Ринкові відносини: сутність, умови формування, розвиток, суб`єкти та об`єкти

Рис. Ціна [ 1,128]

        Найглибше природу , роль і  значення ціни характеризують  її функції:

1. обліково-інформаційна , або статистична : ціна служить засобом виміру суспільної необхідної, а значить , й корисної праці. Затрати праці , які перевищують цю величину при створенні відновлювальних товарів , не визначаються споживачами, а тому й зайві. Такий облік дає можливість здійснювати  еквівалентний обмін, визначати ефективність виробництва , встановлювати оптимальне співвідношення між нагромадженням і споживанням та інші пропорції. В єдиній грошовій формі виражаються різноманітні  за натуральним змістом ресурси, затрати і результати , обсяги випуску продукції і доходи , усі показники соціально -  економічної діяльності. У зв`язку з цим ціна дає головну інформацію, служить орієнтиром щодо вигідності даного виробництва, рентабельності підприємства і т.п. все це необхідно знати і враховувати при обґрунтуванні господарських рішень на всіх рівнях..
2. розподільча функція : відбувається перерозподіл вартості, передусім додаткової, перелив капіталів , рух суспільного продукту , національного доходу і т.д.
3. стимулююча функція :  змушує удосконалювати виробництво, запроваджувати нові технології, підвищувати конкурентоспроможність підприємств. Інакше їм загрожує банкрутство.
4. соціальна функція : регулювання доходів населення, його диференціація на багатих і бідних. Добробут людей у значній мірі залежить від рівня цін та їх стабільності, особливо на товари, які задовольняють найперші потреби. Ціни повинні забезпечувати доступ до необхідних благ усім громадянам суспільства, сприяти якості життя і розвитку особистості.

 Важливою ознакою класифікації цін є сфера товарного обігу, яку вони обслуговують. В залежності від цього  існують такі основні ринкові ціни:

1. оптові ціни застосовуються , коли реалізація продукції здійснюється крупними партіями. На відміну від адміністративного ціноутворення в ринкових умовах відбувається зміна власності. Оптові ціни на продукцію промисловості у свою чергу діляться на два підвиди : оптова ціна підприємства і оптова ціна промисловості.

  Оптова  ціна підприємства – відпускна ціна виробника продукції оптово-збутовим організаціям чи іншим підприємствам. Різновидом даної ціни є трансфертна ціна,  яка забезпечується при здійсненні розрахунків між підрозділами фірми , компаній, корпорацій. Різновидом  оптової промисловості є біржова ціна – результат угоди на біржі. Вона формується на базі біржового котирування у залежності від якості товару тощо.

Закупівельні  ціни оптової природи також. По них реалізують свою продукцію сільськогосподарські виробники .

2. кошторисні ціни – діють у будівництві. Будівельна продукція оцінюється по кошторисній вартості – затрати на спорудження кожного об`єкта. Також є прейскурантні ціни – усереднені кошторисні вартості одиниць кінцевої продукції типового будівельного об`єкту.
3. тарифи – це плата за перевезення вантажів і пасажирів. Особливістю формування таких цін є те ,що транспортні витрати складаються із двох частин : ставки за початково-кінцеві операції і ставки за рухом операції.
4. роздрібні ціни – вони кінцеві у торгівельній сітці , включають усі попередні витрати на виробництво і доведення продукції до споживача. Різновидом роздрібної є аукціонна ціна. Вона може суттєво відрізнятися від ринкової, бо відображає унікальні і рідкісні властивості та ознаки товарів. Крім того, дана ціна у значній мірі залежить від професіоналізму особи , яка проводить аукціон.
5. світові ціни – у своїй основі мають інтернаціональну вартість.

  Процес визначення і обґрунтування рівня цін в єдиній їх системі , включаючи технологію запровадження , використання та регулювання, називається ціноутворенням. Це багатофакторне дійство має особливе значення для наукової соціально-економічної політики, забезпечення нормального функціонування господарства і прогресу суспільства.

 Головними завданнями  ціноутворення є розробка раціонального  механізму формування цін, їх  постійне удосконалення, недопущення  відчутного завищення чи заниження  рівноваги на ринку, поєднання  інтересів його суб`єктів , підвищення ефективності виробництва добробуту всіх людей.

Механізм ціноутворення  включає слідуючі технологічні стадії:

• визначення рівня витрат на виробництв і реалізацію товару в залежності від обсягу продукції і урахуванням фактору часу, а також рівня цін на обладнання , сировину і матеріали;
• вивчення допустимого рівня ціни і якості товару на різних ринках;
• оцінка очікуваної маси доходу і чистого прибутку при можливих варіантах обсягів продаж мінусом податків , відсоток за кредит та інших обов`язкових платежів із прибутку ;
• з`ясування і оцінка конкурентоздатності даного товару;

погодження розмірів надбавок і скидок до ціни  з основними  покупцями товару;постійне вивчення  кон`юктури  ринку і ефективності ціни,своєчасне її користування (зниження) для розширення  масштабу попиту. [ 10,204-212]

З.Сучасні ринкові  відносини України.

3.1. особливості становлення  сучасних ринкових відносин в  Україні.

Україна , як і інші постсоціалістичні  країни,  здійснює перехід від  адміністративно-командної до ринково-демократичної.

3. Особливості становлення сучасних ринкових відносин в Україні.

 Україна , як і інші постсоціалістичні країни , здійснює перехід від адміністративно командної системи до ринково-демократичної. Його метою є формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки.

  Перехід до ринкової  економічної системи в Україні  має ряд характерних особливостей:

1. Ринкові трансформаційні процеси здійснюються в умовах переходу від адміністративно-командної системи господарювання та управління до ринково-демократичної, які своїм вихідним пунктом мали всеохоплюючу державну монополію на засоби виробництва. Тому головним направленням ринкової трансформації вітчизняної економіки біло реформування відносин власності, створення достатньої кількості самостійних підприємств ,  які формували б конкретне середовище , сучасні ринкові відносини.

 На початку 2000 року  в Україні форму власності  змінили понад 65 тисяч підприємств  та організацій. 

2. Адміністративно-командна система  господарювання та управління  в Україні вкоренилася значно глибше, ніж у більшості країн  Східної Європи, які мали досить розвинутий сектор сільськогосподарського виробництва.

 Тепер у вітчизняній  економіці замість вертикальних  зв`язків між виробництвом та  споживанням мають утвердитися  властиві ринку  горизонтальні прямі економічні зв`язки , система самостійних виробників, які працюють на ринок, на задоволення потреб реальних споживачів.

3. Характерним для економіки  того часу  було те, що вона отримала у спадок від Радянського Союзу частину його народногосподарського комплексу , яка відображала спеціалізацію на важкій промисловості. Тому головним у новій економічній політиці держави став принцип керованого формування сучасних ринкових відносин.
4. Перехід України до ринкових відносин ускладнювався ще тим, що вона не мела свого Центрального банку, власної фінансово-кредитної та грошової системи, ринкової інфраструктури та ін..
5. негативний вплив на формування ринкових відносин мали такі деструктивні процеси як економічна нестабільність, велика

інфляція, високий рівень безробіття та ін.

6. Особливістю української економіки є те, що вона може розвиватися , спираючись на внутрішній ринок і внутрішній попит.

  Внаслідок трансформації  економічна система в Україні  активно формуються ринкові відносини,  а отже, сучасні ринкові механізми. Особливості функціонування яких :

1. відсутність розвинутого ринкового середовища досконалої економічної конкуренції і немонополістичного сектору вітчизняної економіки, що негативно впливає на розвиток малого та середнього підприємства;
2. наявність монополістичних структур, незначна кількість малих підприємств, слабка конкуренція, неефективна система державного регулювання цін роблять внутрішній ринок стихійно-монополізованим . звужують сферу ринкових відносин;
3. нерозвиненість сучасної ринкової інфраструктури, зокрема функціонуючих товарних кампаній , лі<span class="dash041e_0