Конкурентоспособность Украині

Усі ці сили потрібні не лише кожна сама по собі, вони створюють  замкнуту систему, де взаємно посилюють  один одного. Темпи прогресу нації  стримуються потенціалом найбільш слабкої ланки. До тих пір, поки країна не досягне певного рівня доходів і накопиченого багатства, проблема полягає не в тому, щоб потрапити на рухому багатством стадію, а в тому, що є небезпека скотитися на нижчу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ  В УМОВАХ КРИЗИ 2008-2010рр

 

Конкурентоспроможність  є складною багатоаспектною і  багаторівневою категорією, органічно  властивою ринковій системі господарювання. Прагматичний аспект адекватних уявлень  про зміст цієї категорії визначається тим, наскільки набір її образуючих ознак може бути використаний в якості основи при розробці методів і засобів рішення практичних завдань, пов'язаних з досягненням заданого рівня конкурентоспроможності. Очевидно, що для забезпечення прагматики будь-якої категорії недостатньо її визначення в традиційному розумінні. Потрібна свого роду експлікація, яка б встановлювала нехай на найзагальнішому рівні взаємозв'язок самої категорії і її смыслообразующих компонентів з іншими категоріями предметної області [18; с. 1].

Конкурентоспроможність  країни визначається рядом тих, що становлять цей показник елементів, а саме:

- Ефективність роботи  державних і громадських установ;

- Інфраструктура;

- Макроекономічна стабільність;

- Охорона здоров'я і початкова освіта;

- Вища освіта і професійна  підготовка;

- Ефективність ринку  товарів;

- Ефективність ринку  праці;

- Рівень розвитку фінансового  ринку;

- Оснащеність новими  технологіями;

- Розмір ринку;

- Рівень розвитку бізнесу;

- Інновації. [19; с. 8]

Наслідки кризи для  рівня конкурентоспроможності окремих  країн, що розвиваються, таких як Україна, які на хвилі кризи зіткнулися з девальвацією національної валюти і відпливом капіталу, виявилися  гнітючими. Зволікання з реалізацією  структурних реформ(таких, як повномасштабна приватизація, зниження податкового тиску на бізнес, відміна мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення, спрощення дозвільних процедур відкриття бізнесу і його ліквідації)   і розбалансована макроекономічна політика понизили імунітет економіки до зовнішніх і внутрішніх шоків і, зрозуміло, не сприяли підвищенню конкурентоспроможності держав.

Таблиця 2.1

Індекс Глобальної Конкурентоспроможності країн, 2008-2012рр.

Країна	2008-2009		2009-2010		2010-2011		2011-2012
	місце	показник КС	місце	показник КС	місце	показник КС	місце	показник КС
Швейцарія	2	5,61	1	5,6	1	5,63	1	5,74
США	1	5,74	2	5,59	4	5,43	5	5,43
Сінгапур	5	5,53	3	5,55	3	5,48	2	5,63
…
Китай	30	4,7	29	4,74	27	4,84	26	4,9
…
Польша	53	4,28	46	4,33	39	4,51	41	4,46
…
Росія	51	4,31	63	4,15	63	4,24	66	4,21
…
Гамбія	87	3,88	81	3,96	90	3,9	99	3,84
Україна	72	4,09	82	3,95	89	3,9	82	4
…
Непал	126	3,37	125	3,34	130	3,34	125	3,47
….

Джерело: Global competitiveness report 

Відповідно до цих  табл. 2.1, Україна займала в 2008-2009рр. - 72 місце, а в 2009-2010 - 82, що свідчить про різке зниження рівня конкурентоспроможності держави до кінця кризового періоду, в той час, як таким країнам як Польща, що займала в 2008-2009гг. 53 місце, вдалося підняти свою позицію в 2009-2010гг. до 46 місця. Світовими лідерами по рівню конкурентоспроможності як і раніше залишаються Швейцарія і США, а Сінгапуру вдалося підняти свою позицію лише в 2009-2010гг., обігнавши тих, що лідирували раніше, Німеччину і Шведцію. Для деяких країн значно змінилася конкурентна позиція в посткризовому періоді. Так, відповідно до цих табл. 2.1, з 2010 року почала падати конкурентоспроможність США, в той час, як Сінгапур зайняв одну з лідируючих позицій. Поступово підвищується конкурентоспроможність Китаю, а Росія здає свої позиції раніше менш розвиненим країнам. Конкурентоспроможність України різко впала в 2010-2011рр (89 місце), але вже наступного року вона повернула свою позицію, займану в 2008-2009рр, - 82 місце. Слід зазначити, що глобальна криза значно вплинула на конкурентоспроможність «сильних» держав, що не лише розвиваються, але і розвинених.

Інституціональне середовище є  найбільш слабким місцем на карті  конкурентоспроможності України. По цій  компоненті Україна займає 115 місце з 134 держав, включених в ІГК 2008-2009 рр. і 97 - в 2009-2010рр.

Рис. 3 Індикатори інституціональної  середи конкурентоспроможності України, 2008-2012рр.

Відповідно до Рис. 3, у сфері громадських інститутів найбільші проблеми залишаються відносно захисту прав власності (127 місце), хоча Україна і збільшила цей показник в 2009-2010рр. в порівнянні з 2008-2009рр. (123 місце). Проблеми стосовно прав власності мають під собою різні підстави: це корупція в державних органах влади, широкі можливості для неформального впливу на судову владу, недосконале законодавство, недостатньо надійна робота міліції. Зокрема, порівняно з 2008-2009рр Україна значно погіршила своє положення в рейтингу незалежності судових органів влади, опустившись на 123 місце. Це говорить про те, що із-за відкладання комплексної адміністративної реформи українська судова система не сприймається як незалежна гілка влади і залишається схильною до істотного впливу ззовні [21]. Відсутній видимий прогрес у боротьбі з корупцією, що виражається в значному регресі за показником нецільового використання державних коштів (114 місце в рейтингу, нижче на 16 пунктів в порівнянні з 2008-2009рр). Зберігається суперечлива законодавча база, яка створює можливості для подвійного трактування юридичних норм.

В той же час, слід зазначити і  ряд позитивних змін в області  як громадських, так і приватних установ, хоча цей прогрес недостатній для поліпшення загального рейтингу України по складовій «інституціональне середовище». Зокрема, в порівнянні з 2008-2009рр, рейтинг України за показником «захист прав інтелектуальної власності» піднявся на шість позицій вгору (108 місце).

Значні зміни зазнала конкурентна  позиція України за показником громадських  інститутів в посткризовий період. Наслідки глобальної кризи негативно  позначилися на більшості складових  цього показника. Так в 2010-2011гг. значно погіршала позиція країни в захисті прав власності (135 місце), і тенденція цієї складової спрямована вниз - 2011-2012рр. - 137 місце. Збільшилася диверсія цивільних фондів (2010-2011рр. - 129 місце, порівняно з 2009-2010рр. - 97 місце), знизився рівень довіри політикам (2010-2011рр. - 122 місце). Криза значно вплинула на інституціональну стійкість держави, і хоча вже в 2011-2012рр. позиції України за деякими показниками зросли, цей розрив недостатньо великий для виходу на більш високу позицію у світовій ієрархії країн.

Необхідно також відмітити певні  поліпшення в стандартах корпоративного управління, що пояснюється, в першу  чергу, зростаючою інтернаціоналізацією бізнесу. Як відомо, на 2007 - початок 2008 рр. припав бум угод з злиттів і поглинань, а також пік виходу українських підприємств на міжнародні ринки капіталу. Це змусило менеджмент компаній, як що здійснили такі угоди, так і що тільки планували впровадити міжнародні стандарти звітності і правила корпоративної етики, підвищити ефективність роботи рад директорів. Проте, загальна оцінка конкурентоспроможності приватних інститутів залишається украй низькою, що пов'язано з повільними законодавчими перетвореннями в цій сфері.

Якість громадських і приватних  інститутів визначає здатність держави  проводити реформи, які потрібні для поліпшення різних аспектів національної конкурентоспосбности. Це стає особливо важливим на тлі світової економічної кризи, коли національні економіки повинні уміти ефективно адаптуватися до нестабільних умов на глобальних ринках, Україна доки не може досягти цих показників без відповідного реформування свого інституціонального середовища [21].

Зношена і нерозвинена інфраструктура залишається одним з вагомих  чинників, що ослабляють національну  конкурентоспроможність. По цій компоненті Україна займає 79 місце в ІГК  2009-2010 рр., поліпшивши за рік свої позиції в рейтингу на сім пунктів. Найбільш критичні відставання пов'язані з якістю автомобільних доріг, що відбито на Рис. 4. Погано розвинені портова інфраструктура, попри те, що в 2009-2010гг. Україні вдалося піднятися в рейтингу на вісім пунктів. Корені багатьох проблем в секторі криються в недостатньому фінансуванні із-за складнощів із залученням приватних стратегічних інвесторів.

Більшість об'єктів інфраструктури (окрім електрогенерації і дистрибуції) знаходяться в державній або муніципальній власності. Бюджетних коштів, що виділяються, навіть з урахуванням тих, що притягаються в останні роки зовнішніх запозичень, явно бракує. При цьому Україні доки так і не вдалося запустити схеми державно-приватного партнерства(наприклад, у будівництві доріг або управлінні портами),  що добре зарекомендували себе в інших країнах, оскільки у інвесторів немає достатніх гарантій в частині повернення вкладених коштів.

Рис. 4 Індикатори інфраструктури України, 2008-2012рр.

Крім того, зберігається надмірна  централізація управління об'єктами інфраструктури на рівні  галузевого міністерства транспорту і  зв'язку, яке частенько неефективно  поєднує в собі функції регулювання  і господарювання [21].

Наслідки глобальної кризи виявилися згубними і для  інфраструктури України. Так, продовжила знижуватися позиція країни за показником якості доріг, в 2010-2011рр. вона знизилася на 11 позицій. Знижується якість портової інфраструктури : в 2010-2011рр. Україна зайняла в загальному рейтингу 94 місце, а в 2011-2012рр. - 96. Тенденція до зниження якості спостерігається і в пропозиції електроенергії. Якість повітряного транспорту значно знизилася в 2010-2011рр. (110 місце) але вже наступного року позиція України відновилася, досягнувши показника 2009-2010рр. - 101місце.

Ті не менш, не варто випускати з уваги позитивні зміни в структурних елементах інфраструктури України. Так, в 2009-2010рр. рейтинг країни піднявся за такими показниками, як якість повітряного транспорту. Запуск перших бюджетних авіаліній і початок реконструкції аеропортів у ряді міст вплинули на поліпшення рейтингу України. Держава зберігає свої сильні конкурентні переваги в частині відносно розвиненої залізничної інфраструктури (30 місце) і забезпеченості стаціонарним телефонним зв'язком, позиція по якій покращали на 6 пунктів.

У 2008-2009рр. Україна продемонструвала найбільший регрес за показником «макроекономічна стабільність», зайнявши 91 місце. Основним чинником погіршення макроекономічної ситуації в Україні, як і у багатьох країнах світу, стала набираючі обороти інфляція. Зростання споживчих цін стимулювалося як внутрішніми чинниками - експансіоністською бюджетною політикою уряду і слабкою монетарною політикою НБУ, так і зовнішніми детермінантами - зростаючими енергетичними витратами і глобальним зростанням цін на продовольство [21].

                  

Рис. 5 Показники мароєкономічної  стабільності України, 2008-2009рр

На цьому фоні показник інфляції в Україні виявився одним  з найбільш високих у світі (127 місце в 2008-2009рр і 129 місце в 2009-2010рр), погіршивши положення України в загальному рейтингу конкурентоспроможності. У 2009-2010рр. вдалося скоротити макроекономічні ризики за рахунок збільшення показника національних заощаджень, що стало наслідком покращення торгового балансу. Як результат, скоротився розрив між внутрішніми заощадженнями і інвестиціями, який в основному був профінансований за рахунок зовнішніх запозичень приватного сектора, що збільшувало уразливість економіки перед коливаннями на світових фінансових ринках. Макроекономічна ситуація в 2010-2011 році в Україні продовжила погіршуватися передусім із-за нездатності країни здолати наслідки кризи. У країні різко виросла маржа по процентних ставках, практично призупинилося банківське кредитування. Рівень державного боргу і розмір бюджетного дефіциту також почали збільшуватися, знижуючи конкурентоспроможність економіки. Значний спад понизив конкурентоспроможність України за показником «сукупного державного боргу». Якщо в 2008-2009рр. країна займала 18 місце у світі, то під час кризи її позиції впали до 52 місця (2010-2011гг). Сьогодні Україна займає 76 місце у світі за величиною державного боргу. Це сталося за рахунок великої кількості запозичень країни у міжнародних організацій. У результаті країна зайняла 132 місце за показником «макроекономічна стабільність».