Охорона праці в галузі

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ, МОЛОДІ  ТА  СПОРТУ  УКРАЇНИ

Чорноморський державний університет імені  Петра Могили

 

 

Кафедра біології та екологічної безпеки

 

 

 

САМОСТІЙНА  РОБОТА 

з дисципліни: «Охорона праці в галузі»

Варіант ІІ

 

 

 

                                                                            Виконав:

студент групи 512с

                                                                                            Дурдук  Роман

 

                                                                             Керівник:

                                                                                   викладач

                                                                                             Макарова О.В.

 

 

 

 

Миколаїв - 2012

1. Галузеві та міжгалузеві державні нормативні акти з охорони праці

 

Законодавчими актами, що визначають основні правовідносини у виробничій діяльності, є державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП).

Державні  нормативні акти про охорону праці  – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано силу закону і які є обов’язковими  для виконання.

Залежно від сфери впливу ДНАОП можуть мати міжгалузеву та галузеву дію.

Міжгалузеві державні нормативні акти про охорону  праці мають загальнодержавне значення, їх дія поширюється на всі підприємства незалежно від їх відомчої належності, форми власності та виду господарської  діяльності.

Галузеві  державні нормативні акти про охорону  праці поширюються лише на підприємства, що належать до певної галузі.

ДНАОП затверджують:

• Кабінет Міністрів;
• Держгірпромнагляд;
• органи санітарно-епідеміологічної служби МОЗ;
• органи державного пожежного нагляду МНС;
• органи нагляду за ядерною безпекою та ін..

Крім  вказаних законодавчих актів, правові  відносини у сфері охорони  праці регулюють підзаконні нормативні акти, укази і розпорядження Президента, рішення Уряду, нормативні акти міністерств  та інших центральних органів  державної виконавчої влади.

Залежно від сфери дії державні нормативні акти про охорону праці мають  своє кодування.

Міжгалузеві ДНАОП кодуються у такий спосіб:

• Скорочена назва нормативного акта – ДНАОП;
• Група – Х.ХХ;
• Вид нормативного акта – Х.ХХ;
• Порядковий номер у межах даного виду – Х.ХХ;
• Рік затвердження – ХХ.

Галузеві  ДНАОП кодуються так:

• Скорочена назва нормативного акта – ДНАОП;
• Група відповідно до класифікатора галузей господарської діяльності – ХХ.ХХ;
• Вид нормативного акта – Х.ХХ;
• Порядковий номер (у межах даного виду) – Х.ХХ;
• Рік затвердження – ХХ.

Міжгалузеві ДНАОП залежно від органу, який затвердив мають відповідне цифрове  позначення. Наприклад: 0.00 – держгірпромнагляд, 0.03 – МОЗ, 0.06 – Держстандарт і т. ін..

Галузеві  ДНАОП мають цифрове позначення відповідно до загального класифікатора  галузей народного господарства Мінстату. Наприклад: 1.1.10 – електроенергетика, 1.3.10 – хімічна промисловість  і т. ін..

Види  ДНАОП для однакового застосування мають таке цифрове позначення:

• правила – 1;
• гости – 2;
• норми – 3;
• положення, статути – 4;
• інструкції, вказівки – 5;
• рекомендації, вимоги – 6;
• технічні умови безпеки – 7;
• переліки, інші – 8;

На підставі ДНАОП розробляються відомчі  документи про охорону праці(ВДОП). Вони затверджуються міністерствами або  іншими об’єднаннями з метою конкретизації  вимог охорони праці залежно  від специфіки галузевих об’єктів.

Перехід на нові, суто українські нормативні акти вимагає значного обсягу робіт та певного часу. Тому у державі дотепер  залишаються чинними правила, стандарти, норми, положення та інші нормативні акти, які діяли ще за радянських часів. Постанова Верховної Ради за 1545 – ХІІІ від 12.09.1991р. «Про порядок  тимчасової дії на території України  окремих законодавчих актів Союзу  РСР» є для цього підставою, якщо вони не суперечать Конституції.

Крім  вищезгаданих документів, вимоги охорони  праці регламентують також будівельні й санітарні норми та правила, правила облаштування електроустановок, норми радіаційної безпеки, правила побудови та безпечної експлуатації кранів, ємностей, що працюють під тиском та інші нормативні документи.

До найважливіших  підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують охорону праці, належать такі:

• Положення про порядок розслідування та введення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництвах(№1112 від 25.08.2004р.);
• Правила відшкодування власником підприємства шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків (№838 від 23.07.1993р.);
• Положення про порядок накладання штрафів на підприємство за порушення нормативних актів про охорону праці(№ 754 від 17.09.1993р.);
• Список виробництв, професій і робіт з важкими та шкідливими умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений МОЗ (№ 256 від 29.12.1993р.);
• Постанова КМУ від 15.10.03 №1631 «Про затвердження порядку видачі дозволів Держнаглядохоронпраці та його територіальними органами»
• Типове положення про навчання з питань охорони праці (ДНАОП 0.00-4.12-99 наказ Держнаглядохорон праці 25.01.2005 №15);
• Положення про Державний Комітет України з нагляду за охороною праці затверджено указом президента від 16.01.2003р. № 29/2003 і інші.

Нормативно  – правові акти з охорони праці  в міру розвитку наукових досягнень  не рідше одного разу на десять років  мають переглядатися, уточнюватися й доповнюватися.

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно – правових актів  здійснює спеціально уповноважений  центральний орган з нагляду  за охороною праці за погодженням  з Держнаглядом за охороною праці.

Опрацювання міжгалузевих нормативних актів  про охорону праці фінансується з Державного фонду охорони праці  та інших джерел, галузевими міністерствами або відомствами створеними за галузевим  принципом.

Нормативно  – правові акти з охорони праці  є обов’язковими до виконання, в  умовах виробничої діяльності, будь –  якими суб’єктами господарювання.

 

2. Міжнародні норми соціальної відповідальності. Стандарт ISO 8000 «Соціальна відповідальність»

Стандарт SA 8000 був опублікований у 1997 році, переглянутий – у 2001 році. Мета стандарту  – сприяти постійному поліпшенню умов наймання і здійснення трудової діяльності, виконання етичних норм цивілізованого суспільства.

Стандарт SA 8000 був створений для того, щоб  компанії могли підтвердити використання соціально-відповідальних підходів у  своїй діяльності. Система менеджменту, заснована на вимогах SA 8000, має загальні вимоги з ISO 9001. Так, наприклад: визначена  керуванням політика компанії в сфері  соціальної відповідальності, аналіз і перевірки з боку керівництва, планування, оцінка і вибір постачальників, прийняття коригувальних дій.

У світі  вже давно прийнято, що підприємства, на яких приділяється значна увага  персоналу, створенню необхідних і  комфортних умов для роботи, є надійними  партнерами у взаємовідносинах.

Використання  етичних підходів до суспільства  в цілому і до своїх співробітників, зокрема створення сприятливої  атмосфери в колективі, є критерієм високого рівня менеджменту. І навпаки, співробітництво з компаніями, які не виконують ці вимоги, вважається неетичним і пов'язаним з додатковими ризиками.

Стандарт SA 8000 спрямований на забезпечення привабливості  умов наймання для співробітників, поліпшення умов їхньої праці і життєвого  рівня. Компанії, у яких менеджмент здійснюється відповідно до вимог стандарту SA 8000, мають конкурентну перевагу, яка полягає у високій мотивації  персоналу, що у свою чергу дозволяє ефективніше застосовувати сучасні  системи менеджменту для досягнення намічених цілей, забезпечуючи при  цьому постійну рентабельність.

А наявність  на підприємстві інших стандартів, таких як ISO 9000, ISO 14000, OHSAS 18001 і т.д., доповнює стандарт SA 8000, забезпечуючи основу для інтеграції в рамках загальної системи менеджменту, що веде до скорочення ризиків і підвищення прибутковості компанії.

 

3. Органи державного управління охороною праці та державного нагляду за охороною праці

Державне управління охороною праці здійснюють Кабінет Міністрів  України; спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої влади  з нагляду за охороною праці; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації  та органи місцевого самоврядування. Їхня компетенція та повноваження у  сфері охорони праці визначені  Законом України " Про охорону  праці". Повноваження у сфері охорони  праці асоціацій, корпорацій, концернів  та інших об'єднань визначаються їхніми статутами або договорами між  підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанням функцій в їхніх апаратах створюються  служби охорони праці.

Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці є одним із способів забезпечення права людини на працю. Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

• спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої влади  з нагляду за охороною праці;

• спеціально уповноважений  державний орган з питань радіаційної  безпеки;

• спеціально уповноважений  державний орган з питань пожежної безпеки;

• спеціально уповноважений  державний орган з питань гігієни  праці.

Органи державного нагляду  за охороною праці не залежать від  будь-яких господарських органів, суб'єктів  підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій  та органів місцевого самоврядування, не підзвітні і не підконтрольні  їм.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється  законами України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного  та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються президентом України  або Кабінетом Міністрів України.

Громадський контроль за додержанням  законодавства про охорону праці  здійснюють професійні спілки, їхні об'єднання  в особі своїх виборних органів  і представників.

У разі відсутності на підприємстві професійної спілки громадський  контроль за додержанням законодавства  про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за порушення  законодавства про охорону праці. За порушення законодавства про  охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману  працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому  законом. Несплата юридичними чи фізичними  особами, які відповідно до законодавства  використовують найману працю, штрафу передбачає нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення. Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку.

За порушення законів  та інших нормативно-правових актів  про охорону праці, створення  перешкод у діяльності посадових  осіб органів державного нагляду  за охороною праці, а також представників  профспілок, їхніх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.