Граматичні трансформації при перекладі ділових угод

    Різні види перекладацької діяльності в неоднаковому ступені зберігають близькість до перекладу  і, відповідно, відтворюють оригінал з більшою або меншою повнотою. Оскільки досягнення ідеального перекладу є не зовсім можливим, то перекладачеві доводиться йти на різного роду компроміси.

      «Ступінь реального наближення двомовної комунікації з перекладом до комунікації одномовної, природно, залежить від майстерності перекладача, але також і від ряду об'єктивних обставин. До таких, в останню чергу, відносяться властивості тексту, що перекладається, і спосіб виконання перекладу» [21, 17]. Наприклад, юридичний документ є особливим перекладом, де мова повинна забезпечувати реалізацію суспільного призначення і відповідності правовому узусу.

    Здійснюючи  переклад юридичного тексту, перекладач навмисно відступає від структурної і смислової відповідності між двома сторонами комунікації на користь їх рівноцінності в плані дії. Юридичний документ, інший письмовий носій перекладної юридичної інформації, має текстові особливості, своєрідний мовний вираз. Не дивлячись на наявні суперечності в поглядах учених-лінгвістів і юристів, більшість погоджуються в тому, що всякий текст має лексичну, логічну і граматичну основи, певним чином організовані з метою передачі інформації. Немає сумніву, що юридичні тексти в перекладі з іноземної мови на мову перекладу незалежно від їх функціонального призначення і прагматичної ролі мають такі ж основи.

    Треба зазначити, що правом є сукупність правил поведінки індивідів і груп в  суспільстві, що приписують кожному  певну форму дій і що формують принципи дозволу спірних питань. Тому мова перекладу юридичного документа повинна в цілому відповідати трьом умовам: бути точним, ясним і достовірним [23].

    Текст більшості документів повинен мати витриманий і усталений стиль, що не викликає додаткових асоціацій і не відволікає від суті документа. Нейтральний виклад юридичних норм підвищує ефективність правового регулювання.

    «Якість юридичного перекладу певним чином впливає на ефективність правозастосування, ступінь регламентації конкретних стосунків» [11, 96].

    На думку Л. К. Латишева нерідко потрібні поправки на норми та узус і носіїв мови перекладу. Тоді перекладач вдається до трансформацій. При виконанні перекладу правових документів особлива увага повинна приділятися лексичній безеквівалентності, тому що у всіх мовах існують слова і стійкі словосполучення іноземної мови, що не мають більш-менш повних відповідностей у вигляді лексичних одиниць. Перекладачеві дуже корисно мати уявлення про такого роду явища.  
Solicitor - повірений, юрисконсульт (веде справи клієнтів, готує справи для адвокатів): A solicitor, acting under a general retainer, has an implies authority to accept service of process for his client… - Юрисконсульт, котрий діє на підставі загального договору з адвокатом, має презумпцію повноважень брати на себе відповідальність за клієнта в ході судового розгляду…

       Тут слід також розглянути переклад термінологічних словосполучень-фразеологізмів, що містять чітко виражений культурологічний компонент значення. «Для створення еквівалентного перекладу перекладач просто повинен знати ці одиниці, оскільки значення таких словосполучень повністю

переосмислено і тому не мотивовано» [1, 49]. Проаналізуємо переклад словосполучень досить великої протяжності, які в силу частого вживання функціонують в скороченому вигляді, причому граматично і семантично ключове слово настільки передбачувано, що воно опускається як в письмовому, так і в усному професійному тексті. Український переклад, проте, вимагає відновлення вилученого слова. Наприклад, Financial Fraud Institute - інститут з боротьби з фінансово-економічними злочинами.

       Необхідно також згадати випадок перекладу скорочень, прийнятих та широко використовуваних в даному професійному середовищі. Як і в будь-якому вузькопрофесійному спілкуванні, подібні одиниці вживаються не тільки в письмових, але і усних текстах. Наприклад, CMR ("Convention relative au contrat de transport international de Marchandises par Route" - a transport document relating to carriage by road – товарно-транспортна накладна). 
       З даних прикладів можна побачити, що «способи перекладу юридичних документів можуть варіюватися і комбінуватися» [31, 109], в залежності від присутності в тексті мови перекладу юридичної термінології, лінгвокультурологічною особливості іншомовного тексту і т . п. Також слід пам'ятати, що існує безліч документів, які призначені не для юристів, а для людей, які можуть не зрозуміти юридичну термінологію і лексику. Таким чином, при перекладі тесту юридичної спрямованості перекладачеві слід пам'ятати про етнокультурні відмінності систем порівнюваних країн, намагаючись зберегти семантико-структурну близькість перекладу та оригіналу.  

       1.3. Трансформації при перекладі ділових угод 

    У першу чергу необхідно визначити зміст поняття «перекладацька трансформація». Існують визначення, запропоновані Л.С. Бархударовим, Р.К. Миньяр-Белоручевим, Я.Й. Рецкером, А.Д. Швейцером, Л.К. Латишевим, В.Н. Комісаровим, В.Г. Гаком та іншими. Так, наприклад, Р.К. Миньяр-Бєлоручев дав наступне визначення: «трансформація – основа більшості пийомів перекладу. Полягає у зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі» [24, 184]. 
        Я.І. Рецкер визначає трансформації як "прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення слова МО в контексті і знаходимо йому відповідник у МП, що не співпадає зі словниковим" [29, 78].

    Швейцер А.Д.: «Перекладацькі трансформації – це міжмовні операції переосмислення змісту».

    Архипов А.Ф. під перекладацькими трансформаціями розумів «технічні прийоми перекладу, що полягають в заміні регулярних відповідностей нерегулярними», а також «мовні вирази, отримані в результаті застосування таких прийомів».

    Доповнимо наші викладки визначенням трансформацій, запропонованим Л.С.Бархударовим, яке  цитується у ряді посібників з  перекладу: “… перекладацькі трансформації – це ті численні і якісно різноманітні міжмовні перетворення, які здійснюються заради досягнення перекладацької еквівалентності (адекватності перекладу) попри розбіжності у формальних і семантичних системах двох мов”. В цілому, виходячи з визначень, робимо висновок, що перекладацькі трансформації – це міжмовні перетворення, зміна елементів вихідного тексту, перефразування з метою досягнення перекладацького еквіваленту.

    Існує багато точок зору щодо розподілу  трансформацій на види, проте більшість вчених вважають, що всі перекладацькі трансформації поділяються на лексичні, граматичні і змішані (або комплексні). 

    1.3.1. Класифікація перекладацьких трансформацій 

    Перейдемо до аналізу класифікацій перекладацьких трансформацій різними вченими.

    Швейцер А. Д., пропонує ділити трансформації на 4 групи:

• Трансформації на компонентному рівні семантичної валентності мають на увазі застосування різного роду замін. Наприклад, заміна морфологічних засобів лексичними, іншими морфологічними, синтаксичними або фразеологічними та ін.
• Трансформації на прагматичному рівні полягають в таких прийомах: перекладацькі компенсації, заміна одних стилістичних засобів іншими, заміна алюзій (реалій) на аналогічні.
• Трансформації на референтному рівні – це конкретизація (або гіпонімічна трансформація), генералізація (гіперонімічна трансформація), заміна реалій (інтергіпонімічна трансформація), а також переклад за допомогою реметафоризації (заміна однієї метафори іншою), де метафоризації (заміна метафори її антиподом – неметафорою).
• Трансформації на стилістичному рівні – компресія і розширені. Компресія має на увазі еліпсис, семантичне стягнення, вилучення зайвих елементів і лексичне згортання.

    Рецкер  Я.Й., навпаки, називає лише два види трансформацій. Вчений говорить про  такі прийоми їх застосування, як:

1. Граматичні трансформації у вигляді заміни частин мови або членів речення.
2. Лексичні трансформації: конкретизація, генералізація, диференціація значення, антонімічний переклад, компенсація втрат, які виникають в процесі перекладу, а також в смисловому розвитку і цілісному перетворенні.

    Аналіз  вказаних лінгвістичних поглядів дозволяє зробити такий висновок: кожен  з названих вчених (як практиків, так  і теоретиків) має власну точку  зору щодо питання про трансформації. Вчений Швейцер веде мову не про види, а про рівні, на яких можуть застосовуватися прийоми трансформації. При цьому він вважає, що на стилістичному рівні можуть мати місце як граматичні, так і лексичні трансформації. Тобто на одному рівні можуть відбуватися різні види трансформацій.

    Проте всі дослідники демонструють однаковий  набір прийомів реалізації трансформацій  перекладацького плану. Таким чином, різноманітні заміни – граматичні, реалій та ін., генералізація і компенсація  зустрічаються в усіх працях. Якщо прослідкувати за цим за допомогою конкретних прикладів, то стає очевидним, що Рецкер вважає прийоми конкретизації і генералізації лексичним різновидом трансформацій. Швейцер дає цим поняттям інші назви – гіпонімічна і гіперонімічна трансформації – і визначає, що їх рівнем є референтний.

    Вказані розбіжності стоять поряд з очевидними спільностями всіх перелічених концепцій. Таким чином, всі вчені стверджують, що поділ трансформацій на типи і  види – це умовність. Повязане це з  тим, що деякі трансформації практично  не зустрічаються в чистому вигляді.

    Але існують й інші точки зору. Наприклад, Миньяр-Белоручев Р.К. називав три  види трансформацій – лексичні, граматичні і семантичні. До першого  виду він відносить прийоми генералізації  і конкретизації; до другого –  пасивізацію, заміну частин мови і членів речення, обєднання речень або їх членування; до третього – метафоричні, синонімічні заміни, логічний розвиток понять, антонімічний переклад і прийом компенсації.

    Концепція В.Н.Комісарова зводиться до таких  видів трансформацій, як лексична і граматична, а також комплексна. Говорячи про лексичні трансформації, він називає транслітерацію, перекладацьке транскрибування, калькування, деякі лексико-семантичні заміни. Наприклад, модуляцію, конкретизацію і генералізацію. В якості граматичних трансформацій виступають дослівний переклад (або синтаксичне уподібнення), граматичні заміни (заміни членів речення, форм слова, частин мови) і членування речень. Комплексні трансформації також можна назвати лексико-граматичними. Сюди належить експлікація (або описовий переклад), антонімічний переклад і компенсація.

    Бархударов  Л.С. називав чотири типи трансформацій, які можливі в ході роботи над  перекладом. Це перестановки, заміни, вилучення  і додавання.

    Прийоми, які застосовуються при перестановці, - це зміна порядку розташування компонентів складного речення, а також зміна місця слів і словосполучень. До прийомів заміни Бархударов відніс компенсацію, синтаксичні заміни в структурі складного речення, заміну частин мови,  компонентів речень і словоформ, конкретизацію і генералізацію, членування і обєднання речень, заміну причини наслідком (і навпаки), антонімічний переклад.

    Ми  запевнились, що Р.К.Миньяр-Белоручев  ділить перекладацькі трансформації  на три типи – семантичні, граматичні і лексичні – в залежності від того, який план вихідного тексту потрібно перекласти: формальний (зовнішній) чи семантичний (змістовий). Характер елементів вихідної мови, на думку В.Н.Комісарова, дозволяє поділити трансформації також на три види: граматичні, лексичні і лексико-граматичні (комплексні). Л.С. Бархударов вважає, що можна виділити чотири види перекладацьких метаморфоз, які відбуваються при перекладі тексту.

    Також необхідно підкреслити, що в системі  Л.С.Бархударова прийоми генералізації  і конкретизації, що відбуваються на лексичному рівні, належать до замін, оскільки при цьому відбувається заміна елементу мови вихідного тексту. А у В.Н.Комісарова і Р.К.Миньяр-Белоручева ці самі прийоми належать до лексичних трансформацій. Згідно з Л.С.Бархударовим, до замін відносяться такі трансформації як об’єднання і, навпаки, членування речень, заміни частин мови і членів речення. В.Н. Комісаров і Р.К. Миньяр-Белоручев відносять подібні прийоми до типу граматичних трансформацій.

    Класифікація  перекладацьких трансформацій у  В.Н. Комісарова і Р.К. Миньяр-Белоручева не співпадає по всім пунктам. Так, наприклад, В.Н. Комісаров вважає антонімічний переклад і компенсацію комплексними трансформаціями, а Р.К. Миньяр-Белоручев вважає вищевказані прийоми семантичними трансформаціями. Для порівняння, у Л.С. Бархударова антонімічний переклад і компенсація відносяться до замін.

    Класифікації  вчених містять ряд прийомів перекладацької трансформації, які не знаходять  відображення в інших класифікаціях. Таким чином, Л.С. Бархударов і Р.К. Миньяр-Белоручев не відносять до способів трансформацій зазначені В.Н. Комісаровим прийоми транслітерації і транскрибування.

    Проте, в загальному, кожен вчений, класифікуючи перекладацькі трансформації, поділяючи  їх на типи на власний розсуд, має  справу з одними й тими ж самими явищами.