Соціальний стан розвитку Люксембург

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Міжнародна економічна діяльність являє собою таку форму господарювання, яка безпосередньо виходить за межі національних кордонів і пов’язана із залученням до циклу економічного відтворення різнонаціональних суб’єктів. Такі відносини виникають тільки в результаті реального господарського пов’язування різних економік та застосування міжнародних за своєю природою інструментів регулювання - при перетинанні кордонів товарами, валютно-фінансовими ресурсами, факторами виробництва.

Кінець XXст. проходить  під знаком трансформаційних процесів. Відбуваються зміни соціально-економічних  систем у країнах колишнього соціалістичного  табору, здійснюється радикальна перебудова економік країн, що розвиваються, особливо тих із них, які віднесено до групи нових індустріальних країн. Трансформаційні соціально-економічні процеси, що повною мірою стосуються української економіки, зумовили посилення уваги економістів, політиків, журналістів, широкої громадськості до тих специфічних рис, що характерні саме для нестабільних економічних систем.

У світовій та вітчизняній  економічній науці такі системи  вивчаються давно. Однак основну  масу робіт присвячено аналізу досвіду  окремих країн чи регіонів. Слід зазначити, що підходи та висновки у  дослідженні багатьох аспектів даної проблеми часто діаметрально протилежні.

Країнам з централізованим  плановим господарством та розвиненим ринковим економікам властиві стабільність економічної структури, розробленість  механізмів формування і реалізації економічної стратегії, розвиненість інституційної інфраструктури, а внаслідок цього - високий рівень економічної безпеки. На відміну від зазначених економік, нестабільні мають суттєві характерні особливості, що зумовлені чинниками нестабільності: різкою зміною політичної та економічної систем, природними чи суспільними катаклізмами руйнівної дії тощо. Такі особливості призводять передусім до структурної неврівноваженості економік, труднощів і перешкод у створенні та впровадженні заходів економічної стратегії, до наростання загроз економічній безпеці. Деякими дослідниками навіть пропонується вживати термін "патоекономіка" (патологічна економіка) для характеристики науки, що вивчає кризові та перехідні соціально-економічні процеси і стани. Тому видається вкрай необхідним застосування особливих заходів в економічній політиці держави.

Досвід українських  економічних реформ продемонстрував  малоефективність підходу до економічних  трансформацій в Україні на методологічних засадах, властивих розвиненим ринковим економікам, та переконав у необхідності зміни реформаційної парадигми. Це зумовлює методологічну та практичну цінність досліджень досвіду економічної стратегії у нестабільних економіках для української економічної науки. Очевидно, що аналіз нестабільних економік та розробка політики стабілізації вимагають застосування специфічної теоретико-методологічної бази, відмінної від тієї, що звичайно використовується у розвинених економіках.

Метою курсової роботи є  аналіз тенденцій розвитку країни Люксембург в міжнародному економічному інтеграційному просторі.

Дана мета зумовила виконання  ряда завдань, а саме:

- надати загальну характеристику економіки країни;

- розглянути виробничу та торговельну товарну структуру країни;

- оцінити основні макроекономічні показники країни та основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі.

Інформаційної базою дослідження послужили  праці вітчизняних та іноземних  фактів з даного питання, статистичні  дані європейського союзу.

Об’єктом дослідження  є  Люксембург як суб’єкт європейського співробітництва.

Предметом даної роботи виступає організація дослідження  Люксембургу на міжнародній арені.

Мета роботи – визначення основних тенденцій розвитку країни Люксембург в міжнародному економічному інтеграційному просторі.

Завдання: визначити загальну характеристику економіки країни; вивчення ринку товарів та послуг країни; дослідження основних тенденцій розвитку економіки.

Методологія і методи дослідження: методологічною основою  для написання дослідницької  курсової роботи склали праці провідних дослідників, які займалися розробкою цієї теми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇНИ

1.1. Виробнича  та торгівельна структура товарами  та послугами країни

Офіційна назва - Велике Герцогство Люксембург (Grand - Duche de Luxembourg).

Географічне положення - держава розташована в Західній Європі. Межує з Бельгією, Німеччиною і Францією. Виходу до моря не має. Разом  з Бельгією і Нідерландами входить  до об'єднання Бенілюкс.

Площа - 2,586 тис. кв. км.

Населення - 435,7 тис. осіб (2000 р.). Люксембуржці - 76%, а також німці, французи, італійці, португальці.

Столиця - Люксембург (Luxemburg) - 80,7 тис. осіб (2000 р.).

Найбільші міста: Еш-сюр-Альзет (24,6 тис.), Діфферданж (16,4 тис.) і Дюделанж (16 тис.).

Адміністративно-територіальний поділ - 3 округи (arrondissement), які діляться на 12 кантонів (canton), кантони - на 118 комун (commune).

Державна мова - французька, німецька і люксембурзький діалект (франсік мозелан), який отримав ранг національної мови згідно з законом  у серпні 1982 року.

Релігія - переважно католицизм (97% населення), є протестантські та іудаїстські громади.

Грошова одиниця - з 1 січня 2002 р. - Євро=100 євроцентам. До 28 лютого 2002 р. - люксембурзький франк.

Національне свято - 23 червня - День народження Великого Герцога (1921 р.)

Герб - на смугастому біло-синьому  щиті, увінчаному золотою короною, червоний лев (колишня емблема герцогів Бургундських). Знизу під щитом - Мальтійський хрест. У свою чергу цей щит тримають ще два золотих леви, які дивляться  в протилежні боки. Поверх королівської мантії - ще одна золота корона [1].

Прапор - прямокутне полотнище, яке складається з трьох рівновеликих горизонтальних смуг червоного, білого і блакитного кольору (зверху вниз).

Членство в міжнародних  організаціях: ООН, НАТО, ЄС, країна входить в економічний союз Бенілюкс.

Економіка.

Економіка Люксембургу  є стабільною і процвітає, рівень безробіття нині становить приблизно 3%. Повоєнна історія економіки пов'язана  з металургійною галуззю і  поступовим, але досить болісним процесом її заміни сектором фінансових послуг.

Залізняк у Люксембурзі  був відкритий у 1850 році. Ця дата вважається датою народження металургійної  галузі, з якою пов'язаний стан економіки  більшої частини ХХ століття. Незважаючи на спад у 1980-х роках, металургія як і раніше забезпечує найвищу зайнятість і 25% експортних доходів.

Після війни уряд вирішив  змінити курс економіки. Щоправда, як і в більшості розвинутих країн, послуги розвивалися саме від  промислового виробництва.

Таким чином, у країні почався бум фінансових послуг, якому значною мірою допомогли податкові ходи. У Люксембурзі налічується більше ніж 12 тис. холдингових компаній, а також 1300 інвестиційних фондів і 220 банків. Крім того, існує сектор випуску європейських облігацій.

Невеликі розміри та розташування країни стали причиною її тісної інтеграції з сусідами. З 1921 року Люксембург підтримує тісне співробітництво з Бельгією, а після Другої світової війни до цього союзу приєдналися Нідерланди, в результаті чого утворився Бенілюкс. Це об'єднання стало прототипом Європейського Союзу.

У 1995 валовий внутрішній продукт (ВВП) оцінювався в 17,1 млрд. дол., або 44 172 дол. з розрахунку на душу населення (проти 26 556 дол. у Бельгії і 43 233 дол. у Швейцарії). Виходячи з паритету купівельної спроможності, витрати населення Люксембургу становили на кожного мешканця 16 827 дол. (у США - 17 834 дол.). Річне зростання ВВП на початку 1990-х років у середньому становило 5,5%, що набагато вище середнього показника для країн - членів ЄС.

У 1997 році в країні відзначено найвищий у світі показник ВВП на душу населення - 44,2 тис. доларів.

Промисловість.

Біля південного кордону Люксембургу  є багаті родовища залізняку, що належать до обширного Лотаринзького басейну. У 1970-му році тут було видобуто приблизно 5,7 млн. тонн руди, але виробництво швидко скорочувалося і остаточно було згорнуте на початку 1997 року. Тоді ж була погашена остання доменна піч.

Сталеливарне виробництво в  останні роки працювало на імпортній  руді, яка ввозилася в основному  з Франції. На частку сталі в 1952р. припадала третина ВВП, а у 1994 - лише 6%. За період з 1974р. до 1990 р. випуск сталі скоротився з 6,4 млн. т до 3,5 млн. т, а виробництво чавуну знизилося вдвічі.

Основний сталеливарний концерн  АРБЕД, заснований у 1911 році, був найбільшим промисловим підприємством країни. Зараз сталеливарне виробництво переорієнтовано на використання брухту як сировини і переплавку в електропечах.

В економіці Люксембургу важливе  значення приділяється створенню телекомунікаційних мереж і виробництву аудіо- та відеотехніки. Виробляються хімічні продукти, машини, пластмаси, тканини, скло, порцеляна. Багато нових підприємств створено великими фірмами США. Для іноземних компаній привабливим фактором є те, що місцеві робітники знають кілька мов.

Майже вся енергія, що споживається в Люксембурзі, імпортується, включаючи нафту, природний газ, кам'яне вугілля.

 

 

 

Сільське господарство [2,17].

Приблизно чверть території Люксембургу  обробляється, ще одна чверть зайнята  під луками і пасовищами. Основні  галузі сільського господарства: м'ясо-молочне тваринництво і зернокормове рослинництво.

Середні розміри ферм у Люксембурзі  невеликі - приблизно 7 га, на більшості  з них практикується змішане  господарство. Ґрунти бідні, піщані, для  підвищення їх родючості вносяться  фосфорні добрива, побічний продукт металургійного виробництва. Основні культури - картопля, пшениця, овес, ячмінь, жито і конюшина на насіння.

Вирощується також виноград; у долині Мозеля виробляються якісні білі вина. Зростає потреба в імпорті  продовольчого зерна і окремих видів кормового зерна. Врожаї сільськогосподарських культур значно нижчі, ніж у Бельгії і Нідерландах.

Сільське господарство країни отримує  субсидії від держави і ЄС для  підтримання стабільного рівня  цін і прямих виплат фермерам. У 1995 році на частку сільського господарства припадало 1,1% ВВП і 2,7% загальної кількості зайнятих (проти 5,4% у 1980-му). Хоча економіка країни значно виграла від участі у Бельгійсько-Люксембурзькому економічному союзі та в митному союзі Бенілюксу, сільське господарство не було модернізоване на рівні інших галузей економіки.

Фінанси.

Банківська справа і фінансові  послуги стали основним видом  економічної діяльності, який у 1995 році концентрував 31,9 ВВП і 9,2% зайнятих. Люксембург - один з фінансових центрів  Європи. У 1995 році тут знаходилися представництва 220 іноземних банків, які залучалися ухваленими наприкінці 1970-х років найсприятливішими в ЄС законами про банківську діяльність, що гарантували збереження таємниці внесків.

Проте гармонізація законів у країнах  ЄС, проведена в 1993 році, дещо нівелювала переваги Люксембургу перед іншими країнами Союзу. У 1992 році сумарні авуари фінансових організацій Люксембургу зросли до 376 млрд. доларів. У 1994-му в країні діяло 12 289 холдингових компаній.

У Європі Люксембург посідає друге місце після Лондона за кількістю банків (220 банків). Можливо, приватний банківський капітал у Люксембурзі є найбільшим у Європі. Місцева біржа спеціалізується на статутних фондах, більшість з яких зареєстрована в країні, а їхні акції - у торговому лістингу біржі.

Зовнішня торгівля.

Зовнішня торгівля Люксембургу  пов'язана із зовнішньою торгівлею  Бельгії, і Національний банк Бельгії  здійснює міжнародні операції Люксембургу. Держава значною мірою залежить від зовнішньої торгівлі. Більша частина  промислової продукції йде на експорт, причому третину становлять метали і готові вироби.

Люксембург повністю імпортує енергоносії  для промисловості - кам'яне вугілля  і нафту; ввозяться також автомобілі, тканини, бавовна, продовольство і  сільськогосподарські машини. До середини 1970-х років торговельний баланс був позитивним, і надходження від експорту перевищували витрати на імпорт, але скорочення виробництва сталі істотно змінило баланс.

У 1995 вартість експорту становила 7,6 млрд. дол., а вартість імпорту - 9,7 млрд. Торговельний баланс зводиться за рахунок великих прибутків фінансового сектора. Основні зовнішньоторговельні партнери Люксембургу - країни ЄС.

Транспорт і зв'язок [19].

Транспорт Люксембургу  відрізняється високим рівнем розвитку. Довжина мережі залізниць - 271 км, автомобільних шляхів - 5100 км. Основна меридіональна залізниця сполучена з лініями Франції і Бельгії, а широтна з'єднує лінії Німеччини і Бельгії. Єдиний аеропорт - Фіндель знаходиться за 5 км на схід від столиці. Особливо велика роль належить чорній металургії (приблизно 70 млн т на рік). Власний її видобуток – 5 млн т, чорна металургія – 60 млрд м3. З 220 млрд кВт*год виробленої протягом року електроенергії  на ГЕС припадає 1/5. Атомна енергетика не розвинена. Після  другої  світової війни Люксембург зробив  великий крок  у розвитку  гірничодобувної промисловості. Це  не  тільки  провідна,  а  й сучасна   і   комплексна   сфера  її  матеріального   виробництва.

Характерними  рисами,  порівняно з  іншими  головними  розвиненими країнами, є низька частка високотехнологічних виробництв і висока працемісткість галузей, які виготовляють споживчі товари тривалого і  короткочасного користування. Відповідним   є   і   склад  промислового   експорту:   сталь, автомобілі, судна, побутова електротехніка (морозильники, кухонні печі, пральні, посудомийні і швейні машини), конторське обладнання (друкарські і лічильні машини), тканини, одяг, взуття, пластмасові вироби  і меблі. Вивіз і ввіз сталі та автомобілів майже однакові, але як експортер і, відповідно, виробник побутової електротехніки, одягу  Люксембургу займає провідні позиції в Західній Європі. Одночасно  експортні виробництва країни зазнають  все більшої конкуренції   з  боку нових індустріальних країн з  більш  дешевою робочою силою.