Аналіз власного капіталу підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

Кафедра економічного  аналізу 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доповідь  з дисципліни «Економічний аналіз»

на тему:

 

«Аналіз власного капіталу

підприємства»

 

 

                                   

 

 

 

 

                                         

 

                                           Виконала студентка:

                                                                       Кредитно-економічного факультету 

                                       III курсу, 1 групи

                                                           Глиба Вікторія Анатоліївна

                                           Науковий керівник:

                                                                  канд.екон.наук Шевчук Ніна Сергіївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса – 2012

 

Власний капітал підприємства - це фінансові ресурси, які воно вкладає для організації та фінансування господарської діяльності. Нормою для успішної, рентабельної роботи підприємства, його високої конкурентоспроможності на ринку і фінансової стійкості є ситуація, за якої власний капітал становить більшу частину його фінансових ресурсів.

У зарубіжній практиці капітал розглядається  як інвестування засобів в компанії (підприємства), які належать власникам, а не довгостроковим або короткостроковим кредиторам. Важливою проблемою є визначення величини й темпів накопичення власного капіталу. Поширеним є погляд, відповідно до якого питома вага власного капіталу повинна бути на рівні 50% і більше. Лише в цьому випадку, на думку кредиторів, підприємство з більшою ймовірністю може погасити свої зобов'язання за рахунок власних коштів. Тому збереження капіталу на цьому рівні і є першочерговим завданням господарюючого суб'єкта [3].

Аналіз власного капіталу має такі основні цілі:

- виявити основні джерела формування  власного капіталу та визначити  наслідки їх змін для фінансової  стійкості підприємства;

- визначити договірні та фінансові  обмеження розпорядження поточним (чистим) і нерозподіленим прибутком;

- оцінити пріоритетність прав на отримання дивідендів;

- виявити пріоритетність прав  власників у разі ліквідації  підприємства.

Для більшості підприємств основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал - сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (зокрема АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається [5].

В окремих підприємств складовою  власного капіталу є пайовий капітал. Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов'язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю [6].

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку). Особливості їх формування та використання будуть розглянуті в наступному підрозділі.

Ще одним елементом власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів [6].

Сума непокритого збитку звітного і минулих періодів наводиться в  дужках та вираховується при визначенні величини власного капіталу, аналогічно до вилученого капіталу. Останній виникає, якщо підприємство викуповує у власників акції власної емісії (або частки) з метою подальшого їх анулювання чи перепродажу. За позицією «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість відповідних корпоративних прав. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

При створенні підприємства його початковий ( стартовий) капітал (К) дорівнює активам (А), які інвестори ( засновники) передали в його розпорядження як внески у  вигляді майна.Але в процесі функціонування у підприємства виникають зобов'язання (З) і формула зв'язку буде такою: Активи(А) = Капітал (К) + Зобов'язання (З), Капітал (К) = Активи (А) - Зобов'язання (З)

 Враховуючи визначення доходів  (Д) і витрат (В) та їх  вплив на власний капітал основне бухгалтерське рівняння буде таким: А = К + З + Д - В

У цьому вигляді бухгалтерська  рівність дає наочне уявлення про  економічний взаємозв'язок основних форм звітності: різниця між доходами і витратами, являє собою чистий прибуток (чистий збиток), який розраховується у Звіті про фінансові результати і який збільшує (зменшує) власний капітал підприємства.

Крім доходів і витрат, існують  ще дві операції, що впливають на величину власного капіталу, це: інвестиції (І) та вилучення капіталу (Вл) власниками. Вони також можуть бути введені до основної бухгалтерської рівності: А = К + З + Д - В + І - Вл

У такій формі балансова вартість використовується досить рідко, але  вона найбільш наочно демонструє не тільки процес збільшення капіталу в результаті власної діяльності підприємства, а й можливості його змін, які привносяться із зовні, тобто інвесторами.

Результати аналізу власного капіталу підприємства характеризують фінансову  стабільність підприємства і є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов'язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства.

Таблиця 1. Формули розрахунку аналізу власного капіталу підприємства

№	Показник	Умовне позначення	Формула для розрахунку	Джерела інформації
1.	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Кавт	Власний капітал / Пасиви	Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 630 / Ф. 1, р. 640
2.	Коефіцієнт фінансової залежності	Кф.з	Пасиви / Власний капітал	Ф. 1, р. 640 / Ф. 1, р. 380 + р. 430 + р. 630
3.	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Км	Власні обігові кошти / Власний капітал	Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 630 - р. 080 / Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 630
4.	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	Кп.к.	Позиковий капітал / Пасиви	Ф. 1, р. 480 + р. 620 / Ф. 1, р. 640
5.	Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування)	Кф.с.	Власні кошти / Позикові кошти	Ф. 1, р. 380+430+630 / Ф. 1, р. 480+620
6.	Показник фінансового  ліверіджу	Фл	Довгострокові зобов'язання / Власні кошти	Ф. 1, р. 480 / Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 630
7.	Коефіцієнт фінансової стійкості	Кф.с.	Власний капітал+довгострокові  зобов'язання / Пасиви	Ф. 1, р. 380 + р. 430+р. 480 + р. 630 / Ф. 1, р. 640

 

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стале підприємство, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позикового) капіталу - їх сума дорівнює 1 (або 100%). З приводу ступеня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Найбільш поширена така: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, нижня межа 0,6 (60%). У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Разом із тим багатьом японським компаніям властива висока частка залученого капіталу (до 80%). А значення цього показника в середньому на 58% вище, ніж, наприклад, в американських корпораціях. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про ступінь довіри до корпорації з боку банків, а значить, і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про неспроможність отримати кредити у банку, що є певним застереженням інвесторам і кредиторам

2. Коефіцієнт фінансової залежності. Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив - 0,4-0,6).

4. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів. Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Методика аналізу  визначених вище коефіцієнтів.

1. Порівнюються  фактичні коефіцієнти поточного  року з коефіцієнтами попереднього  року, а також з коефіцієнтами за ряд звітних періодів.

2. Порівнюються  фактичні коефіцієнти з нормативними (зовнішні користувачі фінансових  звітів рідко можуть провести  таке зіставлення).

3. Порівнюються  коефіцієнти з показниками конкурентів.  Дані беруться з фінансових звітів, що подаються в фінансові, статистичні органи.

4. Порівнюються  фактичні коефіцієнти з галузевими  показниками.

За допомогою  аналізу цих коефіцієнтів можна  виявити сильні і слабкі позиції  різних підприємств, фірм. Менеджери  використовують ці дані для контролю діяльності підприємства, щоб не допустити банкрутства.

Ефективність  використання капіталу найкраще характеризується його рентабельністю.

Ефективність використання власного капіталу характеризується такими показниками: як фондовіддача (ФВ) і рентабельність (Р).

ФВ = ОР/ВК;  Р = ЧП/ВК

ОР - обсяг реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) за рік

ВК - середньорічна  вартість власного капіталу; ЧП - чистий прибуток

В процесі аналізу  Власного капіталу доцільним є розрахунок питомої ваги сум надходження та вибуття за статтями звіту «Про Власний капітал» та їх змін в абсолютній сумі.

1) Коефіцієнт надходження Власного капіталу:   Кнад.= НК/ЗК1

НК - надходження  власного капіталу; ЗК - залишок власного капіталу на кінець звітного періоду

2) Коефіцієнт вибуття ( використання) Власного капіталу

Квиб. = ВК/ЗК ;   ВК - вибуття власного капіталу;  ЗК - залишок власного капіталу на початок звітного періоду

Важливе значення має вивчення співвідношення коефіцієнта  надходження та вибуття.

Отже, фінансовою основою діяльності підприємства є сформований власний капітал. Він є початковою та безстроковою основою фінансування діяльності підприємства, а також джерелом погашення його збитків, одним з найвагоміших показників, що використовуються при оцінці фінансового стану підприємства, оскільки показує:

+ з одного  боку, ступінь фінансової самостійності  підприємства ( його незалежності  від зовнішніх джерел фінансування);

+ з іншого - ступінь  кредитоспроможності підприємства ( забезпеченості вимог кредиторів  наявним у підприємства капіталом засновників).

Так, економічна роль власного капіталу полягає в  забезпеченні підприємства власними фінансовими  ресурсами, необхідними як для початку, так і для продовження реальної господарської діяльності. Його динаміка є важливим показником ефективності господарської діяльності.

 

Список використаної літератури

1. Бухгалтерська  фінансова звітність підприємства. Навч. посібник. 2-е. - вид., перероб. і  допов./ За редак. проф. Ю.А. Вериги - К.: ПП «Видавничий дім Комп'ютерпрес», 2008. - 472 с.