Аналіз матеріальніих ресурсів

     => ціни на матеріали;

     => відпускні ціни на продукцію.

     Критерієм зниження матеріаломісткості в будівництві є скорочення витрат матеріалів у вартісному та натуральному виразах на одиницю продукції (робіт) при обов’язковому зменшенні сумарних народногосподарських витрат на її створення , які охоплюють одноразові та поточні витрати на стадії будівництва й у сфері експлуатації.

     Матеріаломісткість  будівництва оцінюється на основі вартісних, наутрально-вартісних і натуральних  показників. Вартісний показник, який визначається відношенням суми всіх матеріальних витрат до обсягу БМР,  є узагальнюючим. За його допомогою дається порівняльна оцінка матеріаломісткості на всіх рівнях управління будівельним виробництвом. Натурально-вартісний показник матеріаломісткості (вимірюється в м2/млн.грн, т/млн.грн та ін.) характеризує речовий склад матеріальних витрат і визначається відношенням окремих видів матеріалів в натуральному виразі до вартості будівельно-монтажних робіт.

      Натуральні  показники матеріаломісткості –  це витрати конкретного виду матеріального  ресурсу на одиницю готового об‘єкта  будівництва у натуральному виразі ( наприклад, на 1000 м² житлової площі, на одиницю виробничої потужності підприємства тощо). Отже, натурально-вартісні та натуральні показники якісно доповнюють характеристику матеріалоємності, дають змогу конкретизувати заходи, спрямовані на зниження її рівня. Розглянуті  показники є основою для розрахунку індексів матеріальний витрат на 1 грн. будівельно-монтажних робіт , питомих витрат найважливіших видів матеріалів у натуральному виразі, співвідношень темпів приросту      матеріальних витрат та обсягів будівельно-монтажних робіт.

      За  допомогою цих показників оцінюють ефективність використання матеріальних ресурсів у звітному періоді порівняно  з базовим.

      Розрахунок  показників матеріаломісткості продукції  обумовлює необхідність визначення коефіцієнта матеріаловіддачі. Як показник , обернений матеріаломісткості, він дозволяє контролювати інтенсивність використання сировини та матеріалів, оскільки характеризує виробництво продукції на 1 грн., використаних матеріальних ресурсів.

  Використовуючи дані статистичної звітності можна встановити і загальну матеріаломісткість продукції, і матеріаловіддачу на кожну гривню використаних матеріальних ресурсів.

     З точки зору економічного змісту матеріаломісткість продукції будівельних підприємств  можна поділити на:

• матеріаломісткість усього обсягу виробництва;
• питому матеріаломісткість окремих виробів.

     Матеріаломісткість  усього обсягу виробництва продукції  є узагальнюючим вартісним показником і являє собою відношення всіх матеріальних витрат (без амортизації) до вартості товарної чи валової продукції, характеризує витрати всіх видів матеріальних ресурсів (сировини, основних і допоміжних матеріалів, закуплених напівфабрикатів, палива та енергії) на одну гривню товарної чи валової продукції підприємств.

     Крім  розрахунку загального показника матеріаломісткості, потрібно визначити і окремі показники, які характеризують використання окремих  видів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних, закуплених напівфабрикатів, палива, енергії); сировиномісткість, матеріаломісткість, паливомісткість, енергомісткість тощо.

     Окремі  показники дають змогу пов’язати  вартісні показники матеріаломісткості з натуральними, проаналізувати структуру  показника.

     Питома  матеріаломісткість конкретних видів  продукції може бути визначена як у вартісному, так і в умовно-натуральному і натуральному вираженні. Вартісний показник питомої матеріаломісткості визначається відношенням вартості витрачених матеріальних цінностей на виріб до його ціни.

     Натуральний показник розраховується на виробництвах, де використовують відносно однакові види сировини і матеріалів.

     У розрахунку питомої матеріаломісткості на одиницю продукції і одну гривню ціни використовують дані про фізичний обсяг випуску і витрати матеріалів. При такому розрахунку матеріаломісткості беруть до уваги тільки зміну фізичних обсягів випуску продукції і витрачених матеріалів. Однак під впливом науково-технічної революції підвищується суспільна корисність кожного виду продукції, її споживчі властивості (потужність, продуктивність, надійність та довговічність). У цьому випадку витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції навіть у натуральному вираженні можуть зростати. Тому важливо порівняти зростання суспільної корисності виробу і витрат матеріалів і праці на її виробництво.

     Оцінку прогресивності виробів слід провести не тільки за абсолютною питомою матеріаломісткістю на одиницю продукції, а й на одиницю технічного параметру, тобто з урахуванням споживчих властивостей. Така питома матеріаломісткість називається параметральною, вона може бути визначена матеріальними витратами на одиницю потужності, продуктивності, вантажопідйомності.

     Але питома і параметральна матеріаломісткість не відображають вагової характеристики виробів, тому виникає потреба визначення конструктивної матеріаломісткості. Вона визначається чистою вагою виробів на одиницю технічного параметра. Для вдосконалення конструкції виробів можливе застосування прогресивних видів матеріалів, при обробці яких досягається найбільший ефект. Тому розраховується відносна матеріаломісткість, яка є відношенням конструктивної матеріаломісткості до коефіцієнта використання матеріалів.

     Планування  та аналіз питомих показників матеріаломісткості допомагають чітко визначити  і розглядати динаміку та рівень матеріаломісткості всього випуску.

     Для характеристики матеріаломісткості розраховують два узагальнюючі показники: матеріаломісткість товарного (валового) випуску і матеріаловіддачі.

     Для визначення економії чи перевитрат матеріалів за рахунок зниження чи збільшення матеріаломісткості продукції зміну коефіцієнта матеріаломісткості множать на матеріальні витрати базового періоду. Додатковий випуск продукції визначається шляхом множення перевитрат матеріалів на матеріаловіддачу базового періоду або ділення перевитрат на матеріаломісткість продукції.

     При глибшому аналізі загальної матеріаломісткості товарного випуску визначимо, який з елементів матеріальних витрат вплинув на їх зміну. Розраховують часткові показники матеріаломісткості для  різних елементів витрат: сировини, основних матеріалів, допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, паливних і енергетичних витрат. Методика розрахунку та аналізу цих показників така ж, як і аналізу загальної матеріаломісткості.

     Матеріаломісткість  продукції перебуває під впливом  зовнішніх і внутрішніх факторів, залежних і незалежних від діяльності підприємства.

     Внутрішні фактори розглядають з двох позицій:

• ті, що характеризують рівень прогресивності застосовуваних конструкторських рішень (удосконалення конструкції, скорочення кількості деталей, вироблення їх з легких і дешевих матеріалів);
• ті, що відображають прогресивність технологічного використання матеріалів, куплених виробів, відходів.

     До  зовнішніх факторів належать:

     а) зміна ринкових цін на сировину, матеріали, паливо, енергію і на готову продукцію;

     б) невиконання постачальниками зобов’язань  за строками, розмірами і номенклатурою  поставок;

     в) якість сировини, яка поставляється  і витрачається.

     Фактори, які впливають на відхилення фактичної  матеріаломісткості від нормативної, випливають із невідповідності фактичної  вартості витрачених матеріалів нормативній.

     Ця  невідповідність виникає через  неповне здійснення заходів щодо економії матеріалів, заміну одного матеріалу іншим; нераціональний розкрій матеріалів, його невимірність; відхилення в технології виробництва виробів, яке викликає додаткові відходи; допущений брак та ін.

     Усі ці причини діляться на:

• фактори норм
• фактори цін
• фактори виробничих втрат.

     Фактори норм об’єднують причини, пов’язані  з впровадженням більш досконалих конструкцій, технологій застосування замінників, механізації та автоматизації  виробничих процесів, удосконалення  організації робочих місць та ін.

     Відхилення  фактичних витрат від норм визначають на основі калькуляції собівартості окремих виробів і узагальнюють для всього випуску продукції. Вплив зміни фактора норм визначають шляхом множення різниці між фактичними і  минулорічними витратами на минулорічну ціну.

ВИСНОВКИ

     Перехід на широке забезпечення продукцією виробничо-технічного призначення через гуртову торгівлю, розширення прямих довготривалих зв’язків створюють передумови для розвитку ринку матеріальних ресурсів.

     Сьогодні  особливу роль відіграє формування елементів  ринкової інфраструктури. Значне місце в ній займають комерційні центри, які співпрацюють як із державними, так і з підприємствами інших форм власності, заповнюючи сегменти ринку, не охоплені великими державними органами постачання.

     Принципове  значення у сфері матеріально-технічного забезпечення має створення великих товарних бірж, які б постійно тримали в полі зору кон’юнктуру ринку, оперативно регулювали б на торгові операції, виробляли рекомендації щодо стратегії розвитку виробництва.

     Методичні розробки з аналізу матеріальних ресурсів ще не знайшли застосування в комплексному аналізі господарської діяльності підрядних організацій. Ефективність використання матеріальних ресурсів на практиці розглядається в основному в рамках аналізу собівартості як фактор впливу на рівень виробничих затрат, що не сприяє вирішенню проблеми підвищення ефективності будівельного виробництва. У зв’язку з цим в дипломній роботі визначені мета, зміст і нові напрями аналізу матеріальних ресурсів на рівні будівельно-монтажних організацій (фірм).

     В умовах ринкової економіки основний тягар роботи із забезпечення підприємств  матеріально-технічними ресурсами  переноситься на територіальні органи. Їх роль значно ускладнюється. Основною ланкою в структурі територіальних органів постачання повинні стати гуртово-посередницькі підприємства, що одночасно займаються реалізацією і організаційно-комерційною діяльністю.

     Сьогодні  проявляється тенденція щодо зміни  структури виробництва і застосування стінових матеріалів (цегла, блоки з природного каменя, дрібні бетонні блоки), що зумовило зростання питомих матеріальних витрат на будівельних майданчиках.

     Вирішальним фактором економії матеріальних ресурсів є науково-технічний прогрес - закономірний процес безперервної зміни в матеріалах, що застосовуються та використовуються у виробництві, впровадження прогресивної технології, яка веде до економії живої та уречевленої праці та підвищення ефективності виробництва.

     Розширення  самостійності підприємств в  господарській діяльності, зокрема  з питань комерційних відносин, сприяє розвитку ініціативи, готовності до виправданого комерційного ризику, відповідальності за наслідки роботи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Галкін І.Г. Економіка будівництва. -.: Стройиздат. 1989.
2. Економічний аналіз. Навчальний посбуник. /За ред.д.е.н., проф..Ф.Ф.Бутинця. – Житомир: ПП. „Рута”, 2003.
3. Економічний аналіз. Навчальний посбуник. /За ред.д.е.н., академіка НАН України, проф.М.Г.Чумаченка. – Київ, 2001.
4. Жердецький П.Ф., Пересада А.А. Економіка будівельного комплексу. К.: 1992.
5. Литвин Б.М. Аналіз господарської діяльності в будівництві. - Львів: Світ, 1991.
6. Литвин Б.М., Скочиляс С.М., Штефан З.Б. Аналіз господарської діяльності в будівництві. (Методичні аспекти). – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 75с.
7. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. – Кихв: Центр навчальної літератури, 2003.
8. Педан М.П. и др. Управление економикой строительства. Справочник. К, 1990.