Господарське законодавство

•                          усі інші підприємства вважаються середніми (середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік від 50 до 1000 осіб; обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік у межах гривневого еквівалента суми від 500 тис. євро до 5 млн євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Залежно від способу  утворення (заснування), формування статутного фонду та порядку управління підприємством  розрізняють унітарні підприємства та корпоративні підприємства (частини 3-5 ст. 63 ГК України):

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний  фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо  або через керівника, який ним  призначається, керує підприємством  і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує  питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні та комунальні підприємства, а також  підприємства, засновані на власності  об'єднання громадян, релігійної організації  або на приватній власності засновника.

і Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або  більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання  майна та/або підприємницької  чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, (у тому числі через органи, що ними створюються), участі засновників (учасників) у розподілі доходів  та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній  власності двох або більше осіб.

; Підприємства, що  використовують закріплене за  ними майно на праві господарського  відання чи оперативного використання  є залеж ними від власника майна (засновника) підприємства. Проте і підпри-ємства-власники, попри наявність у них майна на праві власності, можуть опинятися в організаційній та/або економічній залежності від іншого суб'єкта. Зазначена обставина зумовила ще одну класифікацію підприємств, що закріплена в ст. 126 ГК України: за критерієм залежності від іншого суб'єкта господарювання або можливості впливу на інше підприємство розрізняють асоційовані підприємства двох видів:

•                            залежне підприємство (контрольним пакетом акцій або відповідною часткою в майні чи голосів на загальних зборах якого володіє інший суб'єкт господарювання);

•                            контролююче підприємство (підприємство, яке здійснює вирішальний вплив на інше підприємство через володіння контрольним пакетом акцій чи відповідною часткою в майні залежного підприємства, або на підставі володіння більшістю голосів на загальних зборах чи в інших органах управління залежного підприємства).

У разі виникнення вирішальної  залежності між двома суб'єктами господарювання зі статусом юридичної  особи, залежне підприємство вважається дочірнім у відношенні до контролюючого  підприємства. З метою захисту  прав та законних інтересів дочірніх та інших залежних підприємств ст. 126 ГК встановлює випадки субсидіарної відповідальності контролюючого (материнського) підприємства за зобов'язаннями дочірнього підприємства (якщо шкода заподіяна  дочірньому підприємству в результаті реалізації рішень, прийнятих під  впливом контролюючого підприємства).

Водночас слід зазначити, що в ГК не згадуються деякі види підприємств, зокрема:

— підприємство художніх промислів, особливості правового становища якого визначаються Законом України від 21.06.2001 р. «Про народні художні промисли». Згідно із ст. 9 цього Закону, підприємство народних художніх промислів - це підприємство, у випуску товарів і послуг яких вироби народних художніх промислів становлять не менш як 60% загальної вартості товарів і послуг за відповідний звітний період. Метою діяльності підприємства народних художніх промислів є: збереження і розвиток особливостей певних народних художніх промислів; забезпечення випуску виробів народних художніх промислів відповідно до національної самобутності місцевих традицій народного мистецтва; дотримання і вдосконалення традиційних технологій виготовлення виробів народних художніх промислів; створення умов для підвищення кваліфікації та творчої активності майстрів народних художніх

 
 
 
 
 
 
 

Товариство  з обмеженою відповідальністю — це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов 'язаннями усім своїм майном; учасники, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов 'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх внесків. Основні риси:

-                     різновид господарського товариства;

-                       спеціальне регулювання: ГК України  (ч. З ст. 80), ЦК України (статті 140-150), Закон «Про господарські товариства» (статті 50-64);

-                        наявність статусу юридичної  особи;

-                      мінімальний розмір статутного  фонду - сума, еквівалентна 100 мінімальним  заробітним платам за ставкою  на момент створення товариства;

-                       поділ статутного фонду на  частки, розмір яких визначається  установчими документами і може  бути будь-яким (рівним або різним);

-                       відповідальність товариства за  власними зобов'язаннями усім  своїм майном;

-                       відсутність у учасників товариства  субсидіарної майнової відповідальності  за борги товариства, якщо вони  повністю сплатили свої частки;

-                        наявність у учасників, які  не повністю сплатили свої  вклади, додаткової відповідальності  за борги товариства у межах  вартості несплаченої частини  вкладу, у випадках, передбачених  статутом товариства;

-                        наявність органів товариства, за  допомогою яких здійснюється  управління справами товариства: вищий орган - збори учасників,  виконавчий орган - дирекція або  одноособовий директор, контрольний  - ревізійна комісія (ревізор);

-                        незначні вимоги щодо персональної  участі в діяльності товариства  його учасників, завдяки закріпленим  у законі принципам: 1) діяльності  зборів товариства (а саме: визначення  кількості голосів, що належать  кожному учасникові (пропорційно  розміру частки у статутному  фонді); визначення кворуму зборів  учасників за умови, якщо на  них присутні учасники чи їх  представники, які володіють у  сукупності більш як 60% голосів); прийняття рішень зазвичай простою  більшістю голосів присутніх  на зборах учасників, а з  окремих питань - визначення основних  напрямів діяльності товариства  і затвердження його планів  та звітів про їх виконання;  внесення змін до статуту товариства; при вирішенні питання про  виключення учасника з товариства,- якщо за рішення проголосували  учасники, що володіють у сукупності  понад 50% загальної кількості  голосів; застосування принципу  одностайності передбачається у  випадках: а) прийняття рішень зборами учасників шляхом опитування, при цьому рішення приймається за відсутності заперечень хоча б одного учасника товариства; б) прийняття рішень з питань, не включених до порядку денного: для цього необхідна згода всіх учасників, присутніх на зборах); 2) можливості формування виконавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства;

-                        обов'язковість для учасників  майнової участі в товаристві: сплатити основний і додаткові  (якщо останні передбачені установчими  документами або рішенням зборів  учасників) внески;

-                        можливість відступлення учасником  своєї частки (її частини) іншому  учасникові (учасникам) або третім  особам (якщо учасники товариства  протягом місяця з дня повідомлення  про продаж частки не реалізують  своє переважне право на купівлю  частки);

-                        обмежений рух учасників; зміна  складу учасників відбувається  шляхом: а) виключення учасника  з товариства; б) відступлення  частки іншому учасникові (учасникам)  або третій особі; в) спадкування  частки учасника - фізичної особи  або правонаступництва учасника - юридичної особи; г) виходу  учасника з товариства;

-                       припинення участі в товаристві  відбувається внаслідок: а) смерті  учасника - фізичної особи або  реорганізації чи ліквідації  учасника - юридичної особи; б)  відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі;  в) виключення учасникові з  товариства; г) добровільного виходу  учасника з товариства з викупом  його частки самим товариством; д) звернення стягнення на частку учасника, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна.

-                       ТОВ нерідко ототожнюють з  ЗАТ, хоча ці господарські товариства  мають не лише спільні риси (яких чимало), а й відрізняються  одне від одного.

Відмінні риси:

•                             б ЗАТ статутний фонд поділяється  на акції рівної номінальної вартості, а в ТОВ - на частки, розмір яких визначається статутом ТОВ і може бути будь-яким (тобто рівним або різним);

•                           різний мінімальний розмір статутного фонду;

•                            якщо майнова участь акціонера в  ЗАТ обмежується повною оплатою  акцій, то статутом або рішенням зборів учасників ТОВ може бути передбачена  сплата додаткових внесків;

•                             більша складність управління в ЗАТ (може, а якщо в AT понад 50 акціонерів — повинна створюватися спостережна рада, створення якої в ТОВ законом не передбачається;

•                             вихід із ЗАТ відбувається шляхом відчуження акцій, а з ТОВ -шляхом відступлення частки, викупу частки учасника самим това риством або звернення стягнення на частку учасника на вимогу його кредиторів;

•                            наявність акцій зумовлює накладення на ЗАТ певних обтяжень: необхідність реєстрації випуску акцій, ведення  реєстру акціонерів, складнішу процедури  зміни (особливо зменшення) статутного фонду;

•                             можливість випуску в ЗАТ привілейованих акцій, що дають їх власникам певні  привілеї (в ТОВ усі учасники мають  однакові права, в т. ч. і на отримання  частини прибутку);

•                             вихід учасника з ТОВ без відступлення частки іншому учасникові або третій особі позначається на майновій базі товариства (призводить до її зменшення); вихід акціонера з AT відбувається шляхом відчуження ним своїх акцій, що не тягне за собою зміни майнової бази AT (за винятком випадків, коли саме AT викуповує у акціонера акції).

Товариство  з додатковою відповідальністю (ТДВ) — це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом, і яке несе відповідальність за своїми зобов 'язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності - також: майном учасників у визначеному установчими документами кратному розмірі до вкладу кожного з них.

Основні риси:

-                      різновид господарського товариства;

-                        спеціальне регулювання: ГК України  (ч. 4 ст. 80), ЦК України (ст. 151), Закон «Про господарські товариства» (ст. 65), Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства»;

-                        мінімальний розмір статутного  фонду - сума, еквівалентна 100 мінімальним  заробітним платам за ставкою,  що діє на момент створення  товариства (крім довірчих товариств,  вимоги до розміру майнової  бази яких встановлюються вищеназваним  Декретом);

-                       поділ статутного фонду на  частки, розмір яких визначається  установчими документами і може  бути будь-яким (рівним або різним);

-                        наявність системи органів управління: збори учасників - вищий орган,  дирекція (колегіальний) або директор (одноособовий) -виконавчий орган,  ревізійна комісія - контрольний  орган;

-                       субсидіарна обмежена майнова  відповідальність учасників за  зобов'язаннями товариства, граничний  розмір якої встановлюється або  законом (щодо довірчих товариств)  та/або установчими документами  ТДВ в однаковому для всіх  учасників кратному розмірі до  їх вкладів;