Аналіз динаміки макроекономічних показників інфляції, реального ВВП та маси грошей за 2009-2011 роки

Держава зобов'язала  всі банківські установи тримати певну частину власних і депонованих у них коштів на рахунках центрального банку. Центральний банк залежно від стану кон'юнктури і цілей економічної політики та ЗЕП періодично змінює норми мінімальних резервів. Цей засіб грошово-кредитного регулювання має розв'язати чотири завдання. Розглянемо їх.

Завдання, що вирішуються обов'язковими мінімальними резервами.

Економічне  завдання: в умовах свободи прийняття  рішень і можливості ризикованих  операцій забезпечити мінімальну стійкість  банків, не допустити, щоб через цілковитий крах одного або кількох банків криза неплатежів і банкрутство поширилися на народне господарство. Завдання забезпечення мінімальної гарантованої стабільності банківської системи розв'язується встановленням розміру мінімальних резервів.

Вони мають бути достатніми, щоб забезпечити роботу кожного банку на термін щонайменше один місяць.

Соціальне завдання: обов'язкові мінімальні резерви є  гарантією від повного розорення  вкладників. Xоч би якого банкрутства  банк не зазнав, у нього все одно залишаться якась власність і вимоги. Разом з мінімальними резервами в центральному банку їх буде достатньо, щоб компенсувати вклади, насамперед дрібні й середні, якщо не повністю, то хоча б частково. Якби на рахунках Центрального банку Росії були мінімальні резерви численних фінансових корпорацій, що створили фінансові піраміди і оголосили себе банкрутами на початку 90-х років, то не сталося б такого масштабного пограбування мільйонів вкладників, які довірились їм.

Завдання  створення резервів центрального банку і їх підтримка: обов'язкові резерви зберігаються в центральному банку на безстрокових рахунках. За рішенням керівництва центрального банку вони можуть збільшуватись чи зменшуватись, але завжди на рахунках залишається певний мінімум, який з розвитком банківського кредиту, збільшенням суми термінових зобов'язань поступово збільшується.

Отже, у центральному банку безстроково перебуває  зростаюча сума чужих грошей, що їх називають у бухгалтерському  обліку "чужі кошти, прирівняні до власних". Це — резерв центрального банку, який без будь-яких збитків може бути використаний у довгострокових цілях.

Надлишок  коштів щодо наймінімальнішого рівня  є середньо- і короткостроковим кредитом з боку комерційних банків центральному банку.

Рівень облікової  ставки впливає не лише на грошовий ринок, а й на ринок капіталів, оскільки підвищення ставок центрального банку зумовлює зниження попиту на цінні папери і відповідно їх ринкової вартості, а пониження ставок спричиняє зворотні процеси. Крім того, підвищення ставки сприяє притоку в країну іноземних капіталів, що призводить до зростання обмінного курсу національної валюти. Зміна офіційної облікової ставки є також свого роду орієнтиром для комерційних банків, що означає перехід центрального банку до нової грошово-кредитної політики і стимулює банки вносити корективи у процентні ставки за власними кредитами. У той же час даний метод грошово-кредитної політики є недостатньо ефективним, оскільки охоплює лише ті комерційні банки, які мають потребу в кредитах центрального банку. Тому зміна облікової ставки частіше застосовується центральним банком у поєднанні з іншими методами грошово-кредитного регулювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Динаміка рівня цін

 

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна ринкова  вартість кінцевих товарів і послуг, створених на території країни за певний період. Виділяють номінальний і реальний ВВП. Номінальний ВВП – це поточний обсяг виготовлених товарів і послуг, обчислений у поточних цінах. Реальний ВВП – поточний обсяг виробництва, обчислений у зіставних цінах базового періоду. Реальний ВВП є найбільш точним показником розвитку економіки країни, оскільки вимірює вартість кінцевих товарів і послуг, виготовлених в країні за рік у постійних, фіксованих цінах, а тому є більш точним показником функціонування економіки.

Реальний ВВП обчислюється за допомогою коригування номінального ВВП на індекс цін:

Реальний ВВП = номінальний ВВП / індекс цін × 100 % (2.1)

Індекс цін  – показник, що характеризує темпи  зміни ринкових цін поточного  року порівняно з базовим. Якщо ціни на товари і послуги знижуються, а отже, величина індексу цін є меншою за одиницю, то відбувається коригування реального ВВП у бік його збільшення. Цей процес називається інфлюванням. У результаті реальний ВВП буде більшим, ніж ВВП номінальний. Якщо ж ціни на товари і послуги зростають, а отже величина індексу цін більша за одиницю, то відбувається дефілювання, тобто коригування реального ВВП у бік його зниження.

Оскільки  частіше ціни все ж зростають, то зв'язок між показниками номінального і реального ВВП показує саме індекс цін, який має назву дефлятора ВВП:        

Дефлятор=    (2.2)

Слід зауважити, що дефлятор ураховує зміни цін як на споживчі товари та послуги, так  і на інвестиційні, а тому не збігається з індексом споживчих цін.        Я хочу порівняти дефлятор ВВП з інфляцією, розрахованою за рівнянням Фішера.

I_деф. =      (2.3)

Розрахуємо  індекс дефлятора за формулою 2.3

I_{дефлятора2009} =

Отже, за 2009 рік  дефлятор склав 114,7% відносно 2008 року.

I_{дефлятора2010} =

Отже, за 2010 рік  дефлятор склав 110,3% відносно 2009 року.

I_{дефлятора2011} =

Отже, за 2011 рік  дефлятор склав 110,2 % відносно 2010 року.

Таблиця 2.1

Індекси реального, номінального ВВП

 

Рік	Індекс номінального ВВП	Індекс реального  ВВП	Індекс дефлятора
2009	1,044	0,91	1,147
2010	1,15	1,042	1,103
2011	1,12	1,052	1,065

 

Індекс  ВВП= + 1

Офіційні  статистичні дані індекса-дефлятора (відносно попереднього року)

2009 рік = 113%

2010 рік = 110,2%

2011 рік = 106,5%

Розрахуємо  рівень інфляції за формулою 1.6

Р =

За цією формулою, знаючи, що номінальний ВВП і є  МV, отримаємо:

P=        (2.4)

Розрахуємо за формулою 2.4 інфляцію по рокам:

Р₂₀₀₉=

P₂₀₀₉ = =1,167

У 2009 році інфляція 16,7 %.

Р₂₀₁₀=

P₂₀₁₀ = =1,0725

У 2010 році інфляція 7,25%   

Р₂₀₁₁=

P₂₀₁₁ = =1,031

У 2011 році інфляція 3,1%.

Показники номінального ВВП, загальної вартості      Таблиця 2.2

товарів і послуг, інфляції

 

Рік	Номінальний ВВП, грн.	Загальна  вартість товарів і послуг, грн.	Інфляція,% відносно попереднього року
2009	0,91472*1012	0,7836552*1012	16,7
2010	1,095*1012	1,021014*1012	7,25
2011	1,314*1012	1,274 *1012	3,1

 

 

 

 

Порівняємо  отримані дані інфляції із статистичними  даними :

 

 

Таблиця 2.3

Інфляція  по рокам        

Рік	Інфляція, %
2009	12,3
2010	9,1
2011	4,6

Після розрахунків  інфляції за рівнянням Фішера та індексом дефлятора можна побачити, що показники інфляції мають невелику відмінність від офіційної статистики. Тож у своїх розрахунках я навів два різні методи розрахунку інфляції. Те, що не відбулося співпадання, мабуть, пов’язано із тим, що я використовував різну статистичну інформації із різних джерел. У своїх розрахунках я не враховував швидкість грошей, враховуючи те, що вона відносно незмінна.

2.3. Співвідношення змін реального  ВВП та маси грошей

Мільтон Фрідмен  сформулював так зване «грошове правило», згідно з яким збільшення грошової маси необхідно проводити систематично, але поступово. Центральному банку необхідно взяти на себе зобов’язання не допускати сезонних та інших коливань грошової маси, підтримувати стабільні темпи її зростання. При визначенні грошової пропозиції М. Фрідмен пропонує орієнтуватися на стійкий приріст ВВП, тобто, якщо ВВП країни зросло на 3% порівняно із минулим роком, то грошову масу потрібно збільшити на 3%. Загалом щорічний приріст грошової маси не повинен виходити за межі 4%.

Таблиця 2.4

Динаміка  грошової маси 

Рік	Грошова маса, грн.	Зміна грошової маси, % відносно попереднього року
2009	0,4875*1012	5,8
2010	0,5761*1012	18,1
2011	0,6827*1012	14,2

Порівняємо  динаміку грошової маси та реального  ВВП :

у 2009 році реальний ВВП впав на 8,9% відсотка порівняно із реальним ВВП 2009, у той же час: маса грошей зменшилась на 5,8% порівняно із 2008 роком;

у 2010 році реальний ВВП зріс на 4,2% порівняно із попереднім роком, а маса грошей - на 18,1%;

у 2011 році реальний ВВП зріс на 5,2 % порівняно із 2010 роком , а маса грошей - на 14,2%.

Дані показники  не співпадають, мабуть тому, що не всі  гроші, які емітував НБУ йдуть  на розрахунок товарів, тобто не входять  у реальний ВВП. Певну частину  цих грошей люди зберігають біля себе, тобто не дають банкам кредити. Люди накопичують гроші задля власних потреб, наприклад для подальшого вкладу грошей у бізнес чи покупки нерухомості. Також частина грошей йде на покупку іноземної валюти, тому і існує відмінність між динамікою реального ВВП та маси грошей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Аналіз динаміки макроекономічних показників інфляції, реального ВВП  та маси грошей за 2009-2011 роки дає можливість зробити наступні висновки:

1. Розрахунок інфляції за дефлятором не є єдиним способом розрахунку

інфляції, але він є найбільш точним методом для розрахунку динаміки рівня цін.

2. У наш час на рівень інфляції впливає багато факторів, а не лише маса грошей, як вважав Фрідмен. Одні види інфляції зумовлює попит, інші – пропозиція. Тому й розрізняють два типи інфляції: 
– інфляція попиту; 
– інфляція пропозиції. 
 3. Одним з потрясінь для інфляції може стати якась зміна (у споживчих та інвестиційних витратах, у рядових видатках, чистому експорті), що призводить до зміни сукупного попиту, і обсяг виробництва виходить за межі потенційного. Інфляція попиту спостерігається, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни, намагаючись зрівноважити пропозицію і попит, зростають. 
 Інфляція попиту була притаманна нашій економіці на початку 90-х років, коли радянський уряд фінансував свій бюджетний дефіцит, скориставшись друкарським верстатом, коли величезні черги людей збиралися в магазинах з метою позбутися зайвих грошей і придбати якомога більшу кількість товарів «про запас». Інфляція, що виникає через зростання витрат у періоди високого безробіття і неповного використання виробничих ресурсів, називається інфляцією витрат, або інфляцією пропозиції.

 

 

 

4.Інфляція витрат пов'язана зі скороченням сукупної пропозиції внаслідок дії несприятливих зовнішніх шоків – підвищенням цін на сировину, матеріали, номінальної заробітної плати тощо, які сприяють зростанню витрат виробництва, падінню обсягів випуску і зайнятості, зростанню безробіття. Цей тип інфляції призводить до стагфляції – ситуації в економіці, коли одночасно відбувається підвищення рівнів інфляції та безробіття на фоні загального спаду виробництва.

5. Розрахунки показників інфляції свідчать, що за 2009-2011 роки простежується певний спад темпів рівня інфляції.

6. Порівнявши динаміку грошової маси та реального ВВП за 3 роки, я отримав певні відмінності, тобто маса грошей зростає швидшими темпами, ніж реальний ВВП, які передусім пов’язані із схильністю людей до зберігання грошей. Існують також  інші причини: частина грошей йде на закупівлю іноземної валюти, частина грошей - на емісійні цінні папери – облігації та ін.

7. Інформацію даної науково-дослідницької роботи можна використовувати на уроках економіки у навчальних закладах, так як фактичний матеріал гарно підібраний, теми взаємопов’язані, а також  можна розраховувати і порівнювати інфляцію за двома методами, опираючись на більш точний дефлятор ВВП.

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

- Алексанов  Д., Волков І., Грачева М. Учет  влияния инфляции в

   проектном  анализе//Институт экономического  развития

   Всемирного  банка. 

- Дахнова  О.Є.Основи економіки: Практичний  довідник. –

  Харків:ФОП  Співак Т.К., 2009. –С.140-146.

- Івашковський  С.Н. Макроекономіка:  Підручник.

  2002. —472 с.2-е   вид., доп.  —  М.:  Дело.

- Ковальчук  Г.О, Мельничук В.Г., Огнев’юк В.О. Економіка:

  Підруч. для  10 кл. загальноосвіт. навч. закл. –  К.:Навч. книга,

  2003. –  С. 250-257.

- Крупська  Л. П.Економіка: Профільний рівень: Підручник для

  загальноосвіт.  навч. закл.. – Х.:Вид-во «Ранок», 2011. – 197-

  212.

- Радіонова  І.Ф., І.С.Кравченко, І.Л. Петрова. Загальна

  економіка  : Підручник. – Кам’янець-Подільський:  Абетка-

  НОВА,2002. – С.315-326.

- стаття із  журналу : Вісник НБУ 2011 №4 // Основні монетарні

   параметри грошово-кредитного ринку України у лютому 2011 року . – 70.

- Федоренко  В. Г. Основи економічної теорії: Підручник. –

   К.:Алерта,2007. – 103-111.

- Храмов В.О.  Зовнішньоекономічна політика Навч. посіб. —

  К.: МАУП, 2002. —260.

 

 

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

 

http://www.bank.gov.ua

http://www.index.minfin.com.ua

http://www.kommersant.ua/

http://www.news.finance.ua

http://www.prostobankir.com.ua/

http://www.rbc.ua/

http://www.readbookz.com

http://www.ukrstat.org

http://www.uk.wikipedia.org