Юридична відповідальність за порушення екологічного права

Екологічні правопорушення визначено насамперед у екологічному законодавстві. Як відомо, залежно від  об'єктів правопорушень їх систему  можна поділяти на три великі групи: природоресурсові, природоохоронні  та екологонебезпечні правопорушення.

У свою чергу кожен із цих видів правопорушень, які об'єднуються в екологічні, можна поділяти на спеціальні правопорушення (земельні, надрові, водні, лісові, атмосферні, фауністичні та інші природоресурсові правопорушення); заповідно-охоронні, ландшафтноохоронні та інші природоохоронні правопорушення; санітарно-небезпечні, радіаційнонебезпечні та інші екологонебезпечні правопорушення.

Крім  того, усі види екологічних правопорушень  поділяють залежно від видів  законодавчих актів, у яких вони передбачені.

Найбільш загальні за призначенням і характером екологічні правопорушення визначено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

У цьому  законодавчому акті (ст. 68) визначено  правопорушення в галузі охорони  навколишнього природного середовища, за які винні особи несуть юридичну відповідальність, а саме:

а) за правопорушення в галузі екологічної безпеки (екологонебезпечні  правопорушення);

- порушення  прав громадян на екологічно  безпечне навколишнє природне  середовище;

- порушення  норм екологічної безпеки;

- порушення  вимог законодавства України  при проведенні екологічної експертизи, у тому числі подання свідомо  неправдивого експертного висновку;

- невиконання  вимог державної екологічної  експертизи;

- фінансування  будівництва і впровадження у  виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

- порушення  екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції,  введенні в дію, експлуатації  та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;

- допущення  понаднормативних, аварійних і залпових  викидів і скидів забруднюючих  речовин та інших шкідливих  впливів на навколишнє природне  середовище;

- невжиття  заходів щодо запобігання та  ліквідації екологічних наслідків  аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

б) правопорушення в галузі природоресурсових правовідносин (природоресурсові правопорушення):

- перевищення лімітів  та порушення інших вимог використання  природних ресурсів;

- самовільне спеціальне використання природних ресурсів;

- порушення  строків внесення платежів за  використання природних ресурсів  і забруднення навколишнього  природного середовища;

в) правопорушення в галузі природоохоронних правовідносин (природоохоронні правопорушення):

- порушення  природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні  та захороненні хімічних засобів  захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних і радіоактивних речовин,  виробничих, побутових та інших  видів відходів;

- невиконання вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

- відмова  від надання своєчасної, повної  та достовірної інформації про  стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, приховування або фальсифікація відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;

- невиконання  розпоряджень органів, які здійснюють  державний контроль у галузі  охорони навколишнього природного середовища, та вчинення опору їх представникам;

- приниження  честі й гідності працівників,  які здійснюють контроль у  галузі охорони навколишнього  природного середовища, посягання  на їхнє життя і здоров'я.

Законодавством  України встановлено також відповідальність за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Спеціальні  види та система екологічних правопорушень  у різних галузях і сферах екологічної  діяльності передбачаються в окремих  актах екологічного законодавства. Так, земельні правопорушення і відповідальність у цій галузі визначені в Земельному кодексі України (розділ IX, ст. 114— 117); надрові — в Кодексі України про надра (глава 6, ст. 65—67); водні — у Водному кодексі України (глава 23, ст. 110, 111); атмосферні — у Законі України «Про охорону атмосферного повітря» (розділ IX, ст. 44); фауністичні — у Законі України «Про тваринний світ» (розділ VI, ст. 58); інші правопорушення в природоохоронній галузі — у Законі України «Про захист рослин» (розділ III); у Законі України «Про природно-заповідний фонд» (розділ IX, ст. 64, 65) та інших.

Відповідно  до структури екологічних правовідносин  юридична відповідальність у цій  сфері становить певну систему  залежно від різних критеріїв. Залежно  від об'єктів правовідносин розрізняють юридичну відповідальність у природоресурсовій, природоохоронній та в екологобезпечній галузях. Залежно від ступеня тяжкості й застосовуваних санкцій та інших заходів реагування юридичну відповідальність в екологічній сфері поділяють на кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та матеріальну (цивільно-правову).

 

3. Види юридичної  відповідальності

3.1. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини

Кримінальна відповідальність в екологічній  сфері — це найсуворіший вид відповідальності. Підставою для її застосування є вчинення екологічного злочину, тобто найнебезпечнішого екологічного правопорушення, відповідальність за яке передбачено Кримінальним кодексом України.

Злочином  у екологічній сфері визнається передбачене Кримінальним кодексом України суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок, екологічні права громадян, а також інше суспільне небезпечне діяння в екологічній сфері.

У чинному  Кримінальному кодексі України  міститься понад двадцять статей, що встановлюють кримінальну відповідальність за злочини, які безпосередньо стосуються екологічної сфери і які можна визначити як екологічні. Проте розміщені вони в різних главах без чіткої системи, що становить певні труднощі в їх знаходженні та застосуванні. Позитивним з цього погляду є підготовлений проект нового Кримінального кодексу України, в якому екологічні злочини розміщені в одному спеціальному розділі.

Види  злочинних діянь в екологічній  сфері відповідно до Кримінального  кодексу України можна поділити на три групи:

1) у  галузі природоресурсових відносин:

- самовільне  зайняття земельної ділянки (ст. 199);

- незаконна  порубка лісу (ст. 160);

- незаконне  видобування корисних копалин  (ст. 162);

- незаконне  полювання (ст. 161);

- незаконне заняття рибним, тваринним та іншими воднимидобуваючими промислами (ст. 162);

- жорстоке  поводження з тваринами (ст. 207);

2) у  природоохоронній галузі:

- забруднення  водойм і атмосферного повітря  (ст. 228);

- забруднення  моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, або іншими відходами і матеріалами (ст. 228);

- знищення  і руйнування природних об'єктів  (ст. 207);

- навмисне  знищення або суттєве пошкодження  лісових масивів шляхом підпалу  (ст. 89, ч. 2 і 3);

- проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 163);

- порушення  законодавства щодо континентального  шельфу України (ст. 163);

3) у  галузі екологічної безпеки:

- приховування  або перекручування відомостей  про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення (ст. 227);

- заготівля,  переробка або збут радіоактивних  продуктів харчування чи іншої  продукції (ст. 227);

- порушення  правил безпеки гірничих робіт  (ст. 218);

- незаконне  придбання, зберігання, використання, передача або руйнування радіоактивних матеріалів (ст. 228);

- розкрадання  радіоактивних матеріалів (ст. 228);

- загроза  здійснення розкрадання радіоактивних  матеріалів або їх викрадення (ст. 228);

- порушення  правил зберігання, використання, обліку, перевезення радіоактивних матеріалів (ст. 228);

- незаконне  ввезення на територію України  відходів і вторинної сировини (ст. 228).

 

3.2. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення — найпоширеніший вид юридичної відповідальності в екологічній сфері. Підставою для її застосування є адміністративні екологічні правопорушення, різні види і склади яких передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення — це вид юридичної відповідальності, яка передбачає заходи адміністративного впливу за протиправні й винні діяння, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища (довкілля) та вимоги екологічної безпеки.

У Кодексі  України про адміністративні  правопорушення найбільша кількість  статей (понад сорок), у яких передбачається відповідальність за екологічні правопорушення, міститься в сьомій главі «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури» (ст. 52—92). Окремі види адміністративних екологічних правопорушень містяться в главах 5, 6, 8 та ін. цьогокодексу.

Залежно від об'єкта посягання адміністративні  правопорушення поділяють на кілька груп.

Першу групу екологічних правопорушень, за які настає адміністративна відповідальність, становлять адміністративні правопорушення, що стосуються права власності на природні ресурси (глава 4 ст. 47—51 Кодексу  України про адміністративні правопорушення). До таких адміністративних екологічних правопорушень відносять порушення права державної власності нанадра (ст. 47), порушення права державної власності на води (ст. 48), порушення права державної власності на ліси (ст. 49), порушення права державної власності на тваринний світ (ст. 50), а також інші правопорушення.

Другу групу становлять адміністративні  земельні правопорушення (глава 7, ст. 52—56 Кодексу України про адміністративні  правопорушення). До таких правопорушень  відносять псування і забруднення сільськогосподарських земель (ст. 52), порушення права використання земель (ст. 53), самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 53'), приховування або перекручування даних Земельного кадастру (ст. 532), несвоєчасне повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх до стану, придатного для використання за призначенням (ст. 54), самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою (ст. 55), знищення межових знаків (ст. 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Третю групу адміністративних правопорушень, в екологічній сфері становлять адміністративні надрові правопорушення, передбачені ст. 57, 58 Кодексу України  про адміністративні правопорушення, а саме: порушення вимог щодо охорони  надр (ст. 57), порушення правил і вимог проведення робіт з геологічного вивчення надр (ст. 58).

Четверту  групу адміністративних екологічних  правопорушень становлять водні  правопорушення, передбачені ст. 59—62 Кодексу України про адміністративні  правопорушення. Ці правопорушення стосуються порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59), порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 59), порушення правил водокористування (ст. 60), пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (ст. 61), невиконання обов'язків щодо реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами і сумішами (ст. 62).

Лісові  адміністративні правопорушення, які  передбачені ст. 63—77 Кодексу України про адміністративні правопорушення, становлять п'яту групу адміністративних правопорушень. До таких правопорушень відносять незаконне використання земель державного лісового фонду (ст. 63), порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці (ст. 64), незаконну порубку, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку (ст. 65), знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66), здійснення лісових користувань не згідно з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку (ст. 67), порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини (ст. 68), пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст. 69), самовільне сінокосіння і випасання худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід (ст. 70), введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси (ст. 71), пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст. 72), засмічення лісів побутовими відходами і покидьками (ст. 73), знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду (ст. 74), знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах (ст. 75), знищення корисної для лісу фауни (ст. 76), порушення вимог пожежної безпеки в лісах (ст. 77), самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків (ст. 77).

Шосту групу екологічних правопорушень становлять адміністративні атмосферні правопорушення (ст. 78—83 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Вони стосуються порушень порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або шкідливого впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78), порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ (ст. 78), недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79), недодержання екологічних вимог під час проектування, розміщення будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів або споруд (ст. 79), пуску в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 80), експлуатації автотранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 81) та ін. (ст. 82—84).