Лісові ресурси

 

Зміст

ВСТУП…..…………………………………….………………………….…...…..5

РOЗДІЛ  І. СТРУКТУРАТАРОЗВИТОК ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА…………………………………………………………...…..7

1.1.Загальна характеристика лісових ресурсів України………………………..7

1.2.Структура розподілу лісових ресурсів…………………………………..…10

1.3.Специфіка розвитку лісового господарства…………………………...…...13

Висновки до розділу І…………………………………………………….....….17

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ …………………………………...…………………………...……..19

1. . Сучасний стан лісової промисловості………………………………....…..19
2. . Лісовий фонд України……………………………………………….…...…22
3. . Використання лісових ресурсів……………………………………………24
4. . Взаємозалежність між лісовим ресурсним потенціалом  та лісовою промисловістю………………………………………………………………...…27

Висновки до розділу ІІ…………………………………………..………..……29

РОЗДІЛ  ІІІ. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ…………………………………………………..……..…31

1. . Еколого-економічні проблеми забезпеченнянародного господарства України сировиною та шляхи їх вирішення…………………………………...31
2. . Проблема раціонального використання та управління лісовими ресурсами………………………………………………………………………...33

3.3.Перспективи розвитку ресурсного потенціалу………………………….…35

Висновки до розділу  ІІІ…………………………………………………….….41

ВИСНОВКИ……………………………………………..………….………...…43СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…….………....………………...….45

ДОДАТКИ…………………………………………………...……….……….....48

 

 

Вступ

Лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній  базі економіки України.

Серед міжгалузевих комплексів вага лісо-виробничого комплексу по обсягам  виробництва складає-2,8%,по чисельності  працюючих-4,6%, по вартості основних виробничих фондів-близько-2%. Поставками готової  продукції і лісоматеріалів комплекс зв’язаний більш ніж з 100 галузями. Україна не має значних запасів  лісових ресурсів, які є базою  для розвитку лісопромислового комплексу. До лісових ресурсів відносять деревину,технічні,харчові,кормові  та інші ресурси, а також корисні  натуральні якості лісу водоохоронні, захисні, кліматично-регулюючі, санаторно-гігієнічні, оздоровчі.

В цій роботі, на підставі вивчення навчальних посібників, документів та статей, наукової літератури та Лісового кодексу України розглянуто основні  шляхи покращення використання лісових  ресурсів України.

Актуальність теми полягає в тому, що лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній базі економіки України.

Загальна площа лісового фонду України складає близько 10 млн. гектарів, в тому числі. покрита  лісом - 8,6 млн. га. Лісистість республіки досягла лише 14,3%,що значно менше, ніж  лісистість більшості розвинених країн  світу (Угорщина - 18%, Франція - 27,8%, Румунія - 28,1%, Польща - 28,7%, Німеччина - 29%, США - 32,7%, Болгарія - 34,4%). Запаси деревини в Україні  складають 1,3 млрд. м3 (2008 р.)

Охорона та використання лісових  ресурсів в Україні регулюється  лісовим законодавством.

Важливим напрямком збереженням  лісів є пошук резервів деревинної сировини на засаді його більш раціональної хіміко-механічної переробки, використання замінювачів, комплексне використання листя, гілок, кори, стружки, тирси, коріння  та інше.

Об’єктом дослідження цієї роботи є лісові ресурси України та їх шляхи поліпшення.

Метою даної роботи є визначення та узагальнення шляхів покращення використання лісових ресурсів України.

Основними задачами поставленої  мети є дослідження сучасного  стану лісового господарства та визначення шляхів покращення використання лісових  ресурсів України.

 

 

 

 

Розділ І. Структура та розвиток лісового господарства

1.1 Загальна характеристика  лісових ресурсів України

Лісові ресурси - це сукупність матеріальних благ лісу, які можна  використати без шкоди навколишньому  середовищу і з найбільшою народногосподарською ефективністю. Всю різноманітність  компонентів лісових ресурсів залежно  від їх призначення й особливостей використання можна об’єднати в  такі групи: сировинні ресурси деревного  походження (деревина, деревна зелень, кора), ресурси не деревного походження (гриби, ягоди, плоди, горіхи, лікарські  ресурси, кормові та технічні ресурси  не деревної рослинності тощо), ресурси  тваринного походження (корисна та шкідлива лісова фауна, яйця, мед, роги диких тварин тощо); багатосторонні корисні функції лісу та його позитивний вплив на навколишнє середовище.

Всі групи компонентів  лісових ресурсів мають важливе  економічне і соціальне значення. Їх доцільно використовувати в народному  господарстві в напрямах, які дають  змогу досягти високих кінцевих результатів.

Ліси України за призначенням і розміщенням виконують переважно  екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші) функції, мають  обмежене експлуатаційне значення.

Ліси та лісове господарство України мають певні особливості  порівняно з іншими європейськими  країнами:

• відносно низький середній рівень лісистості території країни;

• зростання лісів у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та гірський Крим), що мають істотні відмінності щодо лісо-рослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та корисних властивостей лісу;

• переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (до 50%) з обмеженим режимом використання;

• високий відсоток заповідних лісів (13,7%), який має стійку тенденцію до зростання;

• історично сформована ситуація із закріпленням лісів за численними постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування підприємствам, установам і організаціям більш ніж п'ятдесяти міністерств і відомств);

• значна площа лісів зростає у зоні радіоактивного забруднення;

• половина лісів України є штучно створеними і потребують посиленого догляду.

Розподіл загальної площі  земель лісового фонду України за відомчою підпорядкованістю, % (Дод. А).

Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн га, що становить 15,7 відсотка території України. За 50 років лісистість зросла майже в 1,5 рази, а запас деревини - в 2,5 рази і досяг 1,8 млрд м3. Середній щорічний приріст у лісах Держкомлісгоспу дорівнює 4,0 м3 на 1 гектар і коливається від 5,0 м3 в Карпатах до 2,5 м3 у Степовій зоні (Дод. Б).

Ліси по території України  розташовані дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно в Поліссі  та в Українських Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має  значні відмінності й не досягає  оптимального рівня, за якого ліси найпозитивніше впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси, пом'якшують наслідки ерозійних процесів, а також забезпечується одержання більшої кількості деревини (Дод. В).

Україна, незважаючи на невелику лісистість території, за площею та запасами лісу є європейською лісовою державою. За площею лісів Україна посідає  восьме місце в Європі (не враховуючи Росію) (Дод. Г).

Користування лісовими ресурсами  поділяють на головне і проміжне Головне користування лісом - це процес заготівлі деревини в стиглих  і перестійних насадженнях. Проміжне користування лісом здійснюється в  процесі догляду за лісом, санітарних рубок і рубок, пов'язаних з реконструкцією малоцінних лісових насаджень. Закон  України  передбачає застосування економічних санкцій в тому випадку, якщо об'єми головного користування перевершують розрахункову лісосіку.

Головне користування лісом  здійснюється в межах розрахункової  лісосіки. Деревина, яка заготовлюється в процесі головних рубок, використовується найбільш повно На більшості комплексних  лісових підприємств України  відходи лісозаготівельного виробництва  застосовують для виготовлення продукції (технологічної тріски, вітамінного  борошна, товарів народного споживання тощо), як паливо і для екологічних  потреб (укріплення схилів, збагачення лісових ґрунтів тощо). Значно гірше  використовується деревина, яка заготовлюється в процесі проміжного користування лісом Так, коефіцієнт використання потенційних ресурсів деревини від  санітарно-вибіркових рубок на підприємствах  Мін лісгоспу України в 1991 р становив 0,954, прохідних - 0,954, прорідження - 0 920, освітлення і прочисток - 0,500 Низький рівень використання деревини від рубок  проміжного користування лісом пов’язаний з невисокою якістю сировини, з  якої важко виготовити кінцеву продукцію (ДСП, ДВП, целюлозу, папір тощо) [1].

Деревну зелень хвойних порід  використовують для виготовлення вітамінного  борошна, хвойного екстракту, хвойної  пасти та іншої продукції. Як бачимо із таблиці. В окремих областях України, яких невелика частка хвойних лісів, деревна зелень не використовується. У цілому в Україні застосовують тільки 30% потенційних ресурсів деревної зелені. Найбільш високий рівень

використання деревної зелені досягнуто у Херсонській, Волинській, Полтавській, Дніпропетровській, Житомирській, Київській, Рівненській, Хмельницькій і Сумській областях.

Стан відтворення та використання лісосировинного потенціалу лісів  характеризує об’єм головного та проміжного користування лісом, який припадає на 1 га лісової площі. Найбільш високий  рівень інтенсивності головного та проміжного користування лісом досягнутий в Чернівецькій Вінницькій Івано-Франківській та Хмельницькій областях України

Важливе економічне і соціальне  значення мають ресурси не деревної рослинності та лісової фауни  з яких комплексні лісові підприємства виготовляють цінні харчові продукти Необхідно відзначити що в Україні  є значні резерви збільшення заготівлі  не деревної рослинності (головним чином  за рахунок плантаційного відтворення). Наукові дослідження та досвід передових  підприємств свідчать що плантаційне  відтворення ягід, плодів та грибів є важливим фактором підвищення ефективності використання не деревної рослинності.

Аналізуючи відтворення  та використання ресурсів мисливської  лісової фауни і мисливських  угідь на території лісового фонду  України бачимо що їхній потенціал  використовується погано зокрема кормові  ресурси мисливських угідь[3,c.507].

 

1.2.Структура розподілу  лісових ресурсів

До складу лісового комплексу  входять три промисловості: лісова, деревообробна та целюлозно-паперова. В лісовій промисловості найбільш розвинутими є лісозаготівельне та лісохімічне виробництва. Лісозаготівельне виробництво забезпечує заготівлю  круглих  лісоматеріалів, виробництво  технологічної тріски та транспортування  їх на кінцеві пункти (нижні склади, пункти споживання), заготівлю та вивезення  осмолу та деревної зелені. Лісохімічне  виробництво в складі    лісової  промисловості забезпечує переробку  осмолу на каніфоль, скипидар, а деревної зелені – на вітамінне борошно  екстракт, пасту, віск та інші продукти, заготівлю та переробку живиці.

Лісову промисловість  відносять до видобувних галузей  важкої промисловості. Продукцію лісової  промисловості використовують  головним чином як предмет праці. Практично  всі галузі народного господарства споживають лісоматеріали або вироби, виготовлені з деревини. Основне завдання лісової промисловості й інших галузей лісового комплексу на сучасному етапі розвитку економіки України, який характеризується загостренням економічних і екологічних протиріч,— це нарощування обсягів виробництва за рахунок комплексного та ефективного використання лісосічного фонду та використання ресурсів деревини (без нарощувань обсягів лісозаготівель). Стабілізація обсягів лісозаготівель має важливе економічне, екологічне соціальне значення, оскільки ліси є цінним компонентом природи, фактором, що стабілізує навколишнє природне середовище. Скорочення вирубки лісів сприяє поліпшенню клімату, посиленню і підвищенню продуктивності сільськогосподарських угідь [2, с.31].

До деревообробної промисловості  належать підприємства, які здійснюють механічну та хіміко-механічну обробку, а  також переробку деревини. В  складі деревообробної промисловості  виділяють три групи виробництв: перша – виробництва, які здійснюють первинну обробку деревини (лісопильне, шпалопильне); друга — вторинна обробка деревини (паркетне, фанерне, меблеве, деревостружкових плит, сірників, стандартних будинків і деталей та ін.); третя — хіміко-механічна переробка деревини (деревоволокнистих плит, деревних пластиків). Особливе місце тут належить виробництву деревостружкових і деревоволокнистих плит, що дає змогу ефективно використовувати відходи лісопиляння та інших деревообробних виробництв, отримуючи продукцію, яка користується підвищеним попитом і є основним матеріалом для розвитку меблевої промисловості. Виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит динамічно розвивається. З 1980 по 1995 рік виробництво деревостружкових плит в Україні збільшилось в 2,3 рази, деревно-волокнистих плит — у 3,1 рази. Деревообробна промисловість є важливою галуззю лісового комплексу. Її підприємства виготовляють головним чином товари народного споживання. Однак значна частина продукції деревообробної промисловості споживається в народному господарстві як предмети та знаряддя праці. Продукцію деревообробної промисловості використовують будівельна індустрія, транспорт, сільське господарство, майже всі галузі промисловості [8, с.496].