Транснаціональні корпорації у світовій економіці

    На  думку респондентів, низький рівень залучення ПІІ в Україну частково викликаний її несприятливим інвестиційним  кліматом (у правовому, економічному й інфраструктурному аспектах), а  також недоліками політики приватизації. Непрямим свідченням помилок у приватизаційній  політиці може служити той факт, що більшість респондентів (зокрема 60% транснаціональних корпорацій) інвестували  в Україну через новостворені проекти чи спільні підприємства з приватними компаніями, а не через  приватизаційний продаж.

    Результати  опитування показали, що визначальним стимулом для іноземних інвесторів в Україні є пошук нових  ринків. Цей стимул істотно переважає  над іншими, зокрема над можливістю використовувати дешеву і кваліфіковану  робочу силу. Більшість інвесторів залучає великий внутрішній ринок  України з майже 50 мільйонами споживачів. При цьому наявність дешевої  робочої сили виявилося істотним тільки для інвесторів-підприємців, що завжди дуже реагують на дешеві фактори  виробництва. Хоча заробітна плата в Україні менше, ніж в інших країнах Східної Європи, цю важливу перевагу нівелює більш низька продуктивність праці, недостача капіталу, слабкий менеджмент і регуляторні перешкоди, адже ці фактори визначають більш високу, у порівнянні із сусідніми країнами, собівартість продукції.

    Хоча  Україна і є однією із самих  ризикованих для ведення бізнесу  країн Східної Європи, бажана внутрішня  ставка прибутковості для гнітючої більшості інвесторів коливається  в межах від 10 до 30%. Міжнародні фінансові  організації, що також оперують капіталом  порівняно низької вартості і  які враховують політичні цілі, роблять  інвестиції в Україну, орієнтуючись на прибутковість, виражену однозначним  числом. Утім, їхні фінансові ресурси  не покривають інвестиційних потреб України. Тому часто ці організації  не можуть робити інвестиції без участі західного підприємства, що працює у відповідній галузі.

    Серед країн світу лідерами прямого  інвестування в українську економіку  є США (509 млн. дол., або 18% від загального обсягу), Нідерланди (264 млн. дол.10%), Німеччина (232 млн. дол., 8%). Наведені дані свідчать, що кілька років поспіль лідерами прямого іноземного інвестування в  українську економіку залишаються промислово розвинуті країни. За даними статистики, більшість вкладень здійснено суб'єктами з Європи - це наслідок полюсного розміщення міжнародних інвестицій.

    Окремо  слід зупинитися на регіональній структурі  іноземного інвестування в Україні. Річ у тім, що, як свідчить практика, іноземні ділові кола враховують регіональний фактор під час прийняття рішення  про інвестування. Тому державна політика щодо заохочення капіталовкладень із-за кордону повинна брати цю обставину до уваги. Значні прямі іноземні інвестиції у конкретну галузь у регіоні найчастіше пов'язані з упровадженням великого проекту: Наприклад, можна згадати про такі інвестиції ТНК в економіку України: Київська область - "Кока-Кола Аматіл", Нестле у Львівську кондитерську фабрику “Світоч" (харчова промисловість), Запорізька область - ДЕУ (машинобудування), інвестиції транснаціональної компанії JTI у розвиток тютюнової галузі, Siemens. У розвинутих країнах світу вільних інвестиційних ніш практично немає, тоді як у нашій країні вони є, причому практично в усіх галузях і регіонах. У цьому на сьогодні наша перевага.

    Усі заходи, які пропонуються для підвищення інвестиційної привабливості української  економіки для капіталу нерезидентів, можуть поділятися на дві великі групи: заходи, що впливають на усіх інвесторів, і заходи, що впливають тільки на іноземних інвесторів. Найгостріші  проблеми підвищення інвестиційної  привабливості української економіки  виникають у макроекономічній сфері. Розв'язувати їх слід з урахуванням внутрішніх інтересів та інтересів іноземних інвесторів.

     ВИСНОВКИ

     В курсовій роботі було розглянуто світові  процеси транснаціоналізації і  роль ТНК в міжнародному економічному житті. За результатами дослідження  з’ясовується, що процеси транснаціоналізації  в світі продовжують прискорюватися і роль ТНК посилилася за останні  роки і продовжує посилюватися. Транснаціональні корпорації стали найважливішими дійовими особами в сучасному світовому  господарстві, граючи роль, яку важко  переоцінити в системі міжнародних  економічних відносин. Для ведучих  промислово розвинених країн саме закордонна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. ТНК  володіють великими можливостями дії  на економіку країн перебування. Операції між підрозділами ТНК, розташованими  в різних країнах, є істотною частиною зовнішньоторговельних оборотів і  розрахунків навіть крупних західних країн. Глобалізація діяльності корпорацій дозволяє їм переводити з країни в  країну у своїх інтересах величезні  ресурси.

     Суми  прямих іноземних інвестицій, що є  показником активності ТНК, за останні  три роки продовжували збільшуватися  по всіх регіонах. З 2005 по 2007 роки притока  ПІІ по всіх країнах світу збільшилася  вдвічі досягнувши 1,9 трлн. дол. Основним джерелом і отримувачем інвестицій залишилися заможні країни (США, Західна  Європа, Японія).

     Основою росту ПІІ були транскордонні  злиття і поглинання. Вони забезпечили  левову частку загальносвітових ПІІ.

     Більшість ТНК (майже 60%) зайняті в сфері  виробництва, 37% - в сфері послуг і  тільки 3% в сфері видобувної промисловості  та сільського господарства.

     При розгляді еволюції міжнародних транснаціональних  корпорацій в світовому господарстві, а також їх подальших перспектив розвитку можна констатувати, що сьогодні ТНК реально є могутньою силою  і локомотивом світової економіки, вони грають величезну роль в міжнародній  торгівлі й розповсюдженні передових  технологій. Без них сьогодні практично  неможливе закріплення на найважливіших світових ринках, особливо продукції з високою доданою вартістю. Досвід показує, що ТНК нерідко є істотними, а деколи і єдиним провідником національних компаній на світові ринки. Уряди багатьох країн здійснюють програми підтримки співпраці ТНК і місцевих фірм.

     Говорячи  про загальносвітові і регіональні  аспекти розвитку ТНК і їх взаємодії  з національними державами можна  сказати, що процеси інтернаціоналізації  і глобалізації навряд чи можуть призвести  до ліквідації ділення світового  господарства на центральні і периферійні  зони. Вони виникатимуть і функціонуватимуть  на новому рівні в результаті процесу  міжнародного розподілу праці, що розвивається. Саме під впливом цього процесу в майбутньому збережуться окремі частини світового господарства, що знаходяться на різних рівнях розвитку і виконують різні функції на глобальному, континентальному, локальному рівнях.

    Світовий  досвід підтверджує життєвість і  ефективність об'єднання капіталу в  рамках транснаціональних корпорацій, що дозволяє прискорити оборот фінансових ресурсів, скоротити витрати за рахунок  розвитку усередині транснаціональних  корпорацій систем взаємозаліків і  платежів, збільшити частки ресурсів у грошовій формі і мобільність  перерозподілу, можливість підписання важливих договорів. Виникнення транснаціональних  корпорацій є не тільки закономірним кроком у розвитку міжнародних економічних  відносин, але і необхідним етапом реорганізації промислової структури.

    Незважаючи  на це, існують думки, що ставлять під  сумнів доцільність створення транснаціональних  корпорацій. Проте, "практика - критерій істини", і на практиці транснаціональні корпорації безсумнівно довели своє право на існування. Тому потрібно сподіватися, що на тернистому шляху інтеграції економіки України у світову  економіку а також у міжнародні економічні відносини, ТНК будуть відігравати  роль каталізаторів подолання внутрішньої  кризи і реалізації реформ у зовнішньоекономічній сфері.

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Андріанов В.Д. Росія в світовій економіці: Підручник для вузів. М.: Вид-во Владос, 1998 р.
2. Булатова А.С. Світова економіка і міжнародні економічні відносини: підручник під ред. проф. А. С. Булатова, проф. Н.Н. Лівенцева. – М.: Магістр, 2008.
3. Градобітова Л.Д., Ісаченко Т.М. Транснаціональні корпорації в сучасних міжнародних економічних відносинах. М.: «Анкил», 2002.
4. Ленін В.І. Повне зібрання творів.- Т. 26. – М. – 1976.
5. Николаєва І.П. Світова економіка. Навчань. допомога для вузів. 2-е видання, перероблене і доповнене. М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000.
6. Мельянцев В.А., Схід і Захід в другому тисячолітті: економіка, історія і сучасність. М.: Видавництво “Справа і сервіс”, 1996.
7. Владимірова І.Г. Дослідження рівня транснаціоналізації компаній//Менеджмент в Росії і за кордоном. – № 6. – 2001.
8. Губайдулліна Ф. Прямиє іноземні інвестиції, діяльність ТНК і глобализация//Світова економіка і міжнародні відносини. – № 2. – 2003.
9. Корольова І.С. Світова економіка: глобальні тенденції за 100 років: підручник для вузів / І.С. Корольов. М.: Економіст, 2003.
10. Сейфуллаєва М.Е., Сейфуллаєва З.Б. Інтернаціоналізація економіки Росії як передумова реалізації міжнародного маркетинга// Маркетинг в Росії і за кордоном. – № 2. – 2000.
11. Стрибав Е., Попов А., Рябов С., Чеховський Н. «Маркс возвращается»// РБК, – №5, – 2008.
12. Чеховський Н. Назад до минулого»// РБК. – №5. – 2008.
13. Сайт «vedomosti.ru»
14. Сайт «unctad.org»
15. Сайт «erudition.ru»
16. Сайт «globalist.ru»
17. Сайт «antіglobalist.ru»
18. Сайт «ostro.ru»
19. Сайт «zaistinu.ru»
20. Сайт «contr-tv.ru»
21. Сайт «toyota.com»
22. Сайт «ge.com»
23. Сайт «ford.com»
24. Сайт «vodafon.com»
25. Сайт «total.fr»
26. Сайт «lenta.ru»
27. Сайт «rbc.ru»
28. Сайт «meta.ua»
29. Сайт «ukrrudprom.ua»
30. Сайт «obozrevatel.ua»
31. Сайт «pravda.com.ua»
32.       Галицькі контракти №30, 2001
33.      Долан Э. Дж., Линдсей Д.Е. Макроэкономика / Пер с анг. Под общ. ред.Б. Лисовика - СПб.: Литера плюс, 1997 г. - 576 с.