Особливості розвитку ТНК в США

За характером і масштабами торговельно-інвестиційної експансії вони залишають далеко позаду промислові і фінансові компанії інших країн. Згідно з даним досліджень Forbes Global 2000, проведених 2009 року, з двох тисяч найбільших корпорацій із 62 країн світу, 551 базується у США [17].

За даними рейтингу Global 500, оприлюдненого журналом Fortune, у 2011 році серед 500 зазначених ТНК, 133 мають американське походження, при чому 8 з них входять у першу двадцятку корпорацій, впорядкованих за обсягом доходів (табл. 1.5).  З 2005 року, за виключенням 2006 і 2009, світовим лідером за цим показником із 421,849 $ млрд. являється «Wal-Mart Stores», батьківська компанія якої розташована в США. Маючи 2,100 млн. персоналу, вона також займає 1-е місце за кількістю робітників.

 

Таблиця 1.5

 

Найбільші ТНК США 2011 року згідно з рейтингом Global 500, впорядковані за обсягом доходів

 

Місце у рейтингу по країні	Назва	Місце у рейтингу Global 500	Дохід  ( млрд.$ )
1	Wal-Mart Stores	1	421,849
2	Exxon Mobil	3	354,674
3	Chevron	10	196,337
4	ConocoPhillips	12	184,966
5	Fannie Mae	15	153,825
6	General Electric	16	151,628
7	Berkshire Hathaway	19	136,185
8	General Motors	20	135,592

 

Важливо також зазначити, що США є світовим лідером і  за основними показниками діяльності своїх ТНК: на долю цих компаній припадає 32,4% сукупних закордонних активів, 26% закордонних продажів та 25,6% зайнятих працівників серед найбільших ТНК  світу [18].

Аналізуючи кількісні показники можна стверджувати, що у 2010 році обсяги доходів збільшились на 10,3 %, з $3,740 трлн. дол. у 2009 до $4,127,  в основному через посткризове зростання цін на нафту. Значні коливання інші двох ключових індикаторів не спостерігалися: витрати ТНК зросли на 1% до $604.6 млрд., а кількість працівників – на 0,5 % або 2 млн. робочих місць [19].

Обсяги прямих іноземних  інвестиції з розвинутих країн у 2011 році зросли на 25 %, в порівнянні з  попереднім роком, і становили  $1.24 трлн. США відігравали тут одну з провідних ролей, залучивши $397 млрд. завдяки  рекордному рівню реінвестованих прибутків їх ТНК (82% від загального відтоку коштів з країни). Сполучені Штати водночас являються найбільшим отримувачем, так званим “світовим боржником”, та інвестором прямих іноземних інвестицій (рис. 1.6). Кількість отриманих ПІІ у 2011 році склала 226,937 млрд. дол., що приблизно на 15% вище від показника 2010 року. У даний час спостерігається тенденія прискореного відновлення припливу ПІІ до США, з моменту досягнення їх найнижчого рівня у 2009. Сполучені Штати приваблювали інвесторів у нафто- і газовидобувних галузях, а також виробництві нетрадиційних видів палива [20]. 

 

 

                                               

 

Рис 1.6. Світові потоки прямих іноземних інвестицій по країнам

у 2010-2011 рр., $ млрд.

 

Тому, доцільно буде схарактеризувати географію розподілу зон економічного впливу американських ТНК згідно із кількістю залучення ПІІ та інвестиційною привабливістю окремих регіонів. Серед них можна виділити 4 основних (рис. 1.7 ):

Рис. 1.7 Основні зони впливу американських ТНК

 

1. Європейський. Є основним  реципієнтом американських інвестицій  та привертає все більше уваги  ТНК США як потенційних інвесторів. У 2011 році кількість залучених ПІІ в цей регіон склала 2,307 трлн. дол. Це пов’язано із укріпленням позицій єдиної європейської валюти та значною привабливістю

економіки Європейського  Союзу, що демонструє високу стабільність і значні темпи росту. Голландія (595,139 млрд. дол.) та Великобританія (549,399 млрд. дол. США) стали найбільшими у світі отримувачами американських ПІІ. Для  інвесторів найбільш привабливими виявивлися фінансовий сектор та автомобільна промисловість. [9, с. 44]. В зону значного економічного впливу також потрапили Швейцарія (43% у фінансовий сектор),Ірландія ( 53% у фінансовий сектор), Германія та Люксембург [9, с. 34]. [10, с. 65]. [9, с. 44]. Незначний відтік американських ПІІ спостерігався тільки у Фінляндії, яка потрапила в зону впливу інтернаціоналізованого сектора економіки США, що слабшає.

2. Латинська Америка  і Канада. Є другим по значущості отримувачем американських ПІІ (1, 150 трлн. дол.). З одного боку, це – найбільш важливий для Сполучених Штатів регіон, з якого в країну надходять необхідні корисні копалини, з іншого боку, деякі країни регіону є привабливими для інвестування в обробну промисловість та фінансовий сектор. Значну частку суми ПІІ (318,964 млрд. дол.) було залучено до Канади. Основними галузями-отримувачами американських ПІІ у цій країні є: машинобудування (21% сукупних інвестицій), банківський сектор (20%) та сфера послуг (13%) [9, с. 44]. Бермудським островам удалося залучити 327,185 млрд. дол. американських інвестицій, причому більше 80% припало на фінансовий сектор. Це пояснюється тим, що Бермудські острови є однією з найбільших оффшорних зон світу й американські ТНК виводять сюди свої прибутки для мінімізації оподатковуваної бази у себе на батьківщині.

3. Азійський. Вважається основним конкурентом Сполучених Штатів, щодо розподілу зон впливу, тому не дозволяє американському капіталу занадто глибоко проникати у економіку країн. На початку ХХІ століття частка азійських країн у валовому відтоку капіталу зі США залишилась майже незмінною - близько 15%. Найбільшим одержувачем американських інвестицій в Азії стали Сінгапур (116,616 млрд. дол.) , Японія (116, 533 млрд. дол.) та  Китай (54, 234 млрд. дол.). Кошти були переважно залучені у фінансовий сектор та електронну промисловість. Досягнення обсягу ПІІ 52,542 млрд. дол. до Гонконгу  пояснюється його статусом одного з найбільших офшорних центрів світу.

4. Африка, Австралія й Океанія. Ці два регіони світу не є особливо привабливими для потенційних інвесторів. Виключенням є тільки Австралія (136,249 млрд. дол), що потрапила в зону сильного та економічного впливу Сполучених Штатів [9].

При цьому, варто наголосити, що вплив Сполучених Штатів поступово зменшується за рахунок збільшення кількості та посилення ролі та ТНК Японії і Китаю, а також втриманню своїх позицій компаніями з країн Європи (рис. 1.8) [20].

 

Рис. 1.8 Кількість батьківських ТНК у країнах-лідерах у ТОП-100 найбільших світових ТНК в період 2007-2011 рр., шт.

 

Середній показник індексу транснаціоналізації у світі по країнам складає 54%. У США в останні роки він коливається у межах двох відсотків, 57,2% до 59,3%, і в 2011 році зупинився на відмітці у 58,4 % (рис. 1.9). Це свідчить про помірну ступінь розгалуженості американської мережі ТНК, через місткий внутрішній ринок, на відміну, наприклад, від Швейцарії, де ІТР становить близько 80% [21].  

Хоча, завжди існують  виключення. Наприклад, американська «Citigroup Inc» у 2009 році мала 796 філій, з яких 601 були розміщені закордоном у 75 країнах світу та ІТР якої становив 75,5 % [22].

 

Рис. 1.9 Середній індекс транснаціоналізації  найбільших ТНК США

у 2006-2011 рр., %

 

Кризові процеси у  світовій економіці останнього часу зумовили значне збільшення кількості  транснаціональних компаній, які  зазнали реструктуризації. В першу чергу це стосується транскордонних злиттів та поглинань (ЗІП). За даними Конференції ООН з торгівлі та розвитку 14 операції ЗІП за участю американських компаній потрапили у 100 найкрупніших у 2011 році. Загалом, за минулий рік за участю ТНК Сполучених Штатів було проведено 1147 операцій з придбання і 949 з продажу корпорацій. Найбільшими з них стала купівля французькою фармацевтичною компанією Sanofi-Aventis SA, американської Genzyme Corp. за 21, 2 млрд. дол.; австралійською компанією BRE Retail Holdang Inc.,  американської Centro Properties Group за 9,4 млрд. дол., та американською Microsoft Corp  люксембурзької Skype Global Sarl за 8,5 млрд. дол.

Щодо обсягів  ЗІП у ТНК, то можна говорити, що іпотечна криза 2007-го року у США та світова фінансова криза 2008-2009 рр. суттєво вплинули на рівень глобальних транскордонних злиттів і поглинань (рис. 1.10). Якщо у 2007 сукупна вартість таких операцій складала 179,895 млрд. дол., то у 2009 вона знизилась на 86,8%  до 23, 76 млрд. дол. Із рецесією світової економіки спостерігається швидке відновлення ЗІП: до 87,353 млрд. дол. та 130,21 млрд. дол. у 2010 та 2011 роках відповідно [20].

 

Рис. 1.10 Обсяг транскордонних злиттів і поглинаннь у США

за 2005-2011 рр., млн. дол.

 

Американські ТНК здійснюють діяльність у всьому спектрі галузей, які  взагалі існують у світовій практиці. Щодо їх ранжування, то найбільш прибутковими у 2010 році стали фармацевтична (73,246 млрд. дол.), автомобілебудівна (93,285 млрд. дол.), фінансова (62,499 млрд. дол. ) галузі та виробництво ЕОМ (32,045 млрд. дол.)[9].

Це підтверджує, що на сучасному етапі в промисловості високорозвинутих країн, зокрема США, найбільшим динамізмом відрізняються наукомісткі галузі. ТНК, у свою чергу, являються головними суб’єктами технологічного прогресу у глобальному масштабі, а також основним джерелом трансферу технологій [23, с. 98].

У США практично увесь обсяг  витрат на НДДКР у 2009 році, а саме, 195,004 млрд. дол. припадає на ТНК, при цьому близько 40% цих коштів приходиться на 15 найбільших корпорацій Наприклад, щорічні витрати американських ТНК “General Motors", "Роrche" і “ІВМ" складають 3-5 млрд. дол., що перевищує бюджети на науково-дослідні роботи багатьох країн.

Значна диверсифікація американських ТНК дозволяє одній корпорації проводити інноваційну діяльність за багатьма напрямами (Рис. 1.11). Завдяки цьому, Сполучені Штати володіють 70% світового ринку біотехнологій,  лідирують в області інформаційних технологій (40%), медичного устаткування (43%), фармацевтичних товарів (32%) тощо [9].

 

Рис.1.11 Галузі економіки  США, в які залучено найбільшу  кільксть коштів ТНК на НДДКР у 2009 році, млрд. дол.

 

Значний вклад в розробку новітніх технологій американських ТНК вносить  співпраця з університетами і  науковими центрами, роботу яких активно  фінансують провідні промислові корпорації. Певний вклад у створення передових  технологій ТНК вносять компанії середнього і малого бізнесу, для яких проведення і впровадження принципово нових НДДКР у спеціалізоване виробництво часто виступає єдиним засобом виживання. Важливіше значення має і перетікання кваліфікованих кадрів, здійснюване у рамках ТНК, оскільки в цьому випадку країна базування, в яку притягуються фахівці з приймаючих країн, не несе багатомільйонних витрат на їх освіту.

Отже, ТНК провідних країн світу, так званих “держав-глобалізаторів”, сьогодні відіграють важливу роль у побудові світової архітектоніки. Провідні позиції Сполучених Штатів серед цих країн пояснюються в першу чергу могутністю їх ТНК, котрі, створивши собі світове ім’я ще у кінці ХІХ ст., не втратили авторитету на початку ХХІ.

 

РОЗДІЛ 2

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ США ВСЕРЕДИНІ КРАЇНИ ТА НА СВІТОВОМУ ПРОСТОРІ

 

 

 

2. Чинники, які сприяють та заважають утвердженню домінантного становища  корпорацій США 

 

Якщо на початку XX ст. ТНК світу об'єднувалися в союзи монополістів у рамках картелів, трестів і синдикатів, з метою створення капіталів в різних країнах, то на сучасному етапі економічних відносин вони здатні контролювати виробництво і ринки збуту одноосібно за умови наявності певних сприятливих факторів [24, c. 135].  

Сполучені Штати Америки мають значний досвід у сфері оподаткування операцій транснаціональних корпорацій. До основного критерію податкового закону США відносять принцип «юридичного місцезнаходження». Згідно з ним, внутрішніми фірмами є ті, що інкорпоровані у Сполучених Штатах, а розташований за кордоном філіал транснаціональної корпорації є окремою зареєстрованою юридичною особою відповідно до законів приймаючої країни. Як правило, їх його прибуток не підлягає оподаткуванню в Сполучених Штатах, поки він не буде переведений до батьківської компанії або ж розподілений у вигляді дивідендів акціонерам. Що стосується дочірніх підприємств, то податки на їх доходи можуть відстрочуватися до того року, у якому вони будуть переведені до США. До того ж, з метою уникнення подвійного оподаткування, у США надається кредит на сплачені іноземні податки, якщо вони перевищують 35%. Це дає можливість ТНК користуватися податковими перевагами, шляхом реінвестування доходів, і отримувати за рахунок цього надприбутки [15, c. 275].

У зовнішній політиці ТНК реалізують власну корпоративну дипломатію. Потужні корпорації США, завдяки своїм розмірам, можуть здійснювати вагомий вплив на державну політику приймаючих країн. Цільовою формою зв’язку великого бізнесу з органами державної влади є система лобіювання, спрямована на відстоювання інтересів американських ТНК на батьківщині та в інших країнах. Вони ставлять своєю метою впливати на прийнятя законодавчих актів, діяльність партій, результати виборів і рішення судових органів. Часто місцеві виробники товарів, що не витримують іноземну конкуренцію, вимагають від урядів застосування протекціоністських заходів. Проте, в умовах низького рівня заощаджень, нестачі інвестиційних ресурсів та тиску збоку корпорацій, велика кількість приймаючих країн за свою мету бере не обмеження припливу американського капіталу,а навпаки, прагне всіляко залучати ТНК шляхом надання податкових та інших пільг [25, c. 12].