Програма Соціально- економічного розвитку національної економіки

Промисловість, залишаючи за собою провідну роль у структуроутворюючому процесі  в українській економіці, одночасно  зберігає тенденцію до повільного розвитку виробництва, це викликає внутрішньою  деформацією своєї галузі структури.  Структура сільськогосподарського виробництва є більш стабільною ніж промисловість. Проте, як і раніше, вона залишається незбалансованою. Питома вага в ній рослинницької продукції навіть дещо підвищується, але ж спад виробництва кормових культур і незбалансованість кормів за білком поставили під загрозу розвиток тваринництва: його частка в загальній структурі сільськогосподарського виробництва має тенденцію до зниження, а особливо - в його продуктивності, товарності й доходності. Кількісні та якісні параметри економічної оціни тваринницьких галузей пішли на спад. Радикальної перебудови потребує внутрігалузева структура важкої індустрії. Навіть в машинобудуванні, що є матеріальною основою технічного процесу всіх інших галузей економіки, важливим є не просто зростання валової продукції цієї галузі, в збільшення випуску сучасних високоефективних систем машин і устаткування під ресурсоощадні технології, засобів малої механізації, побутової техніки, розвиток наукомістких галузей за рахунок припинення виробництва неефективної техніки. Металургійна промисловість України потребує структурних змін шляхом широкого застосування ресурсоощадних технологій. Це — повна заміна мартенівських печей кисневими конверторами, перехід на процеси безперервного розливу сталі, застосування високоефективних електродугових печей, перехід на бездоменний процес одержання. Важливим напрямком структурних змін в економіки України є розвиток її науково-технічного потенціалу, максимальне спрямування його на розробку, освоєння та широке використання принципово нових машин, технологій тих науково-дослідних та проектно-конструкторських організацій, діяльність яких спрямована на розроблення нових та удосконалення існуючих виробництв наукомісткої і конкурентноздатної на світовому ринку продукції. Аналіз тенденцій у структурних перетвореннях економіки України свідчить, що до останнього часу структура інвестицій складалася без належної цілеспрямованої політики з боку як держави, так і систем господарського управління. Іноземні інвестори поки що не заінтересовані в широкомасштабному інвестуванні в українську економіку. Діюча макроструктура трансформується досить повільно і далеко не в кращу сторону. процесі ринково направлених реформ в нашій державі сформувалася модель економічного розвитку, що характеризується дуже високим рівнем відвертості економіки по відношенню до зовнішньої торгівлі: об'єм експорту по відношенню до ВВП країни останніми роками коливається в діапазоні 54—62%. У цьому сенсі економіка України на сьогоднішній день більш ніж в два рази відкритіша зовнішньому світу, чим середньостатистична. Разом з тим в наявності асиметрично низький рівень залежності економіки України від світових потоків капіталу. Також, серед проблем структурної політики Украйни ми спостережуємо істотний дисбаланс між розвитком зовнішньої торгівлі і розвитком внутрішнього ринку України. Результат цього дисбалансу — надмірна зовнішньоторговельна залежність економіки при невисокому потенціалі залучення інвестицій, а отже, і проблематичність, при збереженні існуючих структурних пропорцій, забезпеченні високих темпів розвитку економіки на тривалу перспективу. На сьогодні процес включення України в світове господарство супроводить ся формуванням несприятливої структури експорту, отже, і малоперспективній моделі міжнародної спеціалізації. Основні її риси пов'язані з тим, що Україна концентрується на постачаннях на міжнародні ринки товарів і послуг (харчові продукти, руді, метали, перш за все чорні, транспортні послуги), що є відносно малодинамічними і такими, що мають тенденцію до зменшення їх частки в глобальному продажі товарів і послуг. Отже, можна зробити висновок, що структурна перебудова української економіки має безліч проблем. Вона повинна здійснюватися у відповідності з довгостроковою державною програмою, розробка якої є важливим завданням українських економістів, у співдружності з вченими інших галузей науки і працівниками урядових органів. Для виходу економіки України з глибокої структурної кризи необхідно насамперед обгрунтувати програму структурної перебудови, виокремити пріоритетні науковомісткі галузі промисловості й здійснити комплекс заходів що до їх динамічного розвитку, провести інтеграцію старих галузей (з погляду доцільності існуючих обсягів виробництва на застарілій технологічній основі), технічно переозброїти їх, закрити нерентабельні підприємства та ін..  

6. Інвестиційна політика

За 9 місяців 2007р. у розвиток економіки держави  вкладено 118,3 млрд.грн. капітальних інвестицій. Найвагомішу частку з них (86,4% загального обсягу) становлять інвестиції в основний капітал (у капітальне будівництво та придбання машин і обладнання). На капітальний ремонт, модифікацію та модернізацію об’єктів витрачено 9,3% загального обсягу капітальних інвестицій, на придбання та створення нематеріальних активів – 2,5%, інших необоротних матеріальних активів – 1,5%, на формування основного стада робочої та продуктивної худоби – 0,3%. %. Статистична інформація за попередні три роки відображена в таблиці 1.5. 

Таблиця 1.5. - Капітальні інвестиції 2003-2006 р.

Обсяг інвестицій в основний капітал, освоєних у поточному  році, становив 102,1 млрд.грн. і на 28,5% перевищив вкладення за січень–вересень 2006р.Найбільшу частку (58,8%, або 60,1 млрд.грн.) інвестицій в основний капітал освоєно за рахунок власних коштів підприємств та організацій. Порівняно з відповідним періодом 2006 року вона зросла на 0,3 відсоткового пункта. Також (на 0,3 відсоткового пункта) зросла частка інвестицій за рахунок кредитів банків та інших позик і становила 14,8%, або 15,2 млрд.грн.Частки капіталовкладень, освоєних за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, становили відповідно 4,5% (4,6 млрд.грн.) та 3,2% (3,2 млрд.грн.). Питома вага коштів населення на будівництво власних квартир у загальному обсязі інвестицій в основний капітал становила 6,6% (6,7 млрд.грн.), на індивідуальне житлове будівництво – 5,2% (5,3 млрд.грн.). Приросту інвестицій в основний капітал у січні–вересні 2007р. досягнуто в усіх регіонах. Найбільш активно освоювались капіталовкладення у Житомирській, Вінницькій та Луганській областях, де їхні обсяги зросли порівняно з відповідним періодом попереднього року в 1,5–1,7 раза. У Сумській, Волинській, Херсонській, Чернігівській, Тернопільській, Чернівецькій, Івано-Франківській та Київській областях обсяги інвестицій зросли на 35,4% – 44,5%. Інвестиційна політика Україні має ряд важливіших проблем. Серед них, гострою остається проблема залучення іноземних інвестицій.  Важкий стан економіки нашої держави в поєднанні з неадеквантним законодавством є основними причинами, які пояснюють той факт, що обсяги іноземних інвестицій в Україну залишаються низькими в порівнянні з іншими постсоціалістичними країнами Східної та Центральної Європи.

1.7 Промислова політика

Основні показники  розвитку промисловості відображені  в таблиці 1.6.

Таблиця 1.6. - Основні  показники розвитку промисловості.

Аналіз попередньої  таблиці свідчить про те, що за останні  роки спостерігається  позитивні  зрушення в українській промисловості, а саме зростання виробництва  продукції, приріст основних фондів, збільшення рентабельності діяльності промислових підприємств, зниження кількості збиткових підприємств.У жовтні 2007р. обсяги промислового виробництва проти жовтня 2006р. зросли на 13,7%. За січень–жовтень приріст виробництва у промисловості становив 11%. Порівняно з січнем–жовтнем попереднього року випуск продукції збільшився за всіма основними видами промислової діяльності. Промислова політика України має ряд проблем. Серед них, слід зазначити і недостатність державної підтримки, брак інвестиційних ресурсів для розвитку, в т.ч. іноземних інвестицій, застарілі основні фонди, переважання в структурі виробництва нізькотехнологічних виробництв, брак наукових кадрів і т.д. Все це вимагає систематичного підходу до рішення, і державного стимулювання і контролю.   

1.8 Аграрна політика

 Загальний  обсяг продукції сільського господарства  за січень–жовтень  2007р. проти відповідного періоду 2006р. скоротився на 5,7%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах – на 5,1%, у господарствах населення – на 6,0%. Виробництво продукції рослинництва порівняно з відповідним періодом 2006р. було на 9,3% меншим, а обсяг продукції тваринництва залишився практично на минулорічному рівні. Темпи зростання продукції за останні три роки, відображені в таблиці 1.7.

Таблиця 1.7. - Темпи  зростання виробництва продукції  сільського господарства. 

Як мі бачимо із попередньої таблиці, темпи зростання  виробництва в аграрному секторі  мають позитивну тенденцію. Середні ціни продажу продукції аграрними підприємствами за всіма напрямами реалізації за січень–жовтень 2007р. порівняно з відповідним періодом 2006р. зросли на 32%, у тому числі на продукцію рослинництва - на 55%, тваринництва – на 10%. Зокрема, порівняно з січнем–жовтнем 2006р. середні ціни реалізації сільськогосподарськими підприємствами зернових культур зросли на 63%, з них пшениці – на 50%; насіння соняшнику – на 85%, молока – на 52%, яєць – на 33%. Середня закупівельна ціна зернових культур, яку пропонували зберігаючі та переробні підприємства, у січні–жовтні 2007р. становила 845 грн. за тонну, з них на пшеницю – 809 грн. за тонну (торік – відповідно 545 грн. та 562 грн. за тонну). Аграрна політика України має проблеми: проблема фахової підготовки українських управлінців та економістів в аграрній сфері, не вина, а біда котрих у тому, що освіту й досвід вони здобували в умовах планової економіки; проблеми пов'язані з відсутністю сучасної системи матеріально-технічного постачання, сервісного і консультаційного обслуговування, ефективного механізму захисту цін на основні продовольчі товари та ін.; проблема недосконалої державної політики, яка повинна стимулювати розвиток конкурентних ринків як найкращого механізму, здатного забезпечити належний (суспільно необхідний) рівень цін як для виробників, так і споживачів продуктів харчування, необхідна державна підтримка пріоритетних напрямів розвитку агропромислового виробництва, широке застосування економічних важелів у виробничих відносинах, формування господаря землі.

1.9 Соціальна сфера

За роки незалежності України соціальна політика держави  була орієнтована, насамперед, на формування інститутів, що забезпечують соціальний захист громадян, створення умов для  повноцінної реалізації людини праці, встановлення в державі справедливих соціально-трудових стосунків. Одним з найважливіших напрямів соціально-економічної політики сьогодні є досягнення стійкої позитивної динаміки добробуту населення на основі збільшення платоспроможного попиту. за шість місяців 2007 року середній розмір пенсійних виплат зріс майже на 100 гривень: з 457 грн. в січні до 553 грн. в червні.  Загальне зростання пенсій за рік очікується більш ніж на 131 гривну (29%), і це є найбільше збільшення по відношенню до двох попередніх років. У січні–вересні 2007р. середньомісячна номінальна заробітна плата штатних працівників (без урахування найманих працівників статистично малих підприємств та у фізичних осіб–підприємців) становила 1288 грн., що у 2,9 раза перевищує рівень мінімальної заробітної плати (440 грн.) та у 2,3 раза – рівень прожиткового мінімуму для працездатної особи (561 грн.). Порівняно з відповідним періодом 2006р. розмір середньої заробітної плати збільшився на 28,3%. В економіці країни залишається значною диференціація рівня оплати праці за видами економічної діяльності та регіонами. Найвищий рівень оплати праці спостерігається у фінансових установах та на підприємствах авіаційного транспорту, а серед промислових видів діяльності – на виробництві коксу, продуктів нафтоперероблення, готових металевих виробів та в добуванні паливно-енергетичних корисних копалин, де заробітна плата працівників перевищує середній показник по економіці в 1,5–2,0 рази. Водночас абсолютний розмір заробітної плати працівників підприємств сільського господарства та мисливства, рибальства та рибництва, установ охорони здоров’я та соціальної допомоги, а також підприємств по виробництву текстилю, одягу, виробів з хутра та шкіри був більш ніж на третину нижчим за середній по економіці. Реальна заробітна плата у січні–вересні 2007р. порівняно з відповідним періодом 2006р. збільшилась на 12,2%.  У поточному році почався другий етап впровадження Єдиної тарифної сітки. Працівники бюджетної сфери вже в червні отримали заробітну плату в підвищеному розмірі. У параметрах впровадження цього етапу заробітна плата бюджетним працівникам   підвищена в поточному році ще двічі, відповідно зростанню мінімальної заробітної плати (з 1 липня — до 440 грн. і з 1 жовтня — до 460 грн.). На ці цілі з держбюджету до кінця року буде направлено 4,2 млрд. грн. За січень–вересень 2007р. загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати зменшилась на 9,2%, або на 74,3 млн.грн., на відміну від аналогічного періоду минулого року, коли було зафіксовано зростання цього показника на 3,7%, або на 35,1 млн.грн.