Економічна конкуренція

Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Февраля 2013 в 20:43, курсовая работа

Описание работы

Конкуренція — це потужний інструмент ринкової економіки, рушійна сила, яка примушує товаровиробників підвищувати ефективність виробництва, знижувати виробничі затрати, підвищувати якість продукції (товарів, робіт, послуг), прискорювати впровадження новітніх досягнень науки і техніки, проводити організаційні та структурні зміни в ході підприємницької діяльності. Ступінь розвитку економічної конкуренції є одним із вирішальних критеріїв розвиненості й цивілізованості ринкових відносин.1

Работа содержит 1 файл

курсова редагована.doc

— 130.00 Кб (Скачать)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II

 ФУНКЦІЇ  ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ. ЕКОНОМІЧНИЙ  ЗАКОН КОНКУРЕНЦІЇ

Конкуренція позбавлена суб'єктивних вад. У процесі конкуренції між суб'єктами виробництва і реалізації товарів виникають істотні та стійкі взаємозв'язки, які свідчать про те, що конкуренція — не суб'єктивне і не випадкове явище, а об'єктивна економічна сила, яка набирає форми економічного закону конкуренції.

Закон конкуренції  виражає внутрішньо необхідні, сталі, суттєві причинно-наслідкові взаємозв'язки між економічними суб'єктами у боротьбі за найвигідніші умови виробництва  і реалізації товарів з метою одержання найбільшого прибутку.

Закон конкуренції та кожна форма його вияву мають внутрішні суперечності: між виробниками і споживачами; між різними підприємствами; між різними споживачами; між дрібними, середніми і великими підприємствами за реалізацію своїх потреб та інтересів. Усі суб'єкти господарювання діють незалежно один від одного, кожний з них прагне реалізувати свій економічний інтерес — одержати дохід за наявності різних витрат виробництва і відмінностей споживчих вартостей товарів. Однак ринок не може створити єдині умови реалізації інтересів всіх виробників, тому що діють закони ринку, і споживачі обирають тільки ті товари, які відповідають їхнім інтересам.

Отже, об'єктивно  виникає суперечність між умовами  виробництва товарів і можливостями їх реалізації з отриманням бажаного прибутку. Ця суперечність розв'язується через закон конкуренції. Саме конкуренція впливає на витрати виробництва товарів, їх ціни, а отже, й на величину прибутку.

Зміст і роль закону конкуренції в ринковій економіці більш повно виявляється через функції, які він виконує (рис. 1).

 

 

 

Рис. 1. Функції закону конкуренції



Функція ціноутворення. Це одна з найважливіших функцій конкуренції. Особливість цієї функції виявляється у тому, що конкуренція впливає на рівень індивідуальних затрат виробництва будь-якого товару, зводячи їх до суспільно необхідних затрат, які й визначають рівноважну ринкову ціну товару.

Отже, конкуренція  є тим механізмом, який встановлює ціну на рівні, за якого досягається  ринкова рівновага і реалізація товарів.14

 

Функція регулювання. Орієнтуючись на конкурентно визначені ринкові ціни, підприємці спрямовують свої капітали з ма- лодохідних галузей у ті галузі, товари яких користуються попитом і дають більші прибутки. У результаті переливання капітальних ресурсів між галузями досягається відповідна збалансованість між виробництвом і потребами, формуються необхідні пропорції в суспільному виробництві. Так, конкурентний механізм закону виконує регулювальну функцію.

 

Функція стимулювання. Конкурентна боротьба за найбільші прибутки спонукає товаровиробників застосовувати нову техніку і технології, впроваджувати ефективні форми організації праці та виробництва, економніше використовувати ресурси, обновляти продукцію, підвищувати її якість, знижувати ціни. Все це стимулює науково-технічний прогрес, сприяє пошуку більш ефективних способів виробництва і реалізації товарів, розвитку підприємницької ініціативи, підвищенню кваліфікації кадрів тощо. Це, у свою чергу, підвищує ефективність усього суспільного виробництва.

 

Контрольна  функція. Конкуренція контролює конкурентоспроможність кожного виробника за двома основними показниками його діяльності:

  • по-перше, за відповідністю індивідуальних затрат виробництва його товарів суспільно необхідним витратам виробництва подібних товарів;
  • по-друге, за відповідністю споживчої вартості його товарів (асортименту) суспільним потребам, тобто його корисності для суспільства.15

Якщо товар  проданий на ринку за ціною, встановленою на основі конкуренції, яка відшкодовує витрати виробництва і дає прибуток, то це свідчить, що товаровиробник працює згідно з суспільно нормальними умовами виробництва. Отже, конкурентно встановлена ринкова ціна є для них нормативом раціонального господарювання.

Вказані функції  закон конкуренції здійснює через  його взаємозв'язок із законом вартості, законом попиту і пропозиції, законом зростання продуктивності праці та іншими законами ринкової економіки.

Слід зазначити, що закон конкуренції визначає не тільки взаємовідносини між товаровиробниками, та їх інтереси, а й захищає інтереси споживачів, забезпечуючи їм широкий вибір товарів і послуг за доступними конкурентними цінами.

 

Функція диференціації товаровиробників. Товаровиробники як суб'єкти конкурентних ринкових відносин за рівних стартових економічних можливостей можуть мати різні кінцеві результати своєї діяльності. Бажаних результатів товаровиробники можуть досягти лише за умови цивілізованої конкуренції, коли кожен із учасників ринку може конкурувати та перемагати конкурентів завдяки власним перевагам.16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ III  ПРОБЛЕМАТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

Проблематика економічної  конкуренції найбільшою мірою заключається у процесі монополізації підприємницької  діяльності. Необхідно зазначити, що монополії як господарські організації відіграють вагому роль у соціально-економічному розвитку будь-якої країни. Це проявляється у наступному:

 

     По - перше,  монополіст може мати переваги  у виробничо – збутових витратах завдяки вигодам від масштабів виробництва та інновацій.

 

 

     По - друге, за певних умов випуску  продукції монопольної фірми  може перевищувати обсяг виробництва  при конкуренції, а монопольна ціна не обов’язково буде максимально  можливою.

 

 

     По-третє, величезні монополістичні об’єднання вносять вагомий вклад у ВВП країни, забезпечують конкурентоспроможність національної економіки. Прикладом цього є підприємства – монополісти нафтогазової галузі, електроенергетики, металургійного комплексу.

 

 

     По-четверте, фірма – монополіст може бути інноваційно активнішою, ніж фірма, яка функційноє у конкурентній галузі.17

Проте поряд з позитивними  наслідками, монополія все ж таки розглядається як негативне явище  і несе за собою такі  наслідки:

 

 

     По-перше, монополіст вважає за доцільне продавати менший обсяг продукції та призначати вищі ціни, ніж це зробив би конкурентний виробник. Тому споживачі змушені сплачувати свого роду монопольний податок, оскільки ціни на продукцію встановлюються вищі, ніж середні витрати на виробництво. Цей „податок” становить економічний прибуток монополіста.

 

 

     По-друге, оскільки монополіст – це, як правило, велике підприємство, то на розмірі середніх витрат може позначитись  ефект масштабу. Інколи нижчі середні  витрати навіть з урахуванням економічного прибутку, який закладає у ціну монополіст, можуть трансформуватися у нижчі ринкові ціни на продукцію монополіста порівняно з цінами конкурентної фірми. Однак така ситуація складається досить рідко.

 

 

     По-третє, монополія суперечливо  впливає на науково – технічний прогрес. З одного боку, масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на проведення наукових досліджень та розробку нових технологій. Більшість сучасних відкриттів, дійсно зроблено за участю монополій. Однак у чистого монополіста немає постійних стимулів до науково – технічного прогресу, тому він може дозволити собі бути неефективним.

 

 

     По-четверте, чистий монополіст має  можливість проводити цінову дискримінацію. Так, електропостачання населенню  та підприємствам в Україні відбувається за різними тарифами, зниження тарифів на пасажирські перевезення перекриваються Укрзалізницею за рахунок підвищених тарифів на перевезення вантажів тощо.18

 

  Тому на державному  рівні існують такі шляхи подолання  монополізму:

  1. У разі суспільної необхідності та з метою усунення негативного впливу на конкуренцію органи державної влади здійснюють заходи антимонопольного регулювання відповідно до вимог законодавства та заходи демонополізації економіки, передбачені відповідними державними програмами, за винятком природних монополій.

 

  1. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування забороняється приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на економічне посилення існуючих суб’єктів господарювання – монополістів та утворення  без достатніх підстав нових монопольних утворень, а також приймати рішення про виключно централізований розподіл товарів.

 

 

  1. Реорганізація монопольного утворення, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на розсуд суб’єкта господарювання за умови усунення монопольного становища цього утворення на ринку.

Проти монополій застосовується високе оподаткування монопольних  прибутків, контроль за цінами на продукти виробництва монопольних утворень, переведення монополій у державну власність, адміністративне покарання за порушення антимонопольного законодавства, здійснення демонополізації, розукрупнення монополій.19

 Українська економіка відрізняється високим рівнем монополізму. Але на відміну від більшості країн світу переважний шлях формування монополізму в Україні – не укрупненням конкуруючих підприємств, а в результаті переходу підприємств-гігантів у недержавні форми власності.

1 Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Курс лекций. — М.: Юрайт, 1998.

2 Економічна теорія: Конспекти лекцій / За ред. О. О. Мамалуя. — Харків: Укр. державна юрид. академія, 1995.

3 Економічна теорія: Посібник вищої школи / Воробйов Е. М., Гриценко А. А., Лісовицький В. М., Соболев В. М.; За ред. Е. М. Вороб- йова. — Харків —Київ, 2001.

4 Офіційний сайт Антимонопольного комітету України -  www.amc.gov.ua

 

5 Історія економічної думки України: Навч. посібник. — К.: Вища школа, 1993.

 

6 Конституція України. — К., 1996.

7 Господарського кодексу України: чинне законодавство із змінами та доповненнями на 2 вересння 2011року:-К.: Алеута;ЦУЛ,2011. -160с.

8 Історія економічної думки України: Навч. посібник. — К.: Вища школа, 1993.

9 Кондратьев Н. Д. Проблемы экономической динамики. — М.: Наука, 1989.

10 Економічна теорія: Конспекти лекцій / За ред. О. О. Мамалуя. — Харків: Укр. державна юрид. академія, 1995

11 Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономической теории: Учеб. пособие. — М: Рыбари, 2000.

12 Основи економічної теорії: І Іавч. посібник / 'За ред. О. О. Мама- луя: У 2-х ч. — Харків: Національна юрид. академія України, 1999.

 

13 СаксДж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для України). — К.: Основа, 1996

14 Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. В. П. Нестеренка. — К.: Вища школа —Знання, 1997.

15 Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. — М.: Дело, 1993.

16 Шевченко Л. С. Введение в маркетинг. — Харьков: Консум, 2000.

 

 

 

 

17 Архангельський Ю., Чи є шкода від монополії? / Ю. Архангельський / / Економіка України. - 2006. - № 11. - с. 62 - 69

18 Лагутін В., Шкода від монополії і користь від конкуренції: чи все так просто? / В. Лагутін / / Економіка України. - 2007. - № 4. - с. 55 - 61

19 Биконя С.Ф., Поведінка монополій в умовах перехідної економіки / С.Ф. Биконя / / Актуалтні проблеми економіки. – 2005. - №5 (47). – с. 4 - 14


Информация о работе Економічна конкуренція