Аналіз фективності електрозбереження

3.  Оцінка споживання паливо-енергетичних ресурсів

 

      В інфраструктурі промислового підприємства виділяють енергетичне господарство, оскільки всі основні й допоміжні виробничі процеси протікають із витратами енергії. Тому основне завдання організації енергетичного господарства полягає в надійному і безперебійному забезпеченні підприємства всіма видами енергії, повному використанні потужності енергопристроїв та їх утриманні в справному стані, у здешевленні вартості електроенергії та її економії.

      Всю сукупність енергетичних процесів, що забезпечують безперервний процес виробництва па підприємстві, можна поділити на декілька груп, представлених в таблиці 2.6. 

      Таблиця 2.6  Види енергетичних процесів і їх характеристика 

      Енергетичне господарство промислового підприємства включу функціональні та виробничі  підрозділи та служби, зайняті прийманням чи виробництвом енергоресурсів, їх розподілом, технічним обслуговуванням і ремонтом енергетичних установок. У структурі енергетичного господарства і підприємства виділяють дві частини: загальнозаводську і цехову.

      До  складу загальнозаводської відносять генеруючі, перетворювальні установки і загальнозаводські мережі, які об'єднуються в декілька спеціальних цехів (дільниць):

      - електросилове - знижувальні підстанції, генераторні та трансформаторні установки, електричні мережі, акумуляторне господарство;

      - теплосилове - котельні, компресори, теплосилові мережі, водопостачання, каналізація;

      - газове - газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки;

      -  пічне - нагрівальні й термічні печі;

      - слабкострумове - власна телефонна станція, різні види зв'язку (у тому числі диспетчерського та селекторного);

      На  склад цехів впливає енергомісткість  виробництва і кооперування підприємства із зовнішніми енергосистемами. На великих і середніх промислових підприємствах енергетичне господарство очолює головний енергетик, на малих підприємствах все енергогосподарство об'єднують в один-два цехи чи дільниці в службі головного механіка.

      Подальші  напрямки удосконалення організації  енергетичного господарства продиктовані необхідністю поглиблення головних принципів: економічності, своєчасності, надійності. Вони включають такі ключові моменти:

- централізація енергопостачання підприємств шляхом створення районних чи кільцевих енергосистем;

- покращання системи нормування витрат енергоресурсів;

- технічне вдосконалення як самих установок, так і енергопроцесів:

- переорієнтування  на використання нетрадиційних  видів енергії і, відповідно, адаптація  основного виробництва до них;

- впровадження  раціональних методів організації  ремонту і технічного обслуговування обладнання та мережі;

- автоматизація  управління виробництвом і споживання  енергії.

      Загальну  схему енергоспоживання складають  у вигляді енергетичного балансу, який являє собою систему взаємопов'язаних показників, що характеризують потребу  підприємства у різних видах енергії, а також джерела її покриття.

      Енергетичні баланси класифікують:

      1) за періодом складання (перспективні, поточні, звітні);

      2) за видами енергоресурсів (конкретні - за видами енергії і палива, зведені - за сумою всіх видів енергії в однорідних одиницях, кВт-годинах, тоннах умовного палива).

      3) за енергетичними процесами (силові, високотемпературні (понад 500°С), середньотемпературні (200-500°С), низькотемпературні (нижче  200°С) та освітлювальні).

      4) за цеховим призначенням енергії (для технічних потреб, на освітлення і т.д.);

      5) за об'єктами споживання (підприємство, цех, дільниця, вид технічного  обладнання).

      Побудову  енергетичного балансу починають  із його витратної частини і проводять  у два етапи:

      1) планують потребу підприємства в усіх видах палива і енергії;

      2) визначають втрати в мережі та перетворювальних засобах.

      Розробка  дохідної частини балансу (джерел покриття потреби в енергії) містить:

      1) розрахунок енергоресурсів підприємства, виходячи із потужності генеруючих установок і врахування можливого отримання палива та енергії від районних енергосистем;

      2) проектування режимів роботи агрегатів і розробку балансів генеруючих установок:

      3) визначення кількості енергії, що відпускається на сторону.

      Аналіз  дохідної і витратної частин енергобалансу дозволяє намітити найбільш раціональні шляхи виробництва, отримання і споживання палива і енергії, а також є основою для розробки заходів із виявлення внутрішньовиробничих резервів з метою їх використання в народногосподарському обороті.

      Енергетичні баланси складаються в двох формах: вертикальній (тобто за виробничими дільницями та за напрямками використання) і горизонтальній (тобто за економічною та цільовою ознаками в цілому по підприємству з визначенням обсягу корисної енергії та витрат за місцем виникнення та видами). Згідно такої форм енергобалансу та подібних документів можна зробити деякі висновки щодо паливо-енергетичного забезпечення підприємства.

      Для оцінки паливо-енергетичного забезпечення на АТВТ ”Первомайськдизельмаш”, що проводився за даними 2003-2004років (додатки В, Д) складемо таблицю 2.7.

      У АТВТ ”Первомайськдизельмаш” використовуються первинні види енергії, які закуповуються  в місцевих енергопостачальних організаціях у вигляді електроенергії, природного газу, води питної і технічної (з річки).

      Виробниче навантаження рівномірне протягом року. Порівняно високий рівень споживання електроенергії протягом року викликаний використанням у виробничому процесі методів електрофізичної і електрохімічної обробки. Коливання у споживанні енергії і природного газу пояснюється зниженням опалювального навантаження і гарячого водопостачання у літній період.

Таблиця 2.7  Загальне споживання енергоресурсів та їх вартість у 2003 році

 

    Як  видно з даних таблиці 2.7 більш ніж половина затрат на енергоносії витрачається на електроенергію - 778,9тис.грн, частка сумарних витрат - 52,27%. На другому місті - продукти нафтоперероблення, на які витрачено 376тис.грн., частка сумарних витрат - 25,20%. Найдорожчим енергоресурсом є природний газ, який споживається у розмірі 416тис.м³ на рік і обходиться підприємству в 134,2тис.грн., частка сумарних витрат – 9%. На теплоенергію у 2003році витрачено 102,1тис.грн., частка сумарних витрат - 6,85%. На стиснуте повітря витрачено підприємством 75,62 тис.грн., частка сумарних витрат - 5,07%. Кисень підприємство закупило на суму 2,1тис.грн., частка сумарних витрат – 0,14%. Водопостачання коштувало 15,6 тис.грн. на рік, частка сумарних витрат – 1,04%. Також було спожито 4500кг вуглекислоти на суму 6,35тис.грн., частка сумарних витрат якої дорівнює 0,44%. 
 

    Таблиця 2.8 Загальне споживання енергоресурсів та їх вартість у 2004 році