Лісокористування

     - крупні лісові масиви, які складають  основу загальнодержавної власності  і домінуючий еколого-економічний каркас території;

     - крупні лісові масиви, що становлять  значний ресурсний потенціал  у лісосировинному балансі країни. Як виняток, окремі ділянки  таких лісів можуть бути роздержавлені  на основі акціонування із  збереженням контрольного пакету  акцій за державою;

     - лісові масиви природоохоронного  та рекреаційно призначення: заповідники, заказники, особливо цінні лісові масиви та захисні насадження.

До  лісів, приватизація яких є можливою та доцільною, відносяться:

     - порівняно невеликі за площею  лісові масиви, що перебували  в користуванні колишніх колективних  господарств та інших неспеціалізованих  організацій, які не мають відповідних  засобів для інтенсифікації лісовирощування та застосування прогресивних технологій та техніки. Такі ділянки лісу доцільно передавати у володіння спеціалізованим підприємствам чи окремим фізичним особам-фахівцям лісового господарства. Розмір лісових масивів, що передаються у володіння, визначається економічними можливостями майбутніх господарських суб'єктів;

     - відокремлені, невеликі за площею  ділянки лісу, в межах колективних  фермерських господарств, на яких  неможливо організувати безперервне  лісокористування. Доцільність приватизації таких ділянок лісу обґрунтована, оскільки держава не завжди може забезпечити їх охорону та збереження;

     - лісові плантації, створені на  приватизованих землях, що вилучені  з сільськогосподарського використання.

У будь-якому  випадку (особливо у перехідний етап) потрібна розумна збалансованість  планового і ринкового механізмів економічного регулювання відносин у лісовому господарстві. Доцільність  тієї чи іншої форми власності  має визначатись на підставі економіко-правової та функціональної оцінки лісу як об'єкта власності: земля, як просторовий базис  та головний об'єкт виробництва в  лісовому господарстві; ліс як окреме угрупування чи як органічне поєднання  з землею, тобто лісоземельне угіддя. Будь-яка ділянка лісу має споживчу вартість і може бути залучена до товарного обігу, стати предметом купівлі-продажу, дарування, заповідання чи інших громадсько-правових угод. Землі можуть надаватись у власність для заліснення та поширення лісових площ, що є необхідною умовою підвищення еколого-економічного потенціалу лісів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки:

1. Лісистість України та вікова структура лісових насаджень має значні регіональні відмінності і не є оптимальною, тобто такою, при якій створюються можливості для найбільш повного задоволення господарських потреб у деревині, ресурсах недеревинного походження та забезпечення соціальних і екологічних функцій лісу. Зменшується захисна роль лісу при формуванні несприятливих природних і техногенних явищ і процесів.
2. Для усунення наявних дисбалансів, щодо ресурсного потенціалу, біологічного різноманіття та середовищно-стабілізуючих функцій лісів основна увага має бути зосереджена на збільшенні площ і оптимізації структури лісів, впровадженні вибіркових та комбінованих способів рубок із застосуванням прогресивних технологій, зменшенні фрагментації лісів шляхом лісорозведення
3. Сучасний ознаковий поділ лісів не відповідає уявленню про ліс як про багатофункціональну систему. Доцільно кваліфікувати їх за режимом лісокористування: заповідно-генетичні, середовищно-захисні, рекреаційні та експлуатаційні з внесенням відповідних змін в Лісовий кодекс.
4. Реформування лісових відносин має передбачати створення багатоукладної системи виробництва за умови переважання державної форми власності на ліси, як основного засобу праці. На думку спеціалістів та враховуючи світовий досвід, приватна власність на ліси також має право на існування. Для цього, в залежності від економічних та екологічних функцій мають бути чітко визначені лісові угіддя які можуть бути передані у приватну власність. У будь-якому випадку мають бути розроблені основні принципи та засади збалансування планових і ринкових механізмів економічного регулювання відносин у лісовому господарстві.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Калуцький І.Ф., Олійник Р.Р. Вирубка лісу: менше годувати і більше доїти// Деревообробник. – 2003, № 3.
2. Колісніченко М.В. Проблеми ефективності використання лісових ресурсів у ринкових умовах// Наук. вісник НАУ. Вип. 25. Лісівництво. – К.: НАУ. – 2000.
3. Коржов В.Л., Кудра В.С. Екологізація гірських лісозаготівель як передумова сталого розвитку Карпатського регіону// Матеріали міжнарод. наук.-практ. конф. " Розвиток народногосподарського комплексу Карпатського регіону". – Хуст:- 2003.