Аналіз економіко-господарської діяльності підприємства

 

3. Трудові ресурси підприємства – 

це частина працездатного  населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди. які вже працюють) та потенційні (ті, що колись можуть бути залучені до конкретної праці).

Для характеристики всієї  сукупності працівників підприємства застосовуються терміни — персонал, кадри, трудовий колектив.  До  трудових ресурсів відноситься та частина населення, що має необхідні   фізичні  дані,  знання,  навички праці   у відповідній галузі. Достатня забезпеченість підприємств потрібними трудовими ресурсами, їхнє раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення  обсягів продукції  і підвищення  ефективності виробництва.  Зокрема,  від забезпеченості  підприємства трудовими  ресурсами  й  ефективності їхнього використання залежать обсяг і своєчасність виконання  всіх робіт, ефективність використання устаткування, машин, механізмів і як   результат   обсяг  виробництва  продукції,  її  собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників.

Персонал підприємства — це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники —  це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти. соціологи тощо.

До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема — діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографісти тощо.

Робітники — це персонал безпосередньо зайнятий у процесі  створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур’єрів, гардеробників.

Загальна кількість  працюючих у минулому періоді  становила 169 чол., у поточному періоді -  183 чол.

Абсолютне відхилення становить:

183 – 169 = 14 чол.

Відносне відхилення:

183 / 169 * 100 % = 108,3 %

На досліджуваному підприємстві  за категоріями у минулому періоді  працювало :

1.робітники -  102 чол.

    -основні - 65 чол.

    -допоміжні  - 37 чол.

2.спеціалісти – 38 чол.

3.службовці - 64 чол.

4 керівники – 9 чол.

За категоріями у  поточному періоді працювало чоловік:

1.робітники – 108 чол.

- основні – 69 чол.

- допоміжні – 39 чол.

2.спеціалісти – 40 чол.

3.службовці – 25 чол.

4.керівники – 10 чол.

Абсолютне відхилення для  категорій:

         1. робітники:  108 – 102 = 6 чол.

- основні: 69 – 65 = 4 чол.

   - допоміжні: 39 -37 =2 чол.

       2. спеціалісти: 40 – 38 = 2 чол.

      3. службовці: 25 – 20 = 5 чол.

    4. керівники:  10 – 9 = 1 чол.

Відносне відхилення за категоріями :

1. робітники: 108 / 102 * 100% = 105,9 %

        - основні:     69 / 65 * 100% = 106,2 %

     - допоміжні: 39 / 37 * 100% = 105,4 %

  2. спеціалісти: 40 / 38 * 100% = 105.3 %

3. службовці: 25 / 20 * 100 % = 125 %

                                     4. керівники: 10 / 9 * 100 % = 111,1 %

 

Порівняно з минулим  роком, кількість робочих місць на підприємстві збільшилась на 14 чол. Це зумовлено розширенням асортименту виготовлення продукції та збільшенням об’ємів виробництва. Підприємству знадобились нові кадри серед робітників, адже вони безпосередньо задіяні у процесі виробництва та спеціалістів, так як збільшилась кількість контрактів з замовниками і потрібна більша кількість людей, які слідкуватимуть за фінансовим станом підприємства і своєчасно надаватимуть потрібну інформацію кредиторам та постачальникам.

 

 

 

4. Фонд  заробітної плати –

по діючій інструкції органів статистики містить  у  собі  не тільки фонд оплати праці, що  відноситься  до поточних  витрат  підприємства, але і виплати за  рахунок  засобів соціального   захисту  і  чистого  прибутку,  що   залишається   в розпорядженні підприємства.

За даними отриманими з таблиці , у минулому році фонд оплати праці становив  4204,7 тис. грн., а в поточному році вже 6781,7 тис.грн.

Абсолютне відхилення становить :

6781,7 – 4204,7 = 2577 тис.грн

Відносне відхилення :

6781,7 / 4204,7 = 161, 3 %

Фонд оплати працi збiльшився вiдносно попередньго року на 2577 тис. грн. i становить в поточному роцi 6781 тис.грн. Це зумовлено покращенням загального фінансового стану підприємства, збільшенням попиту на його продукцію.

 

5. Середня заробітна плата –

по підприємству, установі – економічний показник, який характеризує розмір нарахованої заробітної плати, яка припадає на одного працівника підприємства, організації; визначається поділом загальної суми нарахованої  заробітної плати на середню чисельність працівників.

Заробітна плата – це винагорода,обчислена,як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно – ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Розрізняють реальну і номінальну заробітну плату.

Номінальна заробітна  плата – це нарахована і одержана працівником  сума грошей, що відповідає витраченій ним праці за певний період.

Реальна заробітна плата  – кількість товарів і послуг, які працівник  зможе придбати за зароблену суму грошей. Індексом реальної заробітної плати за певний період називається відношення індексу номінальної заробітної плати до індексу цін , обчислених за той самий період :

,       (2.4.)

де  - індекс реальної заробітної плати, визначений за певний період;

- індекс номінальної заробітної  плати за цей же період;

- індекс цін, обчислений за  період.

Оплата праці складається  з основної заробітної плати і  додаткової, перебувають у співвідношенні приблизно 70:30.

Основна заробітна плата  – це винагорода за виконану роботу згідно із встановленими нормами  праці (часу, виробітку, обслуговування ) у вигляді тарифних ставок  (окладів) та відрядних розцінок для працівників  і посадових окладів для службовців у розмірах, що не перевищують встановлені чинним законодавством.

Додаткова заробітна  плата – це винагорода за роботу  понад встановлені норми , за трудові  успіхи, винахідливість, особливі умови  праці. До неї входять передбачені  чинним законодавством доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, премії пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У минулому році середня  заробітна плата працюючого становила  1957,34 грн,а в поточному : 2300 грн.

Абсолютне відхилення становить:

2300 – 1957,34 = 342,66 грн.

Відносне відхилення становить :

2300/ 1957,34 * 100% = 110,4 %

Внаслідок збільшення фонду  заробітної плати працюючих, збільшилась  і заробітна плата персоналу.

 

6. Основні фонди — 

це  засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання.

Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.

Основні фонди підприємства оцінюються: залежно від моменту проведення оцінки — за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів — за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів — це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання.

Відновлена вартість основних фондів — це вартість їхнього  відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й  первісна вартість, але за сучасними  цінами.

Повна (первісна й відновлена) вартість основних фондів — це вартість у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.

Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги).

  Для визначення первісної (балансової) вартості виробничих основних фондів на початок наступного за звітним року потрібно враховувати абсолютні величини введення в дію та вибуття протягом звітного року, оскільки останні мають діяти (не діяти) протягом усього наступного року незалежно від дати введення чи вибуття основних фондів у звітному році.

За минулий період  вартість основних фондів склала 4209 тис.грн , а  в поточному змінилась і становить  вже 4646 тис.грн.

Абсолютне відхилення становить :

4646 – 4209 = 437 тис.грн

Відносне  відхилення :

4646 / 4209 * 100 % = 110,4 %

Порівняно з минулим роком, у  поточному році вартість основних фондів збільшилась на 437 тис. грн.. Це зумовлено  придбанням нового обладнання для виготовлення нового асортименту продукції та заміну старого обладнання на більш нове для  покращення ефективності виробництва.

Основнi засоби Товариства знаходяться у задовiльному станi. Товариство не орендує основнi засоби. У звiтному 2008 роцi не було значних правочинiв емiтента щодо основних засобiв. Виробничi потужностi в цiлому задовольняють потреби пiдприємства, ступiнь використання обладнання складає до 75 %. Мiсцезнаходження основних засобiв вiдповiдає фактичнiй адресi пiдприємства.

 

7. Собівартість продукції —

це  грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), тим нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв’язок з її ціною. Це проявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за собівартість).

Під час обчислення собівартості продукції  важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються  за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Тому питання  про склад витрат, які включаються в собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розподілу полягає в тім, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів.

Собівартість  товарної продукції  підприємства обчислюється двома основними способами. Перший з них, синтетичний, ґрунтується на кошторисі виробництва.

Інший спосіб обчислення собівартості товарної продукції полягає в підсумовуванні попередньо визначеної собівартості окремих виробів, тобто

, (2.5)

де  — собівартість товарної продукції;

 — кількість найменувань продукції (послуг);

  — собівартість одиниці -ої продукції (послуги);