Цикличность

    Вступ 

    У даній курсовій роботі на підставі різних літературних джерел я розкрив  поняття й економічну сутність оборотних  коштів, їхнє значення для діяльності підприємства, особливості управління оборотними коштами, а також шляхи  підвищення його ефективності.

    При написанні роботи використані підручники за редакцією Л.І.Шваб, Науменко І.О, Грещак М.Г, Бандурка О.М, Й.М. Петрович, а також навчальні посібники Семернікова.І.О, Римарчук А.М,  А.В.Шегда, В.А. Сідун,  Бойчик І.М., Чабан І.В.  та ін..

          Кожне підприємство, починаючи свою виробничо-господарську діяльність, повинно мати  певну грошову суму. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, що одержав назву "оборотні кошти підприємства".

    В умовах ринкових відносин оборотні кошти  здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють собою частину  продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт  повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного  кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм  у визначенні прибутку підприємства.

    Також, оборотні кошти  є - важливою частиною майна підприємства.  
Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його вартості.

    Наявність у підприємства достатніх оборотних  коштів оптимальної структури - необхідна  передумова для його нормального  функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися  нормування оборотних коштів, завданням  якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської  діяльності фірми.

    Важливо також уміти правильно керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати  заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності  оборотних коштів. У результаті прискорення  оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд  позитивних ефектів.

          Підприємство у випадку ефективного  керування своїми і чужими  оборотними коштами може досягти  раціонального економічного становища,  збалансованого по ліквідності  і прибутковості.

          Ось чому тема дослідження  представляється досить актуальною. 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  І. Теоретичні основи поняття оборотних коштів.

     1.1 Сутність і склад  оборотних засобів 

     Оборотними називаються засоби виробництва, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою речову форму.

     Оборотні  засоби підприємств становлять сукупність оборотних фондів і фондів обігу, виражених у вартісній формі. Інакше кажучи, вартість оборотних засобів набуває форми оборотних фондів і фондів обігу.

     Оборотні  фонди - це частина засобів виробництва, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою натуральну форму (тобто це матеріали, конструкції, деталі тощо).

     Оборотні  фонди є матеріальними ресурсами  підприємства. Одна їх частина входить  до продукції й утворює, таким  чином, її матеріальний склад, а друга  допомагає виконувати виробничий процес.

     Фонди обігу — це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством на створення засобів оборотних фондів: матеріалів, сировини, деталей, палива та ін. У цьому полягає основна схожість й відмінність між оборотними фондами та фондами обігу.

     Таким чином, оборотні фонди виражаються  в обслуговуванні сфери виробництва, а фонди обігу — в обслуговуванні сфери обігу.

     Для наочності необхідно докладніше розглянути, з чого утворюються фонди  обігу та оборотні фонди.

     Оборотні  фонди містять  такі елементи:

1. Виробничі запаси, що необхідні для забезпечення процесу виробництва основними запасами сировини та матеріалів.

     До  виробничих запасів належать:

1. Основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, що безпосередньо беруть участь у виробництві і з яких виготовляється продукція;
2. Допоміжні матеріали, конструкції, деталі, що на відміну від основних безпосередньо не пов'язані з виготовленням продукції, але необхідні для виробничого процесу. До них належать мастильні матеріали, приводні паси, паливо, запасні частини до устаткування, обтиральні матеріали та ін.;
3. Малоцінні інвентар та інструменти й такі, що швидко зношуються. За характером практичного застосування вони поділяються на малоцінний інвентар та інструмент і на господарський та конторський інвентар. Усі ці засоби праці об'єднуються в одну групу, незважаючи на різноманітність призначення, оскільки їх вартість невелика (приблизно до п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів громадян) і вони мають відносно нетривалий термін використання (до одного року). До цієї групи належать також спецодяг, спецвзуття та інші захисні пристосування незалежно від строку їх служби та вартості.
2. Незавершене виробництво. Незавершене виробництво наявне лише на підприємствах з тривалістю виробничого циклу понад один день. У вартісному вираженні незавершене виробництво містить витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші кошти, необхідні для виконання процесу виробництва.
3. Витрати майбутніх періодів. До витрат майбутніх періодів належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та інші, що проводяться в поточному році, але на собівартість продукції зараховуватимуться в наступному періоді.
4. Залишки готової продукції на складах. До цих оборотних фондів належить продукція, що є на складах підприємства на кінець розрахункового періоду, але не оплачена замовником, тобто ще не продана.

     Для нормальної виробничо-господарської  діяльності підприємства, виконання  постачально-збутових операцій, розрахунків  з працівниками а також інших  виробничих та господарчих потреб неабияк  роль відіграють фінансові ресурси, що перебувають в обігу. Такі ресурси  і утворюють фонди обігу, до яких належать:

1. товарно-матеріальні цінності;
2. кошти на розрахунковому рахунку підприємства в банку;
3. кошти, наявні в касі;
4. кошти в розрахунках із замовниками (дебіторські заборгованості;
5. відвантажені товари та надані послуги.

     Іншими  словами, фонди обігу — це всі засоби, що в грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві і юридичне, в будь-який момент, можуть стати вільними коштами підприємства.

     Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й  товарну.

     На  першій стадії під час авансування  коштів здійснюється придбання й  нагромадження необхідних виробничих запасів.

     У виробничому процесі авансується  вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані  з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після  чого настає стадія реалізації.

     На  першій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання  виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансових  у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно  є і по частковою стадією наступного обороту капіталу.

     Кругообіг оборотного капіталу і створення  нової вартості відбувається за схемою:

     Г – Т...В...Т¹ – Г¹

     де  Г – кошти, що авансуються; Т –  кредити праці; В – виробництво; Т¹ – готова продукція; Г^{1 –} кошти, отримані від реалізації отриманої продукції.

     Мету  функціонування капіталу буде досягнуто  тоді, коли Г¹ =Г+∆Г, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансовою сумою.

     Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше  часу оборотний капітал перебуває  в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки.(див. Рис 1.1 «Кругообіг»  Додаток А)

    Розмір  оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.

    Співвідношення  між окремими елементами оборотних  коштів, виражене у відсотках, називається  структурою оборотних коштів. Різниця  в структурах оборотних коштів галузей  промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями  організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.

    (Див.  Рис 1.2 «Склад оборотних засобів підприємства», Додаток Б) 

    1.2 Класифікація і  принципи організації  оборотних коштів 
 

    По  джерелах формування оборотні кошти  поділяються на власні і позикові.

    Власні  оборотні кошти – це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні  підприємства і сформовані за рахунок  власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти  можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих  на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати  заробітної плати). Ці кошти називаються  прирівняними до власних, або стійкими пасивами.

    Позикові  оборотні кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

    Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних  витратах. Мінімізація витрат - це, у  першу чергу, оптимізація структури  джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних і кредитних ресурсів.

    Оборотні  кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

• залежно від участі їх у кругообігу коштів;
• за методами планування, принципами організації та регулювання;
• за джерелами формування.

    Відповідно  до першої ознаки оборотні кошти поділяються  на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

    Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Чим більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше використовується оборотний капітал.

    Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані  та ненормовані.