Карпатський економічний район

  Міністерство  освіти та науки України

  Національний  університет «Києво-Могилянська  академія»

  кафедра економічної теорії 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Реферат

  з дисципліни «Розміщення продуктивних сил України»

  на  тему: Карпатський економічний район 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала  студентка 2 р.н.

  2 групи ФЕН

  Викладач  доц. кафедри економічної теорії

  Тьорло В.В. 
 
 
 
 

  Київ  – 2010

  Зміст 

  1. Загальна  характеристика району……………………………………………...3

  2. Економіко-географічне  положення…………………………………………...3

  3. Історико-географічні передумови формування території району і його господарства……………………………………………………………………........4

  4. Населення  і працересурсний потенціал…………………………………........5

  5. Природні  умови та природні ресурси………………………………………...6

  6. Господарство…………………………………………………………………...8

  7. Транспортний  комплекс……………………………………………………...12

  8. Проблеми  та перспективи розвитку………………………………………....13 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  1. Карпатський економічний район охоплює крайню західну частину України та включає Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку та Закарпатську області. Загальна його площа складає 56,5 тис. км2 або 9,4% території держави. В складі згаданих адміністративних областей налічується 58 адміністративних районів, 79 міст та містечок, 86 селищ міського типу на майже 3,6 тис. сільських населених пунктів.

  На  території району проживає 6 368,2 тис. осіб (1.01.2001), що складає 12,9% населення  України. Слід зауважити, що в районі розташована найменша за чисельністю  населення та площею адміністративна область – Чернівецька (відповідно 929,2 тис. осіб і 8,1 тис. км2).

  Рівень  економічного розвитку оцінюється як середній. Розмір національного доходу на душу населення перевищує пересічно  український лише у Львівській області. Промисловий комплекс регіону виробляє майже 12% промислової продукції України, в тому числі продукції машинобудування  і металообробки 10,9%, електроенергетики  – 7,1%, хімічної та нафтохімічної – 13%, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової  промисловості – 32,7%. За випуском автобусів, автонавантажувачів, алмазних інструментів, сірки, калійних добрив район виступає монополістом. 

  2. Географічне положення району є досить своєрідним та характеризується низкою позитивних та негативних рис, що в принципі є звичайним для кожного економічного району держави явищем. Як вже згадувалось, район розташований на крайньому заході України. Він знаходиться близько до центру Європи на межі її Східної і Середньої частин. З південного заходу на північний схід район перетинає Головний Європейський вододіл. На півночі район межує з Волинським, на сході – з Подільським економічними районами. З заходу та півдня район має прямий вихід до таких європейських держав як Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова.

  Саме  таке розташування обумовлює вигідні  риси економіко-географічного положення  району. Таке близьке до європейських держав, прикордонне положення сприятливо впливає на формування кооперативних зв’язків на рівні як підприємств, так і цілих галузей. Налагодженню тісних стосунків з країнами Центральної та Східної Європи сприяє досить розвинена мережа транзитних залізничних (Київ – Львів – Ужгород – Прага, Брест – Львів – Чернівці – Бухарест, Київ – Львів – Варшава), автомобільних (Київ – Львів – Варшава, Кишинів – Чернівці – Львів – Краків, Київ –Львів –Будапешт, Одеса – Львів – Краків) та газопровідних (газопроводи “Союз”, “Братерство”, “Прогрес”, Уренгой – Помари – Ужгород і далі на Угорщину та Словаччину, нафтопровід “Дружба”, аміакопровід Калуш – Тисауйварош (Угорщина)) шляхів, які є частиною євразійської транскордонної системи і зв’язують промислово розвинуті регіони цих країн між собою. Водночас це дає змогу розвивати на території району галузі, які б виробляли експортну продукцію чи забезпечували її транзит. Певною перешкодою у налагодженні внутрішньорайонних зв’язків є Карпатська гірська країна, що займає в межах району положення, близьке до центрального; це зумовлює диспропорції в розвитку господарства в межах району та неоднаковий рівень розвитку транспортної мережі. Ще одним негативним моментом є віддаленість району від основних металургійних баз держави, тому тут недоцільно розвивати металомістке машинобудування; також район не може в повній мірі забезпечити себе власними паливними ресурсами, а від Донецького економічного району розташований далеко. 

  3. Однією з причин виділення  згаданих областей в окремий  район є історико-географічні.

  На  зорі державності територія заселялась племенами білих хорватів. Саме їхні поселення стали початком державницьких  територій частини Київської  Русі, а потім і Галицько-Волинської держави. Вже на той час територія  була добре освоєною і густо заселеною. Період розквіту припадає на Галицько-Волинську  державу, коли закладались і розвивались  міста, як господарські та адміністративні центри, активно розвивалась торгівля, в т.ч. і міждержавна, закладались шляхи сполучення. В цілому можна говорити про досить міцні зв’язки між територіями, що ввійшли до складу економічного району. Вже в той час Львів починає відігравати роль ядра, що мав притягальну та районоформуючу функцію.

  Розташування  на крайньому заході Русі обумовило  буферність її положення стосовно країн Західної Європи в період монголо-татарської навали, що безумовно негативно відобразилось на господарському розвитку території. З іншого боку в період середньовіччя ті ж країни Європи неодноразово виказували свою претензійність на територію Прикарпаття. Національно-визвольні змагання та війни XV – XVII ст. були реальним спробами утвердження територіальної національної цілісності та господарського розвитку території. Багато міст в той час отримали право на самоврядування, що було також відчутним поштовхом в розвитку краю; такими центрами були Галич, Городенка, Долина, Івано-Франківськ (тодішній Станіслав), Калуш, Коломия, Косів, Рогатин, Снятин, Тлумач, Тисмениця (всі – у Івано-Франківській області), Берегове, Виноградів, Мукачеве, Тячів, Ужгород, Хуст (Закарпатська область), Белз, Бібрка, Броди, Городок, Добромишль, Дрогобич, Жидачів, Жовква, Золочів, Комарно, Львів, Мостиська, Самбір, Стрий, Хирів (Львівська область), Хотин, Чернівці (Чернівецька область). Такий об’ємний список дозволяє твердити про значну сформованість території вже в середні віки.

  На  початку ХХ ст. територія Карпатського економічного району стала ареною державницьких змагань по утворенню тут самостійної держави. Насамперед тут відзначається Львів як політичний, промисловий та культурний центр. Саме він став столицею Західно-Української Народної республіки, що на недовгий час зуміла консолідувати в межах однієї держави території сучасних Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей. В умовах військово-політичної кризи того часу це було єдино правильне рішення (цієї думки ще на початку ХХ ст. дотримувались С. Рудницький та І. Крип’якевич). Але молода держава не зуміла встояти і кілька десятиліть ці території попали під соціальний та національний гніт різних держав: Галичина (територія Івано-Франківської і Львівської областей) – під Польщею впродовж 1919 – 1939 рр., Закарпаття – під Чехословаччиною в 1919 – 1945рр., Буковина (Чернівецька область) – під Румунією в 1919 – 1940рр. Аграрне перенаселення стимулювало масову еміграцію населення в Північну Америку та Західну Європу.

  Після Другої світової війни територія  району знову входить до складу однієї держави – Української Радянської Соціалістичної Республіки. Крім цього  єдиного позитивного моменту (мається  на увазі територіальна цілісність), загалом на території панувала однобічна  індустріалізація, руйнівна у відношенні до сільського господарства колективізація, що в значній мірі підірвало багату національну культуру і високі духовні цінності людей.

  За  роки радянської влади профільними  на території району стали нафто - і газовидобувна, лісо - і деревообробна, а також машинобудівні галузі. Сьогодні важливо раціонально розвивати їх, а також доповнювати галузеву структуру економіки району. 

  4. У Карпатському економічному районі склалася специфічна демографічна ситуація. Загальна чисельність населення району на 1.01.2001р. складала 6368,2 тис. осіб. В розрізі областей населення розподіляється досить нерівномірно: якщо в Львівській області чисельність населення складає 2703,3 тис. осіб, то в Чернівецькій області лише 929,2 тис. осіб (найменша за чисельністю населення область в Україні). Щодо щільності населення, то вона є досить значною – близько 112 осіб/км2, не зважаючи на гористість території (а в Львівській області навіть 125 осіб/км2). За цим показником район значно перевищує пересічно державні показники. Щільність сільського населення в районі складає 56 осіб/км2 (при середній в Україні – 26 осіб/км2).

  В районі природній приріст є від’ємний (-1,8%o), але цей показник більш ніж  в чотири рази нижчий від пересічно  українського. За ним район займає перше місце в Україні. Досить високим залишається показник народжуваності (в середньому по району 10,1%o) при  відносно незначній смертності (11,9%o). Слід відмітити той факт, що тут  знаходиться єдина в Україні  на сьогодні область – Закарпатська, де природній приріст залишається  додатнім (+0,4%o, 1.01.2001). Поясненням тут  може бути історична традиція краю мати в сім’ї досить багато дітей (в сільській місцевості Закарпатської  області доброю традицією залишається  мати п’ять і більше дітей). Нижчим від пересічно українського є  коефіцієнт дитячої смертності. Вважається, що в межах району є дещо вищою і тривалість життя.

  За  національним складом у Карпатському економічному районі переважають українці – 83,6% усього населення краю. Проживають тут також росіяни, євреї (переважно в міських поселеннях), поляки (у Львівській області), угорці, словаки (у Закарпатській області), румуни (в Чернівецькій і Закарпатській областях), представники інших національностей.

  Район характеризується одним з найнижчих  в державі показників урбанізованості – менше 40%, а в Закарпатській області – менше 30%. За виключенням обласних центрів немає міст, чисельність мешканців в яких перевищувала б 100 тис. мешканців.

  Така  демографічна ситуація значно впливає  на формування трудових ресурсів регіону. Чисельність їх визначається, здебільшого, кількістю людей працездатного віку (жінок віком 16–54, чоловіків – 16–59 років). В районі їх 56,5% від загальної чисельності населення, проте цей показник поступово знижується, особливо в сільських місцевостях.

  Рівень  зайнятості трудових ресурсів у районі в 1998 р. був близько 59,15% (по Україні 62,8 %). У господарстві району в 1990 р. було зайнято 2210 тис. робітників і службовців, або 11,1% зайнятих по Україні.

  В економічному районі склалися певні  надлишки економічно активного населення, особливо в міських поселеннях. Тобто  в районі, як по Україні в цілому, існує безробіття. Зареєстрований рівень безробіття в районі приблизно на ½ більший, ніж по Україні в цілому. 

  5. Територія району відзначається  різноманітністю природних умов  і ресурсів. Рельєф, горбистий на  Подільській височині й низовинний  на Малому Поліссі та Верхньосанській рівнині, на південь змінюється на височинний у Передкарпатті та гірський у південній і центральній частинах району. Закарпаття лежить у межах Придунайської низовини. На фоні одноманітної поверхні піднімаються острівні гори, серед яких найбільшим є Берегівське горбогір'я.

  Територія району розташована в атлантико-континентальній кліматичній області і характеризується теплим помірно-вологим кліматом.

  Територія Карпатського економічного району добре  забезпечена водними ресурсами. Найбільші ріки – Дністер, Західний Буг, Прут і Тиса. Водні ресурси  місцевого формування становлять 15,7 км3. Їх об'єми в розрахунку на одного жителя коливаються від 747 до 6390 м3. Експлуатаційні запаси підземних вод сягають 763,9 млн. м3. У межах району є значні запаси мінеральних вод, зокрема  в Прикарпатті та Закарпатті. Вони добре вивчені, але використовуються ще недостатньо.

  Дуже  різноманітний ґрунтовий покрив Карпатського економічного району. Гірські ділянки вкриті переважно бурими гірсько-лісовими ґрунтами в поєднанні з дерново-буроземними, гірсько-лучними та лучними. Оглеєні їх різновиди широко представлені в Придунайській низовині.