Закон Оукена дозволяє визначити рівень нормального  безробіття, який, як встановлено, підвищується у зв'язку з розвитком ринкової економіки.

      Із  даного закону випливає, що певна величина приросту ВНП необхідна для того, щоб не було можливості росту безробіття. У зв'язку з ростом працездатного населення і продуктивності праці необхідно 2,5-3% щорічного приросту реального ВНП направляти на створення нових робочих місць, здатних тримати безробіття на певному рівні.

      Безробіття  – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї. До безробітних в Україні відносяться особи, що досягли 16 років і старші і які в період, що розглядається:

• не мали роботи (доходного заняття);
• займались пошуками роботи, тому звертались у державну або комерційну службу зайнятості;
• шукали роботу через засоби масової інформації, безпосередньо звертались до адміністрації підприємств (роботодавця), використовували особисті зв'язки та інші способи;
• здійснювали кроки до організації власної справи.

      До  безробітних, зареєстрованих в органах  державної служби зайнятості, відносяться  особи, що не мають роботи, шукають роботу і в установленому порядку отримали офіційний статус безробітного в органах державної служби зайнятості.

      Важливо підкреслити, що до безробітних відносять  не тільки звільнених за різноманітними причинами, але й осіб, які добровільно  залишили роботу з метою знайти нову, відповідну професійному рівню.

      У ситуаціях, коли ринок праці організований  погано або обмежений, коли пропозиція праці перевищує попит, коли не наймана сила більша найманої, стандартне визначення безробіття може бути і без критерію пошуку роботи.

4. Зайнятість населення та проблеми відтворення робочої сили

      В Україні спостерігається концентрація безробітних і збільшення безробіття в окремих регіонах, тому існують  труднощі з її державним регулюванням і ліквідацією.

      З огляду на це, населення України повинно мати гарантії зайнятості під час реструктуризації підприємств і виробництв. Безперечною є необхідність проведення комплексу стратегічних і оперативних заходів щодо державного регулювання зайнятості населення. При формуванні ринкових відносин в економіці України варто враховувати демографічну ситуацію, що склалася останнім часом і загострила демографічний розвиток. А це не забезпечує навіть простого відтворення населення.

      Зайнятість  населення здебільшого залежить від співвідношення працюючих і утриманців. Економічне навантаження на одного працездатного перевищує в селах порівняно з містами у 1,5 рази. Цей показник на 1 тис. осіб працюючих становить 791 чол., а в сільській місцевості – 1037, у тому числі 596 осіб старших від працездатного віку і 448 дітей. Водночас збільшився показник економічного навантаження на зайнятого у сфері матеріального виробництва, де припадає понад 2,2 чол., зайнятих у невиробничій сфері, дітей та пенсіонерів.

      Впродовж  останніх років найбільше скорочення зайнятих спостерігалось у промисловості й будівництві і становило 87% усіх вивільнених. Внаслідок негативних тенденцій тривали зміни в міжгалузевій структурі зайнятих. Ще більше скорочення було в галузях, що визначають науково-технічний прогрес, – промисловість, будівництво, наука і наукове обслуговування за незначного збільшення чисельності зайнятих у сфері обслуговування і апараті органів управління. Загалом сучасний стан зайнятості населення характеризує загальний кризовий стан економіки.

      Попри об'єктивну необхідність підтримки рівня зайнятості за рахунок само зайнятості й комерціалізації, оперативними і стратегічними заходами щодо державного регулювання зайнятості населення мають бути підвищений рівень продуктивності праці й впровадження активної політики ефективної зайнятості населення. Така зайнятість сприятиме створенню умов для мотивації до праці з метою ефективного використання трудового потенціалу.

      Одним із головних інструментів упровадження ефективної зайнятості населення є  економічний механізм державного регулювання зайнятості населення, який повинен розглядатися в системі глобальної стратегії в сфері зайнятості населення на всіх рівнях державного управління. В умовах соціально-економічної кризи існує загроза зникнення кадрового потенціалу в промисловості, будівництві, науці й науковому обслуговуванні. Оперативним заходом щодо державного регулювання зайнятості населення має бути забезпечення кожному зайнятому на виробництві мінімум вартості прожиткового рівня, з метою збереження існуючого кадрового потенціалу.

      Характерною особливістю зайнятості населення  для останніх дев'яти років є  зменшення рівня зайнятості з-поміж  жінок і молоді в основному  в державному секторі економіки. За вказаний період питома вага жінок  скоротилась приблизно на 30% у  структурі працюючого працездатного населення. Це означає, що за такий короткий термін була звільнена кожна третя жінка-робітниця, що становить понад половину загального скорочення працюючих. В основі зниження зайнятості жінок перебувають суб'єктивні й об'єктивні причини.

      Однією  із форм залучення працівників і  безробітних до системи ринкової соціально орієнтованої економіки  є ринок праці, який в Україні  існує у вигляді служб зайнятості на макроекономічному і регіональному  рівнях.

      В умовах економічної нестабільності спостерігається диспропорція попиту і пропозиції робочої сили. В системі ринкових відносин ринок праці виступає головним індикатором стану сучасної економіки, а рівновага між попитом і пропозицією на ринку праці свідчить про стабілізацію економічного розвитку. Скорочення обсягів виробництва загострює проблему зайнятості населення і дестабілізує ринок праці. Нині рівень безробіття становить 2,91%, хоча характерною особливістю сучасного ринку праці є приховане безробіття.

      На  ринку праці спостерігається  негативна тенденція з працевлаштуванням вивільнених працівників і збільшується чисельність незайнятого населення, що свідчить про пасивну політику зайнятості.

      Через збільшення безробіття найважливішим  стратегічним заходом є активна  політика ефективної зайнятості населення в період перехідної економіки до ринку, яка полягає у запобіганні масового безробіття і стабілізації економічного розвитку. Ефективна зайнятість населення передбачає підвищення продуктивності праці, зростання обсягів виробництва і скорочення затрат праці й засобів виробництва на одиницю продукції. Під час впровадження ефективної зайнятості доцільно проводити активні й оперативні заходи щодо державного регулювання ринку праці, які передбачають організацію навчання безробітних безкоштовно за раніше розробленими програмами з урахуванням індивідуальних здібностей і знань. Для цього варто організувати навчальні центри із залученням науковців.

      Оперативним заходом щодо державного регулювання  зайнятості населення і ринку  праці мусить стати реформа заробітної плати, яка ґрунтуватиметься на ринкових відносинах, сприятиме посиленню мотиваційних чинників до праці й підвищуватиме її роль у відтворенні робочої сили. Враховуючи необхідність підтримки здоров'я працюючого і задоволення його соціальних потреб, слід посилити зв'язок оплати праці з кінцевими результатами виробництва, професіоналізмом і кваліфікацією, а також зростанням продуктивності праці. Для підвищення заробітної плати одним із заходів є вдосконалення системи оподаткування, нарахувань на заробітну плату і виведення з тіньового сектора доходів фізичних і юридичних осіб.

      На  основі наукових досліджень стратегічними  заходами мають бути: піднесення виробництва; максимізація рівня ефективної зайнятості; вдосконалення якісної структури  зайнятості; проведення реформи оплати праці; справедливий розподіл доходів; розвиток конкурентного середовища на ринку праці; підтримка малого і середнього бізнесу; послідовне подолання бідності. Означені проблеми варто вирішувати лише у взаємозв'язку із посиленням регулюючої рол і держави.

      В умовах ринкової економіки безробіття є об'єктивним явищем, хоча вивільнення  надлишків робочої сили з виробництва  має бути вибірковим з урахуванням  комплексу соціально-економічних  проблем певного регіону. Такий  підхід вносить визначеність в економічне обґрунтування соціальних допомог для досягнення гарантованого державою рівня життєзабезпечення. Дослідження проблеми зайнятості населення уможливлює дійти узагальнених висновків, які можна використати для вдосконалення механізму державного регулювання зайнятості в умовах трансформування економіки, структурних зрушень і формування різних форм власності.

      Таким чином, для змістовної характеристики найдоцільнішої для України моделі необхідний економічний механізм державного регулювання зайнятості населення, який має ґрунтуватись на органічному поєднанні пріоритетів структурної перебудови і заходів економічних перетворень зі стратегією зайнятості населення України.

Список  використаної літератури

1. Діденко Я. Формування ефективної державної політики зайнятості // Україна: аспекти праці. – 1999. – №2.
2. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами. – Житомир: ЖІТІ, 2000.
3. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України – з основами теорії. – К.: Знання, 1998.
4. Панчишин С.М. Макроекономіка: Навч. пос. – К.: Либідь, 2001.
5. Статистичний збірник Житомирської області 2001 рік.