Концепція соціальної економіки Людвига Ерхарда
Реферат, 31 Марта 2013, автор: пользователь скрыл имя
Описание работы
Людвіг Ерхард або Ергард (4 лютого 1897—5 травня 1977) — міністр економіки в уряді Конрада Аденауера та його наступник на посту федерального канцлера (1963—1966), християнський демократ (ХДС). Ерхард — перший в світі ліберальний реформатор нового типу. Йому довелося працювати в умовах, коли державне втручання в економіку стало реальністю. Він розумів, що в умовах значного впливу соціалістичних ідей не обійтися без використання широких заходів щодо соціального захисту населення і без застосування етатистської риторики.
Содержание
1. "Ордоліберальна концепція" і політико-ідеологічна боротьба
2. Практика побудови "соціальної економіки" Німеччини (ФРН)
Висновок
Використана література
Работа содержит 1 файл
Людвіх Ерхард.docx
— 25.43 Кб (Скачать)Як складова частина "соціального ринкового господарства" соціальна система ФРН базується на таких фундаментальних принципах як - страхування, забезпечення і допомоги. Державні витрати на соціальні потреби включають, по-перше, систему соціального страхування, яка обслуговує сферу класичних ризиків, по-друге, елементарне забезпечення через соціальну допомогу, і, по-третє, форми соціальної допомоги (охорона материнства, допомоги на дітей, по квартплаті, отримання освіти, придбання майна тощо). Історичним законодавчим актом стала пенсійна реформа 1957 р. Вона створила динамічну систему забезпечення старості, виходячи з розвитку прибутків працюючих. Така соціальна політика водночас забезпечила економічний підйом, соціальний захист і вільне розгортання особистої ініціативи.
Висновок
Побудова "соціального ринкового
господарства" у ФРН сталася
у надзвичайно короткі
Сказане зовсім не означає,
що ми маємо повторити чи
копіювати досвід Німеччини
Використана література
- Єременко Соціальна економіка. Видання друге, адаптоване й доповнене. - К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату, 2008
- Історія економічних учень Підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко, А.М. Поручник та ін. — К.: КНЕУ, 2009