Роль, сутність та значення розвитку і розміщення продуктивних сил Японії

Незважаючи на зниження ролі традиційних галузей, позиції Японії досить міцні у світовому виробництві сталі (14%), штучних волокон (12%), гуми, холодильників, пральних машин.

В 80-х роках уряд підтримував  депресивні галузі шляхом їх санації, перспективні підприємства одержали кредити й пільги, безнадійні було закрито. Найбільш складною ситуацією в таких галузях виплавка алюмінію й мартенівської сталі, виробництво хімічних добрив і волокон, суднобудування, текстильна й швейна промисловість. В 90-х роках держав відмовилася від опіки неконкурентоспроможних галузей, їх продукція стане замішуватися імпортом. Значною мірою цей імпорт складався з товарів вироблених філіями японських корпорацій за кордоном.

Особливості японської  економіки є об’єднання  приватних  підприємств у різні асоціації, кооперативи, союзи. Деякі з таких об’єднань перетворюються на великі транснаціональні компанії або концерни світового значення. В промисловості широко відомі такі корпорації як «Тойота Моторс», «Соні», «Хонда Мотор», «Канон», Міцубісі», «Тошіба».

У сфері послуг найбільшого  значення набули торгівля, фінансові, банківські послуги, інформатика, зв'язок, туризм. Зростає  роль послуг пов’язаних з обслуговуванням виробництва: консалтинг, інженірінг, маркетинг.

З середини 90-х років  Японія стала найбільшим кредитором світу: загальна сума її зарубіжних активів перевищує 1 трлн.дол. Золотовалютні резерви Японії складають 362 млрд. дол. (2002р.), значно більше ніж у будь-якій іншій країні. Японія не має зовнішніх боргів, перевищення її зарубіжних активів над зобов’язанням досягає понад 600 млрд.дол.

За експортом прямих інвестицій Японія у 90-х роках минулого століття посідала перше місце, а  в ХХІ столітті вона поступилася  США та Франції.

В зовнішньоекономічній політиці Японія має два головні пріоритети: тісне співробітництво з партнерами по СНД, особливо в рамках «Великої сімки», і зміцнення своїх позицій в Азіатсько-Тихоокеанського регіоні. Японія є членом АТЕС, в якому відіграє важливу роль. Бере участь у більшості регіональних банків розвитку.  Особливо велике значення мають для Японії її стосунки з США, ринок який найпривабливіший для японських експортерів та інвесторів. Японські компанії проникають також в економіку західноєвропейських країн, проте поки що з меншим успіхом, ніж в Північну Америку. Додаток №___.

Особливе значення має  для  Японії зовнішня торгівля, яка  завдяки тривалому позитивному  сальдо сприяє величезному притоку  капіталів в країну. В 2002 р. експорт  товарів складав 450 млрд.дол., а імпорт – 355 млрд.дол. Найвищих значень зовнішня торгівля досягла в 60-70-х роках ХХ століття в 90-х роках темпи уповільнилися. Частка Японії у світовому експорті становить 10% в імпорті – 7%.

В експорті товарів найбільша  частина належить продукції обробної промисловості – 93,6%, з них на машини і транспортні засоби припадає 68,3%.   Найбільше експортується офісного телекомунікаційного обладнання та автотранспортних засобів. В імпорті значна частка припадає на мінеральну сировину (21,8%), машини й транспортні засоби(27,4%), продовольство(19,2%).

В географічному розподілі  зовнішньої торгівлі для Японії головне  значення мають США (32,6% експорту й 24,3% імпорту) та Південно-Східна Азія  (відповідно 26,8% і 17,9%). Зростає частка Китаю, яка  піднялася в 2000 році порівняно з 1970 роком з 1,5% до 5,6% в експорті Японії. Частка  Європейського союзу в цілому становить 17,8% в експорті й 13,7% в імпорті Японії. Дуже незначна частка країн Центральної та Східної Європи (в тому числі СНД) – відповідно 0,5 і 1,5%. Структура японського імпорту представлена у Додатку №___.

 

              6. Проблеми та перспективи розвитку та розміщення     

                                      продуктивних сил  Японії

У Японії з 1991-го по 2000-й  роки називають «загубленим десятиліттям». В той час усе у Японії занепадає, зовні суспільство виглядає як ніколи спокійно і процвітаючи. Японія нарешті вступила в цивільне суспільство скандинавського типу з усіма перевагами соціального забезпечення і без зайвого втручання у приватне життя.

Реальний рівень ВВП  на душу населення за 1990-2000 роки підвищився на 50% і досяг 12 трлн. доларів. Всупереч труднощам Японія – економічна держава, на частку якої в 2000 р. приходилося 35% сукупного ВНП Азії, включаючи Китай. Притому, що Японія робить половину ВНП США, витрачає вона на це тільки 1/5 енергоносіїв.

  Її валютний резерв і приватні заощадження гарантують витривалість японської економіки.

Активне інвестування за кордоном почало приносити плоди, і  в 2001 році дивіденди і прибутки досягли 6,7 трлн. ієн. Ростуть і виплати  за японські патенти, у 2000 році вони вперше перевищили 1 трлн.ієн.

Величезні приватні кошти забезпечують макроекономічну міцність, але не гарантують соціальну стабільність. Справа в тому, що 70% усіх нагромаджень володіють люди старше 50 років. Чимала частка належить 560 тисячам багатого населення. Інша частина суспільства менш підготовлення до «чорного дня».

Японія ставить перед  собою необхідність істотної реструктуризації своєї економіки. «Погашені борги» є не причиною економічного спаду, а  скоріш наслідком незавершеної перебудови  структури всієї економіки. При цьому треба мати на увазі, що Японія більше не зацікавлена у швидких темпах зростання. Рівень особистих доходів досить високий, чи навіть занадто високий. Що знижує конкурентноздатність економіки. Більш того, демографічне положення таке, що через кілька років чисельність населення поступово почне знижуватися.

У такій обстановці лише 1% росту ВНП був би достатній. Але навіть цей 1% недосяжний без додатка досить великих зусиль, тому що промислове виробництво швидко переміщається за кордон зокрема в Китаї. За даними Міністерства економіки і промисловості у 2000 році 23% «японських» промислових товарів було вироблено за кордоном (у 2004 році – 30%). Одна третина автомобілів і 92% кольорових телевізорів вже виробляються за кордоном. Іншими словами, за період 1990-2000 роки 1,1% японського  ВВП вийшло за кордон.

В міру зростання доходів  від капіталовкладень за рубежем  робочі місця усередині країни зникають. Багато літніх японців змушені залишати свої робочі місця задовго до настання пенсійного віку. Молодь вже почуває що не можна уповати на довічне наймання. Створення робочих місць і нових перспективних галузей стало задачею №1 в економіці Японії.

Для підтримки  нинішнього рівня японської економіки знайти нові рушійні сили. Кілька заділів вже є в так званих товарних нішах: технології для виробництва твердих комп’ютерних дисків – 70% світового виробництва, виробництво радіо кристалічних екранів – 100%, вимірювальна й аналітична апаратура для контролю автомобільних вихлопних газів – 80%, біті реї з літію – 100 %.

Цього звичайно не достатньо, але на обрії уже видні більш  великі проекти: нанотехнології (за прогнозом  Кейданрен, обсяг продажів у 2010р. – 27 трлн.ієн.), медичне устаткування (5 трлн), комп’ютеризовані побутові електроприлади (6 трлн.), програмні засоби (11 трлн), роботи (3 трлн.), реконструкція житла (5 трлн), біотехнологія, що також буде грати свою роль.

Японія, як і будь-яка  інша країна має свої проблеми у  розвитку та розміщенні продуктивних сил. Серед них такі їх види як екологічні проблеми, соціальні та проблема економічного спаду, що спостерігається в останні роки.

Як один з найважливіших  факторів формування та розвитку природних  ресурсів, велике значення має екологічна ситуація в країні. В Японії проблема забруднення навколишнього середовища, яка була в значній мірі породжена наслідками гіпертрофованої урбанізації, особливо гостро стала у 70-х роках.

Незважаючи на велику кількість річок і озер в Японії відчувається дефіцит природних ресурсів. Споживання води постійно зростає. Велику загрозу водним ресурсам представляє їх забруднення промисловими і сільськогосподарськими відходами. Рівень забруднення вже наближається до критичної межі. Особливо високий рівень забруднення річок у низинах і пригирлових частинах, а також прибережних морських вод. Значно знизилась прозорість морських вод. Взагалі, забруднення вод в основних районах риболовства вже призвело до значного зниження виловів.

Ще одна важлива категорія  – це соціальні проблеми, що впливають  безпосередньо на трудові ресурси. Одними з найважливіших являються проблеми бідності та безробіття. У наш час рівень безробіття в Японії близько 4,7 відсотків (5,8 млн. чоловік). Загострення проблеми зайнятості у Японії зумовлено прискореної трансформацією промислової структури і ростом технічної оснащеності виробництва, роботизації. Японський уряд прийняв ряд заходів: за допомогою податкових пільг стимулювались приватні компанії до створення нових робочих місць, перекваліфікації своїх співробітників, залученню робітників на неповний робочий день, залученню капіталу в райони, із надлишком робочої сили. До того ж, держава виділяла кошти на те, щоб забезпечити пріоритетне створення підприємств в районах з підвищеною концентрацією робочої сили, взяла на себе витрати по переміщенню робочої сили. Така політика уряду Японії виявилась надзвичайно ефективною і попередила високі темпи зростання безробіття серед корінних мешканців, які можна спостерігати у Європі та США.

Бідними в Японії офіційно є особи, чий щорічний дохід не перевищує "межі бідності". Вона визначається виходячи з вартості товарів і послуг, необхідних для задоволення мінімальних життєвих потреб. Доходи понад третини бідняків Японії складають менш 50 відсотків суми, обумовленої як "межа бідності". Основну частину найбіднішого населення Японії в даний час складають жінки і діти.

Сповільнення темпів росту прийнято пов’язувати з  інтенсифікацією використання головних факторів виробництва. Резерви росту  за рахунок екстенсивного використання доступних факторів були вичерпані вже давно: надлишкової дешевої робочої сили немає ще з 70-х років, запас неосвоєних імпортних технологій закінчився тоді ж, надмірне навантаження на навколишнє середовище почало заважати бурхливій індустріалізації ще у 60-х роках. Відповідно поводять себе і такі показники використання ресурсів, як співвідношення капіталовкладень і темпів економічного росту і капіталомісткість продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             Висновки

Японія є однією із найрозвиненіших країн світу. Роль продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Японії надзвичайно велика, адже саме вони його формують, і саме від продуктивних сил залежить загальне становище всієї країни. На природних та трудових ресурсах тримається вся промисловість та сільське господарство, які існують для забезпечення населення, тобто споживачів.

На початку ХХІ століття Японія стоїть перед необхідністю повернутися  до стійкої економічної динаміки і зберегти за собою місце одного з дилерів світової економіки. Це залежить від того, наскільки успішно і швидко країні удасться перебороти затяжну фінансову і структурну кризу, що вразила її економіку в 90-х роках.

В умовах розгортання  інформаційно-технічної революції  та посилення процесів глобалізації, спостерігається зміна пріоритетів у розвитку продуктивних сил країн, що досягли постіндустріальної стадії розвитку. В таких країнах перебудовується структура господарства і змінюється структура зовнішньої торгівлі. Тому тільки вчасна перебудова господарства, вміння і бажання уряду пристосуватись до нових реалій сьогодення, зберегти високу міжнародну конкурентоспроможність країни і бажання розвиватись дозволить Японії залишатися країною з високим рівнем розвитку господарства. Вичерпання природних ресурсів країни і зміщення акцентів у міжнародному поділі праці зумовлює, на мою думку, подальше укрупнення розвинених економічних районів і занепад малих, оскільки природні ресурси перестають відігравати вирішальну роль у господарстві високорозвинених країн, а економічно розвинені території, на сьогоднішній день, мають сприятливі умови для розширення, розвитку і, у подальшому, зміні спеціалізації.

Хоч для господарства часів інформаційно-технологічної  революції і характерна ресурсозберігаюча  модель розвитку, проблеми організації  раціонального природокористування та знаходження можливостей довозу імпортної сировини та енергоносіїв у Японії залишаються. В процесі використання природних ресурсів країни доводиться раціонально користуватися обмеженими можливостями навколишнього середовища, вирішувати проблему поповнення нестачі місцевих ресурсів імпортом палива, сировини, продовольства з усіх кінців планети.

Життєво важливою залишається  необхідність забезпечення захисту  навколишнього природного середовища, яке знаходиться, місцями, на межі екологічної катастрофи.

Потенційні щорічні  темпи росту в перші десятиліття  нового століття оцінюються в 2% але  це верхня їхня границя. Реалізація темпів залежить від сполучення таких внутрішніх умов, як демографічна перспектива, динаміка споживчого попиту і житлового будівництва заміна і відновлення основного капіталу підприємства науково-технічний прогрес.

Несприятлива і демографічна перспектива. Опікується, що між 2010 роком  і 2015 роком чисельність населення  Японії стабілізується на рівні     130 млн.чол.

Порятунок Японії бачиться в наступному напрямку. По-перше, Японія повинна створювати нові галузі замість  тих конвенціональних галузей індустрії, що витекли за кордон. Такими галузями можуть стати: біотехнології, нанотехнології, реконструкція житлового фонду, виробництво комп’ютеризованих побутових електроприладів, виробництво роботів.