Аналіз інструментів грошово-кредитної політики Національного банку України

 

 

Всі країни світу намагаються подолати наслідки фінансової кризи на свої економіки. Одним із методів подолання кризи є саме ефективне проведення грошово-кредитної політики. Тому потрібно дослідити зарубіжний досвід проведення грошово-кредитної політики для подолання кризи. 

Функції центрального банку  США виконує Федеральна резервна система (ФРС), яка функціонує як незалежний орган уряду. Однак незважаючи на незалежність ФРС, її заходи є підпорядкованими настановам виконавчої та законодавчої гілок влади.

Останнім часом грошово-кредитна політика США характеризується наступними цілями: підтримка зовнішньоторговельного балансу, стримання рівня інфляції та підвищення рівня зайнятості. Тобто в США грошово-кредитна політика спрямована на досягнення одразу трьох стратегічних цілей.

До інструментів грошово-кредитної  політики в США належать операції на відкритому ринку, облікова політика та норми обов’язкового резервування.

Найбільш ефективним інструментом є операції на відкритому ринку. Ринок державних цінних паперів у США достатньо розвинений. Саме тому через купівлю-продаж державних боргових зобов’язань ФРС швидко впливає на обсяги грошової маси в обігу.

Облікова політика Федеральної Резервної системи є барометром стану економіки. Найчастіше зміни облікових ставок відбуваються у тому разі, якщо стан міжнародного валютного ринку може негативно вплинути на позицію американського долара [24, 32].

Реалізація грошово-кредитної  політики Великої Британії, Німеччини та Польщі, на відміну від США, здійснюється на основі встановлення режиму інфляційного таргетування. Тобто в цих країнах встановлена одна мета грошово-кредитної політики – стримання рівня інфляції.

Банк Англії у своїй  діяльності є підзвітним комітету Казначейства Палати общин. Даний комітет затверджує Голову та Членів  Комітету грошово-кредитної політики Банку Англії. Якщо інфляція буде відхилятися від таргетованого рівня, то Голова Ради керуючих Банку зобов’язаний надати письмове пояснення причин такого становища канцлеру Казначейства та вказати терміни досягнення встановленого значення показника інфляції.

Основним інструментом грошово-кредитної політики Банку  Англії є облікова політика. Обов’язкові резерви використовуються як джерело забезпечення доходу Банку Англії і їх норми постійно знижуються. Операції на відкритому ринку використовуються для збалансування державного бюджету [27, 191].

В період кризи Банк Англії поетапно  (щоразу на 0,5%) зменшував  офіційні ставки рефінансування комерційних банків з 2,5 до 1,0%, водночас темпи інфляції скорочуються: в грудні 2008 року на 3,2%, в січні 2009 року на 4,1%.

Як і у Великобританії, основним інструментом грошово-кредитної  політики Німеччини є облікова політика. Бундесбанк надає кредити комерційним  банкам, а їх найпоширенішими формами є дисконтування векселів, ломбардні кредити та операції репо.

Завдяки    грошово-кредитній   політиці,   яка   заснована     на     режимі

інфляційного таргетування, на сьогодні рівень інфляції у Німеччині  один із найнижчих у Євросоюзі.

У Японії було проведено  такі заходи грошово-кредитної політики у відповідь на кризові явища  в економіці:

1) відсоткову ставку  по кредитах овернайт знижено  до рівня 0,1%;

2) здійснювались прямі  закупівлі дебіторської заборгованості векселів на відкритому ринку на суму 3 трильйона єн;

3) на сьогодні розглядається  питання прямої купівлі банком корпоративних акцій [35, 42].

Надзвичайно важливим для  України є дослідження досвіду  реалізації грошово-кредитної політики країн Східної Європи. Потрібно зосередити увагу на Польщі, країні, яка нарівні з країнами Західної Європи є членом Євросоюзу.

Національний банк Польщі для досягнення цілей грошово-кредитної  політики використовує наступні інструменти:

1) ліквідність банківського  сектору. З часу вступу Польщі до Євросоюзу спостерігається надлишок даної ліквідності, а основним джерелом його зростання є приплив коштів з ЄС та пов’язана з цим купівля Національним банком іноземних валют;

2) відсоткові ставки, що на сьогодні є основним інструментом;

3) операції на відкритому  ринку, які використовуються для  підтримки короткострокових відсоткових  ставок, на рівні, що відповідає  таргетованому орієнтиру інфляції;

4) обов’язкове резервування, основним завданням якого є  пом’якшення коливання відсоткових  ставок;

5) постійно діюча лінія рефінансування – слугує для обмеження коливань відсоткової ставки за кредитами овернайт на міжбанківському кредитному ринку;

6) інтервенції на валютному  ринку, що здійснюються Національним  банком Польщі для підтримки  стабільності національної валюти [27, 192]. 

 

 

3.2. Перспективи  розвитку грошово-кредитної політики в Україні

 

 

Грошово-кредитна політика в Україні в різні періоди  розвитку її економіки здійснювалась  адекватно до тих процесів, які відбувалися в сферах макроекономіки, фіскальної і структурної реформ. Вона сприяла економічному зростанню, зупиненню галопуючої інфляції, а також спрямовувалася на забезпечення стабільності національної валюти.

Зараз реалізація грошово-кредитної політики в   Україні   зіткнулася  із

значними проблемами. В основному ці проблеми пов’язані  із впливом фінансової кризи. Тому в  майбутньому, тобто в посткризовий період, потрібно врахувати всі недоліки в теперішній грошово-кредитній політиці і використовуючи зарубіжний досвід внести відповідні корективи.

Побудова майбутньої грошово-кредитної політики України повинна базуватися на адекватній оцінці стану економіки, її об’єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвинутості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних і монетарних параметрів тощо.

Слід також враховувати чинне законодавство і не намагатися його змінити лише з метою ефективного запровадження стратегії, оскільки практика свідчить, що в умовах України законодавчі зміни – це дуже складний, занадто політизований, довготривалий процес, наслідки якого можуть суттєво відрізнятися від початкових намірів. З світового досвіду відомо, що існує можливість врегулювання всіх питань, пов’язаних із монетарною стратегією, на рівні нормативно-правових актів і неформальних угод. Тому у майбутньому Національному банку та уряду України слід частіше звертатися саме до цих методів.

Монетарна політика в має сприяти підвищенню рівня довіри до національної грошової одиниці, інститутів її забезпечення, створити умови для довгострокової стабільності. Важливою передумовою її ефективної реалізації є незалежність Національного банку.

Також Національний банк повинен займатися  створенням   достатньої

наукової бази для  вироблення і проведення монетарної політики, оволодіти всіма досягненнями у відповідній сфері світової науки і практики, здійснювати підготовку наукових кадрів, здатних провадити власні дослідження з урахуванням умов України, створювати центри, спроможні координувати в масштабах суспільства цю роботу, створити надійну систему комунікації Національного банку з громадськістю, підвищувати рівень монетарних знань журналістів, широких верств населення, змістовий рівень фахових і науково-популярних публікацій, формувати навички зваженого і відповідального підходу політиків до виголошення різного роду заяв стосовно монетарної сфери та інше.

Також у перспективі  потрібно проводити заходи щодо забезпечення стабільності гривні як монетарної передумови і фактора економічного зростання на інвестиційно-інноваційній основі з урахуванням можливих коливань зовнішньої та внутрішньої кон’юнктури і змін в інституційному середовищі, тому що стабільність грошової одиниці включає внутрішню і зовнішню стабільність, яка відображається у динаміці інфляції та обмінного курсу.

Українська практика використання операцій рефінансування в системі заходів монетарної політики свідчить про дві основні  тенденції:

1) рефінансування використовується  переважно як система заходів швидкого реагування на поточний стан грошового ринку та стан ліквідності окремих фінансово-кредитних установ;

2) рефінансування застосовується  переважно для підтримки короткострокової  ліквідності банків шляхом кредитів “овернайт” [11, 9].

В посткризовий період для формування стабільної стимулюючої системи взаємодії Національного банку України та фінансово-кредитних установ, а також для запобігання надмірним коливанням реальної економіки необхідно спрямовувати грошово-кредитну політику на середньострокову перспективу та поступово посилити роль операцій середньо- і довгострокового рефінансування як стабільного механізму пропозиції ліквідності, а процентної політики – як способу управління ліквідністю грошового ринку.

Також слід сказати, що на сьогодні операції з цінними паперами на відкритому ринку в якості інструмента використовуються не на повну потужність, оскільки сам ринок цінних паперів має ще певні недоліки і головним з них є практична відсутність повноцінного організованого та прозорого вторинного ринку.

Тому основними проблемами, які необхідно вирішити у перспективі  є:

- відставання існуючої законодавчої та нормативної та нормативно правової бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів у ньому;

-   практична відсутність операцій з похідними цінними паперами;

- відсутність гарантій  по операціях з цінними паперами, недовіра населення та його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

- відсутність гарантій  держави щодо захисту грошових  заощаджень населення [17, 155].

Як і будь-яка інша сфера економіки України, фінансовий сектор потребує суттєвого оновлення, тобто ширшого використання інноваційних фінансових інструментів. Вагомий потенціал  посилення  дії  грошово-кредитних  важелів  інноваційно-інвестиційної  політики міститься у сферах: 

- підвищення  рівня   монетизації української  економіки, без чого  неможливе використання  інвестиційного  ресурсу  фондового  ринку,  посилення  взаємозв’язку  і  взаємодії  фінансових  ринків,  розвиток  валютно-фінансової  системи,  інтенсифікації  процесу трансформації національних заощаджень в інвестиції; 

- зміцнення банківської  системи, що сприятиме раціональнішому розподілу фінансових ресурсів в економіці в напрямі найбільш ефективних сфер економічної діяльності, дозволить подолати суперечність між високою потребою суб’єктів господарювання у  фінансових  коштах  та  обмеженістю  ресурсного  потенціалу  української  банківської системи [21, 56].

Як зазначалося, у багатьох країнах реалізація грошово-кредитної політики здійснюється на основі встановлення режиму інфляційного таргетування. На нашу думку, це також повинно стати однією із перспектив грошово-кредитної політики у посткризовий період.

До основних характеристик  інфляційного режиму економісти відносять:

- чітку  постановку мети щодо  досягнення кількісно заданого  рівня 

інфляції  у вигляді  одного  значення  або  діапазону. Таку мету  визначають  як найважливішу мету центрального банку. У деяких країнах  вона визначається урядом (міністерством фінансів), в інших − самим центральним банком;

-   відсутність домінування фіскальної політики;

-   відсутність інших первинних цілей грошово-кредитної політики;

- прозорість діяльності, а також звітність центрального банку перед суспільством;

-   інструментальну незалежність центрального банку [26, 54].

Отже, таргетування  інфляції доцільно визначити як монетарний режим, спрямований на підтримання певного  рівня інфляції як головної мети грошово-кредитної  політики за допомогою монетарних механізмів, що дають можливість забезпечувати задану траєкторію в середньостроковій перспективі.

Також у близькій перспективі  Національний  банк  у межах  наявних  повноважень вживатиме  заходів щодо забезпечення  стабільності банківської  системи,  її розвитку  та  стійкості до  впливу внутрішніх  і  зовнішніх  шоків.  Активно  використовуватимуться  надані законодавством  повноваження щодо  регулювання  експорту  та  імпорту  капіталу  з метою зниження валютних ризиків, які беруть на себе суб’єкти господарювання та держава в цілому.

Отже, в цьому розділі  було розглянуто зарубіжний досвід здійснення грошово-кредитної політики та перспективи грошово-кредитної політики у посткризовий період. Звісно найкращі досягнення із проведення грошово-кредитної політики за кордоном потрібно досліджувати і впроваджувати в Україні в найближчій перспективі. Як було уже було зазначено одними із основних перспективних рішень, які потрібно впроваджувати в Україні є перехід до інфляційного таргетування, вдосконалення ринку цінних паперів та інші.

ВИСНОВКИ І  ПРОПОЗИЦІЇ

 

 

 

Отже, у процесі дослідження  даної теми було визначено, що грошово-кредитна політика являється одним із механізмів за допомогою якого можна запобігти кризовим явищам, а також боротися із уже існуючою кризою. І під грошово-кредитною політикою розуміють комплекс взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк.