Жито́мирська область

     ЗМІСТ 

     ВСТУП………………………………………………………………………..3

1. Економічний розвиток …………………………………………………..5

1.1 Загальні показники економічної діяльності …………………………...5

    1.2 Промисловість …………………………………………………………...7

    1.3 Сільське господарство ………………………………………………. ..10

    1.4 Лісове господарство………………………………………………….....11

    1.5 Будівництво ……………………………………………………………..12

    1.6 Мале підприємництво ……………………………………………….....13

    1.7 Інвестиційна діяльність…………………………………………………14

    1.8 Зовнішньоекономічна діяльність………………………………………17

    1.9 Торгівля та послуги…………………………………………………….18

    1.10 Інноваційна діяльність……………………………………………….19

    1.11 Фінансова діяльність …………………………………………………21

     2. Розвиток людських ресурсів……………………………………………23

     2.1. Демографічна ситуація………………………………………………..23

     2.2 Доходи і рівень життя населення  …………………………………….24

     2.3 Умови проживання населення………………………………………...25

     2.4 Трудовий потенціал …………………………………………………...25

     2.5 Зайнятість та ринок населення………………………………………..26

     ВИСНОВКИ………………………………………………………………..28

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………..36 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП

     Жито́мирська  область — область на півночі  України, в межах Поліської низовини, на півдні в межах Придніпровської  височини. На півночі межує з Республікою  Білорусь, на сході з Київською, на півдні з Вінницькою, на заході з Хмельницькою та Рівненською областями України. Адміністративним центром є м. Житомир

     Складається з 23 районів. 5 міст обласного значення, 6 — районного. 43 Смт, 1588 сіл.

     Область розташована у двох природно-кліматичних  зонах, північна її частина - у зоні Полісся, південна - у межах Лісостепу.

     100 тисяч років тому на території  Житомирської області вже мешкали  первісні люди. До найдавніших  палеолітичних стоянок відноситься  Радомишльська на річці Тетерів  та стоянки поблизу сіл Довгиничі,  Клинці Овруцького і Колодяжне - Романівського районів. Люди тут жили первісними родами і займалися переважно мисливством.

     Пам'ятки трипільської культури виявлені на території  сіл Троянова Житомирського, Райки  Бердичівського, Поволоч Попільнянського  районів та в інших місцях. Пам'ятки епох міді і бронзи знайдені в Романівський і Житомирському районах, на околицях Житомира.

     У 5-7 століттях нової ери територія  області була заселена древніми східнослов'янськими племенами: північ - древлянами, центральна частина і південь - полянами, які займались землеробством і скотарством. Древляни займались також мисливством, бджільництвом, виробництвом ювелірних прикрас, торгівлею. У 9 сторіччі з'являються міста, що стають центрами ремесел і торгівлі: Вручий (Овруч), Іскорость (Коростень).

     У ранньофеодальний період (11 - початок 12 сторіччя) сучасна територія Житомирської області входила до складу міцної (зі столицею в Києві) древньоруської східнослов'янської держави —  Київської Русі. Волинь і Полісся, за відомим істориком І.П. Крип'якевичем, належали до слов'янської прабатьківщини, були колискою українського народу. 

     У другій половині 12 сторіччя, внаслідок  розпаду Київської Русі, територія  краю увійшла до Київського князівства. У першій половині 13 сторіччя разом  з іншими слов'янськими землями, Житомирщина потрапила під ярмо ординських завойовників. У 1350-1360 роках Східною Волинню заволоділи литовці.

     У 14-16 століттях більша частина території  сучасної Житомирщини входила до складу Київського воєводства, утвореного 1471 році замість Київського князівства. Після Люблінської унії (1569 рік) Литва об'єдналася з Польщею в єдину державу - Річ Посполиту. З цього часу волинські землі були загарбані польськими магнатами. Народ зазнавав гніту від польської шляхти. Тому історичний розвиток краю починається з кінця 16 століття і позначений масовими селянськими повстаннями (Северина Наливайка, Семена Палія, визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, гайдамаччини тощо).

     За  результатом трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 роки) Волинь разом з Київщиною і Поділлям увійшли до складу Російської імперії. Територія краю увійшла до складу Волинської і частково до Київської губерній, утворених царським указом в 1797 році. Центром Волинської губернії від 1804 року став Житомир.

     Починаючи від 19 століття розвиток економіки Волинської губернії відбувався за умов участі її в єдиному ринку Російської імперії, йшов процес розкладу феодально-кріпосницького ладу й розвитку капіталістичних відносин. Поглиблювався суспільний поділ праці, розвивалася торгівля, зростала кількість міського населення. Однак, не зважаючи на деякий розвиток виробництва і торгівлі, Волинська губернія була однією із економічно відсталих земель.

     У селі Сушки Коростенського Житомирської області району на вулиці Рудня відбувся останій бій бійців УПА проти військ НКВС на Житомирщині. У Сушках було встановлено спеціальний пам'ятний знак на честь загиблих повстанців "сотні Романа". Розпочавшись вночі, бій тривав майже 10 годин. Московські карателі були подивовані незламністю бійців Української повстанської армії, адже їх було у сотні разів менше. Та для українців цей нерівний бій завершився трагічно. 

     1. Економічний розвиток

     1.1. Загальні показники економічної діяльності

     В останні роки економіка області  поступово набуває сталого розвитку. Упродовж 2001-2005 років валовий регіональний продукт зріс у 1,4 раза. Незважаючи на економічне зростання, різниця у рівні розвитку, у порівнянні з середнім по Україні, залишається високою і протягом останніх років майже незмінною. У 2005 році в розрахунку на одну особу валовий регіональний продукт був меншим від середнього по державі на 40,8%, і за цим показником область посіла 24 місце серед регіонів України.

     Питома  вага області у валовому регіональному  продукті України складає лише 1,7%. У 2005 та 2006 роках суттєво уповільнилися темпи його приросту. Низький рівень валового регіонального продукту пояснюється структурою його утворення.

     Хоча  найбільшого розвитку набуває сфера  послуг та зростає частка промисловості, питома вага сільського та лісового господарства залишається дуже високою і складає у валовій доданій вартості 20,8% (в середньому по Україні – 11,4%). Економіку області та її регіонів в промисловому виробництві визначає харчопереробна галузь, яка працює в основному на місцевих сировинних ресурсах і забезпечує високу питому вагу проміжного споживання, машинобудування, яке могло б забезпечувати найбільшу додану вартість, досить повільно відновлює раніше втрачені позиції.

     Робота  легкої промисловості, переважно на давальницькій сировині призводить до невисокої її частки. Невелику частку займає і добувна галузь, яка має достатню сировинну базу для свого розвитку. Тому структура економіки області на даний час є малоефективною.

     Економіка відзначається не тільки не сприятливою  для розвитку структурою, але й низьким рівнем інноваційності. У 2006 році загальний обсяг фінансування інноваційної діяльності промисловості становив майже 29 млн. грн. або 0,4% валової доданої вартості (по Україні – 1,3%). Починаючи з 2005 року на підприємствах практично припиняється фінансування досліджень і розробок. Зменшуються також і обсяги фінансування на придбання нових технологій. Кількість інноваційно-активних підприємств у промисловості зменшилась із 80 у 2000 році до 41 у 2006 році, а тих, що освоювали інновації, – із 62 до 40.

     В останні 7 років економічне зростання  супроводжувалось збільшенням обсягів  інвестицій. У порівнянні з 2000 роком, у 2006 році інвестиції в основний капітал зросли у 3 раза і склали у фактичних цінах 1,5 млрд. грн. За цей період прямі іноземні інвестиції збільшилися у 4,4 раза. Позитивні тенденції забезпечені й у 2007 році.

     Доходи  бюджету області формуються в  основному за рахунок трансфертів із Державного бюджету України (63,7%), майже 29% складають податкові надходження. Більше 75% видатків спрямовується на утримання соціальної сфери та соціального захисту населення. Частка інвестицій в основний капітал з державного і місцевих бюджетів у видатках бюджету області становить 9,5%, у тому числі у сільське господарство – 0,1%.

     Процес  перебудови у сільському господарстві супроводжується збільшенням виробництва продукції у господарствах населення. Різкий спад діяльності у сільськогосподарських підприємствах поряд з відносною стабільністю у господарствах населення обумовив зростання частки останніх у структурі виробництва продукції сільського господарства майже до 75%.

     Необхідно зазначити деякі позитивні тенденції  у розвитку сільськогосподарських підприємств у 2004 та 2006 роках, які за цей період збільшили виробництво продукції. У 2007 році відбулося її скорочення як у рослинництві, так і у тваринництві. Продуктивність використання землі є малоефективною. Низька урожайність не є випадковою, якщо порівняти внесення мінеральних і органічних добрив під сільськогосподарські культури. Безпосереднім наслідком зменшення поголів’я сільськогосподарських тварин є низька забезпеченість їх кормами та перевищення реалізації на забій над вирощуванням.

     Ситуацію  на краще повинні змінити інвестиції, вкладення яких на теперішній час у сільське господарство складає 6,2% від усіх інвестицій і є дуже низьким. У 2001 році частка інвестицій сільського господарства становила 12%.

     В період з 2003 по 2005 рік активізувалася будівельна діяльність, що призвело до збільшення за цей період на 14% кількості будівельних організацій та поступового зростання обсягів підрядних робіт. Разом з тим, у 2006 році будівельники області допустили спад на 7,8%. У 2007 році відбувається нарощування обсягів підрядних робіт переважно на будівництві об’єктів інфраструктури  та житла.

     Починаючи з 2002 року, в області постійно зростають інвестиції у житлове будівництво та обсяги введення в експлуатацію житла, в основному за рахунок будівництва індивідуальних помешкань. Через обмеженість бюджетних коштів, проблемним є будівництво соціального житла.

     Особливого  розвитку в економіці області набуває сфера торгівлі та надання послуг, які забезпечують більше половини валової доданої вартості області (у 2001 році – 45%). У 2006 році, порівняно з 2000, обсяг роздрібного товарообороту зріс у 2,2 раза за рахунок зростання доходів населення, розширення мережі торгово-сервісних центрів та активізації діяльності підприємств фізичних осіб.

     В останні роки динамічно розвивається сфера послуг. У 2006 році, у порівнянні з 2001, обсяг послуг зріс у 2,4 раза. Основу складають послуги транспорту, пошти та зв’язку, а також операції з нерухомим майном, орендою та наданням послуг підприємцям. 

     1.2. Промисловість

     У 2006 році промислові підприємства області  реалізували промислову продукцію  на 6,1 млрд. грн., що склало 1,2% у загальнодержавному обсязі реалізованої промислової продукції. Із 2000 року ця частка залишається майже незмінною.

     У структурі реалізованої промислової  продукції за 2006 рік 76% припадало на обробну промисловість, 13% належало підприємствам з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, 11% - добувної промисловості. Останніми роками зменшилася питома вага харчопереробної промисловості, натомість збільшилась частка добувної промисловості та підприємств з виробництва, розподілення електроенергії, газу та води, а також деревообробної промисловості.

     Структура промислового виробництва є нераціональною і характеризується невисокою питомою вагою продукції кінцевого споживання. У 2006 році в обсязі усієї реалізованої продукції 43,8% займала сировинна продукція і лише 3,7% - інноваційна.

     Починаючи з 2000 року, в області намітилася чітка  тенденція нарощування обсягів промислового виробництва. Якщо у 2000 році рівень 1990 року було досягнуто на 38,6%, то у 2006 році – на 79%. Рівень 1990 року досягнуто у 10 районах області та в цілому по Україні.

     Провідною галуззю промисловості є харчопереробна промисловість, частка якої у загально промисловому обсязі реалізації у 2006 році становила 32%, проти 2001 року зменшилась на 6 процентних пунктів. Це відбулось внаслідок уповільнення темпів приросту виробництва у 2005 році та скорочення її у 2006 році. Нестабільна ситуація у галузі пов’язана із незадовільним станом власної сировинної бази і великою конкуренцією на ринку продукції. З цієї причини 95 харчових підприємств (28%) у період з 2001 по 2006 рік припинили свою діяльність.

     Значне  місце в структурі обробної промисловості  посідає виробництво неметалевої  мінеральної продукції (будматеріали, вироби з фарфору, скла та каменю). У 2006 році їх внесок у загально промислові результати склав 9%. Починаючи з 2004 року, темпи приросту виробництва продукції у цій галузі уповільнилися за рахунок скорочення виробництва фарфоро-фаянсових виробів у 2005 і 2006 роках та виробів із скла у 2006 році. В останні роки у виробництво неметалевої мінеральної продукції значно зростають інвестиційні вкладення з метою зменшення енергоємності виробничих процесів та здешевлення продукції. У порівнянні з 2003 роком, у 2006 році інвестиції в основний капітал тут зросли у 7,6 раза, а кількість підприємств на 27 одиниць, що дає можливість у найближчі роки нарощувати обсяги виробництва.

     Рік у рік зростають обсяги виробництва  та інвестиції в основний капітал у машинобудуванні, але вони недостатні, в результаті чого частка цієї галузі у промисловому виробництві протягом останніх 6 років залишається майже незмінною (в межах 8%) і не досягає порогового значення 20%. Машинобудування володіє значним виробничим потенціалом і в обробній промисловості, після харчопереробної зосереджує найбільшу кількість працівників.

     Зменшився внесок легкої промисловості, на яку ще у 2002 році припадало 6,2% від загально промислового обсягу реалізованої продукції, до 5% – у 2006 році. Це пов’язано з високою конкуренцією у сфері виробництва одягу, відсутністю власної сировинної бази та обігових коштів, внаслідок чого кількість підприємств за цей період скоротилася на 25 одиниць (19%).

     Високими  темпами зростає галузь металургії та оброблення металів. У 2006 році питома вага її у загально промисловій реалізації продукції склала 6%. Кількість підприємств, у порівнянні з 2002 роком, збільшилась на 22 і досягла 73 одиниці.

     Значного  розвитку в останні роки також  набуває виробництво деревини та виробів з неї. Середньорічний темп приросту за останніх 4 роки у цій  галузі був у 1,7 раза більшим від середньо промислового показника. Частка підприємств з виробництва деревини та виробів з неї у структурі реалізованої продукції збільшилась з 0,2% у 2001 році до 4% у 2006 році. Кількість підприємств у галузі за цей період зросла із 156 до 195.

     Подальшого  розвитку набуває добувна промисловість, частка якої у загальнопромисловому виробництві складає 11%. Кількість підприємств з видобування корисних копалин за останніх 5 років зросла на 84 одиниці (68%). Інвестиції в основний капітал за цей період зросли у 3 рази. Виробництво граніту у 2006 році, порівняно з 2003 роком, зросло в 1,7 раза, щебеню та каменю дробленого – у 1,5 раза.

     1.3. Сільське господарство

     Розвиток  сільського господарства в останні  роки відбувається в умовах незавершеності аграрної реформи. Виробничі відносини склалися на основі оренди земельних і майнових паїв, які є одним із стримуючих чинників інвестиційних процесів, особливо у підвищенні родючості земель, оновленні основних фондів, освоєнні інноваційних технологій та ефективному використанні землі.

     Майже 75% сільськогосподарської продукції  у 2006 році вироблено господарствами населення (у 2001 році – 69%). Частка області у загальнодержавному виробництві продукції сільського господарства у 2006 році становила 3,4%. Серед 25 регіонів України область за обсягами валової продукції сільського господарства у розрахунку на 100 га сільгоспугідь займає 15 місце, а серед Поліських – передостаннє, після Чернігівської області.

     В області скорочуються землі сільськогосподарського призначення та посівні площі сільськогосподарських культур. За останніх 5 років площі сільськогосподарських земель зменшилися на 60,4 тис. га, а посівні площі сільськогосподарських культур – на 231,5 тис. га. У цей період відбувався перерозподіл сільгоспугідь між землекористувачами. Частка сільськогосподарських угідь, що знаходиться у власності населення зросла із 27,3% у 2002 році до 46,9% у 2006 році і досягла 719,7 тис. га. Разом з тим, площа сільгоспугідь особистих підсобних господарств населення та присадибних ділянок скоротилася на 8,7 тис. га (4%), що пояснюється зменшенням сільського населення та його старінням.

     Біля 22% постійного сільського населення  являється економічно неактивним, у тому числі 12,4% працездатного віку, що шукає місце прикладання праці за межами області або не шукає роботи, не реєструється, але є безробітне.

     Рівень  економічної активності сільського населення в основному забезпечується його зайнятістю в особистому підсобному господарстві. У 2006 році в особистому підсобному господарстві було зайнято майже 80% сільських мешканців. Така ситуація вимагає підтримки дрібних товаровиробників та вироблення у них культури сучасного ефективного господарювання. Хоча область характеризується сприятливими кліматичними умовами для вирощування льону, хмелю, картоплі, фуражних культур, проте через використання застарілих технологій урожайність їх залишається низькою.

     У 2006 році дещо покращилася ситуація у тваринництві. Загальний обсяг продукції тваринництва збільшився на 1,8%. Такий ріст досягнуто за рахунок господарств населення, де обсяги зросли на 3,5%. У 2007 році намітилася протилежна тенденція – скорочення виробництва, в основному за рахунок зменшення виробництва молока, як у сільгосппідприємствах, так і господарствах населення.

     Основними виробниками продукції тваринництва є підсобні домашні господарства, якими у 2006 році вироблено 79,3% усієї продукції тваринництва. У цих господарствах сконцентровано 54,6% великої рогатої худоби, 72,5% свиней, майже 86% овець і кіз, 87% птиці. У 2007 році така тенденція залишилася незмінною.

     Скорочення  виробництва молока, що відбувається в останніх 2 роки, обумовлено зменшенням поголів’я корів, яке у 2006 році по всіх категоріях господарств зменшилось до 2005 року на 8,4%, а до рівня 2001 року – на третину . Найбільший спад поголів’я великої рогатої худоби, в тому числі і корів відбувся у сільгосппідприємствах, хоча темпи спаду дещо уповільнилися.

     З огляду на зазначене, сільське господарство області потребує нагальної модернізації виробництва, підтримки розвитку підприємництва, розбудови соціальної і виробничої інфраструктури.

     1.4. Лісове господарство

     В останні роки активізувалася діяльність лісогосподарського комплексу. У 2006 році, порівняно з 2001 роком, обсяг продукції  лісового господарства за фактичними цінами зріс у 3,2 раза.

     За  цей період заготівля ліквідної деревини зросла у 1,5 рази, площа рубок – у 1,4, лісовідновлення – у 1,6. Постійно зростає площа посадки і посіву лісу по відношенню до рубок головного користування. Якщо у 2003 році посадка лісу перевищувала рубки головного користування на 7,4%, то у 2006 році – більш як на чверть.

     Разом з тим, лісове господарство потребує значних зусиль по впровадженню сучасних систем лісокористування, лісовирощування охорони та захисту лісу, переробки заготовленої деревини. У 2006 році залишок деревини на лісосіках склав майже 96 тис. куб. м і збільшився до 2001 року у 2,9 раза. Зросла також і питома вага цього залишку до заготівель із 2,3% до 4,4%.

     1.5. Будівництво

     До 2002 року обсяги будівельних робіт  в області знижувалися, а у 2003 році почали зростати.

     Після активізації будівельної діяльності у 2003-2005 роках будівельні підприємства у 2006 році допустили, у порівнянні з 2005, спад на 7,8% (по Україні зростання на 9,9%). Частка обсягів робіт, виконаних будівельниками області, у загальному обсязі України у 2006 році скоротилась і становила 0,9%.

     До 2005 року постійно зменшувались основні  засоби будівництва. У 2006 році, порівняно з 2005, вони збільшились на 6%. Активізується діяльність будівельних організацій. У 2006 році, у порівнянні 2002, вони збільшились на 135 одиниць (31%), а кількість найманих працівників у будівництві – на 1,9 тис. осіб. До 2002 року кількість цих організацій та працівників зменшувалась.

     Починаючи з 2002 року, постійно зростають інвестиції у житлове будівництво. У 2006 році до 2002 року вони збільшилися у 2,9 раза, що сприяло зростанню обсягів житлового будівництва у 2,2 раза.

     У 2006 році підприємства усіх форм власності  та індивідуальні забудовники ввели в експлуатацію 1976 квартир, загальною площею 201,4 тис. кв. м, що, порівняно з 2005 роком, більше на 4,8%. Нарощування обсягів житла у попередні роки дозволило перевищити рівень 2000 року у 1,7 раза, проте, порівняно із 1990 роком, коли було збудовано найбільше житла, обсяг 2006 року є у 2,8 раза меншим.

     Частка  області у загальнодержавному введенні житла становила 2,3%. За цим показником область посідає 18 місце серед інших регіонів. У 2006 році на 1 тис. мешканців області збудовано 152 кв. м житла, що на 32 кв. м менше, ніж в цілому по Україні.

     У сусідній Білорусії, з якою межує область, на 1 тис. мешканців припадає 388 кв. м нового житла.

     З кожним роком зростає вартість будівництва  житла. Середня вартість  1 кв. м  загальної площі введеного у 2006 році житла, виходячи із фактичних затрат замовника та з урахуванням довгобудів, склала 1029 грн., що у 1,6 раза   більше 2005 року.

     1.6. Мале підприємництво

     За  період із 2000 по 2006 рік кількість  малих підприємств збільшилась  на 18%, в тому числі у добувній промисловості – у 2,7 раза, у сільському господарстві – у 2,5 раза.

     На  початок 2007 року підприємства торговельної галузі складали 29% загальної кількості малих підприємств, у промисловій діяльності їх сконцентровано 23%, у посередницьких операціях з нерухомістю зайнято 17,3%, сільському господарстві – 11,7%, будівництві – 8,3%, транспорті – 4%. Незначна частка підприємств функціонувала у галузях освіти, охорони здоров’я, низькими темпами розвивався малий бізнес в інноваційній та науковій сферах.

     На  підприємствах малого бізнесу зайнято 47,1 тис. чоловік, що на 1 тис. осіб перевищує рівень 2001 року. З урахуванням працівників, що виконують роботи за договорами, сумісників, а також підприємців, що працюють без утворення юридичної особи, у малому підприємництві зайнято 111 тис. чоловік. Із зайнятих на малих підприємствах 26,3% працювали у промисловості, 17,3% - у торгівлі, сільському господарстві – 18%, будівництві – 9,2%.

     Зберігається  позитивна тенденція темпів розвитку індивідуальної підприємницької діяльності. За два останні роки їх кількість збільшилася на 27%, у тому числі за 2006 рік – на 10% і становить 63,7 тис. чоловік.

     Зростають податкові надходження від діяльності у цій сфері. За 2006 рік вони збільшилися  на 37% і склали 156 млн. грн.

     Разом з тим, починаючи з 2001 року, спостерігається загальна тенденція погіршення фінансового стану малих підприємств. Хоча у 2006 році сума збитків, у порівнянні з 2005 роком, зменшилася на 1,7 млн. грн., фінансовим результатом від звичайної діяльності до оподаткування залишився збиток в сумі        50 млн. грн.

     По  кількості малих підприємств  у розрахунку на 10 тис. населення область серед регіонів України займає 20-22 місця, фізичних осіб - підприємців – 16 місце. Середньомісячна заробітна плата найманих працівників малих підприємств у 2006 році склала 469,4 грн., що відповідає 19 місцю у державі.

     Проблеми, які стримують розвиток цього  сектору економіки і потребують розв’язання:

     - недосконалість і нестабільність  законодавчої та нормативної  бази, що регулює сферу підприємництва;

     - недостатня ефективність роботи  дозвільних центрів;

     - проблемність доступу до ресурсів, особливо фінансових (високі відсоткові ставки і вимоги значної застави, відсутні кредитні бюро тощо);

     - недостатній рівень забезпеченості  об’єктами інфраструктури підтримки підприємництва (відсутні бізнес-інкубатори, технопарки, не у всіх районах працюють інформаційно-консультативні центри);

     - недостатнє використання можливостей,  передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (відсутність пропозицій з боку суб’єктів підприємницької діяльності щодо проектів регуляторних актів).

     1.7. Інвестиційна діяльність

     Протягом  останніх років в області спостерігається  позитивна динаміка залучення інвестицій в основний капітал. У 2005 році вперше було залучено більше 1 млрд. грн. У 2006 році обсяг інвестицій в основний капітал склав 1,5 млрд. грн., що на 20,6 % більше, ніж у попередньому році (в Україні – на 19,0%). В цілому з 2004 по 2006 рік у регіон надійшло понад 3,5 млрд. грн.     інвестицій в основний капітал. Позитивні тенденції забезпечено і у 2007 році.

     Проте, порівняно з іншими регіонами  України, за обсягом освоєних інвестицій в основний капітал область у 2006 році зайняла 21 місце.

     У 2005 році обсяги інвестицій в основний капітал зросли у 18 регіонах області  із 28, при цьому темпи освоєння інвестицій тут перевищували обласний рівень. Приріст інвестицій досягнуто по 5 основних видах економічної діяльності із 13. Значними темпами розвивається інвестування промисловості, куди спрямовано 49,5% загального обсягу інвестицій в основний капітал.

     Майже 38% всіх інвестованих коштів у 2005 році надійшло в обробну промисловість, що в 1,4 рази більше, ніж за 2004 рік. Значно зросли обсяги інвестицій в основний капітал у підприємства таких видів економічної діяльності, як харчова та перероблення сільськогосподарських продуктів – у 1,4 раза, виробництво готового одягу та хутра – у 5,8 раза, оброблення деревини та виробництво виробів з неї – у 4,7 раза, оброблення металу – у 2,6 раза.

     Збільшили обсяги освоєних інвестицій в основний капітал, порівняно з 2004 роком, також підприємства транспорту та зв’язку на 24,9%, будівництва – на 14,7%, готельного і ресторанного  господарства – у 1,7 раза.

     У 2006 році практично за всіма видами економічної діяльності відбулося суттєве збільшення обсягів інвестицій в основний капітал.

     Найбільш  привабливою сферою вкладання капіталу залишається промисловість - 47,2% загального обсягу. Для промисловості позитивна динаміка зростання обсягів капітальних вкладень характерна впродовж останніх трьох років.

     У порівнянні з 2005 роком, обсяги інвестицій в основний капітал у добувній промисловості зросли у 1,3 раза. Збільшилися також надходження у сільське господарство, мисливство та лісове господарство на 18%, більш ніж на третину на підприємства з виробництва і розподілення електроенергії, газу та води, оптової та роздрібної торгівлі.

     Значно  зросли обсяги інвестицій в основний капітал в операції з нерухомим майном, орендою та в рибальстві і рибництві – у 1,4 раза. У 1,5-2 рази збільшилися інвестиційні надходження в освіту та охорону здоров’я.

     У 2006 році обсяги інвестицій в основний капітал зросли у 20 регіонах із 28, при  цьому темпи освоєння інвестицій в 15 з них перевищували обласний  рівень.

     Позитивні тенденції забезпечено й у 2007 році. За 9 місяців суб’єктами господарювання за рахунок усіх джерел фінансування було освоєно           1418,0 млн. грн. інвестицій в основний капітал, що на 50,4% більше аналогічного періоду минулого року. Обсяги інвестицій в основний капітал зросли у 17 регіонах області, з них у 8 темпи приросту перевищили обласний рівень.

     Найвагомішу частку (56% або майже 800,0 млн. грн.) усіх інвестицій в основний капітал спрямовано у розвиток підприємств добувної, переробної промисловості і з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води. Переважну частину (78%) цих коштів освоєно на підприємствах переробної промисловості. Порівняно з січнем–вереснем 2006 року інвестиції, спрямовані у переробну промисловість, збільшились у 2,1 раза.

     За 2005-2007 роки в економіку області  залучено 83 млн. дол. США іноземного капіталу або 48% від загальних надходжень.

     Упродовж 2005 року в економіку Житомирщини  було залучено 16,6 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій. За станом на 01.01.06 обсяг прямих іноземних інвестицій становив 90,3 млн. дол. США, що на 10% більше, ніж у 2005 році.

     У 2006 році обсяги залученого капіталу нерезидентів склали 32,9 млн. дол. США (+37%) і за станом на 01.01.2007 р. їх загальний обсяг становив 123,7 млн. дол. Приріст іноземного капіталу - 33,7 млн. дол., що складає 37,4% до обсягів на початок року (13 місце по Україні).

     Значно  пожвавилася активність іноземних  інвесторів у 2007 році. Порівняно з 2006 роком, надходження прямих іноземних інвестицій досягли найбільшого значення і склали майже 50 млн. дол. США. Приріст іноземного капіталу до обсягів на початок року збільшився на 41% (10 місце по Україні).

     Обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в економіку регіону, на 01.01.08 становив 173,6 млн. дол., що в розрахунку на одну особу складає   132,3 дол. США. У  промисловості зосереджено 82% загального інвестиційного капіталу нерезидентів. Загалом 301 підприємство з 25 регіонів області співпрацюють з партнерами 43 країн світу.

     1.8. Зовнішньоекономічна діяльність

     Частка  експорту товарів області в Україні  становить 0,7%, імпорту – 0,4%. У 2006 році порівняно з 2001 роком, експорт зріс у 2,3 раза, в тому числі з країнами СНД – у 2,1 раза, країнами Європейського Союзу – у 2,5 раза. Майже 53% усього експорту припадає на країни Європи, із них 30% – на Італію, Німеччину та Польщу. Лише 3,6% експортних поставок здійснюється з прикордонною Республікою Білорусь, хоча вони за останніх 5 років зросли у 5,7 раза.

     В останні роки зросли також експортні  поставки товарів до Сполученого Королівства Великобританії і Туреччини. Остання займає 6,6% у загальному експорті товарів області.

     У товарній структурі експорту області  переважає деревина та вироби з неї, готовий одяг та інші текстильні готові вироби, більшість з яких виготовлені  на давальницькій сировині. Основними  партнерами при укладанні давальницьких угод є країни ЄС, якими відправлено майже 94% усього текстилю.

     Значне  місце у загально обласному експорті займають мінеральні продукти, шкіряна сировина, механічне обладнання.

     Найбільшими поставщиками товарів до області  є Німеччина, Італія, Польща та Російська  Федерація. Майже 20% усього імпорту області складає  імпорт давальницької сировини.

     У товарній структурі імпорту переважають  механічне обладнання, текстиль та вироби з нього, полімерні матеріали та пластмаси, транспортні засоби та шляхове обладнання, продукти хімічної промисловості.

     Експорт послуг області є незначним, який у 2006 році склав 5,9 млн. дол. США, в тому числі 5,5 млн. дол. США припадає на країни ЄС, з яких 69% - на Німеччину.

     У структурі експорту послуг переважають  послуги вантажного автотранспорту. Значно зросли комп’ютерні послуги та послуги в галузі культури і відпочинку.

     Основу  імпорту послуг складали роялті та ліцензійні послуги, різні ділові, професійні та технічні послуги.

     1.9. Торгівля та послуги

     У 2006 році оборот роздрібної торгівлі за всіма каналами реалізації в області становив 4,9 млрд. грн., що на 35,3% більше попереднього року у діючих цінах. При цьому питома вага фізичних осіб – підприємців та громадян, склала 52,6%, проти 53,8% у 2005 році.

     Підприємствами - юридичними особами, продано товарів на 2,4 млрд. грн. Відносно 2000 року товарооборот зріс у 2,3 раза і склав лише 72,4% рівня 1990 року. При цьому роздрібний товарооборот алкогольних напоїв перевищив рівень 1990 року у 3,2 раза, а харчових продуктів становив 35,2%.

     Питома  вага області у загальному товарообороті підприємств України є незначною і складає 1,9%. У порівнянні з 2000 роком вона зменшилася на 0,5 процентних пункти. У 2006 році за індексами фізичного обсягу роздрібного товарообороту підприємств область серед інших регіонів України зайняла 12 місце, а за фактичними обсягами у розрахунку на 1 особу – 18 місце.

     У порівнянні з 2000 роком роздрібний товарооборот на одну особу у діючих цінах зріс у 3,8 раза (по Україні – у 4,7 раза).

     За  період із 2000 по 2006 рік співвідношення роздрібного товарообороту на одну особу в середньому по Україні і по області зросло з 1,2 раза до 1,5 раза.

     Оптовий товарооборот підприємств і організацій  області у 2006 році становив майже 4,1 млрд. грн. і зменшився у фактичних цінах, проти попереднього року на 14,1% (по Україні він зріс на 30,5%).

     У загальному обсязі оптового товарообороту  найбільшу питому вагу зайняв товарооборот продуктів нафтопереробки (41,2%) та продовольчих товарів (27,5%).

     Обсяги  продажу продовольчих товарів у 2006 році становили 1,1 млрд. грн. і збільшилися до попереднього року на 4,4%, непродовольчих товарів, відповідно, – майже 3 млрд. грн. і зменшилися на 19,6%. Частка області у загальному оптовому товарообороті країни залишається незначною і складає 0,6%.

     В останні роки в області спостерігається  стала тенденція щорічного   збільшення обсягу послуг. За останні 5 років обсяг реалізованих послуг зріс у 2,4 раза. Найбільше зростання спостерігалося у таких видах діяльності: пошта і зв’язок, операції з нерухомим майном, торгівля, а також технічне обслуговування і ремонт автомобілів, рекламна діяльність, охорона здоров’я, культура, відпочинок та розваги.

     На  ринку послуг області переважають  послуги транспорту, пошти і зв’язку  та послуги пов’язані з операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям.

     Обсяг послуг, реалізованих населенню, склав 37,7% загального обсягу (у 2002 році – 43,2%).

     У розрахунку на 1 особу у 2006 році реалізовано  послуг на 275,8 грн. Цей показник значно коливається між районами і містами області. Так, якщо у Житомирі він становив 761,5 грн., то у Червоноармійському районі – 2 грн., у Народицькому – 4,1 грн. У середньому по Україні цей показник становив      728 грн.

     1.10. Інноваційна діяльність

     У 2006 році в організаціях, підприємствах і установах області, які виконували дослідження і розробки, працювали 482 особи (без урахування сумісників), що на 22% менше, ніж у 2005 році і на 16%, від 2000 року. В їх числі 4 – доктори та 43 – кандидати наук. У порівнянні з 2000 роком у 5,1 раза зросла кількість фахівців, які працювали в наукових організаціях за сумісництвом, яка становила 849 осіб. Основна їх робота була зосереджена на фундаментальних і прикладних дослідженнях, на наданні науково-технічних послуг. Науково-технічні роботи, через обмеженість фінансування, поступово згортаються.

     Із  загального обсягу наукових та науково-технічних  робіт, виконаних власними силами організацій, у 2006 році на прикладні дослідження  припадало 46,4%, фундаментальні – 28,8%, науково-технічні розробки взагалі не виконувались (у 2005 році частка їх була 2,6%).

     У 2006 році загальний обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт зменшився, проти 2005 року, на 4,7%, а відносно 2000 року збільшився у 3,1 раза і становив 10,1 млн. грн. 68,4% загального обсягу фінансування склали кошти державного бюджету, 18,5% - власні кошти підприємств і організацій, 12,5% - кошти замовників. Порівняно з 2005 роком, питома вага надходжень від вітчизняних замовників зменшилася на 37,7%. У 2006 році вперше за останніх 6 років надійшли замовлення від іноземних держав, але вони склали лише 3% від усього обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт.

     Щорічно зростає чисельність наукових кадрів вищої кваліфікації. На 1 жовтня 2006 року у різних галузях економіки працювало 60 докторів наук і 715 кандидатів наук, що, відповідно, на 36% і 55% більше 2000 року.

     Інноваційна діяльність в області залишається  на низькому рівні. Кількість інноваційно активних підприємств у 2006 році скоротилася на 2,4%, порівняно з 2005 роком та на 50,6% - з 2001 роком.

     Найбільше зростання інноваційної активності в області спостерігалося у 2002 році, коли питома вага інноваційної продукції  у загальному обсязі реалізованої промислової продукції складала 11,4%. У 2006 році цей показник склав 4,3%.

     У порівнянні з 2002 роком, кількість промислових  підприємств, що впроваджували інновації, зменшилась на 49,4%. Загалом на здійснення інновацій у промисловості у 2006 році було витрачено майже 29 млн. грн., що на 38% менше 2005 року. На одне підприємство, яке займалося інноваційною діяльністю, у 2006 році припадало в середньому 706,4 тис. грн., що у 2,1 раза менше, ніж у 2005 році.

     Зростає частка капітальних вкладень у загальному обсязі інноваційних витрат: з 81% –  у 2002 році до 89% – у 2006 році. Разом з тим у грошових коштах вона зменшується. Негативним є значне зменшення витрат на виконання наукових досліджень і розробок, які у 2005 та 2006 роках взагалі не фінансувалися. Залишаються незначні витрати на придбання нових технологій (0,4%), маркетингові дослідження і рекламну діяльність (1,7%).

     Витрати на технологічні інновації здійснюються переважно за рахунок власних  коштів підприємств (73%), а з державного бюджету було направлено лише 1,4%. Із 2002 по 2005 роки із державного бюджету  кошти взагалі не надходили. Із місцевого бюджету кошти виділялися лише один раз у 2003 році. Кошти іноземних інвесторів залучалися у 2003 та 2005 році, їх частка становила відповідно 1,3% та 0,7%. Упродовж 2006 року у промисловості області впроваджено 14 нових технологічних процесів, що у 1,8 раза менше, ніж у 2005 році.

     Найпоширенішим  напрямом інноваційної діяльності були продуктові інновації. У 2006 році освоєно і поставлено на ринок 38 найменувань інноваційних видів продукції, із них 9 нових видів техніки, що освоєні підприємствами машинобудування. У порівнянні з 2005 роком, їх кількість зменшилась, відповідно, у 2,3 та 1,5 раза. 

     1.11. Фінансова діяльність

     У 2006 році доходи бюджету області становили 1985, 1 млн. грн., що на 40,9% більше 2005 року. За останніх 5 років вони зросли у 3,1 раза. У структурі доходів бюджету 2006 року на дотації і субвенції  із державного бюджету припадало 63,7%, податкові надходження – 28,8%, неподаткові надходження – 4,8%, на доходи від операцій з капіталом – 2,6%.

     Серед податкових надходжень 72,5% припадало  на податок з доходів фізичних осіб. Як і у попередні роки найбільша частина видатків спрямовується на утримання соціальної сфери, а також соціальний захист та соціальне забезпечення населення. У 2006 році у цій сфері діяльності спрямовано 75,7% усіх видатків, із них 33,7% - на освіту, 21,2% - охорону здоров’я, 16,9% - соціальний захист та соціальне забезпечення, 3,9% – духовний і фізичний розвиток.

     У порівнянні з 2002 роком, у 2006 році питома вага видатків на утримання соціальної сфери дещо скоротилося. Натомість зросла частка видатків на будівництво із 2,9 до 5,5%, у житлово-комунальне господарство із 3,2 до 7,2%. На кінець 2006 року фінансовий баланс підприємств і організацій області становив 13,9 млрд. грн. і зріс до початку року на 20,2%. Із загальної суми балансу на кінець року найбільша питома вага припадала на промисловість 44,4%, операції з нерухомим майном, орендою та наданням послуг підприємцям – 20,2%, сільське та лісове господарство – 14,1%, торгівлю, ремонт автомобілів і побутових виробів – 13,7%.

     Однією  з важливих складових фінансових ресурсів регіону є оборотні кошти  підприємств. На кінець 2006 року вони складали 5,5 млрд. грн. (39,6%) активу балансу і до 2000 року зросли у 2 раза. Понад 49% усіх оборотних коштів припадає на промисловість, 26% - на торгівлю, 12% - на сільське і лісове господарство, 5% - операції з нерухомістю.

     У 2006 році, порівняно з 2000 роком, найбільше зросли оборотні кошти у промисловості – у 2,4 раза, будівництві – у 2,4 раза, торгівлі – у 2,1 раза. В сільському господарстві таке зростання склало  лише 4%, а в галузях освіти, культури і спорту вони скоротилися.

     Структура формування оборотних коштів є неефективною, оскільки 52% їх зосереджено у дебіторській заборгованості, з яких 32,9% – за товари, роботи і послуги і лише 5,7% –в грошових коштах.

     При цьому поточна  кредиторська заборгованість перевищує дебіторську у 1,3 раза. Такий стан пояснюється невчасними розрахунками між суб’єктами господарювання та зростанням обсягів їх кредитування за рахунок коштів комерційних банків. На кінець 2006 року поточні та довгострокові зобов’язання підприємств і організацій склали 6,4 млрд. грн. (46,3% усього пасиву балансу) і зросли до початку року на 38%. В цілому поточні і довгострокові зобов’язання перевищили оборотні активи на 16,8%.

     В останні роки зросла активність комерційних  банків. На початку 2007 року в області  функціонували 32 філії банківських  установ. У порівнянні з 2002 роком, кількість відділень банків зросла у 2 раза і досягла 344 одиниць. Зростають і кредитні можливості банків. На початок 2007 року кредитні вкладення банків склали 2 млрд. грн., з яких 78% – довгострокові. У порівнянні з 2001 роком, кредитні вкладення зросли у 16,7 раза, в тому числі довгострокові – у 61 раз.

     2. Розвиток людських  ресурсів

     2.1. Демографічна ситуація

     На 1 січня 2007 року загальна чисельність  населення області становила 1317,1 тис. осіб. За останніх 5 років чисельність населення зменшилась на 72,2 тис. осіб або на 5,2%. При цьому чисельність міського населення скоротилася на 2,8%, сільського - на 7,8%.

     Основними факторами цього є перевищення  смертності населення над його народжуваністю та від’ємне сальдо міграції. Якщо раніше головним чинником загального скорочення населення було від’ємне сальдо міграції, то у 2006 році на природне скорочення припадало 81,7% загального зменшення, решта (18,3%) - на міграційне.

     У сільській місцевості процес природного скорочення населення триває більше 20 років. На початок 2007 року кількість померлих осіб перевищувала кількість народжених на 7,8 тис. Природне скорочення було головним чинником зменшення сільського населення.

     Статевий  склад населення характеризується перевагою чисельності жінок над чоловіками на 98,3 тис. осіб. На кожну тисячу жінок припадає 861 чоловік. При цьому з віком диспропорція поглиблюється. Зазнала змін і вікова структура населення. За період між останніми переписами населення частка осіб у віці молодше працездатного зменшилась з 23 до 20%, у працездатному зросла з 53 до 55%, старшому від працездатного з 24 до 25%. Особливо несприятлива вікова структура склалася у сільській місцевості, де кожен п’ятий мешканець не досяг працездатного віку, за межею працездатності їх майже третина.

     Демографічне  навантаження непрацездатного населення  у розрахунку на 1 тис. осіб працездатного  віку на початок 2007 року склало 734 особи.

     У 2006 році в області показник смертності становив 18,3 померлих на 1 тис. населення (по Україні – 16,2). Смертність у сільських поселеннях в 1,3 раза перевищила  їх у міських, головним чином через більш «стару» вікову структуру населення. Коефіцієнт природного скорочення по області склав 8 осіб на      1 тис. населення (по Україні – 6,4).

     Слід  також відмітити, що після тривалого періоду зниження народжуваності у 2002 році вже спостерігалося незначне її зростання.

     В області спостерігаються зміни, пов’язані з орієнтацією на малодітну  сім’ю, що характерно для більшості  районів і міст.

     2.2. Доходи і рівень життя населення

     Доходи  мешканців області у 2006 році зросли, проти попереднього року, на 21,3%. В цілому по Україні вони зросли на 24,7%. Величина наявного доходу у розрахунку на одну особу зросла на 21,2% (у 2005 році – на 39,7%) і становила 6746,8 грн. За цим показником область посідає 19 місце серед регіонів України.

     Реальний  наявний доход, з урахуванням  зростання споживчих цін, в області зріс, проти 2005 року, на 10,7% (у 2005 році на 19,8%), тоді як по Україні – на 13,4%. За темпами зростання реального доходу область посіла серед регіонів України 21 місце.

     У структурі доходів частка соціальних допомог та інших поточних трансфертів складає 42,8%, заробітна плата – 38,1%. Проти 2001 року частка заробітної плати зросла лише на 0,4 процентних пункти, тоді як соціальних допомог – на 5,5 процентних пункти.

     Витрати населення на торгівлю товарів і  послуг у 2006 році зросли, проти попереднього року, на 23,6%, їх частка у структурі витрат і заощаджень – на 1,5%.

     У порівнянні з 2001 роком змінилася  структура витрат і заощаджень. Так, частка витрат на торгівлю товарів і послуг скоротилася на 4,5 процентних пункти, тоді як частка витрат, спрямованих на приріст фінансових і нефінансових активів, зросла на 3,8 процентних пункти.

     Внаслідок перевищення обсягу доходів населення над сумою витрат у 2006 році приріст заощаджень склав 2337 млн. грн., що становить 20,4% від величини отриманих доходів (у 2005 році – відповідно 2167 і 23%).

     У 2006 році, порівняно з 2000, середньомісячна  заробітна плата одного працівника зросла у 4,8 раза і склала 793 грн. Нижчою, ніж в середньому по області, заробітна плата є у сільському господарстві  на 51,3%, у готельному та ресторанному господарстві - на 47%, у сфері культури спорту і відпочинку – на 30%. У 2007 році середня заробітна плата досягла 1033 гривень.

     У 2006 році питома вага працівників, які  отримували заробітну плату до 400 грн., склала 11,9%, проти 28,3% у 2005 році, а  понад 1 тис. грн. – 32,4%, проти 19,3% у 2005 році. У 2007 році закріплено позитивні тенденції  попередніх років.

     2.3. Умови проживання населення

     У 2006 році в середньому на одного жителя припадало 23,5 кв. м житла, в тому числі у міській місцевості – 21,4 кв. м, сільській – 26,3 кв. м. У порівнянні з 2000 роком, житловий фонд області збільшився на 2,8%.

     На  квартирній черзі перебувало 41,9 тис. сімей, поліпшили свої житлові умови лише 338 сімей або 0,8% загальної кількості тих, що перебували на квартирному обліку. У порівнянні з 2000 роком, кількість сімей, які отримали нове житло зменшилася у 2 рази.

     В останні роки не покращується обладнання житлового фонду у міських поселеннях. Тут обладнані водопроводом 61,5% загальної площі житла, 61% - каналізацією, 57,1% - центральним опаленням, 45,4% - гарячим водопостачанням, 56,7% - ваннами. У порівнянні з 2000 роком, ці показники дещо знизились. У сільській місцевості вони підвищились, але залишаються вкрай низькими, окрім опалення газом та центральним опаленням, де питома вага їх складає, відповідно, 83,4% та 20,1%. Іншим обладнанням сільський житловий фонд забезпечений на рівні від 1,7 до 5,8%.

     Не  мають водопроводу 5 селищ міського типу, 1454 сільських населених пункти, каналізації, – відповідно, 8 селищ та 1596 сіл.

     2.4. Трудовий потенціал

     Негативні тенденції щодо зменшення чисельності  населення, погіршення його віково-статевої структури, сімейного стану адекватно позначилися на формуванні демографічної основи трудових ресурсів та структурі зайнятості населення.

     Економічно  активне населення скорочувалось  до 2003 року. Починаючи з 2004 року, намітилась тенденція до його зростання.

     Довгостроковий спад та стагнація виробництва, які тривали до 1999 року, різко скоротили потребу в найманих працівниках, в результаті чого з’явилися її надлишки як у районах, так і містах. У 2006 році порівняно з 2000 роком, кількість найманих працівників в галузях економіки області зменшилася на 17,8%, в тому числі у сільському господарстві – на половину.

     Зменшення чисельності зайнятих у всіх сферах економічної діяльності продовжувалося до 2003 року. З 2004 дещо стабілізувалась  ситуація, а у 2006 році знову погіршилась, у зв’язку із зменшенням входження молодих людей у працездатний вік та збільшенням кількості населення, старшого за працездатний.

     На  потенціал трудових ресурсів мають  вплив не тільки макро- та мікроекономічні фактори (низький рівень зарплати, несвоєчасність її виплати та борги), а й соціальні, з них соціальна захищеність населення (матеріально-побутові потреби, медичне обслуговування, відтворення населення, культурний та духовний розвиток, ділова життєдіяльність).

     Важливим  напрямком удосконалення механізму відтворення трудового потенціалу є розробка та реалізація соціальної та кадрової політики на рівні області. За рахунок підвищення рівня працевлаштування та створення нових робочих місць в перспективних напрямках виробництва зменшиться чисельність незайнятого працездатного населення в працездатному віці та рівень безробіття.

     2.5. Зайнятість та ринок праці

     Для ринку праці характерні тенденції:

     - стабілізація протягом останніх  двох років рівня зайнятості  населення у віці 15-70 років (за  методологією МОП): у 2006 році він становив 57,9%, як і в цілому в Україні;

     - зниження кількості безробітних  і рівня безробіття у віці 15-70 років (за методологією МОП):

     - скорочення у 2006 році кількості  безробітних, у порівнянні з  2005 роком, на 4,9 тис. осіб або на 7,9%;

     - зменшення рівня безробіття населення  віком 15-70 років за методологією МОП: з 9,8% до 9,1% (по Україні з 7,2% до 6,8%, відповідно);

     - скорочення рівня зареєстрованого  безробіття, розрахованого до населення працездатного віку на 0,5 процентних пункти (становить 4,0% в середньому за 2006 рік).

     - уповільнення темпів та значне  зменшення обсягів вивільнення  працівників з підприємств, установ та організацій: чисельність фактично вивільнених працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва у 2007 році, у порівнянні 2006 роком, зменшилась майже наполовину;

     - збільшення обсягів надання соціальних  послуг незайнятому населенню, зареєстрованому в обласній службі зайнятості.

     Хоча  на ринку праці області відмічаються деякі позитивні зрушення, водночас існують проблеми, які потребують вирішення.

     Є стійкою тенденція до скорочення чисельності працюючих за наймом на підприємствах, в установах та організаціях області. В 2007 році прийнято на підприємства, в установи та організації 75,0 тис. осіб (крім підприємств малого бізнесу), вибуло 84,8 тис. осіб. Така ситуація спостерігається 10 років поспіль.

     Спостерігається відтік робочої сили із сектору найманої праці до сектору самостійної зайнятості.

     Поряд з цим є проблема, яка має  два суперечливі за характером боки: значна конкуренція претендентів на одне робоче місце і незаповненість вакансій протягом тривалого часу. На 1 січня 2008 року на одну вакансію претендувало сім осіб, разом з тим центри зайнятості були неспроможні задовольнити потребу роботодавців у доборі працівників на 25,5 тис. робочих місць. Основна причина – низький рівень заробітної плати. Тільки 7,9% вакансій передбачали заробітну плату вищу за середню в області, а 59,7% - як таку, що не перевищує прожитковий мінімум.

     Це  значною мірою характерно для аграрного сектору економіки області, де продовжується зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської     продукції. 44% сільських населених пунктів області не мають жодного роботодавця.

     ВИСНОВКИ

     Однією  з головних проблем, що стримує економічний  і соціальний розвиток області і потребує поетапного розв’язання, є збільшення диспропорцій у соціально-економічних показниках її розвитку по відношенню до середніх по Україні, а також внутрішньо регіональних диспропорцій, низька конкурентоспроможність та інвестиційно-інноваційна активність підприємств.

     Це  пояснюється різними темпами  розвитку районів протягом 90-х років, які підсилювалися кризовими  явищами в економіці. Такі обставини  призвели до поділу районів за їх конкурентними  перевагами, що обумовлено різним рівнем адаптації їх до умов ринку з різною структурою економіки та можливостями органів місцевої влади до проведення реформ.

     В гірших за інші умови опинилися райони з переважною сільськогосподарською  спеціалізацією і низькою природною  родючістю ґрунтів та ті, які мають обмежену природно-ресурсну базу для розвитку галузей промисловості. На 7 районів припадає більше чверті загальнообласного виробництва промислової продукції, тоді як на інші 16 районів - 15%, решта на міста обласного значення. Найбільші темпи падіння промислового виробництва до рівня 1990 року відбулися у Народицькому, Любарському, Ружинському, Черняхівському, Червоноармійському, Радомишльському районах та місті Бердичеві.

     Значні  диспропорції у сфері економічного розвитку районів і області в  цілому спричинені низьким рівнем розвитку інфраструктури та пристосування робочої сили до ринкових умов, недостатньою підтримкою розвитку підприємництва, відсутністю інноваційної активності підприємств, нерозв’язаними проблемами територій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи і в кінцевому результаті низькою їх інвестиційною привабливістю.

     Найслабкішим  місцем економіки області є структурна розбалансованість промислового комплексу.

     Обвальне  скорочення інвестицій в основний капітал  у промисловому виробництві за роки трансформаційних перетворень призвело до посилення його витратного характеру, зростання матеріало- та енергоємності продукції.

     Найбільше скоротились інвестиції в основний капітал галузей, які визначають науково-технічний прогрес (машинобудування), виробляють кінцеву продукцію (легка промисловість) і дають відносно високий приріст доданої вартості, що призвело до зміни структури промислового виробництва. Зокрема, частка машинобудування у загальних обсягах промислового виробництва регіону з 1990 року зменшилась у 2 рази, легкої промисловості – у 3. Продукція, виготовлена з використанням морально застарілих та фізично зношених засобів виробництва, має низьку конкурентоспроможність, що значно обмежує її ринки збуту. З цієї причини у 2006 році було значно зменшено виготовлення посуду господарського із фарфору, що призвело до скорочення темпів приросту у виробництві неметалевих мінеральних виробів та у промисловості в цілому.

     В останні 6 років відчутно зросли обсяги освоєних промисловими підприємствами інвестицій в основний капітал. У 2006 році у виробництво вкладено коштів на суму, яка у 5,8 раза перевищує інвестиції 2001 року, разом з тим, це лише 13% від вартості основних засобів галузі. Існуючі обсяги інвестування не задовольняють потреб промисловості для забезпечення відтворювального процесу. Оновлення основних засобів відбувається повільними темпами. У 2006 році у промисловості використовувались засоби, зношені на 46,8%. Найбільш фізично спрацьовані основні засоби у виробництві неметалевих мінеральних виробів, машинобудуванні, легкій промисловості.

     Посилення інвестиційної активності підприємств  не супроводжувалось адекватним впровадженням  новітніх технологій та модернізацією  технологічної бази. Частка інноваційно-активних підприємств у загальній їх кількості зменшилася від 18,8% у 2002 році до 10,3% - у 2006 році, а кількість впроваджених за цей період прогресивних технологічних процесів зменшилась у 4 рази.

     Більшість підприємств і організацій не здійснюють новаторську діяльність. Науково-дослідна робота в основному концентрується лише у вузівському секторі економіки.

     Щодо  впровадження наукових розробок безпосередньо  у виробництво, то майже половина їх, внаслідок відсутності коштів у замовників, залишається не витребуваною. Через неможливість оплати виконаних розробок третина підприємств-замовників області від них взагалі відмовилася.

     Обсяг наукових та науково-технічних робіт, що виконуються власними силами організацій, забезпечується лише за рахунок фундаментальних  та прикладних досліджень. Відносно науково-технічних розробок, то в останні роки вони припинені взагалі. Разом з тим, швидко зростає кількість науковців, які займаються гуманітарними напрямками досліджень, що пов’язано з невеликими затратами на виконання аналітичних робіт.

     Наявні  основні фонди, які використовуються за науковим, виробничим призначенням, а також у навчальному процесі (машини, устаткування, вимірювальні, регулюючі прилади, лабораторне устаткування, оргтехніка) і придбані понад 6-10 років, фізично зносилися.

     Серед негативних факторів, які суттєво впливають на науково-технічну та новаторську діяльність, є обмеженість коштів потенційних замовників, недостатнє надходження іноземних інвестицій в наукові розробки. Все це призводить до погіршення матеріально-технічної бази науки, старіння наукового обладнання, зменшення обсягів робіт.

     Науково-інтелектуальний  потенціал області слабо інтегрований у виробничу і невиробничу  сферу, відсутній механізм впровадження дослідно-конструкторських розробок у  практичну діяльність окремих підприємств.

     Багато  проблем накопичилось в аграрному секторі економіки, оскільки виробництво продукції сільського господарства тривалий час базувалось на витратних технологіях, а зростання цін на матеріальні ресурси створило чимало проблем у виробничій сфері сільських районів.

     В даний час виробництво таких  високовитратних видів продукції  як картопля, льон і хміль у сільгосппідприємствах  області зведено до мінімуму і  тримається за рахунок спрощених  технологій та використання дешевої  ручної праці. Це підтверджується тенденцією до збільшення питомої ваги матеріальних витрат через зростання ціни на мінеральні добрива і засоби захисту рослин, нафтопродукти, електроенергію, запчастини і ремонтні роботи. За останні 6 років основні засоби в сільському господарстві зменшились на третину.

     Зміни у структурі виробничих витрат і  основних засобів адекватно вплинули на зміни у структурі виробництва  продукції та посівних площ з розміщенням  маловитратних і менш інтенсивних  культур. Від таких змін найбільших втрат зазнали сільгосппідприємства Поліської зони, які в масовому порядку перейшли на вирощування ефективних, але низько прибуткових, зернових культур, замість, раніше традиційно прибуткових, але високовитратних – льону, картоплі та хмелю. Тут у структурі посівних площ значно зросла питома вага багаторічних трав з терміном використання більше 10 років, що в кінцевому результаті позначилось на зниженні їх урожайності та зростанні собівартості.

     Знижує  конкурентоспроможність сільськогосподарського виробництва низька родючість ґрунтів, яка у 2 рази нижча, ніж в середньому по Україні. В області нараховується більше 800 тис. гектарів закислених ґрунтів, в тому числі 312 тис. гектарів в зоні радіоактивного забруднення, які потребують вапнування. Щорічно необхідно вапнувати не менше 65-70 тис. гектарів сільськогосподарських угідь, а фактично ці роботи проводяться на площі 1-1,5 тис. гектарів.

     Низька  конкурентоспроможність більшості  сільгосппідприємств суттєво позначилась  на їх інвестиційній активності, процесах у сфері зайнятості та життєвому рівні сільського населення.

     Низький рівень заробітної плати та її заборгованість в сільському господарстві адекватно  вплинули на розмір допомоги по безробіттю та зменшили кількість бажаючих розпочати  власну справу за рахунок одноразової  виплати допомоги по безробіттю.

     Ситуація, яка склалася в області, зумовлює незначні власні надходження до місцевих бюджетів. Бюджетні надходження покриваються державними дотаціями і субвенціями  на 63%, а в окремих районах на 85-88%.

     Низька  забезпеченість районів та області в цілому власними бюджетними надходженнями та їх повна залежність від дотацій із державного бюджету обмежує маневреність місцевих бюджетів у забезпеченні економічного і соціального розвитку та не дає можливості сформувати достатні бюджети розвитку.

     Незадовільний фінансовий стан як сільськогосподарських, так і промислових підприємств (у 2006 році збитковими були 47,3% сільгосппідприємств  і 35,4% промислових підприємств) зумовлює збільшення диспропорцій за обсягами інвестицій в основний капітал. Питома вага області в загальних обсягах капітальних вкладень держави становить лише 1,2%. Якщо оцінювати ці показники у розрахунку на душу населення, то область по їх значенню знаходиться серед регіонів України на 26 місці.

     У районах та містах потребують активізації процеси інформаційного забезпечення інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, з метою залучення більш широкого кола інвесторів, та подальшого формування їх привабливого інвестиційного іміджу. Необхідне також більш широке залучення підприємств області до участі у міжнародних виставково-ярмаркових заходах, сприяння запровадженню міжнародних стандартів якості підприємствами-експортерами.

     Із  загального обсягу прямих іноземних  інвестицій, які надійшли в Україну  у 2006 році, на область припадало лише 0,6%. Спостерігається ріст диспропорцій в залученні інвестиційних ресурсів не тільки між регіонами України, але й між районами області. У 2006 році різниця між максимальним і мінімальним показниками залучених в економіку районів інвестицій в основний капітал на душу населення склала 14,8 раза. Крім того, майже три чверті районів з рівнем інвестицій на душу населення поступаються середньообласним, що свідчить про концентрацію фінансових ресурсів в обмеженій їх кількості.

     Посилення диспропорцій в динаміці та якісних характеристик економічного зростання адекватно позначилось і на ринку праці. Рівень безробіття в області за методологією МОП за 2006 рік склав 9,1% (по Україні – 6,8%).

     Область істотно відрізняється від інших  регіонів України і по рівню заробітної плати. Середньомісячна заробітна плата у 2006 році становила 793 грн., що на 24% нижче середнього рівня по Україні. У 22 районах її рівень нижчий від середньообласного на 3-36%.

     Співвідношення  між мінімальним та максимальним значенням середньої заробітної плати по районах і містах області за 2006 рік склало 1,9 рази, що свідчить про значну диференціацію в рівнях заробітної плати. Майже 12% працівників області отримуватимуть зарплату нижче від прожиткового мінімуму. В сільському господарстві вона у 2006 році становила 386 грн., що на 51% менше від середньообласної. Значною є і заборгованість із виплати заробітної плати, яка станом на 1 січня 2007 року становила 25 млн. грн. Ситуація, яка склалася із рівнем заробітної плати та її виплатою, суттєво впливає на торговельну діяльність та розвиток сфери послуг.

     Динаміка  роздрібного товарообороту, у порівнянні із загальнодержавними показниками, свідчить про суттєве відставання у  темпах розвитку даної сфери. Якщо у 2001 році обсяг товарообороту на душу населення в області був на 164 гривні меншим загальнодержавного, то у 2006 році вказана різниця становила 941 грн.

     Суттєві диспропорції мають місце і в  розвитку сфери послуг. Зокрема, у 2002 році одним мешканцем області  було спожито послуг на 55% менше, ніж  у середньому по державі, у 2006 році ця різниця становила 69,6%.

     Потребує  розв’язання проблема збереження і  зміцнення трудового потенціалу, що має велике значення для сталого  соціально-економічного розвитку області. Саме кількісні та якісні параметри  трудового потенціалу стають в умовах кризових явищ в економіці та соціальних протиріч у суспільстві основним чинником розвитку регіону.

     Природна  база формування трудового потенціалу характеризується негативними демографічними процесами. Звуження соціальних можливостей  області відображається на демографічній ситуації. За період з 2001 по 2006 рік населення області зменшилося на 6,3%. За цей період померло людей на 53,1% більше, ніж народилося.

     Економічні  та соціальні проблеми вплинули на безробіття, поширення нелегальної  трудової діяльності, значне розшарування населення за рівнем доходів. У 2006 році 8,4 тис. осіб із сільської місцевості або 1,2% усього сільського населення працездатного віку виїхало працювати за межі області, із них     3,1 тис. – за межі України.

     Складною в області залишається ситуація із станом здоров’я населення, особливо за соціально-небезпечними хворобами. Спостерігаються високі темпи зростання захворюваності на активний туберкульоз з діагнозом, що встановлений вперше у житті. Вищі, порівняно з середнім по Україні, показники захворюваності населення на розлади психіки і поведінки.

     У сільській місцевості через вкрай  обмежене державне фінансування практично  зруйнована раніше діюча система  пожежної охорони.

     Зазначені проблеми склалися в основному через  відсутність ефективного механізму обмеження та послаблення впливу диспропорцій у рівнях розвитку, ефективного стимулювання діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та підприємців, пов’язаної з прискоренням розвитку виробничої та соціальної інфраструктури районів і міст на основі більш повного використання природного, економічного, трудового, наукового та інших потенціалів.

     З урахуванням наведеного, політика в  області повинна бути спрямована, насамперед, на розв’язання існуючих структурних економічних проблем шляхом забезпечення:

     інвестиційної привабливості районів і міст області та запровадження інвестиційно-інноваційної моделі розвитку;

     розвитку  виробничої та соціальної інфраструктури;

     вирівнювання  та ліквідації диспропорцій між районами і містами у сфері соціального і економічного їх розвитку;

     розвитку  міжрегіонального співробітництва;

     подолання депресивності територій області;

     раціонального використання людського потенціалу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Веб –  портал Житомирської міської ради  - www.zt-rada.gov.ua
2. Веб – портал Вікіпедія - www.uk.wikipedia.org
3. Веб – портал Державного комітету статистики  України – www.search.com.ua
4. Веб – потрал Житомирської обласної державної  адміністрації -               www.zhitomir-region.gov.ua
5. Веб – портал who-is-who.ua - www.who-is-who.com.ua
6. Веб – потрал Житомирського міського благодійного фонду Михайла Заславського - www.zaslavskiy.com.ua
7. Веб – портал ради конкурентоспроможності України - www.compete.org.ua