Аналіз конкурентоспроможності підприємства

 

Як видно з таблиці  практично всі основні показники  діяльності ВАТ “ЕМЗ “Металіст” мають тенденцію до зростання. Але для того, щоб дати характеристику фінансового стану підприємства, результатів його діяльності, а також визначити можливості розвитку на перспективу, необхідно розрахувати показники оцінки фінансово-господарської діяльності на основі даних фінансового обліку. Дані розрахунку зведені у таблиці 2.5.

 

Балансовий звіт ЗАТ  “ЕМЗ “Металіст” за 1996-98 роки наведений  у Додатку А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.5.

                 Основні показники фінансового стану ЗАТ “ЕМЗ “Металіст”

Показники	1.01.1997	1.01.1998	1.01.1999
1. Коефіцієнт фінансової  залежності	1,04	1,03	1,11
2. Коефіцієнт заборгованості	0,04	0,03	0,11
3. Маневреність функціонуючого  капіталу	0,03	0,03	0,008
4. Коефіцієнт рентабельності  всіх активів	-	0,004	0,027
5. Доля товарно-матеріальних  запасів у поточних активах	0,239	0,190	0,440
6. Коефіцієнт рентабельності  реалізації продукції	-	0,030	0,069
7. Коефіцієнт абсолютної  ліквідності (платоспроможності)	0,035	0,055	0,008
8. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)	2,10	2,82	1,97

 

1. Коефіцієнт фінансової залежності. (Відношення загальної суми господарських коштів до власного капіталу).

Як видно з отриманих  даних, частка позикових коштів у  фінансуванні підприємства незначна, але за 1998 рік трохи збільшилась.

 

2. Коефіцієнт заборгованості. (Співвідношення залучених і власних коштів).

Даний показник вказує, скільки  залучених коштів припадає на одиницю  власних коштів, вкладених в активи підприємства. Зростання цього показника  в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості.

3. Маневреність функціонуючого капіталу (власних оборотних коштів).                             (Співвідношення грошових коштів та власних оборотних коштів).

Цей показник характерізує ту частину власних оборотних  коштів, що мають абсолютну ліквідність. Для нормально функціонуючого підприємства він змінюється в межах від 0 до 1. Зростання  показника - позитивна  тенденція. В даному випадку в 1998 році порівняно з 1997 цей коефіцієнт знизився у 3,75 рази.

 

4. Коефіцієнт рентабельності всіх активів. (Відношення величини чистого прибутку до активів підприємства).

Даний коефіцієнт вказує, скільки прибутку за рік отримує  фірма на кожну одиницю коштів, що вкладені у підприємство незалежно від джерела цих коштів. Цей показник є одним з найбільш важливих індикаторів конкурентоспроможності підприємства. В даному випадку він має позитивну тенденцію до збільшення.

 

5. Доля товарно - матеріальних запасів у поточних активах. (Співвідношення величини запасів і поточних активів).

Це сіввідношення вказує, яку частину поточних активів  складають запаси. На підприємстві ЗАТ “ЕМЗ “Металіст”  товарно - матеріальні запаси складають відносно незначну частину поточних активів  – біля 44%.

 

6. Коефіцієнт рентабельності реалізації продукції. (Відношення величини чистого прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації продукції).

Коефіцієнт рентабельності реалізації продукції вказує, скільки  чистого прибутку припадає на кожну  одиницю реалізованої продукції. В ньому знаходять відображення зміни в політиці ціноутворення та здатність фірми контролювати собівартість реалізованої продукції, тобто ту частину коштів, яка необхідна для оплати поточних витрат, сплати податків тощо. Динаміка цього показника може свідчити про необхідність перегляду цін або посилення контролю за використанням товарно - матеріальних запасів. На ЗАТ “ЕМЗ “Металіст” цей показник має тенденцію до зростання. (рисунок 2.4.)

 

7. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). (Співвідношення грошових коштів і поточних зобов'язань).

Цей показник є найбільш жорстким критерієм ліквідності  підприємства. Він вказує, яка частина  короткострокових зобов'язань може бути при необхідності погашена одразу. Рекомендована нижня межа цього коефіцієнту 0,2. Як видно з приведених розрахунків, на ЗАТ “ЕМЗ “Металіст”  значення цього показника вкрай низьке. Так на 1.01.99 року підприємство змогло б терміново погасити лише 0,8% поточних зобов'язань.

 Динаміка показника абсолютної ліквідності наведена на рисунку 2.5.

Рисунок 2.5. Динаміка показника абсолютної ліквідності протягом 1997-98 років.

 

8. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності). (Співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань).

Коефіцієнт покриття дає загальну оцінку ліквідності поточних активів, включаючи запаси, і показує, скільки поточних активів припадає на одиницю поточних зобов'язань. Логіка розрахунку цього показника полягає в тому, що

підприємство покриває поточні зобов'язання в основному  за рахунок поточних активів. Таким чином, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство можна розглядати як таке, що успішно функціонує. Нормальне значення цього показника 2. В даній ситуації коефіцієнт покриття на ЗАТ “ЕМЗ “Металіст” складав на початку 1999 року 1,97. Це означає, якщо мобілізувати всі поточні активи і погасити поточні зобов'язання, у фірми залишиться 97% поточних активів.

 Графічно динаміка коефіцієнту  покриття представлена на рисунку 2.6.

Рисунок 2.6 Динаміка коефіцієнту покриття протягом 1996-98 років.

 

Трудові ресурси  та організація праці. В умовах ринкової енкономіки перед заводом стоїть питання швидкого реагування попиту на свою продукцію шляхом її удосконалення, зміни номенклатури. Результати діяльності підприємства повністю залежать від кількісного і якісного складу колективу, від вкладу кожного в спільну справу. Ці вимоги і визначають кадрову політику заводу.

Кількісний склад працівників  заводу характеризується даними, що наведені в таблиці 2.6.

 

Таблиця 2.6.

Динаміка загальної кількості та складу персоналу

Категорія працівників	Чисельність,чол
	на 01.01.1997 р.	на 01.01.1998 р.	на 01.01.1999 р.
Робітники Керівники,спеціалісти та службовці Загальна кількість	155 57   212	137 48   185	237 57   294

 

Структура якісного та вікового кадрового складу заводу наведена в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7.

Якісна характеристика кадрового  складу заводу

Категорія	Чисельність, чол.
	на 01.01.1997 р.	на 01.01.1998 р.	на 01.01.1999 р.
1. Спеціалісти з вищою освітою 2. Спеціалісти з середньою та середньоспеціальною освітою 3. Всього спеціалістів 4. Всього працівників   а також за віком: До 19 років 19-30 років 31-50 років більше 50 років	23   34 57 212   6 49 117 40	18   30 48 185   3 44 103 35	27   30 57 294   15 58 187 34

            Виходячи з трудомісткості виготовлення виробів щорічно (щоквартально і щомісячно ), визначається потреба в трудових ресурсах і кваліфікаційні вимоги до них.

         Регулювання потреби у трудових  ресурсах здійснюється за рахунок  поповнення з професійно-технічних  училищ, технікумів, залучення сумісників (до 5%), навчання і перекваліфікації робітників заводу.

        Можливе використання такого  варіанту тамчасової роботи, як  запрошення на договірній основі  інженерно-технічних працівників  або створення творчих колективів.

       Таким  чином, виходячи з потреб і  можливостей по поповненню кадрового  складу заводу, можна зробити  висновок: підприємство має можливість  відбору кадрів на якісній  основі в залежності від вимог  виробництва.

       Для  поліпшення умов праці розробляються заходи, що відображені у щомісячних планах з підготовки виробництва, НТП і контролю головним інженером.

      Заробітна  плата кожного робітника складається  з постійної частини (тариф  оклад) і перемінної (премії, надбавки, доплати).

Диференціація тарифних ставок та посадових окладів залежить від:

- умов складності, кваліфікації (визначається сітками, схемою  посадових окладів);

- значення виробництв, служб; 

- умов праці (її  важкість, шкідливість та ін.).

 

3. Аналіз конкурентоспроможності основної продукції.

 

Оцінка рівня конкурентоспроможності продукції може здійснюватись за трьома  групами показників: технічних, економічних, організаційних.

Визначення конкурентоспроможності виробів за технічними показниками здійснюється у такій послідовності:

° встановлюються одиничні параметричні показники і порівнюються із значенням гіпотетичного (ідеального) показника, здатного задовольнити відповідну суспільну потребу на 100 відсотків;

° оцінюється пересічний груповий технічний показник за рейтинговим принципом (з урахуванням значущості одиниці параметру);

° розраховується показник конкурентоспроможності виробу порівняно з виробом-конкурентом як співвідношення його групового технічного вимірника та аналогічного параметру конкуруючого виробу; якщо це співвідношення становитиме більше за одиницю, то даний виріб має конкурентні переваги.

Економічні  показники, що формують ціну споживання виробу, охоплюють такі вартісні елементи:

• витрати на транспортування виробів до місця експлуатації (споживання);
• вартість установки (монтажу) та приведення в робочий стан складних технічних виробів;
• витрати на паливо та електроенергію (по виробах, які потребують споживання цих енергоносіїв);
• вартість навчання і заробітна плата обслуги;
• витрати на придбання запасних частин і післягарантійний сервіс технічних виробів;
• витрати на страхування виробів та обслуги;
• інші непередбачувані і важкопрогнозовані витрати.

Груповий параметричний  показник виробу за економічними вимірниками  визначається простим додаванням структурних  елементів ціни споживання, а показник конкурентоспроможності розраховується з використанням вагових коефіцієнтів.

У процесі визначення конкурентоспроможності тих або інших виробів мають  бути враховані таюж організаційні показники, які охоплюють систему знижок з продажної ціни, умови платежу за товар, терміни й умови постачання, гарантії тощо.

Практика господарювання допускає використання дещо простішого методу оцінки конкурентоспроможності виробів, який зводиться до обгрунтування і вибору головних техніко-економічних параметрів та присвоєння певної кільюсті балів (за прийнятою п'яти або десятибальною системою) усім конкуруючим між собою виробам. Для кожного з  цих виробів визначається певна сума балів – інтегральний показник конкурентоспроможності на ринку. Конкурентоспроможність виготовлених і призначених для продажу на ринку виробів можна також визначати за ціновими показниками, порівняльною вартістю та прибутковістю. У випадках цінової конкуренції виріб вважається конкурентоспроможним, якщо його якісні показники, дизайн і продажна ціна не поступаються таким самим характеристикам аналогів.

При визначенні рівня конкурентоспроможності продукції вирішального значення набуває  співвідношення між категоріями "вартість" (уречевлена у товарі суспільна праця продуцентів) та "корисність" (споживча вартість у суспільному масштабі).

Ступінь науково-технічного й економічного розвитку країни, потужність і якість її виробничого потенціалу та міжнародний  імiдж визначаються конкурентоспроможністю виготовлюваної продукції, обсягом  її експорту. Нині Україна має в цілому низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних виробів. Обсяг експортованих товарів ще не відповідає її потенційним можливостям. Тому треба терміново задіяти як використовувані раніше, так і нові шляхи підвищення якості виробів та забезпечення конкурентоспроможнсті товарів