Планування розвитку діяльності підприємства в сучасних умовах господарювання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

 

 

  

 

Кафедра економіки підприємства і  підприємництва 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА  

 

Планування розвитку діяльності

підприємства в сучасних умовах господарювання. 

 

 

КРОА. 10047 

 

 

  

 

Студент групи ЕК-10-1     ______________       ______________                                                               

(Підпис, дата)                                   (Ініціали, прізвище)                             

 

Керівник; к. е. н.:                         ______________       ______________              

(Підпис, дата)                                     (Ініціали, прізвище) 

 

 

  

 

 

  

 

Хмельницький

2012

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ

Ефективна діяльність підприємств  в умовах ринкової економіки в  значній мірі залежить від того, наскільки вірогідно вони передбачають далеку і ближню перспективу свого розвитку, тобто від прогнозування. Протягом ряду років у нашій країні розроблявся довгостроковий прогноз науково-технічного прогресу і його соціально-економічних наслідків. На його основі формувався прогноз розвитку окремих галузей усього народного господарства. Однак ці прогнози досить достовірними не були, і результат — стан економіки зараз. Тому особливо необхідне вивчення світового досвіду розробки і використання прогнозів економічної діяльності і застосування його з урахуванням специфіки вітчизняного розвитку. Формування підприємствами виробничих програм здійснюється на основі прямих договорів між виробниками і споживачами продукції, що враховують реальні потреби в ній, у тому числі і на державні нестатки, а також виробничі і ресурсні можливості їхнього задоволення.

Таким чином, ефективна діяльність підприємств в умовах ринкової економіки  можлива лише за умови розробки планів розвитку, виробничих програм, прогнозів  соціально-економічного розвитку підприємств. Це і визначає актуальність обраної теми курсової роботи. Крім того актуальність теми роботи визначається ще й тим, що розвиток ринкових відносин в Україні вимагає посиленої уваги до планової роботи на рівні підприємств, яка, як свідчить практика, є однією з передумов виживання підприємства в умовах ринку. Метою даної роботи є розгляд теоретичної суті та методології планування розвитку підприємств в ринкових умовах господарювання. Завдання які вирішувалися в процесі виконання роботи:

Дослідити сутність та основні цілі планування розвитку підприємства;

 Розглянути суть і значення основних розділів плану розвитку підприємства;

Проаналізувати можливі шляхи  підвищення ефективності планової роботи на підприємстві.

Об’єктом даної роботи є управління діяльністю вітчизняних підприємств. Предметом дослідження є методологія планування розвитку підприємства у умовах ринкових відносин.

Планування підприємницької діяльності є одним з елементів успішного  ведення бізнесу. Ведення підприємницької  діяльності немислиме без чіткого  розрахунку і бачення перспективи. Це значною мірою полегшує підприємницьку діяльність, знижує рівень її ризикованості.

 

Розділ 1: Теоретичний

1.1 Сутність планування, характеристика та класифікація планів

Серед підприємців рідко можна  зустріти людину, що пасивно спостерігає  за подіями, що відбуваються. Будь-який власник прагне реалізовувати свої особисті інтереси за допомогою використання потреб інших людей. А це вимагає усвідомлення цілей діяльності і вольових зусиль по їх досягненню. Тому на рівні суб'єкта господарювання процес прогнозування органічно трансформується в процес планування, при якому до розуміння об'єктивних умов життя додаються суб'єктивні фактори, що відбивають інтереси підприємництва. Раціональне досягнення суб'єктивних факторів у бізнесі перетворюється за допомогою планів.

План – це робочий інструмент досягнення поставленої мети суб'єктом  підприємництва, створений на основі кон'юнктурного прогнозу середовища господарювання і розписаний по виконавцях, часу і  засобам.

Основною метою плану є реалізована  подія. Основною задачею планування є вибір вольових відповідальних дій в умовах наявних ресурсних обмежень, збалансованих по виконавцях, часу, ресурсам.

Планування діяльності туристичного підприємства - одна з найважливіших  функцій управління підприємством. Планування є власне процесом визначення цілей, що їх передбачає досягти підприємство за певний період, а також процесом визначення способів їх досягнення.

Планування – це процес економічного обґрунтування раціональної поведінки  суб'єкта господарювання для досягнення своїх цілей. Воно являє собою процес формування цілей, визначення пріоритетів, засобів і методів досягнення. Планування має як переваги, так і недоліки.[3-c.11]. Іншими словами, планування - це процес вироблення і прийняття рішень, які дозволяють забезпечити ефективне функціонування і розвиток підприємства в майбутньому.

Переваги планування [5; c.38]:

1. прагнення вирішити задачу раціонально і з меншими витратами;
2. обміркована підготовка до використання майбутніх переваг середовища господарювання;
3. поліпшення координації дій виконавців;
4. посилення колективних можливостей додатка сил за рахунок спільних дій зацікавлених осіб;
5. можливість контролю за подіями і визначення проблем у діяльності.

Недоліки планування:

1. неможливість відбити в плані все розмаїття життєвих умов, особливо в складно організованих системах;
2. стабільність прийнятого рішення, що може обернутися збитком при динамічних обставинах бізнесу;
3. необхідність ресурсів для розробки плану.
4. Застосування бізнес плану має ряд обмежень, що обумовлені:
5. невизначеністю, багатомірністю і стохастичністю середовища господарювання.

Тому для виконавця так важливі: по-перше, пошук додаткової достовірної (у тому числі нової) інформації і, по-друге, прогноз і визначення ступеня  його імовірності;

План діяльності повинний бути виражений у писемній формі. Тому з погляду зручності використання можна говорити про форму плану у виді:

1. набору обов'язкових документів;
2. структури, що відбиває внутрішню логіку побудови;
3. переліку виконавців із указівкою їхніх диференційованих задач;
4. переліку необхідних дій по здійсненню передбачених задач;
5. термінів виконання, зазначених відповідно до послідовності необхідних дій;
6. кошторису витрат;
7. розрахунку економічного ефекту як числового вираження поставлених

задач.

Не можна створити раз і назавжди єдину раціональну систему планування. Тому якісний план вимагає періодичного уточнення. Воно буде залежати не тільки від нової інформації, але і досвіду, підготовленості й інтуїції працівників: керівництва, економістів-менеджерів. Щоб план був дійсно корисним, він повинен відігравати роль помічника в керуванні, але ніяк не головного діючого обличчя в бізнесі.

Таким чином, план – не ціль, а можливий засіб досягнення мети. Цей засіб  допомагає поліпшити майбутнє. Його дієвість визначається об'єктивним розумінням життя і суб'єктивних управлінських рішень, що повинні стати діями по саморегуляції об'єкта господарювання заради досягнення обраних цілей життєдіяльності.

Плани класифікуються таким чином[4; c.76]:

Залежно від тривалості планового  періоду плани поділяються на: довгострокові (стратегічні); середньострокові (поточні); короткострокові (оперативні).

Довгостроковий план (10-15 років). У ньому формулюються завдання, пов'язані за часом та ресурсами, а також загальна стратегія поставлених цілей. Довгострокові плани включають укрупнені показники діяльності підприємства, які розробляються на основі попередньо проведених досліджень і складання прогнозів розвитку підприємства. Цей вид планів ще можна назвати перспективним плануванням.

Середньостроковий план - це власне деталізований стратегічний план, в якому поєднуються усі напрямки діяльності підприємства на поточний фінансовий рік.

Короткостроковий план присвячений вирішенню конкретних питань діяльності підприємства в короткостроковому періоді. Має вузьку спрямованість, високий ступінь деталізації і характеризується великим розмаїттям прийомів та методів.

Якщо довгострокові та середньострокові плани багато в чому носять рекомендаційний  характер, то оперативний план є  керівництвом до дій, розкриваючи довго- та середньострокові плани по кожній позиції.

Сучасні туристичні фірми, в основному, займаються поточним та оперативним  плануванням. Але для того, щоб  успішно працювати на ринку тривалий час, необхідне стратегічне планування, яке включає в себе розробку довгострокових планів розвитку фірми на основі проведеного комплексного аналізу, наукове прогнозування ринкової ситуації і перспектив розвитку галузі в різних туристичних регіонах. [8]

По об'єктах господарювання:

1. державні, у тому числі регіональні, республіканські, обласні і муніципальні;
2. внутрішньо фірмові.
3. По ступені визначення параметрів:
4. детерміновані (з чітко визначеними параметрами);
5. вірогіднісні (з нечіткими параметрами).
6. По ознаці тимчасової орієнтації:
7. реактивні, тобто орієнтовані на закріплення досягнень минулого;
8. інактивні, тобто інертні по планованих діях;
9. преактивні, тобто з високим рівнем активності, спрямованим на істотне перетворення дійсності.

По призначенню:

1. директивні, обов'язкові для виконання;
2. індикативні, тобто рекомендаційні для виконання
3. По масштабності цілей:
4. стратегічні, що передбачають глобальні цілі;
5. бізнес-плани,

По конкретній установці:

1. функціональні, призначені для впровадження управлінських рішень у сфері діяльності фірми, що виконує визначену функцію.
2. одноразові, створюються з упровадженням якого-небудь проекту програми і виконують допоміжну роль у впровадженні загальної стратегії.
3. стабільні, тобто утримуючі розробку конкретних указівок для регулярно повторюваних операцій типового характеру.

По функціях діяльності – це так  звані функціональні плани:

1. маркетингу, у тому числі збуту;
2. прибутку і рентабельності;
3. інвестицій, у тому числі довгострокових матеріальних;
4. витрат виробництва і звертання;
5. персоналу;
6. доходів;
7. фінансів і ін.

Стосовно дійсності:

1. основні;
2. вірогіднісні (випадкові), являють собою альтернативний курс дій, що буде початий у випадку настання непередбаченої події (подій), не передбаченого основним планом.

Здійснення плану звичайно доручається спеціальній "кризовій" команді, що починає свою роботу лише у випадку настання критичної  ситуації.

 

1.2 Класифікація, принципи і методи планування

Можливості планування соціально-економічних  систем обмежені об'єктивними і суб'єктивними  причинами. Основні з них:

1) Невизначеність ринкового середовища. Будь-яке підприємство у своїй діяльності зіштовхується з невизначеністю. Без оцінки дійсного і можливого майбутнього важко угадати наслідку і передбачити відповідні дії. Планування і є одним зі способів прояснення майбутнього. Але цілком усунути невизначеність у ринкових умовах не можна, тому підприємство прагне упорядкувати свої зовнішні відносини різними способами.

Перший спосіб - вертикальна  інтеграція. Означає, що планувальна  організація приєднує, поглинає підприємства-постачальники  або підприємства-клієнти, тобто  поєднує підприємства одного технологічного ланцюжка. У результаті зовнішні угоди перетворюються у внутрішні. Вертикальна інтеграція давно відома, у тому числі й у нашій економіці. Вона проводиться в даний час: фірмова торгівля, приєднання колгоспів до зв'язаного з ними технологічно підприємствам і т.д. Вертикальна інтеграція має свої ефективні границі застосування.