Правові відносини, що регулюються господарським правом

За критерієм сфери економіки, в якій виникають господарські правовідносини

 1) державна;

2) комунальна;

3) приватна-колективна.

 Також можна виділити окремі види господарських відносин, що складаються в кожному з цих секторів економіки; в державному та комунальному секторах економіки складаються специфічні відносини щодо приватизації державного та комунального майна.

Залежно від спеціальних правових режимів, що встановлюються для регулювання  господарських відносин, розрізняють такі їх види:

• господарські відносини в процесі  організації та здійснення зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі іноземного інвестування;

• щодо концесійної діяльності;

• щодо капітального будівництва;

• щодо інноваційної діяльності;

• щодо професійної фінансової діяльності;

• щодо лізингової діяльності;

• господарські відносний, що складаються  в спеціальних (вільних) економічних  зонах чи на територіях пріоритетного  розвитку між суб'єктами цих зон/територій  та органами управління С(В)ЕЗ;

господарські відносини, що виникають  та інших територіях зі специфічним  правовим режимом (спеціальної/вільної  економічної зони; державного кордону  України; Чорнобильської зони та ін.);

господарські відносини, виникнення яких обтяжено надзвичайними обставинами - воєнного стану, стихійного лиха, іншого надзвичайного стану.

Практичне значення наведених класифікацій незаперечне: законодавець враховує особливості  згаданих видів господарських відносин у процесі їх правового регулювання, поточного управління та контролю.

2. Відмежування господарських відносин від інших видів правовідносин.

У сфері господарювання можуть виникати й інші відносини, що не мають усіх ознак господарських відносин, а  відтак не регулюються Господарським  кодексом і нормами інших нормативно-правових актів господарського законодавства. До таких відносин ст. 4 ГК, зокрема, відносить:

• майнові та особисті немайнові  відносини, що регулюються Цивільним  кодексом України (проблема розмежування предмета правового регулювання  між Цивільним і Господарським  кодексами, та жаль, не була вирішена в  процесі їх прийняття та доопрацювання, тому ми маємо низку майнових відносин, що регулюються цими двома кодексами: правове становище господарських  товариств, договірні відносини  у сфері підприємництва та ін.);

• земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного та тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря (регулювання таких відносин здійснюється відповідними кодексами та законами: земельні - Земельним кодексом, гірничі - Кодексом "Про надра" від 27.07.1994 p., лісові - Лісовим кодексом від 21.01.1994 p., водні - Водним кодексом, відносини щодо використання й охорони рослинного та тваринного світу (законами: від 25.06.1991 р. "Про охорону навколишнього природного середовища"; від 03.03.1993 р. "Про тваринний світ"; від 09.04.1999 р. "Про рослинний світ"), територій і об'єктів природно-заповідного фонду - Законом "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 p., атмосферного повітря - Законом від 16.10.1992 р. "Про охорону атмосферного повітря");
• трудові відносини - Кодексом законів про працю та іншими актами трудового законодавства;
• фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів (їх регулювання здійснюється Бюджетним кодексом та низкою законів і підзаконних нормативно-правових актів);
• адміністративні та інші відносини управління за участю суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання (регулювання таких відносин здійснюється Кодексом законів про адміністративні правопорушення, низкою законів: "Про місцеве самоврядування", "Про міліцію" та ін.).

Елементи господарських відносин мають місце (або можуть мати місце) в діяльності особистих селянських господарств: останні виробляють сільськогосподарську продукцію переважно для задоволення  особистих потреб членів такого господарства (членів сім'ї), проте у разі реалізації надлишків такої продукції та надання послуг зеленого туризму  селянське господарство виступає як суб'єкт господарювання зі специфічним  правовим статусом, що визначається спеціальним  Законом від 15.05.2003 р. "Про особисте селянське господарство".

Суміжними з господарюванням є  народні художні промисли, яким також  притаманні риси цієї діяльності - виробництво (зазвичай на професійних засадах) з  метою реалізації за плату третім особам предметів художніх промислів, хоча й з відмінними рисами: творчим характером такої діяльності; додатковою метою {збереження народних художніх промислів і спадкоємного розвитку традицій народного мистецтва у певній місцевості), особливістю матеріальних благ, що виробляються при цьому, - художні вироби декоративно-вжиткового призначення. Особливість господарської діяльності, пов'язаної з народними промислами, визначається Законом України від 21.06.2001 р. "Про народні художні промисли".

3. Приклад.

 

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 

"13" вересня  2012 р.

Справа № 5006/2/6-62/2012

 

Вищий господарський  суд України у складі колегії  суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів:

Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу

ПАТ "Дельта Банк"

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2012 р.

у справі

№5006/2/6-62/2012

господарського  суду

Донецької області

за позовом

ПАТ "Дельта Банк"

до	ПП "Донецько –Східний Брокерський  торговий дім"

про	визнання звіту недійсним,

у судовому засіданні  взяли участь представники

від позивача:        Савінський К.В. дов. б/н від 21.06.2012р.

від відповідача:   не з'явились

ВСТАНОВИВ:

 

У червні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Донецької області  з позовом до Приватного підприємства "Донецько- Східний Брокерський  торговий дім" про визнання звіту  оцінювача Давиденка О.І., що має  кваліфікацію експерта – оцінщика, про оцінку нерухомості , а саме: будівлі  №34 (колишній гуртожиток), що розташована на вулиці Перемоги у місті Артемівську Донецької області, недійсним.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.06.2012 року у справі №5006/2/6-62/2012 року (суддя Уханьова О.О.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року (судді Дучал  Н.М., Богатир К.В., Склярук О.І.) відмовлено у прийнятті позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання звіту оцінювача  Давиденка Олександра Івановича, що має кваліфікацію експерта –оцінщика, про оцінку нерухомості, а саме будівлі  №34 (колишній гуртожиток), що розташована  на вул. Перемоги у м. Артемівську  Донецької області, недійсним.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задовольнити, ухвалу господарського суду Донецької області  від 20.06.2012р. у справі №5006/2/6-62/2012 та постанову  Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області, посилаючись  на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції  норм процесуального права, а саме: ст. ст. 1, 2, 4, 22, 62 ГПК України, ч. 4 ст. 58 Законом України "Про виконавче  провадження", оскільки оспорюваний  позивачем звіт про ринкову вартість нерухомого майна був здійснений в межах виконавчого провадження, а право сторони у виконавчому  провадженні на оскарження оцінки гарантовано  ст. 58 ЗУ "Про виконавче провадження".

Відповідач не скористався  своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні  касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення  представника позивача, перевіривши  матеріали справи та проаналізувавши  правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції  норм процесуального права, колегія  суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських  судів про непідвідомчість даного спору господарським судам є  законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Предметом позову у даній  справі є вимога позивача про визнання недійсним звіту експерта - оцінювача  Давиденка О.І. про оцінку нерухомості, здійснену в межах виконавчого  провадження.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають  із господарських правовідносин, а  також інші справи, віднесені процесуальним  законом до їх підсудності.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах  виконавчого провадження №26397032 з примусового виконання виконавчого  напису №75 від 20.03.2011 року, вчиненого  приватним нотаріусом ДМНО Крамна І.М. про звернення стягнення на заставлене майно, а саме на будівлю (колишній гуртожиток) для задоволення вимог ПАТ "УкрСиббанк" у розмірі 4 007 916, 36 грн. на виконання  постанови головного державного виконавця підрозділу примусового  виконання рішень ВДВС ГУЮ у Донецькій  області від 04.07.2011 року експертом  суб'єктом оціночної діяльності –суб'єктом господарювання Давиденко  О.І. проведено оцінку вартості нерухомого майна, за результатами якої 12.07.2011 року складений висновок, що оспорюється  позивачем.

Відповідно до  преамбули Закону України “Про виконавче провадження ” цей Закон визначає основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для  оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності –суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності –суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності –суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти  результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності –суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Таким чином, статтею 58 вищенаведеного Закону визначено право сторін у  виконавчому провадженні на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний строк  з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку.