Переваги та недоліки ринку

4) доступність всебічної інформації про ринок;

5) конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності (їх кількість у виробництві однотипної продукції повинна становити більш як 7-8, оскільки 1-2 суб'єкти – це монополія, а 3-5 – олігополія);

6) розвинутий і розгалужений комплекс об'єктів власності, які можуть стати об'єктом купівлі-продажу;

7) наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу інститутів, підприємств, служб та установ, які забезпечують обслуговування ринку, купівлю-продаж різних об'єктів власності;

8) свобода господарської діяльності, що передбачає здатність суб'єктів господарювання самостійно вибирати партнерів і заключати з ними контракти, договори за взаємовигідними цінами, вільно розпоряджатись частиною прибутку (після сплати податків), різними ресурсами, незалежність у прийнятті інших господарських рішень, що поєднуються з відповідальністю за економічно необґрунтовані рішення, господарювання на принципах господарського розрахунку (самоокупності, самофінансування) тощо;

9) поступова і наростаюча інтегрованість національної економічної системи у світове господарство передусім через механізм міжнародного поділу праці;

10) наявність економічно доцільного доступу до джерел фінансування – низьких ставок за банківські кредити, сприятливого інвестиційного клімату в країні тощо;

11) унеможливлення впливу різних суб'єктів підприємницької діяльності на рівень цін. За наявності такого впливу, що передбачає існування монополій (у тому числі олігополій як колективних монополій), ефективність функціонування ринку знижується;

12) розвинутий і розгалужений комплекс об'єктів власності, що можуть бути предметом купівлі-продажу (засоби виробництва, в тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність (у формі патентів, ліцензій, ноу-хау, цінних паперів, грошей, нерухомості, предметів споживання та ін.).

   Можна зробити узагальнення, що ринок виконує  як позитивні для економічної системи, так і негативні функції, а тому забезпечення його нормального функціонування і, в певній мірі, регулювання державою, є край необхідним для будь-якої країни. 

   5. Поняття «інфраструктура ринку»

   Інфраструктура ринку – комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

   Надзвичайно важливим і складним структурним  утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура.

   Існують наступні підсистеми інфраструктури.

1. Організаційно-технічна:

- Аукціони - форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення. На аукціонах реалізують певні види товарів, які, як правило, користуються підвищеним попитом. Особливістю аукціонів є обмежена відповідальність продавця за якість пропонованих товарів.

    Отже, аукціон - це продаж реальних товарів на основі конкурсу покупців.

    Міжнародні аукціони - переважно комерційні організації, які мають приміщення, необхідне обладнання та кваліфіковані кадри. Аукціони організують також спеціалізовані брокерські фірми, які перепродують товари своїх клієнтів за комісійну винагороду.

•   Товарна біржа - комерційне підприємство, регулярно функціонуючий ринок однорідних товарів з певними характеристиками. Це об'єднання підприємств торгівлі, збуту, обміну, мета якої -  укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивчення, впорядкування і полегшення товарообороту та обмінних операцій, представництво і захист інтересів членів біржі, вирішення спорів щодо операцій тощо. Свого часу значне місце у світовій торгівлі, особливо зерном, цукром, займала, наприклад, Одеська біржа. Товарні біржі бувають публічні й приватні.
•   Оптові ринки.

- Торгово-промислові  палати - це комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговельних зв'язків з партнерами зарубіжних країн. Торгові доми - це торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродують за кордон, або закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оптовим та роздрібним торговцям і споживачам у промисловості та інших галузях господарства.

• Сервісні центри.
• Опціони – договірне зобов’язання купити або продати певний вид цінностей чи фінансових прав за встановленими на момент підписання угоди ціною в межах певного періоду.
• Ярмарки - надзвичайно важливий елемент ринкової інфраструктури. Вони бувають всесвітні, міжнародні, регіональні, національні та місцеві. Ярмарки - це торги, ринки товарів, які періодично організовують в установленому місці. Свого часу вони відігравали важливу роль в економічному житті країн Західної Європи. З розвитком суспільного виробництва, розширенням торговельно-обмінних операцій, посиленням конкуренції з центрів привозу великих партій наявного товару, ярмарки перетворилися на ярмарки-виставки зразків товарів, які можна замовляти.
• Транспортні комунікації.
•   Ріелтерські фірми – організації-посередники на ринку нерухомості.
•   Земельні аукціони.

2. Фінансово-кредитна:

•   Банки – кредитно-фінансові установи, що акумулюють гроші, надають їх у формі кредитів своїм клієнтам, і здійснюють грошові розрахунки.
•   Фондові біржі – організований ринок цінних паперів.
•   Валютні біржі – купівля-продаж іноземної валюти за ринковими цінами.
•   Фінансові небанківські інститути.
•   Страхові кампанії.
•   Інвестиційні, пенсійні та інші фонди.
•   Ощадні каси.
•   Ломбарди.

3. Державно-регулятивна, законодавча:

•   Ліцензування.
•   Оподаткування.
•   Митна система.
•   Державні фонди для сприяння діловій активності.

4. Науково-дослідне та інформаційне забезпечення:

•   Науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем.
•   Консалтингові кампанії.
•   Інформаційні центри та агентства.
•   Рекламні агентства.
•   Спеціальні навчальні заклади.
•   Юридичні контори.

Висновок

В ринковій економіці добробут кожного визначається тим, наскільки успішно людина може продати на ринку товар, яким володіє: свою робочу силу, навички, власні вироби, власну земельну ділянку або уміння організувати комерційні операції. Той, хто запропонує покупцям найкращий товар і на найбільш вигідних умовах, перемагає в конкурентній боротьбі і відкриває собі дорогу до зростання добробуту.

     Здається, що кожний діє сам  по собі і для себе, але в  дійсності виходить так, що  «невидима рука» (за образним  виразом А. Сміта) ринку невідворотньо  спрямовує дії на задоволення  інтересів інших людей. Якщо цієї «руки» не слухатись, товар (послугу) нікому буде продати, і замість зростання власного добробуту відбудеться його крах. Тобто, ринок спрямований на те, щоб через егоїстичні інтереси кожного служити задоволенню інтересів усіх. Створений колективним розумом людства, він і використовується людством в цілому.

    Змальована модель дії ринку, як і будь-яка модель, не може відтворювати життя в усіх його проявах. Не слід вважати, що ринок забезпечує ідеальне вирішення усіх проблем. Це обумовлено вже тим, що єдиний метод ринкових дій – метод проб і помилок, іншого просто не дано. Звідси не лише збої механізму ринку, але й важкі кризи та економічні катастрофи, які вражали країни, що мають багатовікові ринкові традиції.

     Отже, бездоганних способів регулювання своєї діяльності людство ще не знайшло і навряд чи знайде. Тому слід визнати: механізм ринку допускає значно менше помилок ніж наймудріші плановики в умовах командної економіки. Справа у тому, що ринок дозволяє економіці гнучко перебудовуватись і відносно щвидко виходити із важких ситуацій. Рішення приймаються оперативно і саме там, де виникають проюлеми. Не менш важливо і те, що ринок на повну потужність вмикає особисті інтереси кожного із його учасників. 
 
 
 

1. Башнянін Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Навчальний посібник. – К.: Видавництво „Ніка-Центр Ельга”, 2000. – 527с.

2.Базилевич  В.Д.,  Попов В.М.,  Базилевич  К.С. Економічна теорія:  Підручник.  – Видавництво «Знання – Прес» , 2008. – 719с.

   3.Бутук О.І. Макроекономіка: Навч.посіб. – К.: Знання, 2004. – 514с. – (вища освіта ХХст.)

   4.Ковальчук В.М.,  Загальні основи  ринкової економіки. – Навчальний  посібник. – Тернопіль. СПМ «Астон»  1994. – 228 с.