Особливою проблемою сучасної України є те стрімка фемінізація  бідності, яка призводить до того ,що в бідності живуть неповнолітні діти. Атмосфера життя в бідності може відкласти відбиток на подальше життя дітей, сприяти подальшій трансляції. Одна з нових груп ризику – родини, у складі яких є безробітні. Найбільш уразливими залишаються молодь, жінки, особи пенсійного віку, малокваліфіковані робітники. Поряд з бідністю й убогістю (іноді іменованою глибокою бідністю) виділяють знедоленість. Звичайно ними є діти, інваліди, безробітні, пенсіонери, представники іншої раси або нації, а також хронічно бідні. Сьогодні погроза зубожіння нависла над цілком заможними соціально-професійними верствами населення. Соціальне дно, до яких ставляться – злиденні, бомжі, безпритульні діти, готове поглинути й уже поглинає селян, некваліфікованих робітників, інженерно-технічних працівників, учителів, творчу інтелігенцію, учених. Процес масової пауперизації мало залежить від волі людей. У суспільстві діє ефективний механізм усмоктування людину на дно. Головними елементами цього механізму є економічні реформи, кримінальний світ і нездатна захистити своїх громадян держава. Тому можна вважати, що бідність – це не тільки мінімальний дохід, але особливий спосіб життя, норми, що передаються з покоління в покоління, поведінки, стереотипи сприйняття й психології.Модель бідності,що склалась в країні – це, насамперед , результат низького рівня доходів від зайнятості й, як наслідок, через їхнє оподатковування – низького рівня соціальних трансфертів. У цьому зв'язку феномен української бідності можна визначити, насамперед , у термінах категорій "ринкової бідності" - бідності, пов'язаної з місцем (економічно активного) населення на ринку праці. У суспільстві може бути ліквідована абсолютна бідність, але завжди збережеться відносна. Адже нерівність – незмінний супутник складних суспільств. Таким чином, відносна бідність зберігається навіть тоді, коли життєві стандарти всіх шарів суспільства підвищилися.

Подолання бідності — завдання не одного дня. На наш погляд, настійно необхідною є координація різнопланових зусиль, визначення пріоритетів на коротко-, середньо- і довгострокову перспективу. Досить швидко адресними діями (переважно пасивного характеру — грошовими виплатами, субсидіями, допомогою продуктами, одягом тощо) можна викоренити абсолютну бідність у найгостріших її проявах. Пом’якшення ж відносної бідності, пов’язаної насамперед з економічною нерівністю населення, потребує більше часу й зусиль в основному активного характеру (допомоги у працевлаштуванні, відкритті власної справи, отриманні необхідної кваліфікації).

     Президент зробив перший крок — розуміючи важливість проблеми, включив відповідну тематичну доповідь до свого щорічного послання Верховній Раді. Тепер треба чекати на реакцію інших ланок влади: законодавців, Кабінету міністрів, місцевих органів. А може, не чекати? Може, слід згадати заповіт Гіппократа: лікарю, допоможи собі сам...

Використана література

1. Президента  Україні до Верховної Ради України  про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році. - Д Витрати і доходи домогосподарств України у 2001 році (за даними вибіркового обстеження розуму життя домогосподарств України). Частина І/ Статистичний збірник. - Державній комітет статистики України. - ДО., 2002. - 352 з.).
2. Україна. Національний звіт з людського розвідку 2001. Сила суспільної взаємодії/ Програма розвідку ООН. - Київ, 2002. - З. 99.)
3. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвідку України на 2002-2011 роки/ Послання Президента Україні до Верховної Ради України. - ДО.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002.
4. Поточні пріоритети соціального реформування в Україні: актуальність в контексті макроекономічного і світового розвитку http://fppr.org.ua
5. Countries in Transition 2001. WIIW Handbook of Statistics/ The Vienna Institute for International Economic Studies. - 2001. - 497 p. 
   Збірник: Україна. Національний звіт з людського розвідку 2001. Сила суспільної взаємодії/ Програма розвідку ООН. - Київ, 2002. - З. 99.
6. «Антология экономической классики», том 1. М., Эконов, 1993:  Адам Смит.
7. Исследование о природе и причинах богатства народов», Книга 1, глава 8: «О заработной плате».
8. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. – М., 1994.
9. Від соціального забезпечення до соціальної політики: Зб. наук. статей/ Під ред. Я.А. Жаліла. - ДО.: "Сантанга", 2001. - 124 з.),
10. Державна соціальна політика і рівень життя населення в Україні// Економічні есе. - 2002. -- Випуск 1 (12). - З. 24.).
11. Жид Ш., Рист Ш. История экономических учений. М.: "СВОБОДА". 1918. – 464 с.О.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002.З. 110.).
12. «История экономических учений», учебное пособие. Москва, Инфра-М,2002.
13. Самооцінка домогосподарствам рівня матеріальної забезпеченості (за даними вибіркового опитування домогосподарств, проведеного у січні 2002 долі)/ Статистичній бюлетень. Державній комітет статистики України. - ДО., 2002. - 52 Соціальний захист населення України у 2001 році/Державний комітет статистики України. - ДО., 2002. - С.17.
14. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М., 1962.

15.Экономическая Энциклопедия. Политическая экономия. Гл. ред. А.М.Румянцев.  –М.: "Советская Энциклопедия", т3, Н – Социологическая  школа.  1979.  –  624

Додаток А

Рівень  доходів на душу населення в країнах  світу