Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

- експорт з території України  предметів, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України; 
   - імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середовища;  

- імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей  війни, расизму та расової дискримінації,  геноциду і т. п., які суперечать  відповідним нормам Конституції (Основного Закону) України;  

- експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності.

   Законами України можуть встановлюватися обмеження/заборони і щодо певних методів імпортування товарів в Україну. Це стосується так званого демпінгу/демпінгового імпорту та субсидованого імпорту.  

  Демпінг/демпінговий імпорт (відповідно  до ст. 1 Закону “Про ЗЕД”) - це  ввезення на митну територію  країни імпорту товару за ціною,  нижчою від порівняної ціни  на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробникові подібного товару. Відносини, що складаються в процесі здійснення такого імпорту, регулюються Законом України від 22.12.1998 р. “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”.   

  Субсидований імпорт - ввезення на  митну територію країни імпорту  товару (товарів), що користується  пільгами від субсидії, яка надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту такого товару. Небезпечність для національної економіки такого імпорту зумовила прийняття спеціального нормативно-правового акта вищої юридичної сили - Закону України від 22.12.1998 р. “Про захист національного виробника від субсидованого імпорту”.   

  Законом “Про ЗЕД” (ст. 30) встановлені  обмеження щодо реекспорту, а  саме: забороняється реекспорт товарів,  імпортованих за рахунок Державного  валютного фонду України та  валютних фондів місцевих Рад народних депутатів України. Проте орган, який є розпорядником Державного валютного фонду України або валютного фонду місцевої Ради народних депутатів України, може дозволити реекспорт в разі неможливості використання імпортного товару на території України за його призначенням. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ІІ. Суб’єкти ЗЕД.

Учасниками  ЗЕД є різні категорії осіб, які за їх рольовими функціями  та повноваженнями можна поділити на такі групи:  

- суб'єкти ЗЕД (особи, які безпосередньо  здійснюють зовнішньоекономічну  діяльність);  

- особи, що забезпечують функції  (в комплексі чи окремо визначені) щодо управління ЗЕД;

- споживачі в широкому розумінні  (громадяни, суб'єкти господарювання, негосподарські організації);

- посередники (особи, які надають  суб'єктам ЗЕД послуги організаційного,  консультаційного та іншого характеру  щодо сприяння в здійсненні  зовнішньоекономічної діяльності).   

  Спеціальне законодавство про ЗЕД приділяє особливу увагу першим двом категоріям учасників ЗЕД з урахуванням їх визначальної ролі в організації та здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Коло суб'єктів ЗЕД визначається по-різному.  

  Відповідно до ст. Закону “Про  ЗЕД”, суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:  

- фізичні особи - громадяни України,  громадяни республік Союзу РСР,  іноземні громадяни та особи  без громадянства, які мають цивільну  правоздатність і дієздатність  згідно із законами України  і постійно проживають на території  України;  

- юридичні особи, зареєстровані  як такі в Україні і які  мають постійне місцезнаходження  на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх  видів, включаючи акціонерні та  інші види господарських товариств,  асоціації, спілки, концерни, консорціуми,  торговельні доми, посередницькі  та консультаційні фірми, кооперативи,  кредитно-фінансові установи, міжнародні  об'єднання, організації та ін.), в т. ч. юридичні особи, майно  та/або капітал яких є повністю  у власності іноземних суб'єктів  господарської діяльності;  

- об'єднання фізичних, юридичних,  фізичних і юридичних осіб, які  не є юридичними особами згідно  із законами України, але які  мають постійне місцезнаходження  на території України і яким  цивільно-правовими законами України  не заборонено здійснювати господарську  діяльність;  

- структурні одиниці суб'єктів  господарської діяльності республік  Союзу РСР, іноземних суб'єктів  господарської діяльності, які не  є юридичними особами згідно  із законами України (філії,  відділення тощо), але мають постійне  місцезнаходження на території  України;  

- спільні підприємства за участю  суб'єктів господарської діяльності  України та іноземних суб'єктів  господарської діяльності, зареєстровані  як такі в Україні і які  мають постійне місцезнаходження  на території України;  

- інші суб'єкти господарської  діяльності, передбачені законами  України;  

  Україна в особі її органів,  місцеві органи влади і управління  в особі створених ними зовнішньоекономічних  організацій, які беруть участь  у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які  беруть участь у господарській  діяльності на території України,  діють як юридичні особи згідно  з встановленими законом принципами  здійсненні ЗЕД.  

  Господарський кодекс (ст. 378) закріпив  уніфіковані та значною мірою  вдосконалені положення щодо  суб'єктів ЗЕД, передбачивши, що  ними є (можуть бути): 
   - суб'єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 частини другої ст. 55 ГК (тобто зареєстровані у встановленому порядку індивідуальні підприємці; господарські організації зі статусом юридичної особи, створені відповідно до законодавства України (Цивільного кодексу, Господарського кодексу, спеціальних законів). 
   - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;  

- підрозділи (структурні одиниці)  іноземних суб'єктів господарювання (нерезидентів), що не є юридичними  особами за законодавством України  (філії, відділення тощо), але мають  постійне місцезнаходження на  території України і зареєстровані  в порядку, встановленому законом;   

- зовнішньоекономічні організації,  що мають статус юридичної  особи, утворені в Україні відповідно  до закону органами державної  влади або органами місцевого  самоврядування. 
  

  Суб'єкти ЗЕД мають права та  обов'язки (загальні та спеціальні), що є обов'язковими елементами їх правового статусу. До категорії загальних входять права та обов'язки, притаманні усім суб'єктам господарювання. До категорії спеціальних належать права та обов'язки, якими наділяються суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в процесі її здійснення. Спеціальними правами суб'єктів ЗЕД є:  

- здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної  діяльності та зовнішньоекономічні  операції, щодо яких закон не  містить заборон/обмежень;  

  - відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах, розташованих на територіях інших держав;   

- самостійно розпоряджатися (після сплати передбачених законом податків і зборів/обов'язкових платежів) валютною виручкою від проведених зовнішньоекономічних операцій (крім передбачених законом випадків);   

  - одержувати в іноземних фінансових установах на договірній основі валютні кредити на умовах, що не суперечать законодавству України;  

- обирати контрагентів та укладати з ними зовнішньоекономічні договори (контракти);  

- обирати за домовленістю з  контрагентом за зовнішньоекономічним  договором/контрактом юрисдикційний  орган, що розв'язуватиме між ними спори; відповідно до ст. 38 Закону “Про ЗЕД” спори між суб'єктами ЗЕД можуть розглядати: суди України; за згодою сторін спору - Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України; інші органи вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України);  

- обирати за домовленістю з  контрагентом за зовнішньоекономічним  договором/контрактом національну  належність законодавства, що  застосовуватиметься при розгляді  таких спорів;  

- користуватися державним захистом  своїх прав та законних інтересів у разі їх порушення за межами України шляхом звернення до дипломатичних та консульських установ, державних торговельних представництв, а також в інший спосіб, визначений законом.  

  До спеціальних обов'язків суб'єктів ЗЕД належать:  

- дотримання вимог законодавства  про ЗЕД, в т.ч.:  

- здійснення у передбачених актами  законодавства випадках ліцензування  та квотування імпортно-експортних  операцій, а також виконання умов  їх надання;  

- дотримання вимог щодо змісту, форми та державної реєстрації  зовнішньоекономічних договорів  (контрактів);  

- у разі здійснення ЗЕД в  Україні у формі створення  іноземним суб'єктом господарювання (зі статусом юридичної особи)  філій, представництв, інших відокремлених  підрозділів (без такого статусу) - здійснити реєстрацію подібного  суб'єкта в установленому порядку;   

- у разі запровадження в установленому  порядку режиму обов'язкового  розподілу валютної виручки від  проведення зовнішньоекономічних  операцій між суб'єктами ЗЕД  та уповноваженими державними  валютними фондами здійснювати  відповідні відрахування іноземної  валюти з дотриманням передбачених  для цього процедур;  

- вести бухгалтерський та оперативний  облік зовнішньоекономічних операцій, а також статистичну звітність,  яку повинні надсилати органам  Державної статистики України; 
   - імпортувати в Україну лише ті товари, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів та вимог, що діють на території України (у разі відсутності національних стандартів та вимог України на певний товар - застосовувати відповідні міжнародні стандарти та вимоги або іноземні стандарти та вимоги, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів);  

- утримуватися від порушень встановлених  законом заборон, обмежень щодо  субсидованого імпорту, демпінгового  імпорту, реекспорту;  

- у разі порушення вимог законодавства  про ЗЕД нести передбачену  ним господарсько-правову відповідальність, у т. ч. у формі застосування  спеціальних санкцій, відповідно  до встановленого порядку (Положення  про порядок застосування до  суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності України та іноземних  суб'єктів господарської діяльності  спеціальних санкцій, передбачених  статтею 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”: Затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.04.2004 р. № 126);  

- інформувати Нацбанк України  про відкриття валютних рахунків за межами України та надавати відомості про використання своїх валютних рахунків податковим органам у встановленому порядку;