Інтернаціоналізація господарського життя і світовий ринок

г) нелегальні іммігранти. Цим терміном характеризуються особи, які нелегально в’їхали до країни; особи, які в’їхали легально, але вчасно не виїхали, тобто мають прострочену візу; а також особи, які в’їхали за туристською візою, але займаються трудовою діяльністю;

д) біженці – особи, що змушені емігрувати з своєї  країни внаслідок будь-якої загрози (політичні, релігійні, національні переслідування). За станом на 1995 рік їх чисельність у світі оцінювалась на рівні 18 млн.

8. Міграційна політика  – один з напрямів демографічної  політики – є сукупністю засобів  і заходів цілеспрямованого впливу  на міграційний рух населення.

Наслідки міжнародної  міграції трудових ресурсів

Міжнародна міграція трудових ресурсів, безумовно, впливає  на економічний розвиток як країн-експортерів, так і країн-імпортерів робочої  сили.

Зауважимо, що активне  наукове дослідження проблем міжнародної міграції почалось з кінця 60-х років у межах моделі економічного зростання. Основна ідея полягала в тому, що міжнародне переміщення робочої сили як одного з факторів виробництва впливає на темпи економічного зростання; причиною міжнародної міграції робочої сили є різниця в рівнях заробітної плати в різних країнах. Прибічники неокласичного підходу, відповідно до якого кожна особа одержує і споживає граничний продукт своєї праці, вважають, що еміграція спричиняє зростання добробуту країни, яка приймає іммігрантів при тому, що економічний розвиток держави, з якої відбувається еміграція, залишається на тому ж рівні, у всякому разі, не погіршується. 
 
 
 

7. Міжнародний рух капіталу

Сутність і форми  міжнародного руху капіталу

Капітал – це:

– створені ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг;

– товари, які безпосередньо  не споживаються людьми;

– інвестиційні товари, засоби виробництва.[4, с.940]

Капітал – само зростаюча вартість. [2; с. 163-164]

У закритій економічній  системі джерелом капіталу є виключно внутрішні заощадження. За умови підключення національної економіки до системи світо господарських зв’язків іноземні капітали, одночасно з внутрішніми, виступають легітимною складовою національного інвестиційного середовища. Специфіка міжнародного руху капіталу полягає в тому, що передача права власності на інвестиційний товар чи надання економічних послуг відбувається між резидентами різних країн.

Міжнародний рух  капіталу для сучасного світового  господарства є найважливішою формою міжнародних економічних відносин. Суб’єкти світового господарства сьогодні тісно пов’язані між собою не тільки опосередковано – через обмін товарами, але й прямо – через капітал.

Темпи зростання  експорту капіталу випереджають темпи  зростання ВВП та товарного експорту. За чверть століття (з середини 60-х років) закордонні капіталовкладення зросли в 4 рази, на початку 80-х років їх сума оцінювалась на рівні 450 млрд. дол. США. А на сьогоднішній день – близько 3 трлн. дол. США.

Міжнародний рух  капіталу означає переміщення його за кордон з метою одержання підприємницького прибутку чи відсотків на капітал.

На відміну від  міжнародної торгівлі, коли за кордон переноситься акт реалізації прибутку, що вже міститься в товарі, який експортується, міжнародний рух  капіталу означає переміщення за кордон процесу створення прибутку.

Міжнародний рух  капіталів як з принципово-структурної, так і з функціонально-економічної  точки зору є складною системою зв’язків.

Залежно від об’єктів здійснення іноземні капітали структуруються на:

– державні;

– приватні;

– мішані;

– кошти міжнародних  організацій.

Державне капіталовкладення (його ще називають офіційне) об’єднує угоди щодо виконання певного  проекту на державному рівні, офіційну допомогу у розвитку, а також гарантовані  експортні кредити.

Серед міжнародних  організацій, які займаються питаннями  співробітництва у валютно-фінансовій галузі, найбільш авторитетними є :

– Міжнародний валютний фонд (МВФ);

– Світовий банк;

– Міжнародна фінансова  корпорація (МФК);

– Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

За мотивами та завданнями зарубіжні капітали поділяються  на:

– позичкові;

– підприємницькі.

Позики в грошовій та товарній формі надаються кредиторами  однієї країни позичальнику з іншої  на умовах обумовленості терміну  повернення ресурсів, а також сплати процентів.

Іноземні позики класифікуються наступним чином:

1) за призначенням:

– комерційні – пов’язані  із зовнішньою торгівлею товарами та послугами;

– фінансові –  призначені для закупівлі цінних паперів;

– проміжні – надані для обслуговування мішаних форм;

2) за видами :

– товарні – надані експортерами покупцям:

– валютні – кредити, які видаються банками в грошовій формі;

3) за валютою позики:

– у валюті позичальника;

– у валюті кредитора;

– у валюті третьої  країни;

– у міжнародних  розрахункових валютних одиницях;

4) за терміном надання :

– надкороткострокові (до 3-ох місяців);

– короткострокові (до 1 року);

– середньострокові (до 5 років);

– довгострокові (більше 5 років);

5) за забезпеченістю:

а) забезпечені –  кредити під наявні товарно-супроводжувальні документи, нерухомість:

– тверда застава  – товарна маса заставляється  на користь банку;

– під заставу  товару в обігу;

– під заставу  товару в переробці.

б) бланкові – кредити, які видаються під зобов’язання боржника з умовою повернути у  встановлений термін.

Міжнародні відносини запозичення в сучасних умовах опосередковують зовнішньоторговельну сферу, процеси реального інвестування та регулювання платіжних балансів.

Сфера застосування контрактної форми співробітництва  з іноземними капіталовкладниками  охоплює різні форми господарського співробітництва: виробничу, науково-технічну, управлінську, фінансово-кредитну, збутову. До неї належать:

- будівельні роботи за підрядними угодами;

- добування сировини за підрядними угодами;

- субконтракти;

- інжиніринг;

- ліцензійні угоди;

- контракти про управлінську допомогу та експорт гудвіла;

- лізинг;

- франчайзинг;

- факторинг. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

8. Висновок.

Отже, завдяки даному рефератові ми розглянули досить цікаві, як на мене, запитання. Оскільки сьогодні є досить поширеними процесами міжнародні відносини, міжнародна торгівля, міжнародна економіка, світовий ринок, міжнародний поділ праці, міжнародний рух капіталу, міжнародний рух робочої сили і т.д. Саме тому, економічна теорія, цариця економічних наук, допомагає нам вирішити проблемні питання, які пов’язані з інтернаціоналізацію світового господарства і світового ринку. Вони є досить актуальними  для сьогодення. Я дізналась багато нових понять і термінів. Ось наприклад, фронтальєри. Вони  є мігрантами, які щоденно перетинають національний кордон, щоб працювати в сусідній країні. А також імпортна та експортна квоти. Загалом було багато достатньо важкої, але одночасно пізнавальної і цікавої інформації, яка відкарбується в моїй пам’яті.

Таким чином, підсумовуючи вище зазначене, можна дійти висновку, що інтернаціоналізація є важливою тенденцією розвитку на сучасному етапі світової економіки, міжнародної торгівлі, світового ринку, міжнародному русі капіталу і т.д. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

9. Список використаних джерел:

[0] Базилевич В.Д. , “ Політична економія”.

[1]Єщенко П.С., “Економічна теорія”.

[2]Карл Маркс , “Капітал” ст..135,157.

[3] Мочерний С.В., “Основи економічних знань”Тема 27. Міжнародний поділ праці та світова торгівля.

[4] Макконнелл і Брю, “Економікс”. 

 [5] Пол Е. Самуельсон, Вільям Д. Нордхаус., “Економіка”.