Iнвестицiї та їх роль в економiчному зростаннi

В умовах транзитивної економіки соціальна та демографічна складові потребують першочергового вирішення багатьох питань. Більшість населення в Україні живе за межею бідності, що було визнано і парламентом, і урядом, і, на жаль, процес поглиблюється. Від платоспроможності та економічних свобод населення залежить інвестиційна активність підприємств. Соціальні чинники прямо впливають на попит та можливості суб'єктів господарювання реалізувати продукцію, роботи чи послуги. Значне розшарування верств населення та розрив у розмірах заробітної плати (мінімальна та максимальна) негативно впливають на інвестиційне макросередовище в Україні. Відсутність ефективної пенсійної, соціальної систем захисту та медичної допомоги унеможливлюють зростання іміджу країни на сучасному етапі. Покращення інвестиційного середовища та соціальної системи захисту населення повинні здійснюватись паралельно, бо це дві складові одного процесу підвищення рівня задоволення потреб виробників та споживачів.

Кожна окрема система  потребує не тільки наявних відповідних складових, які були розглянуті раніше, а також відповідної інфраструктури, яка могла б вирішувати питання щодо поліпшення інвестиційного середовища України на сучасному етапі. Ці структури мають формувати відповідні стратегії на державному рівні з відповідними підсистемами.[6,c.338]

 

2.2 Економiчне зростання України, стан та проблеми iнвестування

     Формування інвестиційного потенціалу кожного суб'єкта господарювання пов'язане насамперед з ефективним здійсненням відтворення основного капіталу. У ринковому господарстві інвестиційна діяльність реалізується механізмами інвестиційного ринку, і з його допомогою в економіці здійснюється кругообіг інвестицій, перетворення інвестиційних ресурсів у вклади. Інвестиційна діяльність — це процес зміни вартості у часі функціонуючого основного капіталу в економічній системі, тобто процес збільшення виробничих ресурсів.

У сучасних умовах національна економіка  вже має деякі характеристики, які свідчать про те, що господарський  механізм, хоч і не послідовно, все ж таки рухається до ринку. Неконкурентоспроможними і безперспективними стають ті виробництва, які базуються на застарілих технологіях та не мають сучасного науково-технологічного потенціалу.

 Інвестиції в Україні  — один з найсуттєвіших факторів макроекономічної рівноваги, головною метою для національної економіки є забезпечення за рахунок виробничих інвестицій та заходів стабілізації економічного стимулювання зростання виробництва і ВВП.

За роки незалежності (1995—1999) показники розвитку економіки  мали тенденцію до зменшення, але  починаючи з 2000 р. було досягнуто  поліпшення окремих показників. Так, з 1998 р. почали зростати інвестиції в основний капітал (див.додаток Б).

Зростання обсягів ВВП, промислової продукції та вкладення інвестицій свідчать, що 2000 р. став для України переломним щодо динаміки економічних показників. Збереження позитивної тенденції протягом 2000—2002 рр. підтверджують макроекономічну стабільність, і це є свідченням, що вітчизняна економіка вступила у фазу економічного зростання. Однак за період кризи в економіці протягом 10 років в Україні накопалося багато проблем.[16,c.23]

       На думку С. Дорогунцова та А. Федорищева, через зовнішні зв'язки гальмуються процеси відтворення (вивозиться сировина в обмін на продукти) і скорочується внутрішня можливість нагромадження та відповідно впровадження нової техніки та технологій. Нагромадження можливе тільки за умови безперервного виробництва і реалізації продукції, за їх порушення немає підґрунтя для подальшого розширеного відтворення виробництва. Цей напрям формується під впливом держави щодо підтримання пропорції між нагромадженням та споживанням, між промисловістю та сільським господарством і є базою матеріально-виробничого забезпечення ефективності виробництва. Динамічність середовища функціонування промислових підприємств завжди викликає зміну умов впровадження інвестицій. Позитивні зміни можуть зумовити підвищення, а негативні — спад мотивації інвесторів, наслідком чого і є розвиток чи згортання інвестиційних процесів відтворення основного капіталу. Відтворювальний процес потребує інвестиційної підтримки на усіх стадіях від проектування до експлуатації.

Ринкові відносини в Україні  зумовлюють суттєве реформування існуючих форм і методів інвестиційного забезпечення відтворення основного капіталу й реальних джерел. Підвищення інвестиційної активності всіх видів економічної діяльності має забезпечити рівень відтворювального процесу, достатній для стабілізації виробництва.

Сучасний стан інвестиційної  забезпеченості відтворення основного капіталу в Україні характеризується зменшенням ролі держави як інвестора і розвитком приватних інвестицій, формуванням інвестиційної інфраструктури. Ці процеси модифікують структуру інвестиційного капіталу за формами власності й джерелами фінансування. Насамперед йдеться про механізм мобілізації інвестиційних ресурсів та їх ефективного розміщення відповідно до ринкової економіки.

Загальна потреба в  інвестиційних ресурсах зумовлюється обсягом оновлення основних фондів. Сьогодні в Україні немає коштів для забезпечення розширеного відтворення  основного капіталу, тому економіка  в цілому не відповідає вимогам часу.

На думку фахівців, досягнення стабільного соціально-економічного розвитку потребує реалізації:

— довготермінової стратегії формування, розвитку інвести 
ційного потенціалу та ефективного його використання;

— здійснення відповідної  амортизаційної та  кредитної

політики;

• безперервної розробки, освоєння виробництва і виведення на ринок нових та ефективних видів продуктів;
• стимулювання інвестиційного процесу в регіонах;
• впровадження інноваційної моделі розвитку економіки України;
• нарощування інвестиційних можливостей в цілому та в регіонах з урахуванням державних ресурсів та приватного капіталу;
• ефективне здійснення відтворення основного капіталу кожного суб'єкта господарювання;
• активізація інвестиційної діяльності в регіонах і в цілому по Україні;
• стабільність нормативно-законодавчої бази та обґрунтування належної податкової політики;
• вирівнювання інвестиційного забезпечення відтворення основного капіталу в регіонах;
• впровадження в практику змішаного фінансування ін-ксстиційних заходів, створення спеціальних банків;
• покращення відтворювальної структури інвестицій за рахунок збільшення витрат на технологічне переобладнання та реконструкцію діючих підприємств;
• удосконалення технологічної структури інвестицій за рахунок збільшення витрат на обладнання;
• створення ефективно діючої нормативно-правової бази інвестування та розвитку фінансово-інвестиційного механізму стимулювання його розвитку.

     Iнвестиційна складова формується в межах організаційно-економічного механізму національної макросистеми, забезпечуючи основу для рушійних джерел економічного розвитку. Актуальність питання пошуку науково обгрунтованих засад інвестиційної політики зумовлена необхідністю стабілізувати позитивний вектор макроекономічної динаміки. Переважна спрямованість Державного бюджету України на 2007 рік на інтенсифікацію національного розвитку підпорядкована системному переосмисленню дже-рел інвестиційного забезпечення.[7,c.159]

      Категорія розвитку може бути порівнянною з удосконаленням транспортного засобу, інтенсивність впровадження якого визначає можливість розширення або негідність звуження діапазону досяжних напрямків і швидкостей руху, тотожних у 'нашому порівнянні з економічним зростанням. Якщо піднесення економіки зумовлене інвестиціями в інновації, то стимулюються вторинне розширення інвестиційного потоку (ефект мультиплікатора) та збільшення доходів (ефект акселератора). В результаті спільного додатного впливу мультиплікатора та акселератора нарощується маса капіталу, що гарантує об'єктивні передумови для тривалого зростання добробуту суспільства в майбутні періоди. Збільшення сукупних економічних результатів ототожнюється з суспільним розвитком національної макросистеми при дотриманні умови одночасного відносного зростання чисельності робочої сили (яка залежить від демографічної ситуації та економічної активності населення) і продуктивності праці в розрахунку на 1 працюючого (яка, у свою чергу, залежить від маси основного капіталу, напряму та якості інвестицій). Високий ступінь відповідності динаміки економічного зростання й валового нагромадження основного капіталу в Україні слугує незаперечним підтвердженням вірогідності останньої тези про наявність взаємозалежності цих показників (див. рис. 1).

 

Рис.1. Темпи щорічної зміни економічних показників в Україні [13,c. 46]

Організаційно-економічний  механізм управління національною макросистемою вирішує глобальне питання пошуку альтернативи перерозподілові обмежених ресурсів з метою підпорядкування економічного зростання розвиткові. За обраною нами аналогією, узагальнена діалектична залежність цих альтернатив має вигляд проблеми вибору пріоритетного напряму вкладення коштів: або в паливо для здійснення руху, або в удосконалення того механізму, який забезпечує проходження. Вплив економічного зростання на розвиток виявляється у якісних змінах, параметри яких в умовах української економіки слід оцінювати з огляду на необхідність усунути ряд негативних явищ принципового характеру. Вони полягають у тому, що:

• економічна модель формування ВВП є екзогенно залежною, із значним навантаженням на сировинну складову;
• частка інноваційних технологій є незначною і не демонструє тенденцію до зростання; основні фонди фактично не оновлюються, а їх вік становить у середньому 21,7 року;

-незважаючи на постійне  відносне зростання мінімальної'та середньої заробітної плати, поглиблюється соціальне розшарування суспільства, частка заробітної плати найманих працівників у ВВП є низькою і не відповідає рівню розвинутих країн; .[13,c 35]

• масштаби прихованого безробіття є недопустимими (за різними оцінками, поза межами відтворювального сектора економіки працюють 2,5-3 млн. працездатних українців); не скорочується значна (60%) відносна частка витрат домашніх господарств на продукти харчування, вміст яких не відповідає стандартам раціонального споживання ні за калорійністю, ні за вмістом білків, жирів, мінералів тощо. [11,c.43]

      Як на регіони України вплинуло настання кризи?  На це питання можна відповісти, проаналізувавши інвестиційний рух адміністративно-територіальних одиниць країни в системі координат «потенціал — ризик» за останні чотири роки (див. додаток В).

      Погіршала інвестиційна привабливість багатьох крупних промислових і урбанізованих регіонів, де спостерігаються чіткі тенденції зростання чинників риски при скороченні інвестиційного потенціалу. В першу чергу йдеться про Донецькій і Дніпропетровській областях (на погіршення ситуації в них ми вказували ще рік тому), структура промисловості (див. додаток Д) яких високо ризикована для нинішніх умов, що неодмінно понизить їх привабливість найближчим часом. До них також можна віднести Київ і в деякій мірі Одеську область. Це позитивний процес для країни, враховуючи, що показники, що розраховуються, в рейтингу інвестиційної привабливості є відносними (тобто підраховуються як відсоток від сумарного по країні). Іншими словами, дедалі меншими монополістами по інвестиційній привабливості стають крупні регіони. В той же час вказані регіони володіють непоганою інфраструктурою і можливостями для торгівлі (див. додаток Д), що допоможе згладити ризики для орієнтованих на внутрішній ринок інвесторів.

      У другій групі виявилися ті області, які упустили свій шанс підвищити інвестиційну привабливість в роки високого економічного зростання. Ще кілька років тому у них була помітна позитивна динаміка, але на початок 2008-го параметри їх інвестиційної привабливості повернулися до значень 2004 роки. Миколаївська, Сумська і Кіровоградська області так і не зуміли вийти із замкнутого круга, не дивлячись на те що в них зафіксовано значне позитивне зовнішньоторговельне сальдо, а також зростання середньої прибутковості регіональних компаній більш ніж в два рази (хоча Миколаївська область почала демонструвати падіння економіки і об'єму інвестицій ще до початку кризи,).

На такому фоні вигідно  відрізняються регіони, що зуміли підняти за останні роки свій відносний інвестиційний потенціал, не збільшивши ризик: Львівська, Луганська, Вінницька, Запорізька та Київська областi. Майже всі вони (окрім Вінницької) належать до промисловий розвинених регіонів «другого ешелону». Ці області показували хороші темпи зростання регіонального валового продукту в першому півріччі 2008 років. Проте сьогодні, принаймні, в двох з них — Луганською і Запорізькою — все ж спостерігається різке погіршення загальної економічної ситуації із-за їх експортної орієнтованості і структури промислового виробництва.

Нарешті, найкращий тренд, коли регіони демонструють фіксацію поліпшень, виявився в областях, на які не прийнято звертати особливу увагу: у Херсонській, Полтавській, Чернівецькій і Хмельницькій. Особливо поважно, що покращувати характеристики цим регіонам удавалося поступально, рік за роком. Напередодні кризи вони мали значний заділ: за перші три квартали цього року набагато виросла прибутковість регіональних компаній (окрім Чернівецької області) і нестримно збільшилися інвестиції (у Херсонській і Хмельницькій областях темпи були вдесятеро вище середнього по країні). Додатково всі ці адміністративно-територіальні одиниці володіють хорошими значеннями показників інфраструктури і торгівлі, що підвищує їх привабливість в умовах більшої орієнтації економіки на внутрішній ринок.[]

 

2.3. Особливостi державної пiдтримки iнвестицiйних процесiв в економiцi України

      Як свідчать дослідження, аналіз інвестиційного клімату в Україні є не дуже сприятливим, але інвестор зацікавлений у здійсненні інвестиційної діяльності. Інвестиційний клімат повинен бути спрямований на залучення інвестицій і обов'язково має забезпечити: ефективне використання інвестицій і для інвестора, і для економіки в цілому; реінвестування іноземних інвестицій; сприятливість національного інвестиційного середовище як для інвесторів, так і для бізнесу в цілому; передбачуваність та перспективність підприємця і зацікавленість у розширенні сфери своєї діяльності. Важливим орієнтиром для залучення іноземних інвесторів є внутрішні інвестиції, саме вони є головною умовою економічного зростання та підвищення добробуту населення.