Прибуток  від реалізації продукції = Прибуток на один виріб  Річний випуск виробів

     Прибуток  від реалізації продукції = 44,33 4971 = 220364,43 грн.

     Прибуток  балансовий = Прибуток від реалізації продукції + Прибуток від реалізації продукції підсобного господарства, грн. + Одержані дивіденди від ЦП, грн. + Дохід від реалізації нематеріальних активів, грн + Доходи від реалізації іноземної валюти, грн - Втрати від участі в капіталі, грн.

     Прибуток  балансовий = 220364,43 + 46000 + 49971 + 10029 + 30000 – 25000 = 331364,43 

     7. Обчислимо загальну рентабельність  підприємства.

     Загальна  рентабельність =

     Загальна  рентабельність = = 36%

     8. Обчислимо чистий прибуток підприємства.

     Чистий  прибуток підприємства = Прибуток до оподаткування  – Податок на прибуток – штрафи.

     Чистий  прибуток = 331422,43 0,75 – 3629 = 244937,82

 

      Таблиця 2.2

Економічні  показники діяльності підприємства

 

     Змінився  такий показник:

     Одержані  дивіденди від ЦП збільшився на 10000 грн.

     Нам достатньо обчислити 6, 7 і 8 пункти.

     6. Обчислимо фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (балансовий прибуток).

     Прибуток  від реалізації продукції = Прибуток на один виріб  Річний випуск виробів

     Прибуток  від реалізації продукції = 44,33 4971 = 220364,43 грн.

     Прибуток  балансовий = Прибуток від реалізації продукції + Прибуток від реалізації продукції підсобного господарства, грн. + Одержані дивіденди від ЦП, грн. + Дохід від реалізації нематеріальних активів, грн + Доходи від реалізації іноземної валюти, грн - Втрати від участі в капіталі, грн. 

     Прибуток  балансовий = 220364,43 + 46000 + 59971 + 10029 + 30000 – 25000 = 341364,43 

     7. Обчислимо загальну рентабельність  підприємства.

     Загальна  рентабельність =

     Загальна  рентабельність = = 37%

     8. Обчислимо чистий прибуток підприємства.

     Чистий  прибуток підприємства = Прибуток до оподаткування  – Податок на прибуток – штрафи.

     Чистий  прибуток = 341364,43 0,75 – 3629 = 252394,32 

 

3. Напрямки розвитку інвестування в економіці України

     3.1. Шляхи покращення  інвестиційної привабливості суб’єктів  господарювання

 

     Підприємство має широкий спектр можливостей залучення фінансових ресурсів. В умовах переходу до ринку дані джерела є важкодоступними і дорогими. Тому правильний вибір одного чи кількох з них є дуже важливим завданням, вирішення якого буде мати вплив на ефективність інвестиційного проекту. В Таблиці 3.1 наведено перелік переваг і недоліків для різних видів фінансування [16, с.201-202].

     Таблиця 3.1

Переваги  та недоліки видів фінансування

     Але не менш важливим є інвестиційна привабливість  підприємства. Під інвестиційною привабливістю підприємства розуміють доцільність вкладання в нього вільних грошових коштів. Вона аналізується як зовнішніми суб’єктами, з метою вибору найкращого варіанта вкладання котів, так і самим господарюючим  суб’єктом . Кожне підприємство повинно виявити свої можливості для залучення зовнішніх інвестицій.

     Критерії, якими керується при вкладанні  капіталу інвестор, зокрема іноземний, відомі і практично незмінні протягом останніх років. Безумовним є те, що він передусім зважає на загальнодержавні умови створення сприятливого інвестиційного клімату і підвищення інвестиційної активності. Ці умови мають бути керівництвом до дії для урядів, які бажають суттєво збільшити пропозицію капіталу на внутрішньому ринку. Водночас інвестор оцінює умови, які склались історично і можуть забезпечити в межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування [9, с.50].

     Аналіз  практики іноземного інвестування свідчить, що при прийнятті рішення щодо вкладання коштів інвестор враховує:

• розміщення об'єкта інвестування поблизу основних ринків;
• легкість доступу до сировини та робочої сили;
• наявність розвинутої транспортної інфраструктури;
• наявність розвинутої системи сучасних видів зв'язку;
• знання ринків збуту;
• соціально-політичну стабільність у регіоні;
• сприятливість екологічної ситуації;
• готовність влади створювати прийнятні умови для іноземних інвесторів;
• відсутність бюрократичних бар'єрів на шляху інвесторів [9, с.50-54].

     Підготовка  спеціалістів для управління інвестиційним процесом надзвичайно важлива також для того, щоб інвестор, який прагне реалізувати проект, ознайомився та оцінив рівень компетентності партнерів. Це суттєво впливає на психологічний клімат у команді менеджерів проекту, а його роль для успішної реалізації цього проекту важко переоцінити.

     Щоб підприємство мало позитивний інвестиційний  імідж, воно обов’язково повинно  бути платоспроможним. Тому керівництво повинно слідкувати за підтриманням платоспроможності на високому рівні. Ситуацію відсутності абсолютної ліквідності можна покращити зменшуючи дуже велику частку кредиторської заборгованості у пасивах, а також збільшивши величину грошових коштів на розрахунковому рахунку.

     Фінансовий  стан підприємства в багатьох випадках залежить від того , які кошти має підприємство, звідки вони взялися і куди вкладені.

     Висока  фінансова стійкість підприємства – об’єкта інвестування чи не найважливіший  чинник що впливає на прийняття рішення потенційним інвестором. Тому зміцнення фінансової стійкості має важливе значення  для покращення інвестиційної привабливості. Фінансову стійкість можна  покращити збільшуючи розмір власного оборотного капіталу та зменшуючи поточні зобов’язання.

     Одним з напрямків покращення інвестиційної  привабливості є покращення показників рентабельності. Рентабельність загального капіталу можна покращити зменшуючи частку активів які не приносять прибутку, їх можна здати в оренду або реалізувати.

     Поряд з віддачею капіталу його обертання  є одним із важливіших показників , що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства.

     3.2. Перспективи розвитку  інвестування в Україні

 

     Важливим  питанням інвестиційного розвитку економіки  України є пошук достатніх  джерел інвестицій. Нині внутрішні інвестиційні можливості держави дуже обмежені, а ринкові джерела інвестицій формуються повільно. Інвестиційні можливості українських банків теж незначні. Все це зумовлює потребу в іноземних інвестиціях. Однак для припливу інвестицій з інших держав потрібно створити сприятливий інвестиційний клімат в Україні, адже іноземні інвестори приділяють цьому фактору особливу увагу в процесі прийняття інвестиційних рішень.

     Інвестиційну  політику в нашій державі необхідно  розглядати як комплекс дій органів  влади, спрямовану на мінімізацію соціальних, політичних, комерційних та інших ризиків і стимулювання вкладення капіталів у пріоритетні сектори економіки.

     Для функціонування інвестиційного процесу  надзвичайно важливо забезпечити  його ефективне управління. Вирішення  цієї проблеми залежить насамперед від  рівня підготовки спеціалістів. Якщо не буде підготовлено компетентних спеціалістів, найімовірніше, не вдасться скерувати інвестиційний процес у потрібне русло [14, с.30].

     Необхідно довести до керівників усіх рівнів розуміння ролі інвестиційного клімату  для повнокровного функціонування інвестиційного процесу. Багато керівників на місцях вважають, що несприятливий в Україні інвестиційний клімат сформувався внаслідок лише неефективної діяльності центральних органів законодавчої та виконавчої влади. Такою позицією вони намагаються виправдати власну бездіяльність і некомпетентність у цьому питанні [6, с.102-112].

     Хоча  вплив центральних органів державної  влади на формування інвестиційного клімату є визначальним, дуже багато можна зробити й на нижчих рівнях управління. Про це свідчать, наприклад, показники обсягів іноземних інвестицій на одного жителя в різних регіонах країни, які значно різняться між собою. Тому розуміння керівниками обласного та районного рівнів того, що і як потрібно зробити для вирішення проблеми в межах їхньої компетенції, має бути властиве кожному з них. Тільки ефективна робота в цьому напрямку на всіх рівнях управління забезпечить необхідний результат. Неприпустимо, коли дехто з місцевих керівників веде переговори з потенційним інвестором, навіть не розглянувши можливість надання йому необхідних гарантій для захисту інвестицій.

     На  нинішньому етапі органи місцевого  самоврядування та їхні керівники повинні  сконцентрувати свою діяльність на вирішенні проблем, які відповідають інвестиційним потребам регіонів і вимогам іноземних інвесторів, мають вирішальне значення для формування сприятливого і конкурентоспроможного інвестиційного клімату.

     Підготовка  спеціалістів для управління інвестиційним  процесом надзвичайно важлива також  для того, щоб інвестор, який прагне реалізувати проект, ознайомився та оцінив рівень компетентності партнерів. Це суттєво впливає на психологічний клімат у команді менеджерів проекту, а його роль для успішної реалізації цього проекту важко переоцінити.

     Ефективна інвестиційна політика України має передбачати використання державних коштів як засобу створення первинних умов для залучення приватних та іноземних інвестицій у розвиток пріоритетних галузей економіки. Особливу увагу варто приділити інвестиційним проектам із змішаними інвестиціями, в яких використовується державна частка як гарантія цільового спрямування інвестиційних ресурсів. Крім цього, в умовах економічної кризи товаровиробники не можуть самостійно здійснювати інвестування у масштабах, необхідних для структурних змін і технічного переобладнання виробництва. Розв'язання цієї проблеми є важливим завданням державної влади.

     Потрібно  звернути особливу увагу на необхідність підтримки інвестиційних вкладень у науково-технічну й інноваційну сфери діяльності. Пріоритетність науково-технологічного забезпечення економіки регіонів досягається тим, що при інвестуванні в провідні галузі їхнього господарства треба насамперед заохочувати вкладання капіталу у вигляді прав інтелектуальної власності.