інструменти стимулювання експорту

У Фінляндії широкого поширення набула така форма державного стимулювання, як субсидування експортера. Розглянемо деякі види такого субсидування.

• Короткострокове фінансування експорту, що здійснюється комерційними банками як звичайне банківське кредитування. Ставка за кредитами розраховується на основі базової процентної ставки Банку Фінляндії, до якої додається 0,25 %.
• Кредитування експортером імпортера (комерційний експортний кредит). Такий вид фінансування не розповсюджується на торгівлю сільгосппродукцією, сировинними товарами, продукцією деревообробної промисловості, а також на реекспортні товари.
• Кредити на розвиток так званого нового експорту є спеціальною системою фінансування експортера, які Банк Фінляндії надає з 1996 р. Умовою отримання такого кредиту є збільшення обсягів експорту підприємства.
• Середньо- і довгострокове кредитування експорту, що застосовується для експорту капіталоємної продукції, пов'язаних з нею послуг і проектного експорту. Кредит може надаватися як експортеру, так і покупцю або банку покупця і покривати близько 100 % від вартості контракту.

Гарантія  на випадок неплатежу імпортера (L-гарантія). Фінський експортер може захиститися від ризику неплатежу шляхом страхування експортних надходжень до Центру держгарантій. Гарантія може охоплювати ризик неплатежу або ж розірвання контракту під час виготовлення товару, що постачається. Гарантія застосовується як для короткострокових, так і довгострокових контрактів, разових і постійних постачань, може розповсюджуватися на одну або більше операцій з одним або кількома замовниками в одній або кількох країнах. У разі неплатежу ризик експортера обчислюється у розмірі 10-15 % збитків.

Гарантія  для забезпечення кредиту (Р-гарантія). Дана форма гарантії надається фінансовій установі, що видала кредит фінському експортеру. Гарантія може поширюватися на одну операцію або ж видаватися на певну суму у разі постійних і налагоджених експортних поставок. Гарантія забезпечення кредиту може бути доповнена гарантією на випадок неплатежу. Плата за видачу гарантії складає 1-3 % від її суми. Крім цього стягується плата на покриття витрат по обслуговуванню у розмірі 0,3-0,8 % від суми кредиту.

Гарантія  фінансовим установам (F - гарантія). Видається фінській або зарубіжній фінансовій установі для забезпечення боргу іноземного боржника. Завдяки цьому фінський експортер одержує оплату одразу після поставки, хоча зарубіжний замовник оплачує поставку в розстрочку. Відтак ризик неплатежу переходить від експортера спочатку фінансовій установі, а потім - Центру гарантій.

Зустрічна гарантія (В-гарантія). Надається як зустрічне забезпечення банку від імені експортера або ж на випадок необгрунтованого вилучення наданого їм забезпечення, або втрати його внаслідок політичних змін. Гарантія може використовуватися також для забезпечення передоплати і зобов'язань на час виробництва, поставки і гарантійного періоду. Річний внесок складає 1-3 % від суми гарантії та стягується збір на обслуговування у розмірі 0,3-0,8 %;

Гарантія  інвестицій від політичного ризику (І-гарантія. Такий вид гарантії дає можливість інвестору страхувати свої зарубіжні інвестиції й очікувані від них доходи.

Гарантія  по акредитивам (В-гарантія). Завдяки такій гарантії банк може захиститися від ризику неплатежу по підтвердженому ним акредитиву експортної операції. Гарантія покриває як політичний, так і комерційний ризики.

К-гарантії надаються фінським фірмам-експортерам, які мають тривалий цикл виробництва товарів (передусім у суднобудуванні, важкому машинобудуванні, реалізації будівельних проектів). Такі гарантії спрямовані на часткову компенсацію збитків у разі непередбаченого збільшення виробничих витрат у зв'язку із зростанням темпів інфляції в країні.

Оскільки  кредитний ринок Фінляндії характеризується відносною вузькістю, важливе значення для кредитування експорту мають міжнародні джерела довгострокових кредитів, що використовуються через відділення, філіали і дочірні банки фінських банків за кордоном. Основним джерелом коштів для Фінляндії є європейський ринок капіталів.

Досвід  агресивної політики сприяння експорту має Південна Корея (1961-1973 рр.), що проводилася одночасно із захистом від імпорту. Жорсткий контроль над торгівлею і обмінним курсом поєднувався з послідовною фінансовою і промисловою політикою. Торгова політика спрямовувалася на нарощування обсягів експорту і була досить нейтральною щодо його структури. Експортери підтримувалися у спосіб запровадження системи множинних валютних курсів, надання прямої фінансової допомоги, дозволу використовувати зароблену валюту на імпорт потрібних їм товарів, розширення можливостей брати кредити в іноземній валюті. Одночасно для корейських експортерів було встановлено послаблення щодо імпортного контролю, надавалися тарифні пільги.

Важливим  інструментом реалізації державної політики Китаю у галузі стимулювання національного експорту виробів з високим вмістом доданої вартості є Китайська корпорація страхування експортних кредитів (Зіпоттє). Зазначену Корпорацію створено за рішенням Держради КНР 18 грудня 2001р. Це державна експортна кредитна агенція, що підтримує, насамперед, експорт машинотехнічної й високотехнологічної продукції китайського виробництва у спосіб страхування експортних кредитів. Джерелом її капіталу є Фонд страхування експортних кредитів, що формується за рахунок державного бюджету. Основними функціями Корпорації є: страхування коротко-, середньо- і довгострокових експортних кредитів, страхування китайських інвестицій за кордоном, надання гарантій, стягнення комерційної заборгованості, оцінка кредитоспроможності торгових партнерів тощо.

Все потужнішою стає система державної підтримки  експорту в країнах, що розвиваються, зокрема в країнах СНД. У Казахстані, наприклад, створено Державну корпорацію страхування експортних кредитів та інвестицій як один з інститутів розвитку з метою сприяння реалізації Стратегії індустріально-інноваційного розвитку Республіки Казахстан на 2003-2015 роки. Зазначена Стратегія спрямована на відхід від сировинної спрямованості економіки країни і розвиток експортоорієнтованих виробництв у її високотехнологічному секторі.

Актуальність  і необхідність у Білорусі цілісної системи прямого економічного стимулювання експорту через експортне кредитування і страхування експортних кредитів відзначена у низці програмних документів, зокрема у концепції Національної програми розвитку експорту на 2006-2010 рр. У Білорусі система страхування експортних кредитів за підтримки держави почала формуватися в 2001 р. з ухваленням відповідних нормативних документів. Тоді ж компанія «Белексімгарант» була уповноважена проводити зазначений вид страхування з підтримкою держави.

У Росії в 2003 р. розроблено і схвалено розпорядженням Уряду (14 жовтня 2003 р. № 1493) Концепцію розвитку державної фінансової (га -рантійної) підтримки експорту промислової продукції Російської Федерації. Концепцією передбачено наступні механізми фінансової підтримки експорту:

• гарантійна підтримка (державне гарантування політичних і довгострокових комерційних ризиків при проведенні експортних операцій);
• відшкодування частини процентних ставок за експортними кредитами;
• довгострокове експортне кредитування.

Таким чином, у багатьох країнах основна  увага приділяється розвитку системи  страхування ризиків експортної діяльності за державної підтримки з метою захисту від ризиків учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Наприклад, страхування ризиків ненадходження платежів по кредиту може здійснюватися різними способами залежно від виду отриманого кредиту. Якщо товар реалізується на умовах відстрочення платежу, тобто фінансування поставок здійснюється за допомогою надання самим експортером комерційного кредиту або у спосіб отримання постачальником банківського кредиту, на період від відвантаження товару до отримання платежу по експортному контракту укладається договір страхування майнових інтересів експортера або страхове забезпечення надається безпосередньо банку-кредитору.

Страхування комерційних ризиків (неплатоспроможність приватного покупця або несплата їм боргу протягом обумовленого терміну після настання встановленої дати платежу) здійснюється, як правило, виключно за рахунок засобів страхувальника без залучення ресурсів державного бюджету.

Страхування експортних кредитів від політичних ризиків широко використовується розвинутими державами як метод стимулювання проникнення приватного капіталу на зовнішні ринки.

Основними суб'єктами в сфері страхування  експортних кредитів є державні інститути, які є дочірніми компаніями урядів. Ці інститути об' єднані в Міжнародний  союз страхувальників кредитів і  інвестицій «Бернській союз». Серед  його членів - 52 організації з 43 країн  світу.

Важливою  ланкою інституційної структури  системи підтримки експорту є  експортні кредитні агенції (ЕКА) - структури, що займаються страхуванням ризиків експортерів. Як правило, їх ресурсна база формується за рахунок власних коштів, залучених коштів і коштів державних бюджетів. Існують такі інституційні моделі ЕКА.

1. Департамент уряду як державна установа. Серед країн ОЕСР лише у Великобританії і Швейцарії використовується зазначена модель ЕКА. У деяких країнах, що розвиваються, послуги щодо експортного кредитування реалізуються через центральний банк або міністерства торгівлі чи промисловості, корпорації або агентства, власником яких є держава.

2. Приватне ЕКА як агент уряду. У деяких країнах уряд укладає угоду з приватною компанією, такою як СОРАСЕ у Франції, ЕИЬЕР НЕРМЕЯ в Німеччині, АТРАБІШ у Нідерландах. Обрана компанія проводить початковий аналіз ризиків і пропонує уряду ті чи інші стратегії підтримки експорту. Коли приватна компанія є агентом уряду, всі ризики несе держава.

Кредитування  під гарантії ЕКА можуть здійснюватися за двома схемами:

1) кредит  надається вітчизняному банку  для фінансування цільового контракту  вітчизняного експортера;

2) зарубіжний  банк-кредитор надає прямий кредит  вітчизняному експортеру під  гарантії вітчизняного банку.  Вибір конкретної схеми залежить  від того, хто саме - банк або  підприємство-експортер -користується  більшою довірою у банку і  ЕКА.

За  експертними оцінками, у середньому діяльність ЕКА забезпечує додатково 12 % приросту експорту країни, а один додатковий долар бюджету ЕКА забезпечує в середньому приблизно 302 дол. додаткового експорту (при цьому є відмінність по регіонах - в ОЕСР відповідний показник дорівнює 160 дол. США).

Загалом за експертними оцінками, на фінансову  підтримку експорту в розвинених країнах витрачається в середньому 0,35 % ВВП, в Росії - 0,15 % від ВВП. Наприклад, у Великобританії середньорічний обсяг гарантій, що надається урядом через департамент експортних кредитів, останнім часом складає приблизно 4 млрд ф. ст., або 0,36 % ВВП. Крім того, майже 300 млн ф. ст. на рік витрачається на підтримання фіксованої процентної ставки по кредитах. В Японії осяг операцій Японського банку міжнародного співробітництва, включаючи експортні та імпортні кредити, підтримки інвестицій і кредити офіційної допомоги розвитку, становив у 2004 р. 18,3 млрд дол. або 0,39 % ВВП. Таким чином, у загальному підсумку державне фінансування експорту в Китаї становило 1,3 % ВВП.

За  підрахунками, оприлюдненими в докладі  Міністерства економічного розвитку Росії  «Про хід реалізації рішень уряду  Російської Федерації», приріст обсягів  експорту перевищує обсяг його підтримки  в 1,9 разу з подальшим мультиплікативним ефектом. Експерти ОЄСР оцінюють вплив прямих іноземних інвестицій у розвиток експорту на зростання торгівлі як двократне з уточненням, для країн, що розвиваються цей показник може бути ще вищим. У середньому коефіцієнт співвідношення додаткового експорту до обсягу фінансової підтримки становить 2,3. Це є свідченням високої ефективності державних заходів щодо підтримки експорту.

Основною перевагою механізму страхування експортних кредитів є можливість істотно знизити його вартість, що становить у середньому 7-10 % річних і складається з таких елементів:

- вартість ресурсів, залучених від зарубіжного банку; як правило, базова процентна ставка є плаваючою (але може бути зафіксована на певних етапах реалізації операції) на базі ставки LIBOR або EURIBOR1 залежно від валюти кредиту;

- маржа іноземного банку, яка складає 0,5-1 %;

-   маржа національного банку, що залежить від його кредитної політики (в середньому 2-3 % річних);

• комісія іноземного банку за організацію фінансування і зобов'язання надати кредит: комісія за зобов'язання (commitment fee) стягується з невикористаної частини кредиту і складає до 0,25 % річних; комісія за організацію операції (0,25-0,5 % суми операції) сплачується, як правило, одноразово до початку фінансування або протягом одного місяця з моменту укладення кредитного договору;

- страхова премія (4-6 % від суми кредиту), що надається під час отримання кредиту під гарантійне покриття національної страхової установи, яка, частіше за все, цілком перекладається на імпортера. Страхова премія сплачується до початку фінансування.

На  жаль, у частині державної підтримки  експорту Україна відтає від багатьох країн. Механізм відшкодування ПДВ експортерам викликає численні нарікання, система страхування експортних кредитів за державної підтримки використовується недостатньо активно. За вступу до СОТ така нерозвиненість системи державної підтримки українського експорту негативно позначатиметься на рівні захисту вітчизняних експортерів та може привести до зниження їх фінансової стійкості й платоспроможності.

Висновок до розділу 2

Враховуючи сучасний стан української економіки і актуальність проблем розвитку експортного потенціалу країни, домінантними завданнями в  галузі фінансового сприяння експорту є:

1. надання державою гарантійних зобов'язань щодо кредитних ресурсів;
2. надання державних гарантійних зобов'язань і страхування експортних кредитів від комерційних та політичних ризиків для забезпечення захисту експортерів;
3. надання державних гарантій банкам, що фінансують експортні поставки на основі комерційного кредиту;