Економічне зростання суспільства

б) Падіння обсягів виробництва зумовлене також чинниками, що почали діяти вже в роки незалежності. Йдеться передовсім про суб'єктивні прорахунки. При цьому важливо зазначити, що сам курс на демонтаж командно-адміністративної системи й розбудову сучасної, заснованої на ринкових засадах відкритої національної економіки у стратегічному плані є правильним. Спрямований на утвердження державності України, створення економічних передумов реальної демократизації суспільства, вихід на вищий ступінь техніко-економічного розвитку, забезпечення якісно нових параметрів життя народу, цей курс не має альтернативи. Тому причини неадекватності економічної політики конкретним умовам українського сьогодення лежать передовсім у площині визначення шляхів та конкретних механізмів здійснення зазначеного курсу.

У процесі ринкової трансформації  економіки України недостатньо враховувалася ціла низка властивих їй специфічних передумов, до яких передовсім належать:

• відсутність на нас здобуття незалежності цілісної системи державних інституцій, необхідних для здійснення широкого комплексу заходів ринкової трансформації економіки;
• особливості функціональної структури економіки: висока концентрація базових галузей виробництва та галузей ВПК, що протягом тривалого часу були зорієнтовані на обслуговування потреб не лише економіки Радянського Союзу загалом, а й економіки країн РЕВ, і за самою своєю природою не могли швидко ввійти в режим ринкового самоврядування;
• підпорядкованість більшості великих підприємств загальносоюзним міністерствам і відомствам та фінансування їх з єдиного центру.

 

 В економічній політиці  не враховувалася необхідність  таких заходів:

• використання на початковому етапі суто еволюційного шляху ринкової трансформації за одночасного здійснення широкого комплексу організаційних заходів, які б утверджували сильну виконавчу владу, та ефективних важелів державного регулювання економічних процесів;
• створення ефективного механізму входження сільського господарства в систему ринкових відносин і на цій основі — докорінне реформування цієї галузі;
• послідовного здійснення політики економічної лібералізації, приватизації та демонополізації.

Непослідовність у проведенні економічних  реформ призвела до того, що перехід  від адміністративно-командної системи  до ринкової супроводжується зростанням тіньової економіки. Адже тіньова економіка найбільше процвітає там, де реформи проходять мляво, а високі податки практично внеможливлюють розвиток нових приватних структур. Наявність гігантського тіньового сектора спотворює усі національні рахунки, не дає змоги державним органам точно визначити потреби економіки в різних ресурсах, давати обгрунтовані економічні прогнози. Водночас створюються сприятливі умови для корупції, хабарництва, криміналізації економіки.

Згадані чинники викликали те, що нині обсяг національного виробництва становить трохи більше як третину від рівня 1990 р. Щоправда, нарешті вдалося зупинити падіння виробництва.

Особлива роль у відновленні  економічного зростання належить земельній  реформі, яка покликана підтримувати на селі найефективніші форми власності та господарювання.

Нині особливо важливою умовою переходу до економічного зростання є створення привабливого інвестиційного середовища для вітчизняних та іноземних інвесторів. Україна має великі можливості для активної діяльності інвесторів — значний споживчий ринок, вигідне геополітичне розташування, багаті природні ресурси, кваліфіковану й водночас дешеву робочу силу, потужну наукову базу. Однак макроекономічне середовище дуже несприятливе для інвестицій — високі реальні процентні ставки, високі податкові ставки, суперечливе і невідповідне сучасним реаліям господарське законодавство, тінізація економіки та ін. Все це породжує песимістичні прогнози в інвесторів. У сфері зовнішньоекономічних зв'язків головним завданням є поступове входження України у світовий економічний простір. Для цього слід створити стабільну і сприятливу правову основу для залучення іноземних інвестицій і повернення українського капіталу у твердій валюті в Україну. Водночас необхідний захист молодого національного виробника від конкуренції іноземних фірм.

Суттєвим чинником стабілізації економіки  України має стати активізація  малого і середнього бізнесу. Світовий досвід показує, що саме малі підприємства можуть розв'язати такі завдання, як структурна перебудова економіки, насичення  ринку найрізноманітніший ми товарами і послугами, створення додаткових робочих місць. Малий бізнес послаблює монополізм і забезпечує конкуренцію. Однак поки що він іще не став в Україні реальною базою для становлення ринкової економіки.

Розвиток економіки - основа реальних позитивних зрушень в соціальній сфері [11]

Показники економічного зростання

У світовій практиці економічне зростання визначається і вимірюється  двома способами: річними темпами зростання у відсотках реального внутрішнього валового продукту за певний період часу та річними темпами зростання внутрішнього валового продукту на душу населення у відсотках.

Основним показником економічного розвитку країни є ВВП на душу населення. За цим показником усі країни поділяються на розвинуті (з ВВП понад 12 тис. дол. на рік) та країни, що розвиваються.[дод.6]

Про рівень економічного розвитку країни свідчать показники виробництва і споживання ключових (базових) видів продукції на душу населення - енергоспоживання, автомобілі, мінеральні добрива, папір, зерно, м´ясо, молоко, цукор тощо.

Показники ефективності економіки найбільшою мірою характеризують рівень економічного розвитку, оскільки характеризують результативність використання основних факторів виробництва - енерго-, матеріаломісткість виробництва, фондовіддачу, фондомісткість, продуктивність праці тощо.

Національний  дохід на душу населення - узагальнений показник економічного розвитку країни та ефективності національної економіки.

До показників рівня та якості життя населення відносять: середню тривалість життя, рівень освіти, тривалість робочого дня, забезпеченість житлом, лікарями, вчителями на 1000 осіб, величину денного бюджету особи тощо.

Про рівень економічного розвитку країни судять на підставі галузевої  структури економіки. Висока частка обробних галузей є ознакою високого рівня економіки.

Для порівняння ефективності національних економік Міжнародний  валютний фонд розробив показники порівняльної конкурентоспроможності. Для їх обчислення порівнюють ціни і витрати виробництва в обробній промисловості з відповідними середньозваженими показниками розвинутих країн.

Отже, економічне зростання  є результатом поєднання факторів розвитку, з допомогою моделювання  яких можна прогнозувати економічний  розвиток.

Для сучасної економіки України  характерним є зменшення масштабів  виробництва. Застосування моделі Р. Солоу  до цієї ситуації дає змогу зробити  певні прогнози щодо перспектив економічного зростання.

В політиці економічного зростання  в Україні виділено два етапи  її здійснення. На першому етапі  передбачено: у 2000 р. - 2 % приросту ВВП, у 2001 - 4%, а у 2002-2004рр. - вийти на 6,5 % середньорічного  приросту.

Однак особливо складними  виступають завдання на другому етапі - переході до сталих і досить високих  за нинішніми мірками темпів економічного зростання. Економічні розрахунки показують, що тільки для повернення до рівня  ВВП 1990 p. потрібно 9-10 років при 10 % темпах приросту щорічно; при 8 % - 12 років; при 6 % - 16 років; при 4 % - 22 роки. Між тим, навіть 6,0-6,5 % економічне зростання є проблематичним, оскільки не забезпечене певними  ресурсами і передумовами.

Збільшення чисельності  населення не зможе в найближчі  роки виконати роль джерела зростання, оскільки Україна переживає демографічну кризу, яка виявляється в зменшенні  народжуваності та збільшенні частки людей непрацездатного віку.

 

 

 

 

 

 

Темпи економічного зростання          Економічне зростання визначається двома взаємозв'язаними способами: як збільшення обсягу реального ВВП протягом певного часу або як збільшення за той самий період обсягу реального ВВП на душу населення. Важливими є обидва способи. Але при зіставленні життєвого рівня населення в окремих країнах і регіонах перевага надається другому способу.           Будь-яким із цих способів економічне зростання вимірюється річними темпами зростання у відсотках.           У І кварталі 2002 р. валовий внутрішній продукт України збільшився порівняно з відповідним періодом минулого року на 3,8 %, що свідчить про існування тенденції до прискорення економічного зростання, яка склалася протягом січня-лютого.           Найвищі темпи приросту валової доданої вартості досягнуті у торгівлі та сфері послуг з ремонту автомобілів і побутових товарів (20,3 %), сільському господарстві (10,7 %). Подолано спад виробництва доданої вартості у добувній промисловості і на транспорті, проте він посилився у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води (з 0,7 % за січень-лютий до 1,8 % за січень-березень).       Чинники, що визначають темпи та якість економічного зростання, доцільно поділити на такі групи: • інноваційні, що визначають оновлення  технологій і продукції, використання інноваційного потенціалу країни, вибір  пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу; • інвестиційні, пов'язані з інвестиційною  активністю, ефективністю капітальних  вкладень, оновленням основних виробничих фондів та їх використанням, ресурсними обмеженнями з боку інвестиційного комплексу, а також із структурною мобільністю економіки, її спроможністю реагувати на зміни в обсягах і структурі суспільних потреб у поточному і майбутніх періодах.[дод.5]             Із становленням машинного типу виробництва провідну роль у забезпеченні економічного зростання почали відігравати інтенсивні чинники, серед яких основними є підвищення продуктивності праці і фондовіддачі, зменшення матеріаломісткості. Екстенсивні чинники — розширення експлуатації найманої праці за відносно незмінної технічної бази виробництва в основному пішли у минуле. Втім, у реальному житті перевага віддається якомусь одному інтенсивному чиннику (наприклад, зростанню продуктивності праці) за одночасного зменшення ролі інших. Тому ефективність виробництва у той або інший період завжди визначається конкретним поєднанням зазначених чинників.

 

 

 

 

 

Висновки

З усього, що написано в моїй роботі, можна зробити наступні висновки:

1. Економічний зростання можна  визначити як зростання реального  ВНП або зростання реального  ВНП на душу населення. Він  забезпечує приріст виробництва,  використовуваний для рішення  внутрішніх і міжнародних соціально-економічних  проблем. 

2. Економічний зростання визначається  такими факторами пропозиції, як  природні ресурси, трудові ресурси,  капітал, технологія. Два інших  фактори – достатній рівень  сукупних витрат і ефективність  розподілу ресурсів – істотні  для реалізації здібностей економіки  до зростання. 

3. При екстенсивному типі економічного  зростання багато працівників  не є висококваліфікованими. Екстенсивний  шлях розвитку носить застійний  характер, фактично немає технологічного  прогресу, зношуються виробничі  основні фонди. 

4. Інтенсивний тип економічного  зростання є більш складним. Головна  відмінність цього типу економічного  зростання від екстенсивного  в тім, що підвищення ефективності  виробничих факторів здійснюється  на базі технічного прогресу.

5. Держава може відігравати значну  роль в економічному зростання  при правильній податковій політиці  і політику інвестування.

6. Нині в розвинутих країнах  переважає інтенсивний шлях економічного  розвитку. В Україні після тривалого  спаду виробництва необхідно  підготувати матеріальну базу  для інтенсивного економічного  зростання і підвищення його  показників.

 

Список використаних джерел:

1. Попович З. Економічне зростання і перспективи інноваційного розвитку // Економіка України. -2004. -№ 12. - С. 41-48
2. Понеділко В. Критерій інтенсивного економічного зростання // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. -2004. -№ 2. - С. 188-195
3. Небава М.І. Теорія макроекономіки. Навчальний посібник – Київ: Видавничий Дім «Слово», 2003. – 536 с. – С. 338-345
4. Економічна теорія: Політекономія: Підручник \За ред. В.Д. Базилевича. – 7-ме вид., стер. – К.:Знання-Прес, 2008. – 719с.
5. Медоуз Д. Х, Медоуз Д. Л, Рэндерс Й., Беренс В. В. Пределы роста. -  М.: Изд-во МГУ, 1991. - 207 с.
6. www.baikal-centre.ru/books/element.php Наше общее будущее: Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию. - М.: Прогресс, 1989. - 376 с.
7. www.dissercat.com/content/ustoichivost-razvitiya-economicheskih-sistem-i-kriterii-bezopasnosti Мунасінгхе М., Круз В. Економічна політика та навколишнє середовище. Вип. 10. Вашингтон, округ Колумбія, 1995. На правах рукопису.
8. Карпов Я.С. Концепції сучасного природознавства. – К., ЦНЛ, 2004. – 496 с.
9. Розсоха В. В. Інноваційна парадигма управлінської діяльності // Агро-інком – 2005. – №8. – С 59 - 61.
10. Ноговіцин О., Луговський В., Волошин Н., Шкворецъ Ю., Онисъко Є. Інтелектуальна власність - 2005. - № 10. - С 4 - 10
11. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 328.

 

 

Додаток 1. Економічне зростання і методи його вимірювання

 

  Додаток 2. Типи і фактори економічного зростання

  Додаток 3. Основні фактори економічного зростання

  Додаток 4 – Графіки економічного зростання

А)

 

Б)

Додаток 5.Валовий внутрішній продукт у 2011 році (млн.грн.)

	І квартал	ІІ квартал	ІІІ квартал	ІV квартал	У цілому за рік
Валовий внутрішній продукт у фактичних цінах	261878	314620	376019	364083	1316600
Склад валового внутрішнього продукту
1. За виробничим методом
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	7667	12409	58529	30083	108688
Добувна промисловість	18876	22930	23081	23573	88460
Переробна промисловість	37261	50010	50059	48839	186169
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	11540	10588	10090	11432	43650
Будівництво	6029	8947	11345	15063	41384
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів  особистого вжитку	39089	49659	53382	60145	202275
Діяльність транспорту та зв’язку	29176	32845	33381	35313	130715
Освіта	14433	15776	15582	15105	60896
Охорона здоров’я та надання  соціальної допомоги	10207	11030	11700	12801	45738
Інші види економічної  діяльності	58901	68536	69895	74860	272192
з них
фінансова діяльність	17702	17526	18489	20269	73986
операції з нерухомим майном,          оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	21533	28831	28348	30687	109399
державне управління	12494	13730	14224	15222	55670
Оплата послуг фінансових посередників	-11760	-10481	-11626	-11781	-45648
Податки на продукти	40790	42909	51182	49313	184194
Субсидії на продукти	-331	-538	-581	-663	-2113
2. За розподільчим методом
2.1. Оплата праці найманих  працівників	135831	155367	158186	178727	628111
2.2. Податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт	42203	43976	51497	48391	186067
2.3. Валовий прибуток, змішаний  доход	83844	115277	166336	136965	502422
3. За методом кінцевого  використання
3.1. Кінцеві споживчі витрати	236580	268688	285548	314385	1105201
в тому числі:
домашніх господарств	182247	205293	231420	238346	857306
некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства	2251	2305	2311	2330	9197
сектору загального державного управління	52082	61090	51817	73709	238698
в тому числі:
індивідуальні споживчі витрати	36108	41477	32105	48056	157746
колективні споживчі витрати	15974	19613	19712	25653	80952
3.2. Валове нагромадження	41799	54222	108344	78109	282474
в тому числі:
валове нагромадження  основного капіталу	37748	50720	69698	89684	247850
зміна запасів матеріальних оборотних коштів	3931	3403	38480	-11723	34091
придбання за виключенням  вибуття цінностей	120	99	166	148	533
3.3. Експорт товарів та  послуг	156545	179626	184258	187524	707953
3.4. Імпорт товарів та  послуг	-173046	-187916	-202131	-215935	-779028