залишається звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, що передбачене ст. 47 КК України. Разом з тим, аналіз даних Державної судової адміністрації України переконує у перспективності і необхідності проведення системного дослідження цього виду звільнення від кримінальної відповідальності. Адже кількість осіб до яких застосовано звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею їх на поруки щороку збільшується. Так, якщо у 2002 р. ця кількість становила 1248 звільнених осіб, то у 2009 р. їх кількість збільшилася майже вдвічі і становила 2283 звільнених осіб [14].

     Слід  звернути увагу також на певну  специфічність зазначеного виду звільнення від кримінальної відповідальності, зумовлену, зокрема, активною участю громадськості (колективу підприємства, установи чи організації) щодо досягнення позитивних змін у соціальній поведінці винної особи.

     Дослідженням  проблем звільнення від кримінальної відповідальності займалися такі науковців, як: Ю.В.Баулін, К.К.Вавілов, Г.Б.Віттенберг, Л.В. Головко, О.А.Губська, І.М.Гуткін, Т.Т.Дубінін, А.В.Єндольцева, В.С.Єгоров, О.О.Житний, Ю.В.Іванін, С.Г.Келіна, В.О.Клочков, О.Ф.Ковітіді, Л.М. Кривоченко, Н.Ф.Кузнецова, В.І.Курляндський, О.О.Лієде, Ж.В. Мандричен-ко, Г.О.Мендельсон, С.Л.Остапець, А.Р.Палтсер, Д.П.Письменний, Р.А. Сабітов, В.В.Сверчков, В.В.Скибицький, В.В.Сташис, Г.О.Степанов, І.А. Тарханов, Г.О.Усатий, В.П.Хряпинський, А.С.Шляпочніков, А.М.Ященко та інші. Однак дослідження вказаних авторів були присвячені переважно розгляду загальних теоретичних проблем цього кримінально-правового інституту та окремим видам звільнення від кримінальної відповідальності.

     Вітчизняні  наукові праці з проблем звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки на монографічному рівні відсутні. У наукових публікаціях дискусійні питання про кримінально-правову природу, підстави та умови для застосування цього виду звільнення від кримінальної відповідальності, не набули належного висвітлення.

     Отже, актуальність обраної теми дослідження  визначається недостат-ньо розробленими теоретичними аспектами проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, а також недосконалістю кримінально-правових норм, які передбачають цей вид звільнення від кримінальної відповідальності.

     Головною  метою курсової роботи є теоретичних  аналіз положень кримінального права  щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

     В зв’язку з поставленою метою визначені такі завдання дослідження: 

     -провести історико-правовий огляд законодавчої регламентації звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки;

     -проаналізувати кримінально-правову природу звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки та визначити його місце в системі видів звільнення від кримінальної відповідальності;

     -встановити та проаналізувати підставу та умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки; 

     -визначити позитивні та негативні кримінально-правові наслідки передачі особи на поруки у зв’язку з її звільненням від кримінальної відповідальності.

     Об’єктом дослідження є правовідносини, що пов’язані з реалізацією норм, які регламентують звільнення особи від кримінальної відповіда-льності. 

     Предметом дослідження є норми законодавства  України, що регла-ментують звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки. 

Розділ  І. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ПІДСТАВ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 

     Звільнення  від кримінальної відповідальності - це врегульована кримі-нальним і кримінально-пооцесуальним законодавством відмова держави, в особі її компетентних органів, від засудження особи, яка вчинила злочин, і від застосування до неї примусу у вигляді заходів кримінально-правового випливу.

     Реалізуючи  положення Конституції України [1], законодавець визначив новацію кримінального законодавства - віднесення вирішення питань про звільнення від кримінальної відповідальності виключно до компетенції судів, у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

     Кримінальний  кодекс України, (далі - КК України), передбачає такі види звільнення від кримінальної відповідальності [2]:

     1.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з добровільною відмовою від доведення злочину до кінця (ст. 17 КК України);

     2.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України);

     3.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України);

     4.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК України);

     5.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки (ст. 48 КК України);

     6.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України);

     7.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК України);

     8.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з актами амністії та помилування (ст.ст. 85-87 КК України).

     Одночасно в Особливій частині КК України  є спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих зло-чинів, зокрема, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 401.

     Постановою  Пленуму Верховного Суду України  «Про практику засто-сування судами України законодавства про звільнення особи від криміналь-ної відповідальності» №12 від 23.12.2005 р. визначено, що в усіх перелічених випадках особу можна звільнити від кримінальної відповідальності лише за наявності визначених у ст. 44 КК України умов і підстав [3].

     Умовою  звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею  певного умисного злочину, незалежно  від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.

     Підставою такого звільнення може бути або певна  поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

     Звільнення  від кримінальної відповідальності може бути диференційоване на види також залежно від ступеня  обов’язковості застосування [11, с.358]:

     -обов’язкові види - за наявності обставин, вказаних у нормі КК України, звільнення від кримінальної відповідальності повинно бути застосовано в обов’язковому порядку;

     -необов’язкові види - їх застосування є прерогативою суду, однак ні в якому разі його обов’язком; залежно від наявності умов звільнення від відповідальності:

     -умовні (ст.47 КК України) - умовою є виправдання протягом року з дня передачі на поруки довіри колективу, прийняття заходів виховного характеру та правомірна поведінка, ст. 49 КК України - умовою є незупинення і непереривання давності та ст. 97 КК України - визнання можливим виправлення неповнолітнього без застосування покарання);

     -безумовні (всі інші види).

     Аналіз  загальних видів звільнення від  кримінальної відповідальності дає можливість визначити три групи підстав, які пов’язані із характеристик-ками вчиненого злочину та особи злочинця, що дають можливість засто-сування звільнення від кримінальної відповідальності:

     -закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за відсутності обставин, що визначають перерву та зупинення перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності;

     -вчинення злочину вперше. Цю підставу слід розглядати як наявну як при фактичному вчиненні злочину вперше, так і в ситуаціях вчинення злочину особою, яка раніше вчиняла злочин, за який закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також у ситуації притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка мала судимість, що на момент вчинення нового злочину погашена або знята судом;

     -вчинення злочину невеликої тяжкості або також злочину середньої тяжкості.

     В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 р. зазначено, що суди повинні враховувати, що в ряді норм Особливої частини КК України передбачено спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідально-сті. У цих випадках за наявності обставин, передбачених конкретною нор-мою закону, суд зобов’язаний звільнити відповідних осіб від кримінальної відповідальності [3].

     Направити до суду справу з постановою про  її закриття у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності можуть прокурор, а за його згодою - також слідчий. Така постанова має бути вмотивована. Крім даних про особу у цьому процесуальному документі мають бути наведені докази вчинення злочину, а також обставини, на підставі яких прокурор або слідчий дійшов висновку про необхідність закриття кримінальної справи. Справу, яка ж надійшла без такої постанови або з постановою слідчого, не погодженою з прокурором, суддя повертає останньому на підставі ст. 249-1 КПК України під час попереднього розгляду.

     Однак, у випадках, коли питання про звільнення особи від криміналь-ної відповідальності є правом, а не обов’язком суду, суд повинен вирішувати це питання під час судового розгляду з дотриманням порядку, встановленого ст. 282 КПК України, незалежно від того, надійшла справа до суду з постановою про її закриття чи з обвинувальним висновком.

     Слід  відмітити, що інститут звільнення від  кримінальної відповідально-сті не здійснює декриміналізацію діяння, а звільняє конкретних осіб від відповідальності за злочин, що ними було вчинено. Відтак, звільнення від кримінальної відповідальності не означає виправдання особи чи визнання її невинною. А визначені в КК України підстави для звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючими.