Аналіз стану ринку праці в Україні

Зміст 

Вступ ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретико-методологічна сутність ринку ……………………………

            1.1. Характеристика ринку праці,  його суб’єктів та об’єктів  ………

            1.2. Особливості робочої сили, як  товару …………………………...

            1.3. Функції і види ринку праці ……………………………………...

Розділ 2. Аналіз стану ринку праці в  Україні …………………………………

            2.1. Попит на трудові ресурси  та його структура ………………….

            2.2. Пропозиція робочої сили та  її характеристика ………………..

            2.3. Загальні показники зайнятості населення ……………………..

Розділ 3. Особливості державного регулювання  ринку праці в Україні ……

Висновки  і пропозиції ………………………………………………………….

Список  використаної літератури ………………………………………………

Додатки …………………………………………………………………………. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

      Праця – це цілеспрямована діяльність людей  по створенню матеріальних і духовних благ, необхідність для задоволення  потреб кожного індивіда і суспільства  в цілому.

      Категорія «праця» і «робоча сила» не тотожні. Але в зв’язку з тим, що на ринку праці купується лише здатність людини до праці (робоча сила), робітник «авансує» її роботодавцю за умови оплати її через певний період, а розрахунок відбувається за виконану конкретну роботу певної якості (працю) поняття «ринок праці» і «ринок робочої сили» можна використовувати паралельно.

      Ринок праці формується як органічна ланка  ринкової системи. Ринкова система  – це система ринків, серед яких виділяють ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, ринок  фінансів, ринок послуг, ринок технологій, ринок інформації, тощо. Вказані типи ринків не однакові за своєю значимістю. Існує думка, що на чолі ринкової системи стоїть ринок капіталів, оскільки останній є грошовим еквівалентом усіх ресурсів, і визначає кон’юнктуру всіх товарних ринків.

      різні типи ринків, що входять до ринкової системи, слід ранжирувати у такому порядку:

• Ринок праці;
• Ринок засобів виробництва;
• Ринок предметів споживання;
• Фінансовий ринок;
• Ринок послуг;
• Ринок технологій тощо.

      Ринок праці є важливою складовою всієї  ринкової системи, є однією з найважливіших ланок ринкової системи. Він функціонує лиш у взаємозв'язку з іншими типами ринків, забезпечує рух товарів і послуг, спрямовуючи та вилучаючи ресурси з галузей народного господарства відповідно до руху капіталів і товарів.

      Отже, ринок праці – є самостійною, комплексною системою в ринковій економіці, яка, з одного боку, залежить, від інших ринків, з іншого – сама впливає на них. Ринок праці в сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню. Зайнятість тут повинна розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів в народному господарстві, пріоритетних напрямків науково-технічного прогресу (НТП), розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя.

      Державна  політика зайнятості населення України  базується на таких принципах:

• забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки;
• сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобігання безробіття, створенню нових робочих місць;
• координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямками соціально-економічної політики;
• забезпечення контролю профспілок, спілок підприємців, власників підприємств за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;
• міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення.

      Політика  зайнятості має макрорівень (загальнодержавний) і мікрорівень (регіональний і локальний), перший з яких є визначальним.

      Основи  соціального захисту населення  в сфері трудових відносин закладені  в Конституції України і в Законі України «Про зайнятість населення». 

      Актуальність роботи полягає в тому, що в сьогоднішній економічній ситуації, яка склалась в Україні, необхідна розробка ефективних заходів щодо соціального захисту населення і насамперед його найбідніших верств; формування потреби народного господарства в робочій силі та розвиток структури зайнятості; створення інститутів інфраструктури ринку праці.

      Умовами виникнення вільного ринку в цілому і ринку праці зокрема є: суспільний поділ праці, завдяки якому здійснюється спеціалізація виробництва; конкуренція  та повна самостійність і незалежність покупців і продавців.

      Ринок праці сприяє підвищенню ефективності виробництва, прискоренню науково-технічного прогресу, втіленню нових технологій, що покращують умови праці. Він дає  людині економічну свободу, змогу обрати на лише місце роботи, а й спосіб життя. Ринок праці сприяє узгодженню особистих, колективних і загальнонаціональних інтересів при суспільному поділі праці, надає необхідну гнучкість підготовці та розподілу робочої сили.

      Мета дослідження – аналіз стану ринку праці в Україні в сучасному економічному становищі України та розподіл трудових ресурсів.

     Для того щоб розкрити мету курсової роботи, були поставленні наступні завдання:

• розкрити теоретико-методологічну сутність ринку;
• проаналізувати стан ринку праці в Україні;
• дослідити особливості державного регулювання ринку праці в Україні.

      Об’єкт дослідження – стан ринку праці в Україні.

      Предметом дослідження даної курсової роботи є ринок праці.

     Методологічну та інформаційну основу в проведенні дослідження склали вітчизняні та зарубіжні публікації та періодичні видання.

      Структура роботи: курсова робота обсягом 43 друкованих аркушів, складається з вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури та додатків.

Розділ 1. Теоретико-методологічна  сутність ринку

      1.1. Характеристика ринку  праці, його суб’єктів  та об’єктів  

      Україна зараз перебуває на етапі переходу до ринку. Під перехідним періодом слід розуміти ті часові межі переходу від  адміністративно-командної економіки  до ринкових відносин, у яких у державі  відбуваються докорінні перетворення в економічному базисі, в зміні виробничих відносин, в  упорядкуванні власності, адаптації суспільства до цих відносин, у запровадженні та розвитку ділової конкуренції виробників і відносної стабілізації економічних і соціальних процесів з переструктурезацією суспільства. Ринок праці охоплює всі категорії працездатного населення, яке готове працювати за наймом або в режимі само зайнятості, підприємництва. Він є механізмом розподілу трудових ресурсів за галузями народного господарства з урахуванням професійної підготовки та кваліфікації працівників. Водночас ринок є складовою системи відносин, що формуються в суспільстві з питань купівлі-продажу робочої сили. Суб'єктами, які входять до ринкових відносин, є роботодавці, наймані працівники, безробітні, різні посередники.

      Аналіз  показує, що в Україні ринкові  реформи до цього часу майже не реалізовані, а соціально-економічна криза поглиблюється, про що свідчать:

• Різкий спад реального валового внутрішнього продукту (ВВП), промислового і сільськогосподарського виробництва;
• Розбалансованість бюджетних доходів і витрат;
• Поглиблення руйнівних інфляційних процесів, які деформують систему грошово-кредитного обігу та підривають валютно-фінансову і економічну стабільність держави;
• Темпи зростання індексі споживчих цін;
• Зростання негативних тенденцій у демографічних процесах, які призводять до скорочення населення України;
• Безробіття, зростання кількості безробітних за статусом, зміни соціально-класової структури суспільства за рахунок формування мафіозно-номенклатурної еліти суспільства на тлі збіднення основної маси населення.

      Ринок праці – це система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили. Ринок праці – це право кожного працівника вільно, на основі трудового найма за вибором, бажанням та ринковими цінами працевлаштуватись.

      Економічно  прийнятим і рівнозначним слід вважати  використання двох термінологічних  словосполучень – «ринок робочої сили» й «ринок праці», оскільки вони тісно поєднані та взаємно дорівнюються. При цьому товаром на них є робоча сила.

      Він є механізмом розподілу трудових ресурсів за галузями народного господарства з урахуванням професійної підготовки та кваліфікації працівників.

      Водночас  ринок є складовою системи відносин, що формуються в суспільстві з питань купівлі-продажу робочої сили. Суб'єктами, які входять до ринкових відносин, є роботодавці, наймані працівники, безробітні, різні посередники.

      Економічно  прийнятим і рівнозначним слід вважати  використання двох термінологічних словосполучень – «ринок робочої сили» й «ринок праці», оскільки вони тісно поєднані та взаємно дорівнюються. При цьому товаром на них є робоча сила.

      Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людей на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда та суспільства загалом. Наведені формулювання дають право вважати рівнозначними термінологічні сполучення «ринок праці» та «ринок робочої сили». Характерною рисою ринку праці є те, що, з одного боку, він має ресурсний, товарний характер, а з іншого – породжує незрівнянно більше економічних і соціальних проблем, ніж інші, й вимагає посиленої уваги та фінансової підтримки з боку держави.

        Ринок праці не регулює безпосередньо  процесу купівлі-продажу, а створює умови для задоволення попиту і пропозиції на робочу силу.

      Ринок праці – це система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили. Ринок праці – це право кожного працівника вільно, на основі трудового найма за вибором, бажанням та ринковими цінами працевлаштуватись [1, c 96-100]. 
 

      1.2. Особливості робочої  сили як товару 

      Робоча  сила – це сукупність фізичних і духовних якостей, якими володіє людина, жива істота при виготовленні матеріальних цінностей. Робоча сила – це здатність людини до певному виду діяльності (розумова, професійна, фізична). Результатом споживання робочої сили є праця.

      Економічно  прийнятим і рівнозначним слід вважати  використання двох термінологічних  словосполучень – «ринок робочої сили» й «ринок праці», оскільки вони тісно поєднані та взаємно дорівнюються. При цьому товаром на них є робоча сила.

      Робоча  сила – це сукупність фізичних і духовних якостей, якими володіє людина, жива істота при виготовленні матеріальних цінностей. Робоча сила – це здатність людини до певному виду діяльності (розумова, професійна, фізична). Результатом споживання робочої сили є праця.

      Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людей на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда та суспільства загалом. Наведені формулювання дають право вважати рівнозначними термінологічні сполучення «ринок праці» та «ринок робочої сили». Характерною рисою ринку праці є те, що, з одного боку, він має ресурсний, товарний характер, а з іншого – породжує незрівнянно більше економічних і соціальних проблем, ніж інші, й вимагає посиленої уваги та фінансової підтримки з боку держави.

      Головним  елементом ринку праці є попит, пропозиція, вартість робочої сили. Механізм взаємозв'язку й взаємодії елементів ринку праці має назву ринкового механізму. Подібно до того, як механізм у техніці діє за законами фізики, хімії, технічних наук, так і ринковий механізм діє за законами політекономії, соціології та інших наук про суспільство; законами попиту і пропозиції, вартості, грошового обігу, розподілу праці.

      Якість  робочої сили майже неможливо  встановити відразу  при найманні робітника. Вона остаточно визначається пізніше, у процесі функціонування.