Внесок М. Туган-Барановського у розвиток світової економічної думки

      Зроблені  Туган-Барановським висновки лягли  в основу сучасного макроекономічного  аналізу пропорцій заощаджень та інвестицій. У цьому контексті визначається макроекономічний ресурс здійснення ефективної інвестиційно-інноваційної державної політики. 
 
 
 
 

Висновки 

     Проаналізувавши економічні роботи, творчість видатного  економіста        Михайла Івановича Туган-Барановського, ми бачимо, що він зробив величезний  внесок у розвиток світової економічної думки.

     Туган-Барановський не належав якійсь певній течії економічної  науки. Він був близький то до теорії граничної корисності, то до марксизму, то до ревізіонізму, потім до бернштейнанства, то знову до суб'єктивно-психологічної школи, то прагнув сполучити її ідеї з марксизмом, знайти нові сполучники і з'єднати те й інше.

     Туган-Барановський розробив оригінальну соціальну  теорію розподілу, відмінну від класичної, марксистської та неокласичної. Основні її засади дослідник виклав у працях «Теоретичні основи марксизму» (1905 р.), «Соціальна теорія розподілу» (1913 р.)

     У праці Туган-Барановського досліджується  все народне господарство; соціальні  відносини: клас капіталістів — клас найманих робітників, а не відносини: капіталістична фірма — найманий робітник.

     Туган-Барановський створює нову соціальну теорію розподілу. Вироблений суспільною працею суспільний продукт тільки в деякій частині  дістається робітнику, а іншу частину  захоплюють нетрудові класи (буржуазія й аристократія), котрі спираються на свою економічну міць. Володіючи засобами виробництва та засобами існування робітника, ці класи керують суспільним процесом виробництва і є господарями загального становища. Боротьба між цими класами відбувається за суспільний продукт — кожен з них намагається захопити собі найбільшу частину суспільного продукту. Не особистість, а клас виступає суб’єктом розподілу суспільного продукту. Саме клас найманих робітників (пролетаріат) повинен звільнити соціалізм від класу капіталістів та аристократів (земельних власників, що отримують нетрудовий дохід). Це — соціальна експлуатація, це — соціальна теорія розподілу, котрою пишається її автор.

     Вчений  заклав підвалини сучасної інвестиційної  теорії циклів, випередивши основну ідею кейнсіанської теорії циклів «заощадження – інвестиції» як вихідного внутрішнього імпульсу усього механізму циклічних коливань.

     Причини циклів та криз учений виводив, на відміну  від неокласиків, із недосконалості регулюючої ролі реального ринкового механізму у сфері нагромадження та витрачання суспільного капіталу, що призводить до порушень пропорційного розподілу такого капіталу між різними сферами застосування.

     Теорія  циклів Туган-Барановського у світовій економічній літературі оцінюється як така, що знаменувала розрив з минулим, визначила якісно новий етап у розвитку цієї теорії, започаткувала сучасну теорію кон'юнктури тощо.

     З повною підставою можна сказати, що М.І.Туган-Барановський  першим сформулював  основний закон інвестиційної теорії циклів: фази промислового циклу визначаються законами інвестування. Порушення ж ритму економічної активності, що приводить до кризи, випливає, на думку М.І.Туган-Барановскою, через відсутність паралелізму на ринках різних сфер у період економічного підйому, розбіжності між заощадженнями й інвестиціями, через диспропорційності в русі цін на капітальні блага і споживчі товари.

     Циклічний рух кон'юнктури проявляється в  зміні цін на товари.  У Туган-Барановського  вперше цінність інвестиційних товарів  обумовлювалася не витратами на освоєння їхнього виробництва, а попитом на ринку основного капіталу, аналіз якого ним зв'язувався з теорією граничної корисності різних товарів через оцінки попиту на них у найближчому майбутньому.

     Свій  погляд на теорію граничної корисності видатний економіст висвітлив у книзі «Учення про граничну корисність господарських благ» (1890). Теорія граничної корисності і трудова теорія вартості не є взаємовиключними, а, навпаки, доповнюють і підтверджують один одного. Він сформулював знаменитий закон, відповідно до якого граничні корисності вільно відтворених благ пропорційні їх трудовим вартостям.

     Теорія  граничної корисності з'ясовує суб’єктивні, трудова теорія вартості − об'єктивні фактори господарської цінності. Саме М.І.Туган-Барановський  обґрунтував положення, що гранична корисність вільно відтворених господарських благ пропорційна їх трудовим вартостям. Дане положення називають в економічній літературі теоремою М.І.Туган-Барановського.

     Багато  уваги вчений приділив кількісній теорії грошей. Він доводить, всупереч І.Фішеру, що на рівень цін впливає не один, а всі фактори, зазначені в "рівнянні обміну": кількість товарів, що надійшли на ринок, кількість самих грошей, швидкість їх обороту, кількість знарядь кредиту і швидкість їх обороту. Вплив кількості грошей на ціни не є таким однозначним, прямолінійним, як це визнають прибічники класичної кількісної теорії. вплив кількості грошей на ціни здійснюється диференційовано залежно від тривалості та обсягів збільшення кількості грошей. Сутність кон'юнктурної теорії грошей Туган-Барановського полягає в тому, що загальний рівень цін, а отже і вартість грошей, він пов'язує не з кількістю грошей, а з загальними умовами товарно-грошового ринку, або загальною кон'юнктурою товарного ринку.

     Безпосередньо стосується нашого сьогодення теорія економічного циклу М.І.Туган-Барановського, яка стала класикою світової політекономії. Вихід з кризової фази циклу він пов'язав з інвестуванням нагромадженого за роки рецесії вільного грошового капіталу в нове виробництво.

     Теорія економічного циклу М.І.Туган-Барановського містить ще один актуальний для нас висновок - чим багатша країна, чим більше у ній нагромаджується капіталу, тим гостріше там повинні бути виражені промислові припливи та відпливи, проте наявність значного виробничого потенціалу дозволяє при правильній макроекономічній політиці набагато швидше виправити зазначене кризове становище, ніж у випадку, коли такого потенціалу немає, чи він надто малий.

     Зроблені  Туган-Барановським висновки лягли в основу сучасного макроекономічного аналізу пропорцій заощаджень та інвестицій. У цьому контексті визначається макроекономічний ресурс здійснення ефективної інвестиційно-інноваційної державної політики, яка, надіємось, втілюватиметься у життя. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел 

1. Базилевич В. Історія економічних учень: Підручник — К. : Знання, 2004. — 1300 с.
2. Балабкінс Н. Значення М.І. Туган-Барановського сьогодні. // Горкіна Л.П. М.І.Туган-Барановський в економічній теорії та історії. — К.: ІЕ НАНУ, 2008.
3. Горкіна Л. Михайло Іванович Туган-Барановський — мислитель, вчений, громадянин // Туган-Барановський М.І. Політична економія: Курс популярний. - К., 2000.
4. Горкіна Л.П. Нариси з історії політичної економії в Україні: Остання третина ХІХ-перша третина ХХ ст. — К.: Наук думка, 1994. – 244 с.   
5. Горкіна Л.П. М.І. Туган-Барановський в економічній теорії та історії. — К.: ІЕ НАН України, 2009. — 268 с.
6. Злупко С. Історія економічної теорії: Підручник — К.: Знання, 2005.-719 с.
7. Злупко С. М. Михайло Туган-Барановський (український економіст      світової слави). — Львів: Каменяр, 1993. – 192 с.
8. Ковальчук В. Історія економічних вчень: Навч.- метод. Посібник — Тернопіль: Астон, 1999 — 126 с.
9. Кондратьев Н.Д. Михаил Иванович Туган-Барановский.— М.: Экономика, 1990. — 420 c.
10. Корнійчук Л. Історія економічних учень: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни  — К. : КНЕУ, 2002. — 284 с.
11. Коваль А. М.І. Туган-Барановський, життя і наукова діяльність: До 50-річчя з дня смерті // Сучасність. 1969. — №4. — c.82-97
12. Лактіонова Г. Історія економічних учень: Навч.-метод. посібник — Харків: Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва 2004. — 151 с.
13. Лісовицький В. М. Історія економічних вчень: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 219 с.
14. Мазурок П. Історія економічних учень у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник — Київ: Знання, 2006. — 477 с.
15. Павловський М. Закон Туган-Барановського // Економічна енциклопедія. У трьох томах. Т. 1. — К.: Видавничий центр "Академія", 2000
16. Смирнов И.П. От марксизма к идеализму: М.И.Туган-Барановский — М.: Рус. книгоиздательство, 1995. — 285 с. 
17. Тараненко О. Історія економічних вчень: Навчальний посібник для дистанційного навчання — К.: Університет Україна , 2007. — 301 с.
18. Туган-Барановский М.И. Влияние идей политической экономии на естествознание и   философию. — М: Росспэн, 1925. — 540 с.
19. Туган-Барановский М.И. Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и ближайшие влияния на народную жизнь. — СПб, 1894.–442 с.
20. Туган-Барановский М.И. Промышленные кризисы. Очерк из социальной истории Англии.—2-е совершенно переработанное издание. — Київ: Наукова думка, 2004. — 664 c.
21. Туган-Барановский М.И. Избранное. Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов. Общая теория кризисов.— Санкт-Петербург: РОССПЭН, 1997.
22. Туган-Барановский М.И. Учение о предельной полезности хозяйственных благ, как причине их ценности // Юридический вестник. — № 10. —Москва, 1890.
23. Туган-Барановский М.И. Социальная теория распределения.— СПб: Росспэн, 1913. — 360 c.
24. Туган-Барановский М.И. Основы политической экономии. — СПб., РОССПЭН, 2004.
25. Туган-Барановський М. І. Паперові гроші та метал — Пер. з рос. Та наук. ред. М. І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2004. — 200 с.
26. Туган-Барановський М.І. Основи політичної економії. — Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2003
27. Фридмен М. Количественная теория денег. — М.: Дело, 1996.
28. Фридмен М. Капитализм и свобода. — М: Новое издательство, 2006.– 240 с.
29. Хайек Ф.А. Дорога к рабству. — Москва: Новое издательство, 2005.
30. Черносвитов Е.В. Социальная медицина как одна из базовых основ социального государства // Мир России. — 2009. — № 1. — 125 с.
31. Злупко С.М Українська економічна думка: Хрестоматія — Київ: Знання, 2008. — 448 с.