Рекомендації щодо покращення ефективності роботи митних органів, шляхом методу планування

2

План

Вступ…………………………………………………………………………3.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади планування, як методу покращення економічного розвитку країни……………………………………………………..5.

1.1. Поняття процесу планування та його принципи………………………5.

1.2. Характеристика основних підходів до планування в митних органах……………………………………………………………………………….8.

1.3. Порядок затвердження та контролю за виконанням планів у митних органах……………………………………………………………………………12.

РОЗДІЛ 2. Напрямки діяльності митних органів в системі планування на прикладі Відділу митного оформлення № 3 Східної митниці………………….15.

2.1. Нормативно-правові засади здійснення планування у митних органах……………………………………………………………………………...15.

2.2. Аналіз роботи ВМО №3 Східної митниці за вісім місяців 2010 року в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року та плани надходження митних платежів на 2011 рік……………………………………………………………….20.

РОЗДІЛ 3. Рекомендації щодо покращення ефективності роботи митних органів, шляхом методу планування……………………………………………..26.

3.1.Стратегічне планування як основа ефективного управління діяльністю підприємства……………………………………………………………………….26.

3.2. Шляхи підвищення ефективності планування в митних органах……...28.

Висновки……………………………………………………………………31.

Список використаних джерел……………………………………………   33.

Додатки ……………………………………………………………………35.

Вступ

Найважливішою    функ­цією управління організацією є планування її діяльності. Планування являє собою  процес  визначення   цілей,   які   підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення. Воно об'єднує структурні підрозділи організації загальною метою, надає усім процесам   однонаправленість   і   скоординованість,   що дозволяє найбільш повно і ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та якомога швидко вирішувати різноманітні завдання управління.

Перехід національної економіки України на ринкові принципи   функціонування   та   розвитку   обумовлює необхідність кардинальних змін в системі управління, в тому числі, в плануванні діяльності митних органів та безпосередньо у митних структурних підрозділах. В умовах колишньої командно-адміністративної системи одним із її наріжних каменів було жорстке директивне планування. Підприємство   одержувало   від   органів   державного планування і управління завдання щодо майже всієї сукупності показників діяльності. Це не давало йому змоги розробляти оптимальні плани, приймати найкращі рішення виходячи із реальних локальних умов. В нових умовах господарювання та переходу до ринкового регулювання державні органи самостійно здійснюють весь комплекс планової роботи.

Суть планування проявляється в конкретизації цілей розвитку всієї організації та кожного підрозділу окремо на певний період; визначенні госпо­дарських завдань, засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалі­зації; виявлення матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, які не­обхідні для вирішення поставлених завдань.

Розкриття всіх аспектів, пов’язаних з плануванням діяльності митного органу є основною метою даної курсової роботи.

Предметом даної курсової роботи є детальне вивчення комплексу управлінських заходів, що використовує підприємство для організації виробництва і збуту своєї продукції. Об’єктом є саме  митний орган та його планова політика.

Основні завдання, що стояли в процесі написання цієї роботи:

-         дослідити суть поняття «планування» як функції управління (принципи, концепції);

-         ознайомитись із системою планування ( види, напрями, методи, інформаційні ресурси і нормативна база);

-         ознайомитись на конкретному прикладі з методами планування.

Курсова робота складається з трьох розділів, вступу і висновків.

В першому розділі розкривається саме поняття планування як основної функції управління підприємством, розглядаються методи та інструменти, інформаційна база планування, система планів на підприємстві.

Другий розділ детально знайомить безпосередньо із здійсненням функції планування у митному органі на прикладі відділу митного оформлення № 3 Східної митниці.

У третьому розділі формулюються основні шляхи підвищення ефективності функціонування планування безпосередньо у митному органі та Державній митній службі України.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади планування, як методу покращення економічного розвитку країни.

1.1. Поняття процесу планування та його принципи.

Процес    планування    в максимальній    мірі  має передбачити всебічне вивчення дійсності, тенденцій  та закономірностей розвитку об'єкту планування та середовища його діяльності. Найбільш загальною науковою основою планування є система об'єктивних економічних законів і, в першу чергу, закону попиту та пропонування. В планах організацій повинні бути реалізовані вимоги цих законів та враховані об'єктивні результати макро- та мікроекономічного аналізу стану та тенденції розвитку умов діяльності.

Планування – є первісною з-поміж решти функцій управління, оскільки прийняті в процесі її реалізації рішення  визначають характер здійснення всіх інших функцій управління.

Аби спільні зусилля співробітників організації були успішними, вони повинні знати, що від них очікується. Для цього необхідно:

1)   сформулювати цілі, до яких прагне організація;

2)         визначити шляхи досягнення встановлених цілей;

3)     на закладі цього поставити задачі перед підрозділами організації та конкретними виконавцями.

Все це в сукупності і характеризує  в широкому розумінні сутність функції планування. Можна дати таке визначення функції планування: планування – це процес визначення цілей діяльності організації та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення.

Зміст процесу планування полягає у пошуку відповідей на три ключових запитання:

1)                        де організація знаходиться у даний момент  (який стан, яка ситуація)?

2)                        чого організація прагне досягти (куди вона прямує)?

3)                        як організації потрапити звідти, де вона є, туди, де вона прагне опинитися?

Поряд  з  загальними  принципами  управління  і планування  існують і специфічні принципи планування, до яких відносять цільову направленість, системність, безперервність, збалансованість,  оптимальність  використання  ресурсів, адекватність об'єкту та предмету планування.[№ 4 ]

1. Найважливішим принципом планування є вибір обгрунтування     цілей, кінцевої   мети,    результатів   діяльності організації. Чітко та зважено визначені кінцеві цілі є вихідним пунктом планування. В загальному випадку виокремлюють п'ять основних цілей (або їх групи) підприємства:

    — господарсько-економічну, обумовлену   вимогами забезпечення високої ефективності виробничої системи, випуску суспільне необхідної конкретної продукції;

— виробничо-технологічну, що відображає основне функціональне призначення підприємства — випуск певної продукції належної якості;

— науково-технічну,   тобто   постійне   прискорення науково-технічного прогресу, що матеріалізується в постійному поліпшенні продукції і оновленні технічної бази виробництва;

— соціальну — якомога повніше забезпечення потреб працівників організації в матеріальній та духовній сферах;

— екологічну — забезпечення вимоги відтворюваності ресурсів та виготовлення екологічно безпечної (чистої) продукції.

Пріоритетність тієї чи іншої мети може мінятись в залежності від економічної політики держави, історичного періоду, екологічного становища в регіоні та світі тощо. В умовах командно-адміністративної системи з її директивним плануванням мали зверхність виробничо-технологічні цілі. При переході до ринкової економіки, з появою підприємств різних форм власності, ліквідацією системи жорсткого централізованого планування цілепокладання на підприємстві стає завданням його керівництва.

2. Ефективність та реальність планів значною мірою залежить    від    ступеню    реалізації    принципу системності. Цей принцип вимагає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності організації, усі тенденції, зміни та зворотні зв'язки в його системі. Системний підхід повинен мати місце щодо обгрунтування та вирішення планових завдань на будь-якому рівні управління. За допомогою системного аналізу можна відповісти на такі важливі питання, як: визначення цілей та їх субординація, порівняння альтернативних шляхів та способів досягнення  визначених цілей, що відрізняються одна від одної складністю, термінами реалізації, соціальними наслідками тощо.

3. Важливою проблемою та передумовою життєздатності планування є забезпечення його безперервності. Принцип безперервності означає:

— підтримування безперервної планової перспективи, формування   та періодичну   зміну   горизонту планування, що залежить від загальних соціально-політичних та  економічних передумов,  темпів науково-технічного прогресу в галузі, тривалості впливу     управлінських     рішень,     ступеню передбачуваності майбутнього;

— взаємопогодження    довго-,    середньо-    та короткострокових планів;

   — своєчасне корегування перспективних та поточних планів, враховуючи початкові сигнали про зовнішні (регіон, економіка в цілому) та внутрішні (всередині самого підприємства) зміни умов господарювання.

4. Однією із найважливіших вимог до планових рішень є забезпечення    оптимальності    використання застосовуваних ресурсів. Використання ресурсів організації повинно орієнтуватись на потреби, умови та кон'юнктуру    ринку,    інтенсифікацію    виробництва, впровадження  досягнень  науково-технічного  прогресу, максимально повну реалізацію наявних резервів кращого застосування предметів та знарядь праці, організації виробництва тощо.

5. Важливою якісною характеристикою плану виступає його збалансованість, тобто необхідна і достатня кількісна відповідність між взаємозв'язаними розділами та показниками   плану.   Збалансованість   являє   собою визначальну умову обгрунтованості планів, реальності їх виконання. Головним її проявом є відповідність між потребами в ресурсах та їх наявністю.

За ринкових умов, постійної мінливості зовнішнього і внутрішнього середовища діяльності підприємства вкрай важливо створити передумови для адекватної динамічної збалансованості та мобільності виробництва. Навіть ідеально збалансований в початковий період план не гарантує, що. в процесі його виконання не виникне диспропорцій від впливу різноманітних чинників. Принцип збалансованості вимагає також планування ресурсного забезпечення готовності до швидкої та адекватної реакції на зміни в умовах господарювання.

6.   Принцип     адекватності    системи планування щодо об'єкту та умов його діяльності виходить з того, що оскільки ринкове середовище обумовлює постійну мінливість продукції організації, його виробничої та організаційної структури, технологій та факторів  виробництва,  остільки   методи  планування, показники та розділи планів, організація самого процесу їх розробки повинні постійно переглядатись, а при необхідності — розроблюватись та застосовуватись поліпшені або принципово  нові  методи  та  процедури  планування. [№ 6 ]

1.2. Характеристика основних підходів до планування в митних органах.

За умов транзитивної економіки зовнішні джерела податкових надходжень до бюджету країни перспективніші, ніж внутрішні. За такої ситуації роль митниці як фіскального органу посилюється, тобто домінуючою функцією стає не регулятивна чи правова, а економічна — податкова, що потребує оцінки показників функціонування системи митно-тарифного регулювання та їх впливу на подальший розвиток зовнішньоекономічних відносин, а отже, виникає необхідність вдосконалення системи митно-тарифного регулювання. Вагомим показником є митні надходження, економічні прогнози щодо якого відіграватимуть значну роль в удосконаленні митно-тарифної системи загалом. [№ 14 ]

Прогнозування надходжень до Державного бюджету потребує розробки відповідної методики, яка б надавала можливість керівникам митних органів усіх рівнів, а також працівникам економічних підрозділів митниці визначати ефективність своєї роботи, встановлювати реальні планові показники для підпорядкованих митних органів, а також перспективи своєї діяльності.

На сьогодні існує декілька підходів до прогнозування та планування митних платежів:

— прогнозування «від досягнутого»;

— прогнозування з використанням даних статистичної звітності щодо зовнішньоекономічної діяльності;

— прогнозування на підставі аналізу динаміки з кожного виду податку з виділенням тих груп товарів, які дають найбільші суми надходжень митних платежів.

Використання методу прогнозування «від досягнутого» можливе тільки за умов макроекономічної стабілізації та незмінності національного законодавства у сфері митного оподаткування, що є досить проблематичним. Це пов'язано, насамперед, з тим, що у сфері тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності суттєву роль відіграє міжнародне законодавство, відповідно до якого: митні ставки на ввезення окремих товарів можуть зменшуватись або збільшуватись; застосовуватися чи скасовуватись експортне мито; вводитися сезонне мито на імпорт окремих видів сільськогосподарської продукції. Окрім того, досить впливову роль відіграють міжнародні організації, які у першу чергу коригують тарифне регулювання.